Постанова № 69178423, 25.09.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.09.2017 року справа №908/1523/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді:Мартюхіна Н.О. Будко Н.В., Малашкевич С.А. За участю представників сторін: від апелянта (позивача) від відповідача від третіх осіб від інших кредиторів Девятков А.О. - за посвідченням №1774 від 02.12.2015 року; ОСОБА_5 - за довіреністю б/н від 11.09.2017 року; не з'явились; не з'явились; розглянувши апеляційну скаргу Арбітражного керуючого Дев'яткова А.О., м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від06.07.2017 рокуу справі№ 908/1523/13 (суддя Черкаський В.І.)за позовом до відповідачаліквідатора Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Бердянськ Запорізької області - арбітражного керуючого Девяткова А.О., м. Запоріжжя Приватного підприємства "УКРСЕРВІСКОНТРАКТ", м. Київза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Бердянського міськрайонного відділу Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, м. Бердянськ Запорізької області Публічного акціонерного товариства "ТАСкомбанк", м. Київпровитребування майна за заявою ініціюючого кредитора до боржника ліквідатор про Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Західоптторг", м. Запоріжжя; Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Бердянськ Запорізької області арбітражний керуючий Девятков А.О., м. Запоріжжя банкрутство В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.07.2017 року, винесеною в межах справи №908/1523/13 про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_6.), відмовлено у задоволенні позовної заяви ліквідатора банкрута ФОП ОСОБА_6 - арбітражного керуючого Дев'яткова А.О. про витребування майна: цілого убудовано-прибудованого приміщення аптеки, загальною площею 53,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Не погодившись з ухвалою господарського суду першої інстанції, ліквідатор банкрута ФОП ОСОБА_6 - арбітражний керуючий Дев'ятков А.О. звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.07.2017 року у справі №908/1523/13 в частині відмови у задоволенні позову про витребування цілого убудовано-прибудованого приміщення аптеки, загальною площею 53,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та прийняти в цій частині нове рішення яким задовольнити позовну заяву ліквідатора банкрута ФОП ОСОБА_7 - арбітражного керуючого Девяткова А.О. у повному обсязі.

Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та при невідповідності висновків, викладених в ухвалі, обставинам справи, оскільки судом першої інстанції залишено поза увагою, що спірне майно незаконно вибуло із власності боржника, всупереч його волі та під час процедури банкрутства. Крім того, враховуючи, що спірне приміщення перебувало у застіаві Банку та використовувалось для цілей пов'язаних із здійсненням ОСОБА_6 підприємницької діяльності, а тому воно повинно бути повернено до ліквідаційної маси боржника та реалізовуватись відповідно до порядку передбаченого Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнаннй його банкрутом".

Ліквідатор вказує на ті обставини, що оскільки приміщення аптеки належало боржнику на праві власності та вибуло поза його волею, а на теперішній час належить не першому покупцю, а іншому набувачу - ПП "УКРСЕРВІСКОНТРАКТ", то зазначене спірне майно підлягає поверненню законному власнику саме на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, в порядку пред'явлення віндикаційного позову.

Також апелянт вважає безпідставним висновок суду першої інстанції стосовно неможливості витребування спірного приміщення через його реконструкцію (суттєве поліпшення), яке фактично є новоствореним об'єктом нерухомого майна із зміненою іншою площею 53,5 м.кв. З цього приводу апелянт вважає, що слід застосувати ч. 4 ст. 390 Цивільного кодексу України, яка надає право добросовісному власнику на відшкодування витрат, які були понесені у зв'язку із поліпшенням майна.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2017 року для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів та визначено у наступному складі: Дучал Н.М. - головуючий (суддя-доповідач), Геза Т.Д., Склярук О.І.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.07.2017 року прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 10.08.2017 року о 14 год. 30 хв.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2017 року, 22.08.2017 року, 30.08.2017 року та 13.09.2017 року розгляд апеляційних скарг відкладався. Склад колегії суддів неодноразово змінювався.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду №1639 від 12.09.2017 року, у зв'язку із перебуванням судді - члена колегії Сгари Е.В. у відпустці на дату слухання справи, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №908/1523/13.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2017 року визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), судді Будко Н.В., Малашкевич С.А.

25.09.2017 року у судовому засіданні апеляційної інстанці був присутній апелянт, який наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги, просив суд ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.07.2017 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовної заяви ліквідатора банкрута ФОП ОСОБА_7 - арбітражного керуючого Девяткова А.О. про витребування цілого убудовано-прибудованого приміщення аптеки, загальною площею 53,5 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

25.09.2017 року у судовому засіданні апеляційної інстанції був присутній представник відповідача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.07.2017 у справі №908/1523/13 без змін.

Представники третіх осіб та інших кредиторів в судове засідання, призначене на 25.09.2017 року, не з'явились.

Відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судове засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення апелянта (позивача) та представника відповідача, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

У травні 2017 року до господарського суду Запорізької області звернувся ліквідатор ФОП ОСОБА_6 - арбітражний керуючий Девятков А.О. із позовом про витребування майна: цілого убудовано-прибудованого приміщення аптеки, загальною площею 53,5 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Заявник зазначив, що вирішення питання щодо повернення до ліквідаційної маси майна боржника проданого з прилюдних торгів, які відбулись з порушенням законодавства, має суттєве значення під час розгляду справи про банкрутство, оскільки безпосередньо відноситься до забезпечення належного здійснення ліквідаційної процедури, формування ліквідаційної маси та задоволення вимог кредиторів.

У позові просив суд:

АДРЕСА_2, від ПП "УКРСЕРВІСКОНТРАКТ";

- скасувати запис про право власності №566108923104, яким право власності на ціле убудовано-прибудоване приміщення загальною площею 53,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровано за ПП "УКРСЕРВІСКОНТРАКТ".

Господарський суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог встановив, що майно, яке простить витребувати ліквідатор у відповідача, не є частиною ліквідаційної маси, а тому дійшов висновку про їх необґрунтованість та безпідставність. Крім того, дійшов висновку, що на теперішній час повернення у власність банкрута цілого убудовано-прибудованого приміщення загальною площею 50,7 кв. м., яке реконструйовано у ціле убудовано-прибудоване приміщення аптеки, загальною площею 53,5 кв.м. не є фізично можливим, оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи доказів відбулась реконструкція спірної нерухомості, а тому об'єкту, який просив витребувати ліквідатор, фактично не існує.

Перевіряючи законність винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає порушень норм законодавства судом, а відтак і підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з п. 2, 7 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частиною 9 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями ч. 4 ст. 10 Закону №2343-XII, відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.

Системний аналіз положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №2343-XII дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону №2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (ч. 1 ст. 20 Закону № 2343-XII); за позовом розпорядника майна (ч. 9 ст. 22 Закону №2343-XII); за заявою комітету кредиторів (ч. 8 ст. 26 Закону № 2343-XII); за заявою керуючого санацією (ч. 5 ст. 28 Закону № 2343-XII); за заявою ліквідатора (ч. 2 ст. 41 Закону № 2343-XII).

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону №2343-XII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів (Постанова Верховного суду України від 13.04.2016 року у справі №908/4804/14).

При розгляді позовних вимог ліквідатора, колегія суддів Донецького апеляційного господарськго суду виходить з наступного.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист відносин власності в Україні здійснюється на загальних засадах, визначених Конституцією України, Цивільним кодексом України.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положення ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України закріплюють презумпцію правомірності набуття права власності на певне майно. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку або незаконність права власності не випливатиме із закону.

Отже, власник не зобов'язаний у кожному конкретному випадку доводити іншим особам правомірність набуття права власності на належне йому майно.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 1 ст. 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ст. 388 Цивільного кодексу України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення ст. 388 Цивільного кодексу України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21.12.2016 року №6-2233цс16).

З матеріалів справи встановлено, що постановою господарського суду Запорізької області від 07.05.2013 року за результатами розгляду заяви ініціюючого кредитора ТОВ "Торгівельна компанія "Західоптторг" порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_6, визнано боржника - ФОП ОСОБА_6 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Амельченка Д.Д.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.08.2013 року прийнято до розгляду заяву ПАТ "ТАСкомбанк" про виключення майна банкрута з ліквідаційної маси, яке обґрунтовано тими обставинами, що 28.07.2008 року між ВАТ "Акціонерний банк "Бізнес Стандарт" (правонаступником якого по всіх правах та обов'язках виступає ПАТ "ТАСкомбанк") та ОСОБА_6 було укладено Кредитний договір № КФ(11) 17-08, згідно умов якого Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 69000 доларів США із терміном погашення не пізніше 27.07.2018 року, відповідно до п. 4.1.1. Кредитного договору Позичальник є фізичною особою - резидентом України.

Кредит був наданий для споживчих цілей ОСОБА_6, як фізичній особі - споживачу, а не для підприємницьких цілей пов'язаних із веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. Кредитного договору Позичальник зобов'язується погасити заборгованість за кредитом перед Банком відповідно до п.2.2. цього договору на рахунок вказаний у п.3.6.4., шляхом перерахування коштів з будь-яких поточних рахунків.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_6 та Банком було укладено Іпотечний договір № ЗФ(П) 17-08 від 28.07.2008 року відповідно до якого ОСОБА_6 передано з іпотеку Банку об'єкт нерухомості, а саме: цілу убудовано-прибудоване приміщення загальною площею 50,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. (п.3.12. Кредитного договору).

Боржником, всупереч п. 5.2.1. Кредитного договору, вищевказані умови повернення суми кредиту та відсотків по ньому не виконані.

В зв'язку з цим, 22.09.2009 року Банк звернувся до Бердянського міськрайонного суду з позовом про стягнення суми заборгованості. 30.07.2010 року Бердянським міськрайонним судом позов Банку було задоволено. Після чого було отримано виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_6 суми заборгованості та направлено його на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції та відповідно до якого державним виконавцем відкрито виконавче провадження.

12.09.2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції було проведено опис й арешт майна ОСОБА_6 об'єкту нерухомості, а саме: цілого убудовано-прибудованого приміщення загальною площею 50,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2., що є предметом іпотеки.

В червні 2013 року було призначено проведення перших прилюдних торгів з реалізації об'єкту нерухомості, а саме: ціле убудовано-прибудоване приміщення загальною площею 50,7кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, але проведення торгів було перенесено на 29.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.07.2013 року скасовано арешт, накладений постановою відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції ВП №23492523 від 09.12.2010 року про відкриття виконавчого провадження на нежитлову будівлю (магазин), розташовану за адресою: АДРЕСА_2 та яка належить на праві власності ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1, 71100). При цьому, ухвала господарського суду першої інстанції мотивовована в тому числі й тим, що виявлене нерухоме майно банкрута підлягає включенню до ліквідаційної маси.

Проте, під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, Банку стало відомо про отримання державним виконавцем ухвали господарського суду Запорізької області по справі №908/1523/13 від 25.07.2013 року про скасування арешту на нежитлову будівлю (магазин), розташовану за адресою : АДРЕСА_2, яка є предметом іпотеки, у зв'язку із включенням останньої до ліквідаційної маси у справі про банкрутство відносно ФОП ОСОБА_6, що й зумовило необхідність звернутись до господарського суду Запорізької області із заявою про виключення з ліквідаційної маси заставного майна, яке забезпечує вимоги Банку.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.09.2013 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2013 року, заяву ПАТ "ТАСкомбанк" задоволено, зобов'зано ліквідатора виключити з ліквідаційної маси ФОП ОСОБА_6 майно - об'єкт нерухомості, а саме: ціле убудовано-прибудоване приміщення загальною площею 50,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. У вищенаведеному судовому рішенні від 09.10.2013 року господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Також, суд дійшов висновку про виключення предмета іпотеки з ліквідаційної маси банкрута з вищевказаних підстав.

Як вбачається з протоколу проведення прилюдних торгів в межах виконавчого провадження з реалізації арештованого майна №08-0327/13-1 від 05.12.2013 року переможцем прилюдних торгів з продажу цілого убудовано-прибудованого приміщення загальною площею 50,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, визнано ТОВ "Фармабуд-Інвест", вартість продажу склала 181500,00 грн.

Як слідує з наявних матеріалів справи в 2014 році ОСОБА_6 оскаржувала проведені виконачою службою торги та реалізацію іпотечного арештованого майна.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09.07.2014 році у справі №310/14157/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 12.11.2014 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання недійсними прилюдних торгів від 05.12.2013 року з реалізації нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

В наведених судових рішеннях, які набрали законної сили, судами встановлено дотримання виконавчою службою порядку релізації іпотечного майна Банку: об'єкту нерухомості - цілого убудовано-прибудованого приміщення, загальною площею 50,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2, вимогам закону. Тобто, суди цивільної юрисдикції встановили, що спірне майно банкрута було правомірно реалізовано в межах виконавчого провадження.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.09.2015 року рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09.07.2014 року і ухвала апеляційного суду Запорізької області від 12.11.2014 року були скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

01.02.2016 року між ТОВ "Фармабуд-Інвест" та ПП "УКРСЕРВІСКОНТРАКТ" укладено договір купівлі-продажу цілого убудовано-прибудованого приміщення аптеки, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 53,5 кв.м., відповідно до якого набувачем майна значиться ПП "УКРСЕРВІСКОНТРАКТ".

Реєстрація права власності за ПП "УКРСЕРВІСКОНТРАКТ" підтверджується Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №78198300 від 16.01.2017 року.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23.06.2016 року у справі №310/14157/13-ц, яке набрало законної сили 05.08.2016 року, визнано недійсними прилюдні торги від 05.12.2013 року з реалізації нерухомого майна, що є предметом іпотеки, а саме: ціле-убудоване приміщення, загальною площею 50,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яке належить на праві власності ОСОБА_6 оформленого протоколом №08-0327/13-1 від 05.12.2013 року на виконання договору №08-0327/13 від 08.05.2013 року, складеного організатором аукціону Запорізька філія TOB "УКРСПЕЦТОРГ ГРУПП", суд зобов'язав повернути сторони в первинний стан. Рішення мотивоване проведенням торгів з порушенням визначеного законом порядку реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначенні стартової ціни реалізації майна.

Тобто, на час укладення між ТОВ "Фармабуд-Інвест" та ПП "УКРСЕРВІСКОНТРАКТ" договору купівлі-продажу спірного майна 01.12.2016 року прилюдні торги від 05.12.2013 року з реалізації нерухомого майна, що є предметом іпотеки, не були визнані недійсними в судовому порядку, оскілька справа №310/14157/13-ц була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, рішення на момент укладення договору купівлі-продажу прийняте не було.

В подальшому, ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.11.2016 року звільнено від виконання повноважень ліквідатора у справі арбітражного керуючого Амельченка Д.Д., призначено нового ліквідатора - арбітражного керуючого Девяткова А.О., яким було ініціювано даний спір, що розглядається.

Листом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області від 26.04.2017 року за №1008-23.5/1165 ліквідатору надано копії декларації про початок виконання будівельних робіт №ЗП 083150770424 від 20.03.2015 року та декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ЗП 143160170036 від 25.01.2016 року, замовником яких значиться ТОВ "Фармабуд-Інвест". У вказаному листі ліквідатора повідомлено про те, що фактично відбулась реконструкція цілого убудовано-прибудованого приміщення загальною площею 50,7 кв.м., у зв'язку з чим здійснено державну реєстрацію цілого убудовано-прибудованого приміщення аптеки, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 53,5 кв.м.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.11.2016 року за №74355986 та від 16.02.2017 року за №78198300 за ОСОБА_6 зареєстроване ціле убудовано-прибудоване приміщення загальною площею 50,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Також з матеріалів справи встановлено, що нерухоме майно, а саме убудовано-прибудоване приміщення загальною площею 53,5 кв.м за адресою АДРЕСА_2, належить відповідачу на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.02.2016 року, укладеного між ТОВ "Фармабуд-Інвест" (ідентифікаційний номер 38968408) та відповідачем.

За змістом ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При цьому, ліквідатором не зазначено та не надано доказів на підтвердження незаконного придбання відповідачем спірного приміщення.

Наявні в матеріалах справи копії декларації про початок виконання будівельних робіт №ЗП 083150770424 від 20.03.2015 року та декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ЗП 143160170036 від 25.01.2016 року, замовником яких значиться ТОВ "Фармабуд-Інвест", є належними доказами, в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, підтверджуючі існування реконструйованого об'єкту нерухомого майна на момент звернення ліквідатора банкрута із заявою про його витребування із чужого незаконного володіння.

Відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 13.06.2017 року, підтверджено внесення відносно ТОВ "Фармабуд-Інвест" запису про припинення юридичної особи - 20.05.2016 року запис № 10661110008011611.

Судова колегія не заперечує проти факту визнання недійсними результатів прилюдних торгів від 05.12.2013 року. Проте, правочин - Договір купівлі-продажу від 01.02.2016 року, на підставі якого ПП "УКРСЕРВІСКОНТРАКТ" набув право власності не був оскаржений та не визнаний недійсним у судовому порядку. В той же час, ліквідатор жодним чином не позбавлений права звернутись до суду із відповідною вимогою. Самі наслідки визнання недійсним прилюдних торгів, за умови наявності правомірно укладеного договору купівлі-продажу, не свідчать про незаконність підстав для набуття такого майна відповідачем.

На момент набуття права власності та укладення договору купівлі-продажу прилюдні торги не були визнані недійсними, право власності не скасоване.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Виходячи із системного аналізу приписів наведеної вище норми закону слід дійти висновку, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" захищає права забезпеченого кредитора від інших осіб у справі про банкрутство, пов'язані з отриманням задоволення його вимог за рахунок предмета забезпечення, в тому числі шляхом прямої заборони включати забезпечене майно до ліквідаційної маси та можливість продажу такого майна виключно за згодою кредитора-кредитодавця або суду.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" надає кожному забезпеченому кредитору можливість звернення стягнення на предмет застави.

Як вбачається з матеріалів справи, сам Банк, як заставодержатель, задовольнив свої вимоги під час проведення прилюдних торгів у виконавчому провадженні 05.12.2013 року. Будь-яких заперечень щодо проведення ліквідаційної процедури Банком не висловлено.

Отже, аналіз положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та встановлені обставини справи в їх сукупності підтверджують реалізацію заставним кредитором свого права на задоволення вимог за рахунок предмета забезпечення, а отже питання щодо необхідності його реалізації в загальному порядку, встановленому законом, не можуть бути підставою для його повернення та включення до ліквідаційної маси, як помилково вважає апелянт.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2013 року, якою залищено без змін ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.09.2013 року, про виключення з ліквідаційної маси заставного майна ПАТ "ТАСкомбанк" не були оскаржені у встановленому законом порядку та не скасовані, а отже, висновки викладені в наведеному судовому акті апеляційної інстанції не були переглянуті судом касаційної інстанції та в обов'язковому порядку мають братись до уваги під час розгляду даного спору.

Обставини даної справи свідчать про те, що спірне майно банкрута, яке було реалізовано виконавчою службою, станом 01.12.2016 року (момент укладення Договору купівлі-продажу) було відчуджене правомірно, оскільки було виключене з ліквідаційної маси за ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.2013 року. Тобто, даний спосіб реалізації спірного майна був досліджений в судовому порядку до моменту переходу права власності від ТОВ "Фармабуд-Інвест" до ПП "УКРСЕРВІСКОНТРАКТ" та не був визнаний в судовому порядку недійсним.

При цьому, у даній справі залучено до участі забезпечного кредитора - ПАТ "ТАСкомбанк", який не підтримав позицію ліквідатора щодо необхідності повернення спірного майна до ліквідаційної маси. Також заставним кредитором не висловлено жодних заперечень щодо реалізації заставного майна Банку в межах виконавчого провадження та задоволення вимог ПАТ "ТАСкомбанк" в процедурі банкрутства саме таким шляхом.

До того ж ліквідатор просить повернути заставне майно Банку до ліквідаційної маси, що не відповідає ні вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ні судовим рішенням за якими таке майно було виключено з ліквідаційної маси за заявою заставодержателя - ПАТ "ТАСкомбанк".

Що стосується посилання апелянта на визнання недійсним результатів прилюдних торгів від 05.12.2013 року на підставі рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23.06.2016 року у справі №310/14157/13-ц, то вказана обставина не впливає на вирішення спірних правовідносин, оскільки в даному випадку майно боржника повинно реалізовуватись та вже реалізоване поза межами процедури банкрутства. Визнання недійсним результатів прилюдних торгів, в даному випадку, не призвиде до результату повернення заставного майна до ліквідаційної маси, з якої воно було виключене за ухвалою суду, а стане черговою підставою для проведення дій виконавчою службою та повторної реалізації майна в межах виконавчого провадження (за актуальною оцінкою).

З огляду на викладене, враховуючи, що спірне майно не включається до ліквідаційної маси, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовної заяви ліквідатора ФОП ОСОБА_6 - арбітражного керуючого Девяткова А.О. про витребування майна.

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваній судовій ухвалі висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ліквідатора ФОП ОСОБА_6 - арбітражного керуючого Дев'яткова А.О. задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду Запорізької області від 06.07.2017 року у справі №908/1523/13 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ліквідатора Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Бердянськ Запорізької області - арбітражного керуючого Девяткова Антона Олександровича, м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.07.2017 року у справі №908/1523/13 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.07.2017 року у справі №908/1523/13 - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: Н.В. Будко

С.А. Малашкевич