Ухвала суду № 6918047, 24.11.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач Сіваченко І.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

24 листопада 2009 року справа № 2а-24682/09/1270

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Сіваченка І.В. суддів Дяченко С.П., Нікуліна О.А. при секретарі

за участі

представника позивача Козловій О.М.

Шенькарук С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року у справі № 2а-24682/09 за позовом

до Лисичанської кредитної спілки

Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області про оскарження податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2009 року кредитна спілка «Лисичанська кредитна спілка» в особі Рубіжанського відділення (далі - Лисичанська кредитна спілка) звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати недійним податкове повідомлення-рішення Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі Рубіжанська ОДПІ) від 24 липня 2009 року № 0000491701/0, яким їй визначено податкове зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» у сумі 394,26 грн., у тому числі 131,42 грн. - основний платіж, 262,84 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року позов було задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати постанову місцевого адміністративного суду як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що в ідповідно абзацу 4 частини 1 статті 21 Закону України від 20 грудня 2001 року № 2908-ПІ «Про кредитні спілки» кредитна спілка відповідно до свого статуту залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Крім розміру плати (процентів), яка нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки, кредитна спілка розподіляє частину нерозподіленого доходу, що залишається у її розпорядженні за підсумками фінансового року між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів).

Визначення терміну «проценти» (для цілей справляння податку) наведено у пункті 1.10 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» як платіж, який здійснюється позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів, зокрема, включається платіж за використання коштів, залучених у депозит.

Призупинення Законом України від 23 грудня 2004 року № 2285-ІУ «Про Державний бюджет України на 2005 рік» на 2005 рік оподаткування доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат стосується лише порядку оподаткування процентів, нарахованих на вклади членів кредитних спілок на депозитні рахунки.

Виходячи із зазначеного, відповідач вважає, що відповідно до підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» проценти, нараховані на пайові внески членів кредитних спілок, обкладаються податком з доходів фізичних осіб при їх виплаті та за її рахунок за ставкою, визначеною в пункті 7.1 статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб».

Тому відповідач просив апеляційний суд у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти апеляційної скарги. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, з 09 липня 2009 року по 15 липня 2009 року Рубіжанська ОДПІ провела виїзну позапланову перевірку Рубіжанського відділення кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20 листопада 2007 року по 09 липня 2009 року, за результатами якої склала акт від 17 липня 2009 року № 564/22/35259381 (а.с.8-14).

Перевіркою встановлено порушення підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3. підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9, підпункту 16.3.2 пункту 16.3 статті 16, підпункту «а» пункту 17.2 статті 17, підпунктів «а», «б» пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 131,42 грн., у тому числі за 2009 рік у сумі 131,42 грн. (а.с.13 зворотній бік).

У відповідності із підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі акта виїзної позапланової перевірки від 17 липня 2009 року № 564/22/35259381 Рубіжанська ОДПІ податковим повідомленням-рішенням від 24 липня 2009 року №0000491701/0 визначила Рубіжанському відділенню кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка» податкове зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» у сумі 394,26 грн., у тому числі 131,42 грн. - основний платіж, 262,84 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.7).

Згідно з пунктом 7.2. статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок); процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом; процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до Закону.

З вищезазначеного випливає, що термін «вклад (внесок)» використовується як щодо вкладу/внеску на депозит кредитної спілки, так і вкладу/внеску на пайові внески членів кредитної спілки.

При застосуванні цієї норми слід також враховувати, що згідно з підпунктом 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2. пункту 9.2 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01 січня 2010 року.

Враховуючи, що законодавець використовує терміни «процент на вклад/внесок» як щодо виплат на депозитні рахунки, так і щодо доходів на вклади/внески до кредитної спілки, з норми підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» випливає, що застосування положення підпункту 7.2 статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» призупинено і не застосовується.

Також зазначену позицію можна простежити і у інших нормативних положеннях Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб». Так, підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлює, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.

Однак, дію підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» зупинено у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із Законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат згідно із Законом України від 23 грудня 2004 року № 2285-ІУ «Про Державний бюджет України на 2005 рік».

Законом України від 01 липня 2004 року № 1958-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» були внесені зміни до підпункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме підпункт «в» після слів «неприбутковими організаціями» доповнено словами «(крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ)». Але ці зміни згідно із Законом України від 01 липня 2004 року № 1958-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» набувають чинності з 01 січня 2005 року.

З 01 січня 2005 року оподаткування такої плати (процентів) на пайові членські внески (вклади) та на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитних спілок, здійснюється на підставі спеціальної норми, що міститься у абзаці 4 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб».

Стаття 9 цього Закону визначає оподаткування процентів, де у підпункті 9.2.1 та підпункті 9.2.2 пункту 9.2 даної статті зазначено, що податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів, визначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату). Загальна сума податків, утриманих протягом звітного податкового місяця з таких нарахованих (сплачених) процентів платнику податку, сплачується (перераховується) таким податковим агентом до бюджету у строки, визначені законом для місячного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб», в редакції Закону України від 01 липня 2004 року № 1958-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01 січня 2010 року.

З зазначених положень слідує, що до 01 січня 2005 року виплата процентів на пайові членські внески (вклади) та на внески (вклади) не оподатковувалася у зв'язку з тим, що кредитна спілка була нарівні з іншими неприбутковими організаціями і мала такі ж пільги по нарахуванню та сплаті податків, а з 01 січня 2005 року таку привілею виключено, проте цим же законом запроваджено спеціальне оподаткування таких надходжень (пункт 7.2), що у правозастосуванні пов'язаний з пунктом 9.2, який відповідно до підпункту 22.1.4 в частині оподаткування процентів набуває чинності з 01 січня 2010 року: відповідно до підпункту 22.1.4 проценти на вклад до небанківської фінансової установи будуть оподатковуватися з 01 січня 2010 року.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що норми абзацу 4 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб-розповсюджуються на вклад, на проценти, на пайові внески членів кредитної спілки. Враховуючи положення підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб», застосування положення пункту 7.2 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» призупинені та не застосовуються до 2010 року.

Аналогічна позиція міститься і у листі Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України від 08 червня 2005 року № 06-10/10-672.

Беручи до уваги викладене, виплата відсотків на додаткові пайові внески без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб повністю відповідає вимогам Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб», тому донараховувати позивачу податкові зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» у сумі 131,42 грн. у відповідача не було підстав.

Оскільки відсутні порушення податкового законодавства з боку позивача за операціями з виплати відсотків на додаткові пайові внески, відсутні і підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 262,84 грн. згідно із підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-Ш «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області - залишити без задоволення .

Постанову Луганс ького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року у справі № 2а-24682/09 за позовом Лисичанської кредитної спілки до Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області «про оскарження податкового повідомлення-рішення» - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.П.Дяченко

О.А.Нікулін