Рішення № 69182417, 27.09.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 335/7721/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кравченко Л.Ю.

Провадження № 22-ц/778/2800/17 Суддя-доповідач Поляков О.3.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова 0.3.

Суддів Крилової О.В.

Трофимової Д. А.

При секретарі Волчановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада 2016 року у справі за позовом Комунального вищого навчального закладу «Запорізький медичний коледж» Запорізької обласної ради до ОСОБА_2, про стягнення вартості навчання,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року КВНЗ «Запорізький медичний коледж» Запорізької обласної ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, про стягнення вартості навчання, який згодом було уточнено.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що що 17.08.2010 року між ним та ОСОБА_2 було укладено угоду про підготовку фахівця за державним замовленням та його працевлаштування, на навчання останньої було витрачено 42455,14 грн. державних коштів.

За період навчання ОСОБА_2 отримала 12382 грн. стипендії.

Після закінчення навчання ОСОБА_2 було направлено для працевлаштування до КЗ «Запорізька центральна районна лікарня» ЗРР. У зв'язку з відсутністю відповідної вакансії КЗ «Запорізька центральна районна лікарня» ЗРР відповідача було працевлаштовано до КУ «6 міська клінічна лікарня», потім до КЗ «Запорізька центральна районна лікарня» ЗРР, а в подальшому - до ЗОШ № 94 на посаду медичної сестри.

11 вересня 2014 року ОСОБА_2 звільнилася з ЗОШ № 94 за власним бажанням.

Враховуючи вищенаведене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 до державного бюджету 54837,14 грн. витрачених державою на її навчання у КВНЗ «Запорізький медичний коледж» та судовий збір.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь державного бюджету України вартість навчання у розмірі 42455,14 грн. та 1378 грн. судового збору.

В решті позивних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необгрунтованим, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і

обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів

апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення

учасників процесу, колегія суддів прийшла до

висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 3,4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи 17.08.2010 року між КЗ «Запорізькій медичний коледж» ЗОР та ОСОБА_2 укладено угоду № 68 про підготовку фахівця із вищою освітою. За умовами п.1 угоди ВЗО зобов'язується забезпечити студентові: якісну теоретичну підготовку фахівця з вищою освітою згідно з навчальним планами та програми і вимогами кваліфікаційних характеристик фахівця; місце працевлаштування в державному секторі народного господарства після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації.

Пунктом 2 угоди передбачено, що студент зобов'язується :

- прибути після закінчення вищого закладу освіти на місце направлення та відпрацювати не менше трьох років.

- у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання у встановленому порядку.

Наказом № 61-Ост від 01 липня 2013 року ОСОБА_2 присвоєно кваліфікацію «медична сестра» і виданий диплом.

Згідно з відомостями персонального розподілу молодих фахівців, які закінчили Запорізький медичний коледж МОЗ України випуск липень 2013 року «Сестринська справа», ОСОБА_2 розподілено для відпрацювання до КЗ «Запорізької центральної районної лікарні» ЗРР, про що вона розписалася на відомості.

Відповідно до листа від 26.09.2013р. вих № 145 КЗ «Запорізької центральної районної лікарні» ЗРР в КЗ відсутні вакантні місця медичної сестри. Адміністрація КЗ не заперечує проти перерозподілу ОСОБА_2 в інші лікувально-профілактичні заклади.

Листом від 02.10.2013р. вих № 01-13/688 КУ «6 міська клінічна лікарня» звернулося з проханням до управління департаменту охорони здоров'я ЗО А про направлення для працевлаштування ОСОБА_2

Листом від 31.10.2013р. вих № 01-13/730 КУ «6 міська клінічна лікарня» повідомило управління департаменту охорони здоров'я ЗО А про те, що не заперечує проти звільнення за переводом до КЗ «Запорізької центральної районної лікарні» ОСОБА_2

Згідно до повідомлення до направлення на роботу від 31.10.2013р. № 73 ОСОБА_2 було призначено на посаду медичної сестри палатної хірургічного відділення КЗ «Запорізької центральної районної лікарні» ЗРР.

Листом від 17.12.2013р. вих № 170 ЗОШ № 94 повідомило департамент'охорони здоров'я ЗОА про те, що не заперечує проти працевлаштування на посаду сестри медичної ОСОБА_2

ЗОШ № 94 листом вих. № 57 від 07.04.2015р. повідомлено адміністрацію медичного коледжу, що випускниця КВНЗ «ЗМК» ЗОР ОСОБА_2 була звільнена 11.09.2014 року за власним бажанням.

Згідно з розрахунком КВНЗ «ЗМК» ЗОР вартість навчання студента ОСОБА_2 склала 42455,14 грн.

Відповідно до п.2 Указу Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» № 77/96 від 23.01.1996 року: « особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання».

Пунктом 14 Постанови KM України № 992 від 22.08.1996 року «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням,... звільнення за власним бажанням,... протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Посилаючись на вказані вимоги законодавства ,районний суд прийшов до висновку , що вимоги позивача про відшкодування вартості навчання обґрунтовані на законодавстві, передбачені угодою, підтверджені відповідними розрахунками, тому підлягають задоволенню.

Судова колегія погодитися з цим не може з наступних підстав.

Відповідно до ч 2 ст. 52 Закону України «Про освіту» в редакції що діяла до 01.07.2014 року, було передбачено, що випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим статтею 56 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 року, що діяв до 01.07.2014 p., гарантовано випускникам вищого навчального закладу, що його працевлаштування повинно здійснюватись за направленням вищого навчального закладу, відповідно до 3-х сторонньої угоди між замовником, керівником навчального закладу та випускником.

Відповідачка ОСОБА_2 була зарахована студентом другого курсу до Комунального закладу «Запорізький медичний коледж» Запорізької обласної ради на бюджетну форму навчання 12.08.2010 року.

17.08.2010 року між Комунальним закладом «Запорізький медичний коледж» Запорізької обласної ради (надалі - позивач) та ОСОБА_2 було укладено двосторонню угоду про підготовку фахівців із вищою освітою № 68 ,тобто всупереч вимогам діючого на той час законодавства угоду було укладено лише між виконавцем замовлення (навчальним закладом) та студентом.

Укладена двостороння угода № 68 від 17.08.2010 року була укладена особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України),

Згідно до ч. 2 ст. 222 ЦК України правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.

На час укладання угоди № 68 від 17.08.2010 року ОСОБА_2 була неповнолітньою особою.

Відповідно до п. 14 Постанови KM України від 22.08.1996 року № 992 "Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням", у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням, звільнення із служби за контрактом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду або рішенням суду про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, через службову невідповідність, у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, за порушення дисципліни, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, особою рядового і начальницького складу протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

За вимогами законодавства передбачені підстави ,коли молодий фахівець повинен повернути вартість навчання : а саме - у разі неприбуття за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням або звільнення з роботи, на яку його було направлено протягом трьох років за власним бажанням та за ініціативою власника підприємства.

За матеріалами справи ,згідно копії повідомлення до направлення на роботу № 73 від 31.10.2013 p., видане КЗ «Запорізька центральна районна лікарня», зазначено, що випускник КВНЗ «ЗМК» ЗОР ОСОБА_2 призначено на посаду «медсестра палатна хірургічного відділення» з окладом 1235 грн., при цьому, одночасно, в матеріалах справи міститься лист КЗ «Запорізька центральна районна лікарня» від 26.09.2013 р. № 145 р., в якому зазначено, що вакантні місця медичної сестри у даному лікувальному закладі відсутні.

Окрім цього згідно до листа Комунальної установи «6-а Міська клінічна лікарня» від 30.10.2013 р. № 01-13/730, в якому зазначено, що КУ «6-а Міська клінічна лікарня» не заперечує проти звільнення ОСОБА_2 за переводом до КЗ «Запорізька центральна районна лікарня».

Таким чином можна зробити висновок ,що за направленням на роботу відповідач прибула та від роботи не відмовлялася, і не мала можливості виконувати обов'язки «медсестра палатна хірургічного відділення» «ЗМК» ЗОР з причин не залежних від її волевиявлення.

З роботи звільнилася у зв'язку із переведенням (п. 5 ст. 36 КЗпП України), а відповідно до п. 14 що відповідно Постанови KM України від 22.08.1996 року № 992 "Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням", вказана причина звільнення відсутня в переліку причин звільнення, згідно яких необхідно повертати вартість навчання.

Окрім цього згідно Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25 грудня 1997 року № 367 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.1998 року за №246/2686 саме на Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров'я обласних. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій покладено обов'язок доведення державного замовлення до відому підпорядкованих їм безпосередньо вищих закладів освіти виконавців державного замовлення.

Комунальний вищий навчальний заклад «Запорізький медичний коледж» Запорізької обласної ради, як виконавець державного замовлення, не уповноважений

здійснювати контроль за виконанням державного замовлення і тому не наділений повноваженнями звернення до суду з позовом про стягнення на користь державного чи місцевого бюджету вартості навчання і компенсації понесених замовником витрат, оскільки не є державним замовником та розпорядником бюджетних коштів.

Судова колегія вважає, що за матеріалами справи у розумінні ст.ст..59,60 ЦПК України відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь державного бюджету України вартості навчання .

Згідно ч.І ст. 51 Закону України «Про освіту» вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти відповідно мають гарантоване державою право на: забезпечення стипендіями, гуртожитками, інтернатами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

Порядком призначення і виплати стипендій, затвердженим Постановою KM України від 12 липня 2004 р. № 882 передбачено, що дія цього Порядку поширюється на осіб, які навчаються у навчальних закладах та наукових установах за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, у навчальних закладах, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, та комунальних навчальних закладах за рахунок коштів відповідних бюджетів:

2) студентів денної форми навчання вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації, крім осіб, які навчаються за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів державного управління (далі - студенти);

Цим Порядком, умовами угоди між сторонами, ЦК України, іншими актами Законодавства України не передбачено повернення стипендії у випадку, коли випускник не відпрацював три роки і тому судова колегія погоджується з судом першої інстанції в частині відсутності законних підстав для стягнення з відповідача сум отриманої стипендії.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення з відповідача на користь державного бюджету України вартості навчання не відповідають вимогам закону та матеріалам справи ,доказам по справі дана неналежна оцінка і тому судове рішення підлягає в цієї частині скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

В інший частині рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст.307,309,317 ЦПК України, колегія судців,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада 2016 року у цій справі - скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь державного бюджету України вартості навчання у розмірі 42455,14 грн. та 1378 грн. судового збору. Ухвалити нове рішення про відмову у позові в цієї частині.

В інший частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: