Рішення № 69190788, 04.09.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2896/16-ц

провадження № 2/753/438/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва

в складі: головуючої-судді ЛЕОНТЮК Л.К.

за участю секретаря АВДЄЄНКО А.А.

сторін:

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, суд

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_5 в особі свого представника ОСОБА_3, 12.02. 2016 року , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, в якому просила стягнути з ОСОБА_6 на її користь 307 057,00 грн. (триста сім тисяч п'ятдесят ) гривень відшкодування матеріальної шкоди., 5000,00 грн. (п'ять тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати покласти на Відповідача.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3, який діє за договором про надання правової допомоги від 10.09. 2015 року на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ( а.с. 42 - 48) позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, додатково надавши письмові пояснення ( т.2, а.с. 20- 24), при цьому пояснивши суду , що згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму, у разі якщо для відновлення попереднього стану речі,що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих із виробництва однорідних виробів. Особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Право зменшення суми відшкодування в залежності від зношеності майна передбачена приписами ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема статтею 29, згідно якої у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням І зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Вказаним Законом врегульовано відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних /транспортних засобів. Проте, приписи Цивільного кодексу України не містять норм, які б дозволяли завдавачу шкоди вимагати зменшення суми шкоди враховуючи коефіцієнт зношеності майна. Навпаки, приписами ЦК.на завдавача шкоди покладено обов'язок відшкодувати потерпілому збитки у повному обсязі. Таким чином, особа, яка винна у пошкодженні майна, у разі пред"явлення до неї вимоги (позову)не має права вимагати зменшення суми відшкодування посилаючись на зношеність майна.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_4, який діє за договором №15/06-16 від 15 червня 2016 року на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ( а.с. 169-170) позовні вимоги не визнав, надавши письмові заперечення , в підтримання яких додатково пояснив, зокрема, не спростовуючи сам факт ДТП яке мало місце 17.06. 2015року та не заперечує проти фактичних обставин які мали місце при ДТП та вже його довіритель поніс покарання згідно постанови Вишгородського районного суду Київської області від 02.10. 2015року. Про те, Відповідач заперечує щодо позовних вимог стосовно стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПАТ «СК «Скайд», про те, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості що позивач належним чином зверталась до страховика з заявою про виплату їй страхового відшкодування. Вважає, вищезазначений позов передчасним та таким, що не підлягає задоволенню.Щодо стягнення моральної шкоди: правовідносини між сторонами, пов'язані з виплатою моральної шкоди, є похідними від передбаченої законом процедури стягнення шкоди спричиненої в результаті ДТП, а оскільки відповідач відзначає відсутність передбачених законом підстав для здійснення стягнення матеріальної шкоди спричиненої в результаті ДТП з відповідача, то вимоги щодо стягнення моральної шкоди та витрати пов"язані зі сплатою судового збору не підлягають задоволенню також. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на які посилається представник позивача, а тому у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням заперечень відповідачем позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до чч. З і 4 ст. 10 ЦПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному й повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяг із них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Як слідує із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, 17 червня 2015 року, на автодорозі «Київ-Вишгород-Десна-Чернігів» сталась дорожньо-транспортна .пригода - зіткнення автомобіля VOLKSWAGEN GOLF, д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля MAZDA СХ-7, д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_6. Згодом при встановленні обставин вищевказаної ДТП було встановлено, що 17.06.2015 p., приблизно о 11 год. 20 хв., керуючи автомобілем марки MAZDA СХ-7, Відповідач ОСОБА_6 зупинився на правому узбіччі поблизу кілометрового знаку 34 + 540 м автодороги сполученням «Київ-Вишгород-Десна-Чернігів». Поновивши рух Відповідач почав виконувати маневр лівого розвороту перетинаючи вузьку суцільну лінію -горизонтальної дорожньої розмітки та не надавши дорогу автомобілю VOLKSWAGEN GOLF під керуванням позивачки, що рухався у попутному напрямку допустив з ним зіткнення. Внаслідок вказаної ДТП автомобілю, який належить Позивачці на праві приватної власності, було завдано технічних пошкоджень.

За наслідками ДТП, СВ Вишгородського РВ ГУМВС України в Київській області було порушено кримінальне провадження № 12015110150000809 за ознаками вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Оскільки за результатами проведеного експертного дослідження було встановлено спричинення дорожньо-транспортною пригодою позивачці легких тілесних ушкоджень, Постановою від 16.07.2015 р. вищевказане кримінальне провадження було закрито, а матеріали кримінального провадження були направлені до Вишгородського районного суду Київської області для вирішення питання про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності.

Постановою Вишгородського районного суду від 02.10.2015 р. у справі № 363/4029/15-п,без змін Постановою Апеляційного суду Київської області від 10.11.2015 p. Відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (порушення вимог п. 10.1,10.4 Правил дорожнього руху), яка підтверджується змістом Протоколу про адміністративне правопорушення від 19.08.2015 p.; Постановою слідчого СВ Вишгородського РВ ГУМВС України в Київській області від 16.07.2015 p.; Протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_6 від 18.06.2015 p.;Протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_5 від 23.06.2015 р.

У зв"язку з тим, що автомобіль ОСОБА_5 було пошкоджено у ДТП, позивачкою було проведеновідновлювальний ремонт, що підтверджується доданими до даної позовної заяви документами. Отже, позивачем було витрачено на ремонт автомобіля власні грошові кошти у загальному розмірі 357 057.00 (триста п'ятдесят сім тисяч п'ятдесят сім) гривень, з яких:

- 295 015,00 грн. (двісті дев'яносто п'ять тисяч п'ятнадцять) гривень - на придбання необхідних автозапчастин;

- 62 042,00 грн. (шістдесят дві тисячі сорок дві) гривні - на проведення робіт з ремонту пошкодженого авто.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових, собак та собак бійцівських порід, тощо, .що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володів транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме - шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За загальним правилом, розмір відшкодування шкоди встановлюється законом або домовленістю сторін, а в разі наявності спору між сторонами - судом.

Порядок визначення шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, врегульовано главою 82 ЦК, крім того, відповідні роз'яснення надано в постанові Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6 , відповідно до яких при визначенні розміру шкоди враховується розмір майнової шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілого.

Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміють або зменшення блага потерпілого внаслідок порушення його матеріальних прав або зниження нематеріальних благ (рівня життя, здоров'я тощо).

Чинним законодавством (ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 ЦК ) передбачено право юридичної та фізичної особи на відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи; шкоди, завданої майну фізичної або юридичної особи; моральної шкоди, завданої фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Відповідно до приписів Постанови Пленуму, вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої майну особи в результаті ДТП, та визначаючи розмір такої шкоди, судам слід звернути увагу на положення ст. 1192 ЦК, згідно з яким з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і тієї ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин,якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно з роз'ясненнями п. 9 постанови Пленуму ВС «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6, при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.

Як підтверджується судовими рішеннями у справі про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності, дії Відповідача були неправомірними та умисними, що спровокували і стали наслідком вказаної ДТП.

Оскільки ОСОБА_6 є власником автомобіля НОМЕР_1 та здійснював керування вказаним авто в момент вчинення ДТП, саме Відповідач повинен відшкодувати шкоду позивачу.

Пунктом 16 Постанови ВССУ встановлено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки цивільно-правова відповідальність Відповідача була застрахована, Позивачка звернулася до страхової компанії з вимогою про виплату страхового відшкодування у максимальному розмірі, встановленому чинним законодавством, а саме у розмірі 50 000,00 грн. Станом на дату подання даного позову, страховою компанією рішення про виплату (відмову у виплаті) - не прийнято.

Виходячи з вищевикладеного, суд має вирішити питання щодо визначення суми збитків або на підставі поданого стороною спору відповідного висновку спеціаліста або шляхом стягнення понесених позивачем витрат, що підтверджується відповідними платіжними документами.

Отже, в матеріалах даної цивільної справи знаходяться всі необхідні докази, які підтверджують понесені Позивачем витрати, зокрема, платіжні документи, якими засвідчено сплату Позивачем грошових коштів на придбання необхідних запасних частин (комплектуючих до автомобіля) та оплату вартості ремонтних робіт ( т.1, а.с. 31 -34).

Вказані докази є належними та достатніми для прийняття судом рішення у даній справі.

Як зазначено у Постанові Пленуму, якщо позивач для підтвердження розміру шкоди надає відповідні докази, а відповідач, заперечуючи проти цього розміру, після виконання судом вимог ч. 4ст. 10 ЦПК не надає ніяких доказів на підтвердження своїх заперечень, суд відповідно до вимог ст. ст.212, 213 ЦПК ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач у порушення вимог ст. ст. 10. 60 ЦПК ухилився від доведення обставин, на які посилався.

При цьому, суд переконаний, що витребуваний за клопотанням представника відповідача звіт № 333/15 про визначення вартості матеріального збитку від 20.07.2015 р. за заявою ПАТ «СК «Скайд» на проведення авто товарознавчого дослідження автомобіля не є належним та допустимим доказом, оскільки немає жодного відношення до досліджуваного предмету спору у даній справі, враховуючи що: звіт був виготовлений за запитом ПАТ «СК «Скайд»; звіт був виготовлений для ПАТ «СК «Скайд» на виконання вимог ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

звіт не може бути використовуватись у право відношеннях, що склались у зв"язку із відшкодуванням винною особою збитків на користь потерпілого.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, детально регламентовано ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» від 10.07.2004 №1961-IV (із відповідними змінами).

Згідно з вимогами цієї статті транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованимта власник транспортного засобу згоденз визнанням останнього фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необгрунтованим,якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму ВС «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 р. № 6, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодувати вартість майна, що не може використовуватись за призначенням, проте має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Водночас, автомобіль може бути визнано фізично знищеним за одночасного існування всіх нижченаведених обставин, а саме, відновлення майна є технічно неможливим та/або витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу доДТП; автомобіль не може використовуватись за своїм цільовим призначенням; власник автомобіля погоджується з тим, що автомобіль є фізично знищеним.

Відсутність однієї або декількох вищенаведених умов не дозволяють визнавати автомобіль фізично знищеним.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ремонт пошкодженого автомобіля Позивачки є технічно можливим, та свідчать про те, що автомобіль був відремонтований за кошти Позивачки та продовжує використовуватись за його цільовим призначенням.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля не перевищувала його ринкову вартість до моменту ДТП, що підтверджено відповідними доказами, а Відповідачем жодним чином не спростовано, оскільки ОСОБА_5 продовжує користуватись вказаним автомобілем.

Таким чином, оскільки автомобіль позивачки не є фізично знищеним та не може бути визнаний таким за жодних умов, застосовувати вказані приписи законодавства щодо вимоги Відповідача про передання йому «залишків» автомобіля не лише немає достатніх підстав та нелогічно, а й взагалі протизаконно - оскільки приписами діючого законодавства заборонено примусове вилучення майна у його власника без достатніх на те правових підстав.

З огляду на зазначене, твердження представника Відповідача про фізичне знищення автомобіля Позивачем є надуманими, безпідставними та не підтверджуються жодними доказами.

Таким чином, з врахуванням вимог п. 16 Постанови ВССУ, Відповідач повинен відшкодуватипозивачці нанесену шкоду у розмірі 307 057.00 грн. (триста сім тисяч п'ятдесят сім) гривень.

Розрахунок: 307 057,00 грн. = 357 057,00 грн. (збитки Позивача з оплати вартості ремонту) - 50 000,00 грн. (сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті Позивачу згідно з ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України , кожна особа маєзвернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу.

Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Також, у відповідності із ст. 23 ЦКУ, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати не майнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Верховний суд України в п. 1 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 звернув увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Разом з тим, позивачка вважає, що крім матеріальних збитків їй завдано моральної шкоди, яка в силу приписів ст. ст. 23. 386 ЦК України підлягає стягненню з Відповідача.

Так, матеріалами кримінального провадження підтверджується, що в момент зіткнення автомобілів, позивачка втратила свідомість та прийшла вже до тями через декілька хвилин. В результаті проведеного експертного дослідження було встановлено, що в результаті ДТП, ОСОБА_5 отримала тілесні пошкодження у вигляді струсу головного мозку та числених забоїв по всьому тілу. Наслідки забоїв та струс головного мозку ще тривалий час після ДТП супроводжувались сильними болями, в тому числі сильними головними болями, що не лише спричиняло позивачці фізичних страждань, але й змушували її почуватись емоційно пригніченою, оскільки Дорожньо-транспортна пригода, учасником якої стала Позивачка, змусила її пережити емоційний стрес,наслідки якого проявились у страху можливого повторення подій, негативних переживаннях та спогадах, насторожі, емоційних та тілесних реакцій при згадуванні; переживанні фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасової відірваності від активного соціального життя, потребі в униканні логічних обставин, зниженому та нестійкому настрої, порушенні сну, неприємних сновидіннях,

оскільки сам по собі факт заподіяння шкоди майну фізичної особи, відсутність можливості тривалий час користуватися належним йому автомобілем та незручності у зв»язку з цим, втрата товарного вигляду спричиняють моральні страждання власнику майна, а тому при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд, при цьому, має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості та вважає за можливе задовольнити позовні вимоги і в цій частині у розмірі 5 000 ( п"яти тисяч) гривень .

Суд оцінює належність, допустимість достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції". )

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в сумі 3 120 ( три тисячі сто двадцять) гривень 57 копійок

На підставі вищевикладеного та ст. ст. 55, 59 Конституції України ст. ст. 15, 16, 22, 23, 386, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України і керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 12, 58, 60, 79, 88 , 209, 213, 215, 218, 294, 360 - 7 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою у АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 матеріальну шкоду у розмірі 307 057 ( триста сім тисяч п»ятдесят сім) гривень, моральну шкоду у розмірі 5 000 ( п»ять тисяч) гривень, судовий збір у розмірі 3 120 ( три тисячі сто двадцять) гривень 57 копійок, а разом 315 177 ( триста п»ятнадцять тисяч сто сімдесят сім) гривень 57 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у

справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 09 вересня 2017 року.

СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК