Ухвала суду № 69180963, 19.09.2017, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Унікальний номер справи 333/4576/17

Номер провадження 4-с/333/50/17

У Х В А Л А

Іменем України

м. Запоріжжя 19 вересня 2017 р.

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючий суддя Фунжий О.А., при секретарі Лященко В.А., за участю представника заявника ОСОБА_1, представника заінтересованої особи ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду скаргу ОСОБА_3 на дії державного виконавця,

В с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ОСОБА_2

Скарга мотивована тим, що 1 серпня 2017 р. заявнику стало відомо, що на примусовому виконанні в Комунарському ВДВС Запорізького МУЮ перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 16 вересня 2014 р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості заявника перед ПАТ «ПУМБ» за кредитним договором в розмірі 100896,79 доларів США та 209689,85 грн., на предмет іпотеки за договором іпотеки №5839157 від 13 листопада 2007 р., а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, за початковою ціною, розмір якої буде визначено на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

На теперішній час зазначена квартира виставлена на продаж в ДП «СЕТАМ». Постановою від 8 жовтня 2015 р. державний виконавець Лаврова К.О. відкрила виконавче провадження ВП № 48957592, однак в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» копію постанови про відкриття провадження боржникові не направила. Заявник вважає, що постанова про відкриття провадження від 8 жовтня 2015 р., постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 15 жовтня 2015 р., постанова про призначення експерта для участі у виконавчому проваджені від 5 квітня 2016 р., постанова про призначення експерта для участі у виконавчому проваджені від 10 лютого 2017 р., акт опису та арешту майна від 23 березня 2016 р.; заявка на реалізацію арештованого майна (предмет іпотеки) від 22 травня 2017 р., постанова про передачу майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу від 10 серпня 2017 р.; акт державного виконавця про передачу майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу від 10 серпня 2017 р., винесені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, у звязку з чим просить скаргу задовольнити, визнати неправомірними дії державного виконавця Лаврової К.А., що вчинені у зазначеному виконавчому провадженні, та скасувати вищевказані постанови, визнати неправомірними дії державного виконавця Лаврової К.А. щодо передачі арештованого майна квартири АДРЕСА_1 на реалізацію.

Представник заявника в судовому засіданні підтримала вимоги скарги та їх обґрунтування, наполягаючи на її задоволенні.

Представник Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 скаргу не визнала, в судовому засіданні пояснила, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 8 жовтня 2015 р. винесена у відповідності з чинним законодавством, її копії відправлялись сторонам, але в матеріалах провадження відсутня інформація про це. Інші виконавчі дії виконувались у відповідності із Законом України «Про виконавче провадження», тому скарга задоволенню не підлягає.

Скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У відповідності зі ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно зі ст. 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

В судовому засіданні встановлено, що 16 вересня 2014 р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПУМБ» 209 689,85 грн. та 100896,79 доларів США, усього 2 146 074,72 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час відкриття провадження, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Постановою державного виконавця від 8 жовтня 2015 р. за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження. (а.с. 39-40)

Вказану постанову державним виконавцем винесено у відповідності зі ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час відкриття провадження. Однак в порушення вимог ч. 5 ст. 25 вказаного Закону копії постанови про відкриття виконавчого провадження боржникові не надсилалась.

Вказаний висновок суду грунтується на поясненнях представника заявника про те, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_3 не отримував, на той час мешкав і був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, про що державному виконавцю було відомо з відповіді САДР УДМС України в Запорізькій області.

Представник Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя суду пояснила, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження надіслано боржникові на адресу, зазначену у виконавчому листі: м. Запоріжжя, вул. Нагнибіди, 15/99. Однак документ, що підтверджує направлення боржникові копії вказаної постанови, представник не надала.

Згідно зі ст. 31 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час відкриття провадження, копія постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження надсилається боржникові рекомендованим листом з

повідомленням про вручення.

Представник Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя в судовому засіданні повідомила, що в матеріалах виконавчого провадження повідомлення про вручення боржникові копії постанови про відкриття виконавчого провадження відсутнє.

Оскільки згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, але представник державної виконавчої служби не надав суду жодного документа на підтвердження направлення боржникові копії постанови про відкриття виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що копія вказаної постанови боржникові не направлялась.

В судовому засіданні встановлено, що державний виконавець в порушення вимог ст. 25 ч.5 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час відкриття провадження, належним чином не повідомив боржника про відкриття провадження, в звязку з чим суд вважає за необхідне постанову про відкриття виконавчого провадження від 8 жовтня 2015 р. визнати неправомірною та скасувати відповідно до ст. 387 ч.2 ЦПК України.

Постановою державного виконавця від 15 жовтня 2015 р. за вказаним виконавчим провадженням накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, яка належить боржникові ОСОБА_3 та оголошено заборону на відчуження цієї квартири. (а.с. 41)

Суд вважає, що вказана постанова суперечить вимогам законодавства з таких підстав.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час відкриття провадження, у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення.

Згідно зі ст. 57 того ж Закону постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

В судовому засіданні встановлено, що державний виконавець належним чином не повідомив боржника про відкриття провадження, не підтвердив надіслання на його адресу в установленому ст. 31 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження» порядку копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 8 жовтня 2015 р., чим обмежив право боржника на самостійне виконання рішення, безпідставно виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15 жовтня 2015 р., яка підлягає визнанню неправомірною та скасуванню відповідно до ст. 387 ч.2 ЦПК України.

Актом опису та арешту майна від 23 березня 2016 р. державний виконавець описав майно, яке належить боржникові ОСОБА_3, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_2. (а.с. 45-46)

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час складення вказаного акту, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у

банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про решт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника.

Оскільки в судовому засідання встановлено, що постанова державного виконавця від 15 жовтня 2015 р. про накладення арешту на квартиру боржника ухвалена неправомірно та підлягає скасуванню, складений на підставі цієї постанови акт опису та арешту майна боржника також підлягає скасуванню як неправомірний.

При цьому суд також приймає до уваги, що в матеріалах виконавчого провадження відсутнє підтвердження про направлення ОСОБА_3 копії акту опису та арешту майна боржника, що є порушенням п. 4.2.5. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р., № 512/5, та позбавило його можливості своєчасно оскаржити зазначений акт.

Оскільки в судовому засіданні встановлено істотні порушення прав і законних інтересів заявника в стадії відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на його майно, суд вважає за необхідне визнати неправомірними та скасувати наступні за цим постанови державного виконавця про призначення експерта для участі у виконавчому проваджені від 5 квітня 2016 р. та 10 лютого 2017 р., заявка на реалізацію арештованого майна (предмет іпотеки) від 22 травня 2017 р., постанова про передачу майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу від 10 серпня 2017 р.; акт державного виконавця про передачу майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу від 10 серпня 2017 р., а також визнати неправомірними дії державного виконавця щодо передачі арештованої квартири на реалізацію.

Вимоги заявника про визнати неправомірними інших дій державного виконавця, що вчинені у зазначеному виконавчому провадженні, задоволенню не підлягають, оскільки є неконкретними.

Керуючись ст. 386-387 ЦПК України, суд

У х в а л и в :

Скаргу ОСОБА_3 на дії державного виконавця задовольнити частково.

Визнати неправомірними та скасувати рішення державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 у виконавчому провадженні ВП № 48957592:

-постанову про відкриття виконавчого провадження від 8 жовтня2015 р.;

-постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15 жовтня 2015 р.;

-постанову про призначення експерта для участі у виконавчому проваджені від 5 квітня 2016 р.;

-постанову про призначення експерта для участі у виконавчому проваджені від 10 лютого 2017 р.;

-акт опису та арешту майна від 23 березня 2016 р.;

-заявку на реалізацію арештованого майна (предмет іпотеки) від 22 травня 2017 р.

-постанову про передачу майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу від 10 серпня 2017 р.;

-акт державного виконавця про передачу майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу від 10 серпня 2017 р.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 у виконавчому провадженні ВП № 48957592 щодо передачі арештованого майна: квартири АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_3, на реалізацію.

У задоволені решти вимог ОСОБА_3 на дії державного виконавця відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в Апеляційний суд Запорізької області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Суддя О.А.Фунжий