Постанова № 69178804, 25.09.2017, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Справа: № 225/3875/17

Провадження № 2-а/225/73/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2017 року м.Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мигалевича В.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Голубової О.О.

представника відповідача - Кузнецової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Торецька адміністративний позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області, третя особа: Департамент соціального захисту населення Торецької міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року представник позивача звернувся до суду із позовом в інтересах ОСОБА_3 в порядку адміністративного провадження до управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, обґрунтовуючи свої вимоги наступним:

Позивач постійно проживала у АДРЕСА_1. У зв'язку з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, у населеному пункті, де мешкав позивач, було припинено здійснення повноважень відповідним органом Пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення тимчасово окупованої території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Внаслідок цього позивач, не маючи інших джерел існування крім пенсії, змушена була звернутися із заявою про взяття на облік та виплату пенсії до іншого територіального органу Пенсійного фонду України. З 01.09.2014 року позивач перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в м. Дзержинську та отримує пенсію за віком на підставі електронної пенсійної справи як внутрішньо переміщена особа. Саме з цього часу та до квітня 2017 року відповідач нараховував пенсійне забезпечення позивачу та перераховував належні до виплати суми на картковий рахунок, що відкритий на її ім'я в ДОУ АТ «Ощадбанк». У квітні 2017 року на картковий рахунок позивача не була зарахована щомісячна пенсія. Позивач вважає, що діями, які полягають у невиплаті та неперерахуванні пенсії, відповідач грубо порушив охоронювані Конституцією та Законами України права Позивача, тим самим позбавивши єдиного джерела для існування. Посилаючись на норми Конституції України, Законів України, судову практики Європейського суду з прав людини, просить суд:

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України м. Дзержинськ Донецької області, щодо припинення виплати призначеної їй за віком починаючи з 1 квітня 2017 року, пенсії.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України м. Дзержинськ Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з урахуванням заборгованості, яка виникла з 01 квітня 2017 року.

Позивач та її представник у судове засідання не з'явилися. Представником позивача до суду надано заяву з проханням розглянути справу без його участі та без участі позивача за наявними у справі доказами.

Представник відповідача надала письмові заперечення щодо змісту вимог, в яких вказала, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Дзержинську як внутрішньо переміщена особа з 01.09.2014 року, якій пенсія виплачувалася за даними електронної пенсійної справи. Згідно копії довідки від 26.11.2014 року № 1421004132 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи Департаменту соціального захисту населення Дзержинської міської ради ОСОБА_3 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2. Згідно Витягу з протоколу від 30.03.2017 року № 11 Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради в призначенні (відновленні) соціальних виплат ОСОБА_3 відмовлено у зв'язку з відсутністю підтвердження факту проживання особи за вказаною адресою. Представник відповідача зазначає, що статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 року» встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне страхування, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних догорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно - правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Постановою КМУ №365 від 08.06.2016р. «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджено «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та «Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування». Пунктом 7 цього порядку визначено, що достовірність інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, яка зазначена в заяві, підлягає перевірці, так як пенсія виплачується у разі фактичного проживання внутрішньо переміщеної особи за місцем реєстрації, вказаним в довідці департаменту соціального захисту населення про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Акт, складений за результатами такої перевірки, спрямовується на розгляд комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо

переміщеним особам, створеної при райдержадміністраціях або міськрадах, яка

приймає остаточне рішення про призначення або поновлення виплати пенсії, і тільки за результатами цього рішення управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області призначає пенсію або поновлює її виплату.

Відповідач у своїй діяльності відповідно до пункту 2 «Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011р. №384/2011, керується Конституцією України та Законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Таким чином, як зазначає представник відповідача, припиняючи виплату пенсії позивачу, Управління діяло в межах чинного законодавства, а саме у відповідності до постанов КМУ № 509 від 01.10.2014р. «Про облік внутрішньо переміщених осіб», від 05.11.2014р. № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», № 365 від 08.06.2016р. «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала. Дала пояснення, аналогічні змісту письмових заперечень проти позову. Крім цього зазначила, що оскільки, пенсія виплачується за місцем фактичного проживання пенсіонера, а відповідач не проживає на території, яка входить до території, яка підвідомча відповідачу, факту проживання на цій території позивачем не підтверджено, підстави для виплати пенсії позивачу відсутні.

Представник третьої особи Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради Донецької області у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, причин неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутністю суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є пенсіонером за віком, що підтверджується відповідною копією посвідчення № НОМЕР_2 та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Дзержинську як внутрішньо переміщена особа з 01.09.2014 року, якій пенсія виплачувалася за даними електронної пенсійної справи. В період з квітня 2017 року по день звернення до суду з адміністративним позовом позивачу припинено виплату пенсії. Дані фактичні обставини не оспорюються сторонами по справі.

Спірним питанням цієї справи є правомірність дій управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_3 з квітня 2017 року.

Здійснення соціальних виплат, зокрема пенсій, внутрішньо переміщеним особам здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Пунктом 1 вищевказаної Постанови встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.

У той же час з Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав та свобод внутрішньо переміщеним особам» виключені норми стосовно того, що територіальний підрозділ центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері міграції, імміграції та еміграції проставляє у довідках про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб відмітку про реєстрацію місця проживання, а також з Закону України виключено норму, якою до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вносились відомості про місце проживання, тому такий штамп у вказаних довідках не проставляється.

13.01.2016 року набрав чинності Закон України від 24.12.2015р «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщеним особам», яким внесено відповіді зміни до законодавства.

Пунктом 1 ст.1 Закону України від 24.12.2015 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» було виключено з переліку документів, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, визначених Законом України від 11.12.2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Так, на виконання даної вимоги Департамент соціального захисту населення Торецької міської ради Згідно Витягу з протоколу від 30.03.2017 року № 11 (а.с. 22) в призначенні (відновленні) соціальних виплат ОСОБА_3 відмовив у зв'язку з відсутністю підтвердження факту проживання особи за вказаною адресою.

Відповідно до п. 2, п. 12 зазначеного Порядку, соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Крім того, згідно зі ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування.

Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами.

Згідно з ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема в інших випадках, передбачених ч. 1 ст. 49 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон № 1058).

Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ні воєнний, ні надзвичайний стан ні в Україні в цілому, ні на окремих територіях Донецької області на теперішній час не запроваджено.

Відповідно до статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

На теперішній час будь-які зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року щодо обмеження права осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади, на отримання пенсійних виплат не вносилися.

Згідно постанови КМУ від 01.10.2014 р. № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

У відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною першою статті 49 вказаного закону: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідачем рішення про припинення виплати пенсії відносно позивача не приймалось.

При таких обставинах суд, виходячи з пріоритетності норм, застосовує вимоги ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та не приймає до уваги доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Постанов Кабінету Міністрів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На зазначений час не існувало підстав, передбачених чинним законодавством для відмови у виплаті пенсії, тому дії відповідача щодо невиплати пенсії позивачу є протиправними, доказів щодо правомірності своїх дій стосовно невиплати пенсії позивачу відповідачем не доведено.

Дійсно, у матеріалах справи наявні Акти обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 27.07.2017 року та від 24.03.2017 року, в яких зазначено, що на момент проведення перевірки, ОСОБА_3 була відсутня за адресою: АДРЕСА_2. (а.с. 40, 41). Як зазначалось вище, підставою для припинення виплати позивачу пенсії стала інформація Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради щодо Департаменту соціального захисту населення відмови в призначенні (відновленні) соціальних виплат ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю підтвердження факту проживання особи за адресою, яка вказана у заяві про призначення (відновлення) соціальних виплат.

Однак, Суд зазначає, що вказана інформація носить роз'яснювальний характер, не є нормативно-правовим актом вищої юридичної сили, а отже не є і належною підставою для припинення виплат, передбачених частиною 1 статті 47 Закону № 1058-IV в рамках статті 49 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) Пічкур проти України, яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, зазначено, серед іншого, що …. право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Заперечуючи проти позову відповідач не довів правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи, що управління Пенсійного фонду України в місті Дзержинську припиняючи виплату пенсії діяло не у спосіб передбачений законодавством, суд приходить до висновку про порушення відповідачем права позивача на отримання пенсії.

Отже, суд, встановлюючи порушення відповідачем права позивача на отримання пенсії, не може залишити поза увагою той факт, що пенсійний орган, припиняючи виплату пенсії, послався на протокол № 11 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради від 30.03.2017 року, зі змісту якого не вбачається ні обставин, ні підстави для припинення виплати пенсії, більш того само по собі зазначення «Прийнято рішення - відмовити у призначенні (відновленні) соціальних виплат» не узгоджується із тією обставиною, що позивачу вже було призначено виплату пенсії, і станом на 30.03.2017 року така виплата припинена не була.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії стосовно припинення виплати позивачу з квітня 2017 р. пенсії за віком підлягають задоволенню, так, як припинення виплати позивачеві пенсії за віком є порушенням ст. 46 Конституції України.

Отже, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 7, 17-19, 99, 104-106, 159, 161, 162 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області (ЄДРПОУ 21970814), щодо припинення з 01 квітня 2017 року виплати пенсії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області (ЄДРПОУ 21970814) поновити виплату пенсії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2 з 01.04.2017 року.

Постанова в частині виплати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2 пенсії за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області подати звіт про виконання судового рішення протягом місяця з часу закінчення строку на апеляційне оскарження, а у випадку апеляційного оскарження та залишення в силі рішення суду першої інстанції, протягом місяця з часу проголошення судового рішення апеляційним судом.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Дзержинський міський суд Донецької області до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: