Постанова № 69178296, 26.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2017 р. Справа№ 910/21139/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Пантелієнка В.О.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Писаренко О.О. - довіреність № 9 від 21.01.2016.

від відповідача-1: ОСОБА_3 - довіреність № 786 від 02.08.2016.

від відповідача-2: не з'явилися.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2016 року

у справі № 910/21139/13 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Приватної компанії з обмеженою відповідальністю „Верхувен Холдінг Уден Б.В."

до 1. ОСОБА_4,

2. ОСОБА_6

про стягнення 12 192 284,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року Приватна компанія з обмеженою відповідальністю „Верхувен Холдінг Уден Б.В." (далі - Компанія, позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_4 (відповідач-1) та ОСОБА_6 (відповідач-2), в якій з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила суд стягнути з відповідачів солідарно 12 192 284 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі, як члени ліквідаційної комісії ТОВ „ТВ-Транс", не виконали рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2010 року у справі № 30/384-48/546 та від 09.12.2010 року у справі № 38/125 під час досудової процедури ліквідації, а відтак позивач просив стягнути майнову шкоду в зазначеному розмірі у відповідності до ч. 6 ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безпосередньо з ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які несуть солідарну відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими зобов'язаннями боржника.

За наслідками розгляду заявлених вимог, рішенням господарського суду міста Києва від 29.03.2016 року у справі № 910/21139/13 позов задоволено повністю; стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь Приватної компанії з обмеженою відповідальністю „Верхувен Холдінг Уден Б.В." 12 150 884,00 грн. незадоволених вимог кредитора; стягнуто з ОСОБА_4 до Державного бюджету України 34 410,00 грн. судового збору; стягнуто з ОСОБА_6 до Державного бюджету України 34 410,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_4 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 року колегією суддів у складі головуючого судді Сотнікова С.В. суддів: Верховця А.А., Мартюк А.І., апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково; рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2016 року у справі № 910/21139/13 скасовано; справу № 910/21139/13 за позовом Приватної компанії з обмеженою відповідальністю „Верхувен Холдінг Уден Б.В." до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення 12 192 284,00 грн. передано за підсудністю до господарського суду Сумської області для розгляду по суті спору; матеріали справи № 910/21139/13 направлено до господарського суду міста Києва для виконання пункту третього резолютивної частини даної постанови.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2017 року касаційну скаргу Приватної компанії з обмеженою відповідальністю „Верхувен Холдінг Уден Б.В." задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 року у справі № 910/21139/13 скасовано, справу направлено до Київського апеляційного господарського суду на новий апеляційний розгляд в іншому складі суду.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів, апеляційну скаргу ОСОБА_4 у справі № 910/21139/13 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Майданевича А.Г., Пантелієнка В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 07.08.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу ОСОБА_4 у справі № 910/21139/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.09.2017 року за участю повноважних представників сторін.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника скаржника надійшли доповнення до апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 12.09.2017 року відкладено розгляд справи на 26.09.2016 року на підставі ст. 77 ГПК України.

До початку судового засідання від представника позивача надійшов відзив на доповнення відповідача-1 до апеляційної скарги.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 26.09.2017 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2017 року у справі № 910/21139/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2016 року - без змін.

Відповідач-2 та його представники в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач-2 повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

26.09.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4 слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2016 року у справі № 910/21139/13 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом та вбачається із позовної заяви, 25.11.2010 року учасником ТОВ „ТВ-Транс" було прийнято рішення, оформлене протоколом загальних зборів учасників від 25.11.2010 року №1/11/10, про ліквідацію товариства, створення ліквідаційної комісії у складі ОСОБА_4 (голова ліквідкомісії), ОСОБА_6

В процесі ліквідаційної процедури, виконавчі провадження з примусового виконання рішень господарського суду міста Києва від 08.12.2010 року у справі №30/384-48/546 та від 09.12.2010 року у справі № 38/125 були закінчені в порядку ч. 7 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", а виконавчі документи на підставі ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" вручені ліквідаційній комісії ТОВ „ТВ-Транс" для їх подальшого виконання відповідно до порядку встановленого статтями 110-112 ЦК України.

Відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_6, як членами ліквідаційної комісії ТОВ „ТВ-Транс", обов'язки щодо погашення заборгованості, підтвердженої судовими рішеннями, в установленою законодавством черговості погашено не було, майнові активи товариства було відчужено протягом ліквідаційної процедури, проте, грошові вимоги позивача не задоволено.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.04.2012 року порушено провадження у справі № 5021/504/12 про банкрутство ТОВ „ТВ-Транс" за заявою ліквідаційної комісії у складі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в порядку ст. 51 Закону про банкрутство в редакції, чинній на момент звернення.

Постановою Господарського суду Сумської області від 03.05.2012 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута ТОВ „ТВ-Транс" призначено арбітражного керуючого ОСОБА_7

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.07.2013 року у справі №5021/504/12, яка набула законної сили, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано ТОВ „ТВ-Транс" як юридичну особу, вимоги кредиторів, не задоволені за недостатністю майна банкрута, визнано погашеними, зобов'язано державного реєстратора провести державну реєстрацію припинення юридичної особи - банкрута, внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про припинення юридичної особи - банкрута та направити органам державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, провадження у справі припинено.

Приватна компанія з обмеженою відповідальністю „Верхувен Холдінг Уден Б.В." звернулась до господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про стягнення майнової шкоди у розмірі 587 627,66 євро та 9 899 916,10 грн., який обґрунтовувано невиконанням відповідачами рішень господарського суду міста Києва № 30/384-48/546 від 08.12.2010 року та № 38/125 від 09.12.2010 року, як членами ліквідаційної комісії ТОВ „ТВ-Транс" під час досудової процедури ліквідації з посиланням на ст. 13 ЦК України та ч. 5 ст. 51 Закону про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2013 року у справі № 910/21139/13 у прийнятті позовної заяви відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, оскільки суд дійшов висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду у господарських судах.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 у справі №910/21139/13 апеляційну скаргу Приватної компанії з обмеженою відповідальністю „Верхувен Холдінг Уден Б.В." задоволено, ухвалу господарського суду міста Києва від 04.03.2013 року скасовано, а справу № 910/21139/13 передано на розгляд до місцевого господарського суду.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що фактично позов подано до відповідачів як до ліквідаційної комісії ТОВ „ТВ-Транс".

Крім того, колегією суддів встановлено, що ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 25.05.2013 року у справі №758/6617/13-ц, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 25.07.2013 року, відмовлено Приватній компанії з обмеженою відповідальністю „Верхувен Холдінг Уден Б.В." у відкритті провадження за позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6, про стягнення коштів з посиланням на непідвідомчість даного спору суду загальної юрисдикції, неможливість його розгляду в порядку цивільного судочинства через підвідомчість господарському суду і належність до розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.09.2013 року Приватній компанії з обмеженою відповідальністю „Верхувен Холдінг Уден Б.В." відмовлено у відкритті касаційного провадження на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 25.05.2013 та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25.07.2013.

Встановивши наведені обставини, апеляційний господарський суд мотивував своє рішення тим, що у випадку відмови у прийнятті даної позовної заяви господарським судом буде порушено право позивача на судовий захист, закріплений у ст.ст. 55, 124 Конституції України.

Проте, ухвалою господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 року, провадження у справі № 910/21139/13 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з тим, що спір у даній справі не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки склад учасників спору не відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, не носять господарський характер.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2015 року касаційну скаргу Приватної компанії з обмеженою відповідальністю „Верхувен Холдінг Уден Б.В." задоволено. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року по справі № 910/21139/13 скасовано. Справу №910/21139/13 направлено до господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Наведена постанова мотивована тим, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції від 12.01.2015 року та постанова суду апеляційної інстанції від 17.03.2015 року прийняті з порушенням та неврахуванням вимог ст.ст. 4-7, 43, 80 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 122 ЦПК України, які встановлюють право на судовий захист і неможливість повторного звернення до суду, якщо у відкритті провадження відмовлено або провадження у справі припинено, що призвело до позбавлення позивача конституційного права на судовий захист та на справедливий суд, гарантований Конвенцією про захист прав людини й основних свобод.

Виконавши вказівки Вищого господарського суду України щодо розгляду справи по суті у даному провадженні, які в силу положень ч. 1 ст. 111-12 ГПК України є обов'язковими під час нового розгляду справи, господарський суд міста Києва розглянув справу №910/21139/13 по суті та прийняв рішення від 29.03.2016 року, яким позов задовольнив повністю; стягнув солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь приватної компанії з обмеженою відповідальністю „Верхувен Холдінг Уден Б.В." 12 150 884,00 грн. незадоволених вимог кредитора; стягнув з ОСОБА_4 до Державного бюджету України 34 410,00 грн. судового збору; стягнув з ОСОБА_6 до Державного бюджету України 34 410,00 грн. судового збору.

Під час апеляційного перегляду наведеного рішення місцевого господарського суду за апеляційною скаргою ОСОБА_4, апеляційний господарський суд у своїй постанові від 24.01.2017 року дійшовши висновку, що даний спір має розглядатись у справі про банкрутство ТОВ „ТВ-Транс", а тому рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2016 у справі № 910/21139/13 скасував, а справу № 910/21139/13 передав за підсудністю до господарського суду Сумської області для розгляду по суті спору.

Разом з тим, постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 року у справі № 910/21139/13 скасовано, справу направлено до Київського апеляційного господарського суду на новий апеляційний розгляд в іншому складі суду.

Скасовуючи зазначену постанову апеляційного господарського суду та направляючи справи на новий апеляційний розгляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходила з того, що апеляційним господарським судом не дотримано положень ст. 6 Конвенції та порушено право позивача на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, не виконано, в порушення ст. 111-12 ГПК України, вказівок Вищого господарського суду України, тобто не здійснено апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, яке винесено по суті даного спору, що фактично свідчить про ухилення від здійснення правосуддя та порушення гарантованого ст.ст. 55, 124 Конституції України права осіб на судовий захист.

Таким чином, виконуючи вказівки зазначеної вище постанови Вищого господарського суду України щодо необхідності перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2010 року у справі № 38/125 з Товариства на користь Компанії стягнуто: 8 950 456,53 грн. боргу з урахуванням інфляції, 531 698,03 грн. 3 % річних, 348 643,26 грн. пені та судові витрати.

На виконання вказаного рішення 02.03.2012 року Господарським судом міста Києва видано наказ.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2010 року у справі №30/384-48/546 з Товариства на користь Компанії стягнуто: позику у сумі 350 000 євро, 7% річних плати за позику - 131 158 євро 90 євроцентів, пеню - 103 172 євро 50 євроцентів, а також судові витрати.

На виконання вказаного рішення суду 26.10.2011 року було видано відповідний наказ.

Разом з тим, 25.11.2010 року власником Товариства, а саме ОСОБА_6, було прийнято рішення, яке оформлене протоколом загальних зборів учасників № 1/11/10 від 25.11.2010 року, про ліквідацію вказаної юридичної особи.

07.12.2010 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб внесено відомості, що ТОВ „ТВ-Транс" перебуває в стані ліквідації і відповідачі є членами комісії ї припинення.

У зв'язку з початком досудової ліквідаційної процедури Товариства, виконавчі провадження з примусового виконання рішень Господарського суду міста Києва від 08.12.2010 зі справи №30/384-48/546 та від 09.12.2010 зі справи № 38/125 були закінчені, а виконавчі документи вручені ліквідаційній комісії Товариства для їх подальшого виконання відповідно до встановленого статтями 110-112 ЦК України порядку.

Відповідно до ст. 60 ГК України (в редакції, чинній на час ліквідаційної процедури) орган, який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

07.02.2011 року позивач направив ліквідаційній комісії ТОВ „ТВ-Транс" претензію № 2 з вимогою про оплату 9 899 916,10 грн. за рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2010 року у справі № 38/125 та претензію № 3 з вимогою про сплату 587 627,66 євро за рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2010 року у справі №30/384-48/546, докази чого містяться в матеріалах справи.

Вказані вимоги боржником визнано в повному обсязі та включено до реєстру вимог кредиторів до четвертої черги, що не заперечується апелянтом.

Згідно акту інвентаризації основних засобів ТОВ „ТВ-Транс" станом на 20.01.2011 року балансова вартість майна боржника складала 4 855 194,80 грн.

Частиною третьою статті 110 ЦК України передбачено, що якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Так, частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 51 Закону про банкрутство (в редакції, чинній на дату прийняття рішення про ліквідацію Товариства) встановлено, що якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом і ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи в місячний строк.

Разом тим, відповідачі як члени ліквідаційної комісії, виявивши недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів, в тому числі і позивача, не вжили заходів щодо своєчасного звернення з відповідною заявою про порушення справи про банкрутство, а навпаки здійснили дії щодо відчуження майнових активів боржника (Товариства) та отримані кошти розподілили на власний розсуд, з порушенням вимог статті 112 ЦК України.

Відповідно до статті 112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Черговість задоволення вимог кредиторів за договорами страхування визначається законом.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Частиною шостою статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили порушення вимог частини першої цієї статті, несуть солідарну відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) боржника.

Отже, частина шоста вказаної статті визначає коло осіб, на яких покладається відповідальність за порушення вимог частини першої цієї статті (щодо недотримання вимог стосовно підстав для порушення справи про банкрутство в порядку норм статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Такими особами є власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили вказані порушення. У зв'язку із цим саме на вказаних осіб покладається солідарна відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими зобов'язаннями боржника.

Отже, ОСОБА_6 як власник і ОСОБА_4 як голова ліквідаційної комісії Товариства несуть солідарну відповідальність перед Компанією за незадоволення її вимог у визначений спосіб.

Матеріалами справи, підтверджується, що на момент початку ліквідаційної процедури у Товариства перебувало у власності майно, зокрема, нежилий будинок-склад площею 1 799,20 кв.м. за адресою: м. Київ, Московський проспект, 28 а (Літера Б), що підтверджується свідоцтвом про право власності від 10.09.2004 року.

Як було зазначено вище, згідно акту інвентаризації основних засобів ТОВ „ТВ-Транс" станом на 20.01.2011 року, а також відповідно до балансу боржника станом на 26.01.2012 року, балансова вартість майна боржника складала 4 855 194,80 грн. Відповідне майно боржника складалось з: будівля складу основний - 02-03 р., склад основний - будівля 04р., склад основний - КТП 03р., авто Тойота Камрі.

Разом з тим, згідно висновків судових експертиз, які проводилися в процесі розгляду справ № 38/125 та № 30/384-48/546, ринкова вартість майна Товариства, яке перебувало у його власності та за рахунок якого могло бути задоволено кредиторські вимоги Компанії складала у загальній сумі 12 192 284,00 грн. При цьому, зазначена у висновку судової експертизи вартість майнових прав на оренду земельної ділянки боржника за договором оренди від 14.07.2005 року не враховувалась і не зазначалась позивачем в обґрунтування позову, що відповідно спростовує твердження апеляційної скарги.

В той же час, відповідно до ліквідаційного балансу та акту інвентаризації майна боржника станом на 04.04.2012 року перед зверненням до суду із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ „ТВ-Транс" на підставі ст. 51 Закону про банкрутство (06.04.2012 року) балансова вартість його майна складала лише 25 600,00 грн., до якого було включено тільки авто Тойота Камрі.

Згідно довідки АТ «Райффайзенбанк Аваль» залишок коштів ТОВ „ТВ-Транс" на банківському рахунку станом на 06.04.2012 року становив 104,83 грн.

Таким чином, відповідачі здійснили відчуження майна, що належало Товариству, а грошові кошти в порушення вимог чинного законодавства України на момент проведення ліквідаційної процедури не використали з метою погашення вимог кредиторів, а по суті розпорядилися ним з порушенням прав позивача.

Судом встановлено, що в рамках провадження у справі про банкрутство Товариства (справа № 5021/504/1 господарського суду Сумської області) кредиторські вимоги позивача були погашені лише частково, а саме на суму 41 400,00 грн.

Відтак, позивач звернувся з вимогами до відповідачів про стягнення 587 627,66 євро та 9 899 916,10 грн. як членів комісії з ліквідації Товариства, які є відповідальними за ту шкоду, яка завдана в процесі припинення діяльності юридичної особи.

В подальшому Компанія зменшила позовні вимоги та просила суд стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 солідарно 12 192 284,00 грн., оскільки саме вказана сума підтверджена висновками судових експертиз з вирахуванням грошових коштів, сплачених позивачу в результаті ліквідаційної процедури у справі про банкрутство Товариства за ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.07.2013 року зі справи № 5021/504/12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2013 року.

За викладених обставин, оскільки Товариство ліквідовано за рішенням суду (ухвала Господарського суду Сумської області від 24.07.2013 зі справи № 5021/504/12), про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Доводи скаржника про те, що незадоволені у процедурі банкрутства боржника кредиторські вимоги позивача визнано погашеними відповідно до ухвали про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі, а відтак позовні вимоги не відлягають задоволенню, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до ст. 51 Закону про банкрутство у разі порушення вимог ч. 1 ст. 51 вказаного Закону власник майна боржника та голова ліквідаційної комісії несуть солідарний обов'язок щодо погашення незадоволених кредиторських вимог за грошовими зобов'язаннями боржника, який свою чергу може виникнути після винесення ухвали суду про ліквідацію підприємства та встановлення розміру незадоволених вимог кредиторів.

Більш того, як встановлено судом, у справі № 5021/504/12 про банкрутство боржника позивач вимагав сплати банкрутом грошових коштів, визначених судовими рішеннями та просив залишити в силі постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 року, якою було скасовано ухвалу суду Сумської області від 24.07.2013 року про ліквідацію боржника, із встановленням факту того, що майно банкрута відчужено після початку ліквідаційної процедури, а ліквідатор банкрута в судовій процедурі банкрутства не вжив заходів з його пошуку, виявлення (в тому числі майна, яке вибуло після прийняття засновниками рішення про припинення діяльності Товариства в досудовій процедурі ліквідації останнього та за 22 дні до порушення стосовно останнього справи про банкрутство) та не звернувся з відповідними позовами про визнання недійсними правочинів з відчуження майна боржника.

Водночас, Вищий господарський суд, скасовуючи вищезазначену постанову апеляційного господарського суду та залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, у своїй постанові від 11.12.2013 року у справі № 5021/504/12 зазначив, що відповідальність за незаконність укладених угод та інших правочинів з відчуження майна боржника до порушення стосовно нього справи про банкрутство на призначеного вже в процедурі банкрутства ліквідатора не покладається. Відповідні питання мають ставитись до голови ліквідаційної комісії, який очолював та відповідав за всі дії, що були вчинені, у тому числі стосовно майна боржника, в досудовій процедурі ліквідації Товариства, та який має нести відповідальність за незаконність вчинення згаданих вище правочинів. Також цей висновок узгоджується і з приписами частин 1 та 6 ст. 51 Закону про банкрутство, якими визначено коло осіб, на яких покладається відповідальність за порушення вимог частини першої цієї статті (щодо недотримання вимог стосовно підстав для порушення справи про банкрутом в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство). Такими особами є власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили вказані порушення. У зв'язку із цим саме на вказаних осіб покладається солідарна відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими зобов'язаннями боржника.

Відтак, оскільки позивачем позов у справі № 910/21139/13 про стягнення коштів подано до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 як до голови ліквідаційної комісії та члена ліквідаційної комісії відповідно, то враховуючи встановлені судом обставини справи та беручи до уваги вищезазначену позицію ВГСУ, зобов'язання боржника правомірно покладено судом на відповідачів солідарно.

За наведених вище обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2016 року у справі № 910/21139/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2016 року у справі № 910/21139/13 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати сторонам.

4. Справу № 910/21139/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.Г. Майданевич

В.О. Пантелієнко