Постанова № 69178249, 25.09.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2017 р. Справа № 922/6154/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Пелипенко Н.М.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників сторін:

Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області - Владимир Я.В. - дов. № 22 від 29.08.2017,

стягувача - не з'явився,

боржника - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області, м. Харків (вх. №2703 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 29.08.2017 у справі № 922/6154/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків,

про стягнення 59827,08 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.08.2017 (суддя Чистякова І.О.) скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на дії органу державної виконавчої служби (вх. № 164 від 26.07.2017) задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області під час примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 05.02.2016 у справі №922/6154/15 по ВП №50344287 та розгляду скарги стягувача у ВП №50344287 на бездіяльність державного виконавця від 03.07.2017. В іншій частині скарги - відмовлено.

Київський відділ державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області з ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить ухвалу господарського суду Харківської області від 29.08.2017 скасувати та відмовити в задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в повному обсязі. В обґрунтування своїх апеляційних вимог скаржник посилається на те, що державним виконавцем відділу строки винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не порушені та вчинені всі дії щодо розшуку майна боржника, встановлені Законом України "Про виконавче провадження". На думку апелянта, державним виконавцем відділу вчинені всі дії, передбачені чинним законодавством України, які регулюють відносини між підприємствами, фізичними особами-підприємцями, спрямовані на примусове виконання рішення суду, за яким боржником є Фізична особа-підприємець.

Стягувач та боржник відзивів на апеляційну скаргу не надали, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, та на те, що їх явка у судове засідання не була визнана обов'язковою, а також на те, що відповідно до ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників стягувача та боржника у відповідності до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України. Крім того, сторони відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України не заявляли клопотання про продовження строку розгляду справи, а господарський суд не має права за своєю ініціативою продовжувати строк розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені доводи в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Харківської області від 21.01.2016 позов задоволено частково в сумі 59824,10 грн., стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 основну суму боргу в розмірі 24204,00 грн., 3% річних в розмірі 1158,52 грн., штрафу за протермінування оплати за оренду плату в розмірі 3240,00 грн., штрафу за протермінування оплати за комунально - експлуатаційні послуги в розмірі 17628,00 грн., інфляційних витрат в розмірі 13593,58 грн. та судовий збір в сумі 1217,94 грн., в іншій частині позовних вимог в сумі 2,98 грн. відмовлено.

05.02.2016 на виконання рішення господарського суду Харківської області від 21.01.2016 господарським судом Харківської області було видано відповідний наказ зі строком пред'явлення його до виконання до державної виконавчої служби, фінансових установ або органів, що здійснюють казначейські обслуговування бюджетних коштів - до "06" лютого 2017 р.

З матеріалів справи вбачається, що 27.02.2016 державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Харківського міського управління юстиції Кононенко О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50344287 на виконання наказу господарського суду Харківської області від 05.02.2016 у справі №922/6154/15.

04.03.2016 державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Харківського міського управління юстиції Кононенко О.М. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП№50344287.

26.07.2017 до суду першої інстанції від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 надійшла скарга на дії органу державної виконавчої служби, в якій стягувач просить суд визнати неправомірною бездіяльність Київського ВДВС ХМУЮ, що виразилася у неповному здійсненні виконавчих дій, викладених у скарзі стягувача від 03.07.2017 до Київського ВДВС ХМУЮ по виконавчому провадженню згідно наказу нa примусове виконання рішення по справі №922/6154/15 про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_2, у зв'язку з чим зобов'язати вчинити вказані виконавчі дії; скасувати як неправомірні постанови Київського ВДВС ХМУЮ про закриття виконавчого провадження або його зупинення у разі їх винесення; визнати неправомірною бездіяльність Київського ВДВС ХМУЮ, що виразилася у не перевірці фактів порушень викладених у скарзі стягувача від 03.07.2017; ненадання відповіді на дану скаргу; у невинесенні постанови якою зобов'язано державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом та зобов'язати надати дану постанову стягувачу.

Задовольняючи частково скаргу стягувача, суд першої інстанції виходив з того, що незаконною є бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області під час примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 05.02.2016 у справі №922/6154/15 по ВП №50344287.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно зі ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, стягувач 17.02.2016 звернувся до Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Харківського міського управління юстиції з заявою, в якій просив відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Харківської області від 05.02.2016 по справі №922/6154/15, а також просив, зокрема вчинити виконавчі дії щодо встановлення нерухомого та рухомого майна боржника та накласти арешт на кошти та майно боржника.

Як вбачається з даної заяви, вона була отримана Київським відділом державної виконавчої служби м. Харків Харківського міського управління юстиції 17.02.2016 за вх. №878-48-28.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону станом на момент відкриття виконавчого провадження) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Харківського міського управління юстиції Кононенко О.М. в порушення вимог ч.2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" щодо строків відкриття виконавчого провадження лише 27.02.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50344287 на виконання наказу господарського суду Харківської області від 05.02.2016 по справі №922/6154/15.

Посилання апелянта на те, що згідно обкладинки виконавчого провадження № 50344287 вбачається, що наказ № 922/6154/15 переданий до виконання 26.02.2017, є помилковим, адже, як сам зазначає апелянт та підтверджується матеріалами справи, в провадження державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківські області на примусове виконання надійшов наказ № 922/6154/15 саме 17.02.2016 (резолюція начальника від 18.02.2016) (а.с. 155-156 том І).

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувану та боржникові. Згідно ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно з п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. N 270, факт надання послуг поштового зв'язку підтверджує розрахунковий документ, встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Державним виконавцем не надано належних доказів направлення стягувачеві копії постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому суд першої інстанції правомірно визнав обґрунтованими доводи стягувача стосовно не направлення на його адресу копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

У постанові про відкриття виконавчого провадження від 27.02.2016 для самостійного виконання рішення боржнику встановлено 7-ми денний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У відповідності до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Одним із заходів примусового виконання рішень, відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника.

Відповідно до ч. 8 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Як свідчать матеріали справи 04.03.2016 державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Харківського міського управління юстиції Кононенко О.М. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП№50344287.

Також, державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області 11.03.2016 було отримано довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №54883401, відповідно до якої будь - яке нерухоме майно у боржника відсутнє.

Проте, в подальшому державним виконавцем перевірка майнового стану боржника щодо виявлення нерухомого майна не проводилась, доказів такої перевірки майнового стану боржника матеріали справи не містять, чим порушено державним виконавцем вимоги ч. 8 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

В апеляційній скарзі державний виконавець посилається на те, що ним були здійснені всі необхідні заходи щодо виявлення рухомого та нерухомого майна боржника, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", зокрема державний виконавець зазначив, що під час перевірки ВЕБ сервера ATAI при ГУМВС України в Харківській області було встановлено, що за відомостями автоматизованої інформаційно-пошукової системи "Автомобіль", за боржником транспортні засоби не зареєстровано.

При цьому, державним виконавцем надано лише до матеріалів справи роздруківку веб-сторінки, з якої взагалі не вбачається за якими параметрами, стосовно якої особи було зроблено запит, не зазначено найменування або код боржника.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем не було надано доказів щодо виявлення належного боржнику майна, а саме транспортних засобів (автомобілів, самохідних машин, мотоциклів, сільськогосподарських машин, тощо).

Враховуючи ст. 33, ст. 34, ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що державним виконавцем не надано належних доказів на підтвердження того, що ним були здійснені всі заходи щодо виявлення рухомого та нерухомого майна за боржником.

Крім того, відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону станом на момент відкриття виконавчого провадження, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи Національної поліції.

До матеріалів справи державним виконавцем надано виклик державного виконавця за вих. №18552 від 09.08.2017, відповідно до якого державний виконавець звертається до боржника, для надання пояснень про причини невиконання рішення суду та надання відомостей щодо доходи боржника. Проте, державним виконавцем не надано належних доказів направлення даного виклику боржнику.

Також, суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що цей виклик датовано 09.08.2017, отже з моменту відкриття виконавчого провадження минуло майже півтора роки. В той час як ч. 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Отже, державним виконавцем не надано жодного документу про направлення поштового відправлення - виклику боржнику з метою виявлення матеріальних та нематеріальних активів боржника, що свідчить про бездіяльність державного виконавця під час проведення виконавчих дій та не сумлінне ставлення його до виконання своїх обов'язків.

З матеріалів справи також вбачається, що лише у серпні 2017 року державним виконавцем направлені запити, на які отримано відповіді: 10.08.2017 на запит державного виконавця від Державної фіскальної служби України надійшла відповідь щодо відсутності інформації стосовно боржника; 11.08.2017 на запит державного виконавця від Управління Пенсійного фонду України надійшла відповідь щодо відсутності інформації стосовно боржника.

Таким чином, державним виконавцем в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" не було виконано всіх необхідних заходів щодо перевірки майнового стану боржника.

Судова колегія також звертає увагу на те, що згідно ч.1, ч. 8 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягувача зі скаргою, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".

Проте, як свідчать матеріали справи, керівником державної виконавчої служби не надано обґрунтованої відповіді на звернення стягувача з відповідною скаргою від 03.07.2017, яку надіслано 04.07.2017 та отримано Київським відділом державної виконавчої служби м. Харків Харківського міського управління юстиції 10.07.2017 (згідно відстеження поштового пересилання № 6104400801004 на офіційному веб-сайті Українське ДП поштового зв'язку "Укрпошта").

Таким чином, в порушення ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець не розглянув скаргу стягувача від 03.07.2017, не виніс з приводу цього постанову та відповідно не надіслав її стягувачу.

Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також, суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Суду у справі Глоба проти України, nо. 15729/07, від 05.07.2012).

Європейський суд дійшов висновку, що невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення Суду у справі Силенок і Техносервіс-плюс проти України, nо. 20988/02, від 09.12.2010).

Відповідно до ч.2 п.3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, в редакції діючої на момент проведення виконавчих дій та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Однак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до матеріалів справи державним виконавцем не було надано всіх доказів щодо виявлення належного боржнику майна, а також направлення відповідних запитів до органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження про надання інформації щодо наявних рахунків боржника, щодо нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, а також не здійснено вихід за місцем проживання боржника.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення скарги в частині визнання незаконною бездіяльності Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області під час примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 05.02.2016 у справі №922/6154/15 по ВП №50344287 та розгляду скарги стягувача у ВП №50344287 на бездіяльність державного виконавця від 03.07.2017.

Що стосується вимоги скаржника про здійснення державним виконавцем виконавчих дій, суд першої інстанції правомірно дану вимогу не задовольнив, оскільки як вбачається зі змісту скарги скаржником не зазначено які саме дії необхідно здійснити державному виконавцю.

Щодо вимоги скаржника про скасування постанов про закриття виконавчого провадження або його зупинення у разі їх винесення, суд першої інстанції також правомірно дану вимогу не задовольнив, оскільки відповідні постанови не виносилися по ВП №50344287, тобто, скаржник помилково звернувся за захистом порушених прав або охоронюваних законом інтересів, які можуть виникнути в майбутньому, адже особа звертається до суду за захистом вже порушених прав або охоронюваних законом інтересів, а не тих, які можуть виникнути в майбутньому.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги державного виконавця не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції прийнята при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи, а тому ухвала господарського суду Харківської області від 29.08.2017 у справі № 922/6154/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 було відстрочено заявнику апеляційної скарги сплату судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі до винесення постанови у справі.

Станом на день прийняття постанови Київським відділом державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.

Згідно з п. 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не сплачені у встановленому порядку та розмірі суми судового збору можливо стягнути за результатами розгляду справи.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 106, 1212 ГПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області, м. Харків, на ухвалу господарського суду Харківської області від 29.08.2017 у справі № 922/6154/15 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 29.08.2017 у справі № 922/6154/15 залишити без змін.

Стягнути з Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області (61024, м. Харків, вул. Студентська, 5/6, код ЄДРПОУ 34952440) на користь державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова, рахунок отримувача - 31216206782003, код отримувача - 37999654, банк отримувача - ГУДКСУ у Харківській області, код банку отримувача - 851011) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 1600,00 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Пелипенко Н.М.