Ухвала суду № 69187946, 27.09.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/1737/17 Головуючий у І інстанції Чернишова Є. Ю.Провадження № 22-ц/780/4502/17 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.Категорія 18 27.09.2017

УХВАЛА

Іменем України

27 вересня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

при секретарі: Волошину В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Юліаніка», ОСОБА_3 Самуєлєвича, ОСОБА_4, треті особи: Приватний нотаріус Робак Лариса Андріївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стартрекорд» про визнання договору недійсним в частині застави житлового будинку, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, обґрунтовуючи її тим, що 21 вересня 2009 року його батько ОСОБА_3 від свого імені, на підставі довіреностей від його мами ОСОБА_4 та від імені ТОВ «Стартрекорд» уклав з ТОВ «Кроно-Україна» іпотечний договір, відповідно до якого його батько в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу від 02.01.2009 року передав під заставу житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки, які розташовані в Васильківському районі Київської області. Позивач вважає, що зазначений іпотечний договір підлягає визнанню недійсним в частині застави житлового будинку, оскільки на час укладання договору застави він був неповнолітнім і з 2008 року по теперішній час проживає у будинку, проте, не зважаючи на це, договір не був погоджений в установленому законом порядку органом опіки та піклування, завданням якого є захист прав неповнолітніх дітей при вирішення питання розпорядження майном, яким вони володіють або користуються. Позивачу стало відомо про укладання договору іпотеки лише на початку цього року, а також стало відомо, що рішенням Васильківського міськрайонного суду від 23.08.2011 року звернено стягнення на підставі договору Іпотеки, у тому числі на житловий будинок у якому він проживає. 20.09.2016 року ТОВ «Кроно-Україна» звернувся до Фастівського МРВ ДВС ГТУЮ у Київськійобласті з заявою про примусове виконання зазначеного рішення, внаслідок чого 23.09.2016 року відкрито виконавче провадження № 52297038. У зв'язку з цим просив визнати недійсним іпотечний договір від 21 вересня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Робак Л.А. Кам'янець-Бузького районного нотаріального округу та зареєстрованому в реєстрі за № 2458 від 21.09.2009 року в частині передачі в іпотеку іпотекодержателю житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати приватного нотаріуса Робак Л.А. виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження вказаного житлового будинку.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2017 року в задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не звернув увагу на те, що спірний будинок є практично єдиним повноцінним житлом і що укладення такого договору порушило (звузило) його право користування як неповнолітнього, а в подальшому взагалі може припинити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позов пред'явлено не правомірно, оскільки сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення договору не може бути підставою для визнання договору іпотеки недійсними, а позивач, в свою чергу не надав достатніх доказів на підтвердження позовних вимог, у тому числі про порушення його прав як неповнолітнього при укладанні спірного договору.

Позовні вимоги позивача про зобов'язання приватного нотаріуса виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження вказаного житлового будинку є похідними від основної вимоги, тому до задоволення також не підлягають, оскільки дане питання стосується виконання рішення.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ч.2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно ч.3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно ч.4 ст. 1 3ЦК України при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При цьому ЦК України, як і спеціальний Закон України «Про іпотеку», не містять норм, які б зменшували або обмежували права членів сім'ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

При вирішенні справ за позовом в інтересах дітей про визнання недійсними договорів іпотеки, підставами яких позивач визначає порушення статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» (або цей Закон у редакції Закону від 21 грудня 2010 року), необхідно в кожному конкретному випадку:

1) перевіряти в дитини наявність права користування житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного постійного проживання;

2) враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про права дітей на житло, яке є предметом іпотеки, при укладенні оспорюваного договору;

3) з'ясовувати, чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки.

Така правова позиція Верховного Суду України висловлена у постанові від 11 травня 2016 року у справі № 6-806цс16.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст. 224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.

Згідно ч.2 ст. 224 ЦК України на вимогу заінтересованої особи такий правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.

Згідно зі ст. 177 СК України та ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Згідно ч.6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку, 20.02.2008 року ОСОБА_4 прийняла у власність житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Встановлено, що відповідно до іпотечного договору від 21.09.2009 року ОСОБА_3, що діяв від імені ОСОБА_4, ОСОБА_3, ТОВ «Стартрекорд» передали в іпотеку іпотекодержателю Товариству з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» у якості забезпечення виконання боржником зобов'язань за договором купівлі-продажу № 11-2009 від 02.01.2009 року та Додатку № 1 до договору від 13.08.2009 року, укладеному між іпотекодержателем та боржником, зокрема, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами площею 64,4 кв.м., житлова площа 39,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-9).

Встановлено, що ОСОБА_3, який діяв від імені ОСОБА_4 та ТОВ «Стартрекорд», укладаючи договір іпотеки, погодилися на його умови, за якими при укладенні цього договору боржником гарантовано, що будь-яка інформація щодо предмету іпотеки на момент укладання цього договору є достовірною (п. 1.5 договору іпотеки).

Як вказує Приватний нотаріус Робак Лариса Андріївна у поданих нею запереченнях, при укладання договору іпотеки ОСОБА_3 надана довідка Триліської сільської ради від 14.08.2009 року №428, відповідно до якої в будинку АДРЕСА_1 малолітні та неповнолітні діти не зареєстровані та не проживають (а.с.74). Таким чином нотаріусом при посвідченні спірного договору іпотеки було вірно встановлено, що на момент посвідчення договору в будинку, який є предметом іпотечного договору, неповнолітні та малолітні діти не проживали, у зв'язку з чим згоди органу опіки та піклування на укладення оспорюваного договору не вимагалось, а батько позивача, як і мати, який надав згоду на укладення оспорюваного договору, діяли в свою чергу недобросовісно.

Встановлено, що відповідно до рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2011 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21.11.2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.03.2014 року, у позові ОСОБА_4 до ТОВ «Кроно-Україна», ОСОБА_3, ТОВ «Юліаніка», треті особи приватний нотаріус Робак Л.А., ТОВ «Стартрекорд» про визнання договору іпотеки недійсним - відмовлено, зустрічну позовну заяву ТОВ «Кроно-Україна» до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено повністю та вирішено, зокрема, звернути стягнення на користь ТОВ «Кроно-Україна»шляхом проведення прилюдних торгів на предмет іпотеки: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 64,4 кв.м., житловою площею 39,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ при розгляді касаційної скарги ОСОБА_4 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 листопада 2013 року, наслідком якого винесено ухвалу від 12березня 2014 року, встановлено, що неповнолітні діти сторін у будинку, належному на праві власності ОСОБА_4 та переданому нею в іпотеку, не мають ні права власності, ні права користування.

Згідно з ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним в частині застави житлового будинку, оскільки сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення договору не може бути підставою для визнання договору іпотеки недійсними, а позивач, в свою чергу не надав достатніх доказів на підтвердження позовних вимог, у тому числі про порушення його прав як неповнолітнього при укладанні спірного договору.

Оскільки позовні вимоги позивача про зобов'язання приватного нотаріуса виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження вказаного житлового будинку є похідними від основної вимоги, тому до задоволення також не підлягають, оскільки дане питання стосується виконання рішення.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно оцінив зміст поданих позивачем довідок, встановивши, що вони повністю суперечить інформації, що зазначені у довідці від 14.08.2009 року №428, яка була подана приватному нотаріусу при укладанні спірного договору, що виключає довіру до них, як до належних доказів по справі згідно ст. 59 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти України» (пункт 24), рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32)) констатує, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Порушення умов кредитних договорів і у зв'язку із цим звернення банком стягнення на предмет іпотеки - можливі. Проте можливість виникнення такої ситуації в майбутньому не повинна слугувати достатньою підставою для висновку про необхідність захисту шляхом визнання недійсними іпотечних договорів примарного права малолітніх чи неповнолітніх дітей на збереження саме цієї квартири як місця їх проживання.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не звернув увагу на те, що спірний будинок є практично єдиним повноцінним житлом і що укладення такого договору порушило (звузило) його право користування як неповнолітнього, а в подальшому взагалі може припинити, не заслуговують на увагу, оскільки що на час укладення договору іпотеки неповнолітній ОСОБА_2 не проживав та не був зареєстрований в будинку, що є предметом іпотеки, відтак під час укладення оспорюваного договору право неповнолітньої дитини на користування житлом порушено не було, відтак відсутні підстави для визнання договору в частині застави житлового будинку недійсним.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції викладених в рішенні не спростовують.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: