Постанова № 69178132, 21.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2017 р. Справа№ 910/6706/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Корсакової Г.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового засідання Даниленко Т.О.

за участю представників:

від позивача: Коваленко С.В. - за дов. № 2 від 31.03.2017.

від відповідача 1 (апелянт): Григорєва Н.В. за дов. № б/н від 28.12.2016.

від відповідача 2: не з'явився

від відповідача 3: не з'явився

від третьої особи: Поздняков А.Ю. - за дов. № 10/00-18 від 03.05.2017.

розглянувши апеляційну скаргу Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017

у справі №910/6706/17 (суддя Турчин С.О.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТОС КАПІТАЛ"

до 1) Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВУАР-СЕРВІС"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРУМ"

про стягнення 292 044 788,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 позовні вимоги задоволені частково, а саме: стягнуто солідарно з Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" заборгованість по Генеральному кредитному договору №0041/06/22-KL від 29.11.2006: основну заборгованість у розмірі 1 735 532,68 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на 18.04.2017 становить 46 533202,90 грн., 3% річних у розмірі 28 597,04 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на 18.04.2017 становить 766 745,50 грн., пеню за прострочення виконання зобов'язання в доларах США у розмірі 92 210,34 грн., основну заборгованість у розмірі 7 508 539,53 ЄВРО, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на 18.04.2017 становить 214 002 522,00 грн., 3% річних у розмірі 127 667,30 ЄВРО, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на 18.04.2017 становить 3 638 673,55 грн., пеню за прострочення виконання зобов'язання в ЄВРО у розмірі 552 532,82 грн.

Також, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВУАР-СЕРВІС", Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" в рахунок погашення заборгованості по Генеральному кредитному договору №0041/06/22-KL від 29.11.2006 суму боргу у розмірі 100 000,00 грн.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду Спільне українсько-англійське підприємство "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені частково, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2017 апеляційну скаргу Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Станіка С.Р., Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2017 апеляційну скаргу Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю прийнято до провадження та призначено на 16.08.2017.

Розпорядженням від 11.08.2017 у зв'язку перебування суддів Станіка С.Р. та Гончарова С.А., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів Корсакової Г.В., Яковлєва М.Л.

15.08.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів позивачем подано відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 апеляційну скаргу Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 у справі №910/6706/17 прийнято до провадження у визначено складі суддів та призначено розгляд справи на 13.09.2017.

16.08.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів відповідачем-1 подано клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду Господарським судом Волинської області справи № 903/430/17 за позовом Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТОС КАПІТАЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" про визнання правочину удаваним.

16.08.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів третьою особою подано пояснення по справі.

13.09.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів відповідачем-1 подано клопотання про долучення доказів по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 відкладено розгляд справи № 910/6706/17 за апеляційною скаргою Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 у справі №910/6706/17 на 21.09.2017.

19.09.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів відповідачем-1 подано додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні 21.09.2017 представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі з урахуванням додаткових пояснень до апеляційної скарги поданих під час апеляційного провадження та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі № 910/6706/17 скасувати.

В судовому засіданні 21.09.2017 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі № 910/6706/17 залишити без змін.

В судовому засіданні 21.09.2017 представник третьої особи підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі відповідача-1 з урахуванням пояснень по справі поданих під час апеляційного провадження та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі № 910/6706/17 скасувати.

В судове засідання 21.09.2017 відповідачі 2 та 3 своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідачів 2 та 3 за наявними у справі матеріалами.

Клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі, підлягає залишенню без задоволення з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується, що Господарським судом Волинської області 25.07.2017 винесено рішення по справі № 903/430/17 за позовом Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТОС КАПІТАЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" про визнання правочину удаваним, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.09.2017, а тому підстави для зупинення провадження у справі № 910/6706/17 - відпали.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Акціонерним комерційним банком "БАНК ФОРУМ", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРУМ" (третя особа у справі), та Спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (позичальник, відповідач-1) 29.11.2006 було укладено Генеральний кредитний договір № 0041/06/22-КL (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти у формі мультивалютної відновлювальної кредитної лінії в розмірі, що не перевищує максимальний ліміт кредитування, зазначений в графі 1 розділу І цього договору, в порядку та на умовах, які встановлені цим договором та додатковими договорами, а позичальник зобов'язується прийняти та належним чином використати і повернути банку отримані в межах максимального ліміту кредитування кредитні кошти (транші), а також сплатити відповідні проценти і виконати всі інші зобов'язання, згідно умов цього договору та додаткових договорів. При цьому, розмір кредитних коштів (траншів), що надаються позичальнику в межах максимального ліміту кредитування, порядок та умови надання кредитних коштів (траншів), строк користування ними та цільове використання кредитних коштів (траншів), а також плата (проценти) за користування кредитними коштами (траншами), та інші умови за згодою сторін, визначаються сторонами у відповідних додаткових договорах, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до розділу І кредитного договору, максимальна сума кредитної заборгованості позичальника перед банком складає 12 000 000 доларів США; дата повернення максимального ліміту кредитування - 27.11.2009.

В подальшому, банком та позичальником вносились зміни до кредитного договору згідно із додатковими угодами від 29.11.2006, від 05.01.2007, від 29.11.2007, від 29.10.2008, від 28.11.2008, від 25.03.2009, від 21.08.2009, від 27.11.2009, від 28.01.2010, від 18.05.2010, від 31.05.2010, від 01.10.2010, від 14.12.2010, від 30.12.2010, від 30.05.2011.

Згідно із останніми змінами, внесеним додатковим договором №0041/06/22-KL-16 від 30.05.2011 сторони з метою реструктуризації заборгованості позичальника перед банком, внесли зміни до пункту 1.1 кредитного договору, встановивши максимальний ліміт кредитування у розмірі 12 500 000,00 доларів США, а також визначили, що кредитні кошти надаються строком до 30.01.2014.

У вказаному додатковому договорі сторони підтвердили, що на дату його підписання заборгованість позичальника - Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю перед банком становить 1 736 146,90 дол. США та 7 507 000,00 ЄВРО.

Відповідно до пп. 2.2.5 п. 2.2. кредитного договору, банк має право уступати свої права, що виникли з цього договору чи у зв'язку з цим договором, іншій (іншим) особам (особі) та повідомляти такій особі (особам) інформацію про позичальника і його діяльність, та передавати документи, що стосуються позичальника і його діяльності.

У відповідності до довідки ПАТ "БАНК ФОРУМ" вих. № 5074/10.1.2 від 21.12.2011, підписаною головою Правління банку ОСОБА_5 (протокол №9/2011 засідання Спостережної ради банку від 26.04.2011, наказ №275к про призначення від 25.05.2011), станом на 21.12.2011 заборгованість Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю за Генеральним кредитним договором №0041/06/22-KL від 29.11.2006 становить: по кредитній заборгованості 1 736146,90 дол. США, по кредитній заборгованості 7 507 000,00 ЄВРО; нарахованих процентах 71 374,95 дол. США; по нарахованих процентах 308 621,10 ЄВРО.

Між Публічним акціонерним товариством "БАНК ФОРУМ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНТОС КАПІТАЛ" (покупець) 21.12.2011 було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами № 2, відповідно до умов якого продавець погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцю, а покупець погоджується купити права вимоги за кредитами та прийняти їх, а також сплатити ціну купівлі.

Відповідно до п.п. договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами №2 від 21.12.2011, під "кредитним договором" у цьому договорі слід розуміти кредитний договір між позичальником та продавцем у якості кредитодавця, разом з усіма доповненнями, додатковими договорами та додатками (якщо такі є) до нього, перелік яких наведено у частині І додатку 1 до цього договору. "Право вимоги" означає всі, як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні, права вимоги продавця у якості кредитодавця до позичальника за кредитним договором, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю у якості кредитодавця, щодо виплати основної суми кредитних коштів, відсотків та будь-яких і всіх інших сум за кредитним договором. Розміри несплачених основного зобов'язання та нарахованих процентів за кредитним договором, визначені у частині 1 додатку до цього договору. "Права вимоги за забезпеченням" означає права вимоги за іпотеками, права вимоги за забезпеченням та права вимоги за поруками.

Згідно з ч. 1 додатку 1 договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами №2 від 21.12.2011, позичальником є Спільне українсько-англійське підприємство "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, а кредитним договором є Генеральний кредитний договір №0041/06/22-KL-16 від 30.05.2011.

У відповідності до п. 2.4. договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами №2 від 21.12.2011, відступлення продавцем прав вимоги за кредитами на користь покупця набуває чинності у дату відступлення (дату укладання цього договору) з моменту підписання продавцем та покупцем Свідоцтва про відступлення.

Розділом 1 договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами №2 від 21.12.2011 встановлено, що ціна купівлі означає 96 124 463,37 грн., що є еквівалентом загальної несплаченої суми заборгованості за основною сумою кредитних коштів та нарахованими процентами за кредитним договором на дату відступлення в розмірі 7 815 621,10 євро, 1 807 521,85 доларів США за Міжбанківським курсом обміну.

Покупець сплачує ціну купівлі у національній валюті - гривні у дату відступлення вимоги. У якості плати за продаж (відступлення) продавцем прав вимоги за кредитами відповідно до цього договору покупець сплачує продавцю ціну купівлі (п.п. 3.1., 3.2.).

На виконання договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами № 2, між Публічним акціонерним товариством "БАНК ФОРУМ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНТОС КАПІТАЛ" 21.12.2011 було підписано Свідоцтво про відступлення.

Товариством з обмеженою відповідальністю "САНТОС КАПІТАЛ" 21.12.2011 здійснено оплату на користь ПАТ "БАНК ФОРУМ" ціни купівлі у сумі 96 124 463,37 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку ТОВ "САНТОС КАПІТАЛ".

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "САНТОС КАПІТАЛ" (кредитор) та Спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (боржник) 02.12.2013 укладено договір про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань, яким сторони підтвердили факт існування на дату підписання цього договору заборгованості боржника перед кредитором у сумі 1 807 521,85 доларів США та 7 815 621,10 ЄВРО за Генеральним кредитним договором №0041/06/22-КL від 29.11.2006, у тому числі: заборгованість за основною сумою боргу - 1 736 146,90 доларів США та 7 507 000,00 ЄВРО; заборгованість за процентами - 71 374,95 доларів США та 308 621,10 ЄВРО.

Відповідно до п. 1 договору договір про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013 сторони домовились вважати строк погашення заборгованості боржника за кредитом та процентами перед кредитором за кредитним договором таким, що не настав, у зв'язку з чим боржник звільняється від відповідальності за невиконання всіх зобов'язань, передбачених кредитним договором, що були порушені ним до укладення цього договору.

У пункті 2 договору про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013 сторони домовились також, що боржник зобов'язаний повернути суму заборгованості за кредитом та процентами в строк до 31.12.2019. Умова, викладена в цьому пункті застосовується, в тому числі, до відносин між сторонами, які виникли до укладення цього договору відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2.1. договору про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013, щоквартально сторони зобов'язанні укладати додатковий договір про погашення частини заборгованості за кредитом, яке (погашення) має бути здійснене не пізніше 25-го числа останнього місяця відповідного календарного кварталу. Сума такого погашення визначатиметься за погодженням сторін. У випадку недосягнення згоди, щодо розміру заборгованості за кредитом, що належить до погашення у відповідному кварталі, або ухилення будь-якою із сторін від підписання відповідного додаткового договору, погашення заборгованості має здійснюватися відповідно до графіку, наведеного в додатку №1 до цього договору (у разі ухилення боржника), або за іншою домовленістю сторін (у разі ухилення кредитора).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідних додаткових угод до договору встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013 між сторонами не укладалось, у зв'язку із чим, слід вважати, що погашення заборгованості повинно здійснюватись у відповідності до графіку до даного договору.

Відповідно до п. 4. договору про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013, у разі порушення боржником строків сплати суми заборгованості, зазначених у додаткових договорах про погашення частини заборгованості за кредитом та/або у графіку, наведеного в додатку № 1 до договору, більш ніж 3 (три) рази, не враховуючи частину боргу, яка може бути відступлена кредитором, кредитор має безумовне право на дострокове повернення всієї суми заборгованості, а боржник зобов'язаний сплатити таку суму заборгованості на першу вимогу кредитора.

У відповідності до п. 5 договору про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013, у випадку коли умови кредитного договору будуть суперечити умовам даного договору, то сторони мають застосовувати умови договору про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013.

Договір про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013 вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного його виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

Виконання зобов'язань за Генеральним кредитним договором №0041/06/22-КL від 29.11.2006 (а також усіма додатковими угодами та додатковими договорами до нього, які укладені та можуть бути укладені в майбутньому) забезпечене наступними договорами:

Договір поруки №03/11 від 25.06.2011, укладений між Публічним акціонерним товариством "БАНК ФОРУМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" (відповідачем 2), відповідно до умов якого відповідач 2 поручився перед кредитором за виконання Спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю у повному обсязі зобов'язань.

Відповідно до частини 3 додатку 1 договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами №2 від 21.12.2011, до позивача перейшли права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" згідно із договором поруки №03/11 від 25.06.2011.

Договір поруки №11/04 від 11.04.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "САНТОС КАПІТАЛ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВУАР-СЕРВІС".

Відповідно до договору поруки №03/11 від 25.06.2011, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" (відповідач 2) поручилось перед кредитором за виконання Спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (боржником) зобов'язань за Генеральним кредитним договором №0041/06/22-КL від 29.11.2006 (а також усіма додатковими угодами та додатковими договорами до нього, які укладені та можуть бути укладені в майбутньому, у тому числі додатковими договорами від 27.11.2009, від 28.01.2010, від 31.05.2010, від 01.10.2010, від 14.12.2010, від 30.12.2010, від 30.05.2011) у повному обсязі зобов'язань, за умовами якого боржник зобов'язаний повернути кредиторові кредитні кошти в розмірі 7 507000,00 ЄВРО та 1736146,90 доларів США, (в межах невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії за кредитним договором в розмірі 12500000,00 доларів США), згідно графіку повернення кредитних коштів встановлених п. 8 додаткового договору №0041/06/22-КL-16 від 30.05.2011 року до кредитного договору, з кінцевим терміном повернення 30 січня 2014 року, сплачувати нараховані проценти за користування кредитними коштами в розмірі, передбаченому кредитним договором (з усіма додатковими угодами до нього) з розрахунку 10 процентів річних за користування кредитними коштами в доларах США, 10 процентів річних за користування кредитними коштами в ЄВРО, в разі несвоєчасної повної чи часткової сплати процентів відсоткова ставка процентів підвищується на 2% за період порушення, і можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених кредитним договором.

Сторонами погоджено у п. 1.2 договору поруки №03/11 від 25.06.2011, що вказані зобов'язання поручителя перед кредитором є безумовними і ніяких умов, крім передбачених цим договором не потребують.

У п. 1.3. сторони договору визначають, що це зобов'язання підписано сторонами в відповідності до чинного законодавства України, та відповідає положенням ст.ст. 553-559, ч. 3 ст.631 Цивільного кодексу України.

Як передбачено п. 2.1. договору поруки №03/11 від 25.06.2011, поручитель зобов'язується в разі невиконання та/або порушення боржником своїх зобов'язань перед кредитором погасити, заборгованість по кредитному договору, а саме: суму кредиту, нараховані проценти по кредиту, відсотки по простроченій позиці (штраф, пеню) та інші платежі, передбачені кредитним договором.

Згідно з п. 3.1. договору поруки №03/11 від 25.06.2011, у випадку невиконання зобов'язання по кредитному договору та цьому договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У п. 3.2. сторони погодили, що у разі внесення змін у кредитний договір і його пролонгації, зміни процентної ставки (збільшення або зменшення), обставини, що з нього виникають, розповсюджуються на поручителя та не потребують внесення змін до даного договору поруки.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки №03/11 від 25.06.2011 порука припиняється: з припиненням зобов'язань за кредитним договором; якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя (ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України); в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Договором поруки №11/04 від 11.04.2014, укладеним між ТОВ "САНТОС КАПІТАЛ" та ТОВ "АВУАР-СЕРВІС", визначено, що зазначений договір укладено в забезпечення виконання Генерального кредитного договору №0041/06/22-КL від 29.11.2006 разом із всіма змінами та доповненнями до нього, договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами № 2 від 21.12.2011 та договору про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013.

Згідно з п. 2.1. договору поруки №11/04 від 11.04.2014, ТОВ "АВУАР-СЕРВІС" у відповідності до умов цього договору, у випадку невиконання та/або прострочення виконання Спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (боржником) своїх зобов'язань перед ТОВ "САНТОС КАПІТАЛ" (кредитором), зобов'язується виконати зобов'язання по заборгованості, а саме погасити заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 807 521,85 дол. США та 7 815 621,10 ЄВРО, що складається з суми основного бору: 1 736 146,90 дол. США та 7 507 000,00 ЄВРО; суми процентів: 71 374,95 дол. США та 308 621,10 ЄВРО в розмірі, який не перевищує обмеження обсягу відповідальності поручителя встановленого п. 2.2. цього договору, а саме суми еквівалентній 100 000,00 грн. на дату пред'явлення вимоги про погашення заборгованості та/або позову.

У випадку невиконання або прострочення виконання боржником зобов'язань, що випливають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в обсязі не більше сумі еквівалентній 100 000,00 грн. на дату пред'явлення вимоги про погашення заборгованості та/або позову.

В п. 3.1. встановлено, що у випадку невиконання зобов'язань боржником у строки, визначені кредитним договором, кредитор зобов'язаний звернутися з письмовою вимогою на адресу поручителя.

Відповідно до п. 3.4. договору поруки №11/04 від 11.04.2014, виконання поручителем зобов'язань перед кредитором повинно відбутися не пізніше 2 робочих днів з дати отримання поручителем вимоги, направленої відповідно до п. 3.2 цього договору.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що станом на 28.03.2017 відповідач-1 допустив порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 01.12.2013 в частині своєчасного повернення грошових коштів згідно із графіком, що привело до виникнення заборгованості за Генеральним кредитним договором № 0041/06/22-КL від 29.11.2006 у розмірі 1 767 819,71 дол. США, 8 231 926,77 ЄВРО та 644 743,16 грн., з яких:

- 1 739 222,67 дол. США (що в еквіваленті національній валюті по курсу НБУ станом на 28.03.2017 складає 47 226 064,51 грн.) - розмір основної заборгованості;

- 28 597,04 дол. США (що в еквіваленті національній валюті по курсу НБУ станом на складає 776 511,10 грн.) - 3% річних за прострочення виконання зобов'язання в дол. США;

- 92 210,34 грн. - пені за прострочення виконання зобов'язання в дол. США;

- 7 508 539,53 ЄВРО (що в еквіваленті національній валюті по курсу НБУ станом на 28.03.2017 складає 222 008 720,03 грн.) - заборгованості за договором;

- 723 387,24 ЄВРО (що в еквіваленті національній валюті по курсу НБУ станом на 28.03.2017 складає 21 388 749,94 грн.) - 3% річних за прострочення виконання зобов'язання в ЄВРО;

- 552 532,82 грн. - пені за прострочення виконання зобов'язання в ЄВРО.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач направив на адреси боржника та поручителів претензії-вимоги про сплату заборгованості за договором про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 01.12.2013 та Генеральним кредитним договором № 0041/06/22-КL від 29.11.2006, а саме: на адресу Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю претензію-вимогу вих. 28/03/03 від 28.03.2017, на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" претензію-вимогу вих. 28/03/04 від 28.03.2017, та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВУАР-СЕРВІС" претензію-вимогу вих. 29/03 від 29.03.2017.

Оскільки, відповідачем-1 допущено порушення зобов'язань за договором про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 01.12.2013 зі сплати заборгованості за Генеральним кредитним договором № 0041/06/22-КL від 29.11.2006, відповідачами не виконано вимог позивача у вказаних вище претензіях, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "САНТОС КАПІТАЛ" зверталось до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Дочірнього підприємства "КВМ" в особі Київської обласної філії Дочірнього підприємства "КВМ" заборгованості за Генеральним кредитним договором №0041/06/22-KL від 29.11.2006 у сумі 7 815 621,10 ЄВРО, 1 807 521,85 доларів США та 40000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.01.2014 у справі № 21/060-12/11/10/20-13 на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України було припинено провадження у справі за вищевказаним позовом, у зв'язку із укладенням між сторонами договору про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013 та зміни умов зобов'язання в частині строку розрахунку. Припиняючи провадження судом зазначено, що у випадку порушення боржником своїх зобов'язань за договором про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013, ТОВ "САНТОС КАПІТАЛ" не позбавлене права звернутися до суду за захистом свого порушеного права в загальному порядку.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що між ПАТ "БАНК ФОРУМ" та Спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю укладено Генеральний кредитний договір № 0041/06/22-КL від 29.11.2006, у відповідності до умов якого як підтверджується матеріалами, банк виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, надавши відповідачу 1 кредит, тоді як позичальником було порушено свої зобов'язання за кредитним договором в частині своєчасної сплати кредиту та процентів за користування кредитом.

У відповідності до довідки ПАТ "БАНК ФОРУМ" вих. № 5074/10.1.2 від 21.12.2011, підписаною головою Правління банку ОСОБА_5, станом на 21.12.2011 заборгованість Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю за Генеральним кредитним договором №0041/06/22-KL-16 від 30.05.2011 становить: по кредитній заборгованості 1 736 146,90 дол. США, по кредитній заборгованості 7 507 000,00 ЄВРО; нарахованих процентах 71374,95 дол. США; по нарахованих процентах 308 621,10 ЄВРО.

Факт наявності станом на 21.12.2011 вищевказаної заборгованості Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю за Генеральним кредитним договором №0041/06/22-KL-16 від 30.05.2011 підтверджується банківськими виписками станом на 21.12.2011.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 Цивільного кодексу України).

Законодавством передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору певне майнове відшкодування замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу.

Як визначено ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до умов укладеного між Публічним акціонерним товариством "БАНК ФОРУМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНТОС КАПІТАЛ" договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами №2 від 21.12.2011, позивач набув право вимоги за Генеральним кредитним договором №0041/06/22-KL-16 від 30.05.2011 та договорами забезпечення вказаного договору. Згідно із договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами №2 від 21.12.2011 заборгованість за кредитним договором на дату відступлення становить 7 815 621,10 ЄВРО та 1 807 521,85 доларів США.

У відповідності до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що між ТОВ "САНТОС КАПІТАЛ" та Спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі ТОВ було укладено договір про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013, яким сторони підтвердили факт існування на дату підписання цього договору заборгованості боржника перед кредитором у сумі 1 807 521,85 доларів США та 7 815 621,10 ЄВРО за Генеральним кредитним договором №0041/06/22-КL від 29.11.2006, у тому числі: заборгованість за основною сумою боргу - 1 736 146,90 доларів США та 7 507 000,00 ЄВРО; заборгованість за процентами - 71 374,95 доларів США та 308 621,10 ЄВРО та домовились, що відповідач-1 зобов'язаний повернути суму заборгованості за кредитом та процентами в строк до 31.12.2019.

Як вбачається зі змісту договору про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013, сторони погодили новий строк та порядок погашення заборгованості та фактично, змінили умови попереднього зобов'язання в частині строку розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 у період з першого кварталу 2014 року по перший квартал 2017 року допустив порушення взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної сплати частин заборгованості згідно із графіку погашення заборгованості, у зв'язку із чим, у позивача виникло право передбачене пунктом 4 договору на дострокове повернення всієї суми заборгованості.

Заборгованість відповідача-1 за Генеральним кредитним договором №0041/06/22-KL від 29.11.2006 підтверджена наявними в матеріалах справи банківськими виписками станом на 21.12.2011, довідкою ПАТ "БАНК ФОРУМ" вих. № 5074/10.1.2 від 21.12.2011 та підтверджена сторонами у додаткових договорах до кредитного договору №0041/06/22-KL-15 від 30.12.2010, №0041/06/22-KL-16 від 30.05.2011 та безпосередньо у договорі про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Направлення позивачем на адреси відповідачів претензій-вимог вих. 28/03/03 від 28.03.2017, вих. 28/03/04 від 28.03.2017, вих. 29/03 від 29.03.2017 про дострокове погашення заборгованості за Генеральним кредитним договором № 0041/06/22-КL від 29.11.2006 та договором про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 01.12.2013 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами направлення: копіями описів вкладення у цінний лист від 30.03.2017, від 31.03.2017, копіями фіскальних чеків про оплату поштових послуг.

У зв'язку із частковим виконанням договору про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 01.12.2013 - погашенням частини заборгованості за 4 квартал 2014, заборгованість відповідача-1 за Генеральним кредитним договором № 0041/06/22-КL від 29.11.2006 в частині основного боргу та нарахованих процентів становить 1 739 222,67 дол. США та 7 508 539,53 ЄВРО.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В своїх заперечення на позовну заяву та апеляційній скарзі, відповідач-1, посилається на те, що договір про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 01.12.2013 укладений з метою приведення відносин сторін у відповідність до умов Рамкового договору від 27.03.2013, з укладенням якого сторони фактично застосували прощення боргу, та окрім іншого, даний договір є удаваним правочином, який вчинено для приховання прощення боргу.

З матеріалів справи вбачається, що 27.03.2013 між ПАТ "БАНК ФОРУМ" як банком, ТОВ "САНТОС КАПІТАЛ" як кредитором, ТОВ "Євротон" , ТОВ "Торговий Дім "Континіум Галичина", ТОВ "Нафто-Кредит Інвест", ПрАТ "Херсонський нафтопереробний завод", ПрАТ "Роздільський керамічний завод", СП "Західна нафтова компанія", СП "Західна нафтова група" як існуючі боржники та ТОВ "Західклінкергруп", ТОВ "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР", МПП "ВК Імпекс" як нові боржники було укладено Рамковий договір.

Відповідно до п. 2, п. 3 преамбули Рамкового договору, станом на 27.03.2013 заборгованість СП "Західна нафтова група" за Генеральним кредитним договором №0041/06/22-КL від 29.11.2006 становить 1 736 146,90 доларів США та 7 507 000,00 ЄВРО - основна заборгованість; 71 374,95 доларів США та 308 621,10 ЄВРО - заборгованість за процентами.

У пункті 1.1. розділу 1 "Перший етап рефінансування" Рамкового договору викладено попередню умову до договору, згідно із якою існуючі боржники банку разом або окремо погашають частину заборгованості за процентами перед банком (кожен лише за власним кредитним договором) сукупно у сумі не менше 1 450 000,00 доларів США.

Згідно з п. 2.1. розділу 2 "Перший етап рефінансування" Рамкового договору, за умови виконання існуючими боржниками попередньої умови цього договору банк та нові боржники в строк до 01.04.2013 зобов'язується укласти новий кредитний договір з ТОВ "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" (кредитний договір 1), з умовами:

перший транш на суму до 7 700 000,00 дол. США, строком повернення до 31.05.2013;

другий транш на суму до 43 100 000,00 дол. США, строком повернення до 31.12.2019.

У відповідності до п. 2.6. розділу 2 "Перший етап рефінансування" Рамкового договору, за умови:

виконання існуючими боржниками попередньої умови (п. 1.1. цього договору); та укладення нового кредитного договору 1 (п. 2.1.); та оформлення забезпечення нового забезпечення кредитного договору 1 (п. 2.2.);

страхування забезпечення нового кредитного договору (п. 2.3.);

укладення договорів поруки щодо забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" за першим траншем нового кредитного договору 1 (п. 2.4.) та оплати комісії за реструктуризацію (п. 2.5.);

банк протягом 2 (двох) робочих днів з моменту такого виконання перераховує кредитні кошти за новим кредитним договором 1 на користь ТОВ "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР".

Пунктом 2.8. розділу 2 "Перший етап рефінансування" Рамкового договору, існуючі боржники погашають заборгованість за процентами перед банком негайно після отримання ТОВ "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" кредитних коштів відповідно до положень п. 2.6. цього договору.

У відповідності до п. 2.9. розділу 2 "Перший етап рефінансування" Рамкового договору, ТОВ "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" погашає заборгованість за новим кредитним договором 1 (перший транш) відповідно до умов зазначеного кредитного договору та відповідно до наступного графіку: до 30.04.2013 - 3 000 000,00 доларів США; до 31.05.2013 - решта заборгованості, що залишиться несплаченою.

Другий етап рефінансування сторони погодили у розділі 3 Рамкового договору, згідно із п. 3.1. якого, за умови виконання існуючими боржниками попередньої умови цього договору банк та нові боржники в строк до 30.04.2013 зобов'язується укласти новий кредитний договір з ТОВ "Західклінкергруп" з кредитним лімітом до 14 000 000,00 грн., строком повернення до 31.12.2019 та з МПП "ВК Імпекс" з кредитним лімітом до 18 000 000,00 доларів США - до 31.12.2019.

Відповідно до п. 3.5. розділу 3 "Другий етап рефінансування" Рамкового договору, за умови виконання існуючими боржниками попередньої умови (п. 1.1. цього договору);

та укладення нових кредитних договорів 1,2,3 (п. 2.1. та п. 3.1. цього договору);

та оформлення основного забезпечення та виконання умов, передбачених п. 3.2. цього договору;

та оформлення страхування основного забезпечення (п. 3.3. цього договору);

та укладення договорів поруки щодо забезпечення виконання зобов'язань нових боржників за новим кредитним договором 1 (другий транш), 2 та 3 (п. 3.4. цього договору);

та оплати комісії за реструктуризацію (п. 2.5. цього договору); та належного виконання існуючими боржниками зобов'язань щодо погашення заборгованості за існуючими кредитними договорами (п. 2.8. цього договору);

належного виконання ТОВ "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" зобов'язань щодо погашення першого траншу за новим кредитним договором 1 (п. 2.9. цього договору), банк протягом 2 (двох) робочих днів з моменту такого виконання перераховує кредитні кошти за новим кредитним договором 2 на користь ТОВ "Західклінкергруп", а також другий транш за новим кредитним договором 1 на користь ТОВ "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР".

Пунктом 3.7. розділу 3 "Другий етап рефінансування" Рамкового договору встановлено, що існуючі боржники погашають решту існуючої заборгованості перед банком негайно після отримання новими боржниками кредитних коштів відповідно до положень п. 3.5. а п. 3.5. та 3.6. цього договору.

Відповідно до п. 3.8. розділу 3 "Другий етап рефінансування" Рамкового договору, нові боржники разом та кожен окремо (кожен лише за власним кредитним договором зобов'язуються погашати заборгованість за новим кредитним договором 1 (другий транш), 2, 3 відповідно до умов зазначених кредитних договорів та відповідно до однієї наступних опцій:

до 30.08.2013 - не менше екв. 2000000,00 дол. США щоквартально рівними частинами (опція 1);

до 01.07.2013 - не менше екв. 20000000,00 дол. США щоквартально рівними частинами (опція 2).

Як визначено п. 3.9. розділу 3 "Другий етап рефінансування" Рамкового договору, для цілей п. 3.8. цього договору вважатиметься, що у разі несплати станом 30.06.2013 екв. 20000000,00 дол. США, нові боржники разом та кожен окремо зобов'язуються погашати заборгованість за новими кредитними договорами 1 (другий транш), 2, 3 відповідно до опції 1.

Сторонами, у пунктах 4.1., 4.2. Розділу 4 "Продаж прав вимоги кредитора за існуючими кредитними договорами" Рамкового договору, було погоджено, що за умови виконання сторонами п. п. 2.1. - 2.9., 3.1. - 3.7. цього договору, банк викупає у кредитора права вимоги за існуючими кредитними договорами, а саме:

права вимоги за КД №0028/06/22-KLMVI у сумі 5 481 779,27 дол. США;

права вимоги за КД № 0041/06/22-KL у сумі 1 807 521,85 дол. США та 7 815621,10 ЄВРО. За умови такого виконання сторонами протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту такого виконання укладає із Товариством обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" або з іншою компанією, погодженою сторонами договір/договори купівлі-продажу: права вимоги за КД №0028/06/22-KLMVI у сумі 5 481 779,27 дол. США; права вимоги за КД № 0041/06/22-KL у сумі 1 807 521,85 дол. США та 7 815 621,10 ЄВРО на наступних умовах:

- у разі якщо станом на 30.06.2013 основна сума заборгованості перед банком за новими кредитними договорами 1 (II другий транш), 2, 3 буде виплачена новими боржниками в сумі не менше екв. 20 000 000,00 дол. США, то банк продає ТОВ "БІЗНЕС ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" всі права вимоги передбачені п. 4.1 рамкового договору (пп. 4.2.1. п. 4.2. розділу 4);

- якщо станом на 30.06.2013 основна сума заборгованості перед банком за новими кредитними договорами 1 (другий транш), 2, 3 буде виплачена новими боржниками в сумі менше екв. 20 000 000,00 дол. США, банк продає ТОВ "БІЗНЕС ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" права вимоги пропорційно до суми погашеної заборгованості та відповідно до формули наведеної у пп.4.2.2. Рамкового договору (пп. 4.2.2. п. 4.2. розділу 4).

Продаж прав вимоги придбаних банком відповідно до п. 4.1. відбуватиметься щоквартально відповідно до наведеної формули шляхом укладання відповідного договору купівлі - продажу прав вимоги за формою, наведеною в додатку 3 до цього договору.

Ціна продажу прав вимоги придбаних Банком відповідно до п. 4.1. цього договору на користь ТОВ "БІЗНЕС ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" за кожним договором купівлі-продажу прав вимоги становитиме 1 (одну) грн. 00 коп. (пп. 4.2.3. п. 4.2. розділу 4).

Відповідно до пп. 4.2.4. п. 4.2. розділу 4 "Продаж прав вимоги кредитора за існуючими кредитними договорами" Рамкового договору, продаж прав вимоги, придбаних банком відповідно до п. 4.1, цього договору, на користь ТОВ "БІЗНЕС ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" здійснюється без передачі забезпечення. Перед укладанням договору купівлі-продажу прав вимоги, придбаних банком відповідно до п. 4.1. цього договору, на користь ТОВ "БІЗНЕС ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" та їх фактичною передачею, Сторони припиняють та/або забезпечують припинення іпотечних договорів, що наведені у додатку 4 за згодою сторін.

Як передбачено п. 5.1. розділу 5 4 "Заміна кредитора у справі про банкрутство" Рамкового договору, за умови виконання існуючими боржниками умов п. п. 1.1, 2.5., 2.8, 3.2. цього Договору, а також дотримання ТОВ "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" графіку погашення заборгованості за першим траншем нового кредитного договору 1 відповідно до п. 2.9, банк протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту такого виконання укладає із ТОВ "БІЗНЕС ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" договір купівлі-продажу права вимоги банку (кредитора) у справі про банкрутство СП "Західна нафтова компанія" № 5004/1302/12, а саме права вимоги за кредитним договором №0025/05/20-КL у сумі 1 606 700,52 ЄВРО.

Як вбачається зі змісту Рамкового договору, останній передбачає проведення рефінансування, тобто видачу нових кредитів для погашення наявного кредиту та заборгованості існуючих боржників, в тому числі Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю за Генеральним кредитним договором №0041/06/22-КL від 29.11.2006.

Реструктуризація заборгованості відбувається лише у разі виконання існуючими та новими боржниками, а також кредитором та банком всіх умов Рамкового договору, саме:

погашення заборгованості за кредитними договорами існуючими боржниками, у тому числі за Генеральним кредитним договором №0041/06/22-КL від 29.11.2006 (п. 1.1. розділу 1, п. 3.7. розділу 3 рамкового договору);

часткового погашення новими боржниками заборгованості (процентів) за існуючими кредитними договорами (п. 2.8. розділу 2 рамкового договору);

сплати новими боржниками заборгованості за новими кредитними (в тому числі ТОВ "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" за першим та другим траншами);

укладення договорів відступлення права вимоги та продаж вимог за існуючими кредитними договорами, в тому числі за Генеральним кредитним договором №0041/06/22-КL від 29.11.2006, за умови погашення сплати заборгованості за новими кредитними договорами до 30.06.2013 у частинах погодженими сторонами згідно п. 3.8., п. 3.9. розділу 3, пп. 4.2.1., пп. 4.2.2., п. 4.2. розділу 4 .

судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, 29.03.2013 між Публічним акціонерним товариством "БАНК ФОРУМ" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" (позичальник) було укладено кредитний договір №1-0020/13/30-КL, відповідно до умов якого зі змінами та доповненнями, передбачено наступні умови кредитування:

- максимальна заборгованість позичальника за договором (загальна сума усіх вибірок) не може перевищувати кредитний ліміт в сумі 50 285 457,34 доларів США, з урахуванням наступних сублімітів:

субліміт - 1 - 7 185 457, 34 доларів США - для вибірок, наданих до "23" травня 2013 року;

субліміт - 2 - 43100000, 00 доларів США - для вибірок, наданих починаючи з "23" травня 2013 року. (пункт 1.2 кредитного договору зі змінами та доповненнями);

кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється: для вибірок, наданих в рамках субліміту - 1 - не пізніше "31" травня 2013 року;

для вибірок, наданих в рамках субліміту - 2 - не пізніше "31" грудня 2013 року, у разі настання відкладальних обставин, передбачених цим договором - кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом "31" грудня 2019 року.

06.10.2015 Господарським судом Рівненської області винесено рішення у справі №918/1930/14, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" на користь ПАТ "БАНК ФОРУМ" заборгованість з повернення кредитних коштів у сумі 31 825 694,54 доларів США, що еквівалентно 500 003 971,04 грн., та нараховані проценти за користування кредитом у сумі 974 661,90 доларів США, що еквівалентно 15 312 621,69 грн.

Вказаним рішенням встановлено, що ТОВ "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" було отримано від банку кредит в рамках субліміту - 1 в сумі 7 185 457,34 дол. США та здійснив погашення такого кредиту та кредит в рамках субліміту - 2 в сумі 43 033 526,01 дол. США і здійснено часткове погашення такого кредиту в рамках субліміту - 2 в сумі 10 250 000, 00 дол. США.

Таким чином, сума другого траншу за кредитним договором №1-0020/13/30-КL від 29.03.2013 була сплачена тільки у сумі 10 250 000,00 дол. США.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, 29.03.2013 між Публічним акціонерним товариством "БАНК ФОРУМ" (кредитор) та Малим приватним підприємством "ВК Імпекс" (позичальник) було укладено кредитний договір № 1-0021/13/30-KL, відповідно до умов якого у редакції додаткового договору №1, максимальна заборгованість МПП "ВК Імпекс" за цим договором не може перевищувати кредитний ліміт в сумі 18 000 000,00 доларів США, з урахуванням наступних сублімітів:субліміт-1 - 1 000 000,00 доларів США- для вибірок, наданих до 23 травня 2013 року; субліміт-2 - 17 000 000,00 доларів США 00 центів - для вибірок, наданих починаючи з 23 травня 2013 року; кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитним договором, встановлювався:

для вибірок, наданих в рамках субліміту-1 - не пізніше 31 травня 2013 року;

для вибірок, наданих в рамках субліміту-2 - не пізніше 31 грудня 2013 року;

кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість - 31 грудня 2019 року.

Сторонами у договорі про внесення змін № 2 до кредитного договору від 27.12.2013 підтверджено, що: кредитним договором встановлено кредитний ліміт в сумі 18 000 000,00 доларів США; в рамках кредитного ліміту протягом періоду з дати укладення кредитного договору до дати укладення цього договору про внесення змін позичальник отримав кредит в рамках субліміту-2 в сумі 10 000 000,00 доларів США та не здійснював погашення такого кредиту в рамках субліміту-2; станом на дату укладення цього договору про внесення змін строк одержання кредиту в рамках субліміту-1 в сумі 1 000 000,00 доларів США сплив, та кредит в рамках субліміту-1 не надавався; фактична заборгованість МПП "ВК Імпекс" за кредитним договором станом на дату укладення договору про внесення змін № 2 становила 10 000 000,00 доларів США в рамках субліміту-2 та 0,00 доларів США в рамках субліміту-1.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.10.2015 у справі №918/1959/14, зміненого постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2015, стягнуто з МПП "ВК Імпекс" на користь ПАТ "БАНК ФОРУМ" 9 707 831,47 доларів США заборгованості по поверненню кредитних коштів за кредитним договором від 29.03.2013 № 1-0021/13/30-KL та 297 302,33 дол. США простроченої заборгованості за нарахованими процентами, що разом еквівалентно 157 774 656,79 грн.

Судами, під час розгляду справи №918/1959/14 встановлено, що МПП "ВК Імпекс" було отримано кредитні кошти у сумі 10 000 000,00 грн. та у зв'язку із здійсненням часткового погашення, заборгованість МПП "ВК Імпекс" за кредитним договором в розмірі неповернутих кредитних коштів становить 9 707 831,47 доларів США, що еквівалентно 153 086 386,34 грн.

Разом з тим, як встановлено судом між ПАТ "БАНК ФОРУМ" та ТОВ "БІЗНЕС ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" було укладено договір факторингу №1/7 від 18.12.2013, відповідно до умов якого, банк зобов'язався передати (відступити) ТОВ "БІЗНЕС ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" право вимоги (повністю або частково) до наступних боржників: ПрАТ "Роздільський керамічний завод", відповідно до умов кредитного договору №0028/06/22-KLMVI від 25.09.2006, у сумі 218 557,37 доларів США та СП "Західна нафтова компанія" відповідно до умов Генерального кредитного договору №0041/06/22-КL від 29.11.2006, у сумі 68 299,18 доларів США та 307 081,57 ЄВРО.

З наведеного вище вбачається, що відбулось часткове відступлення прав вимоги у Генеральному кредитному договорі №0041/06/22-КL від 29.11.2006, у сумі 68 299,18 доларів США та 307 081,57 ЄВРО, що у відповідності до розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, зазначені як сплачені та вирахувані позивачем при розрахунку заборгованості.

Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши зміст Рамкового договору, враховуючи укладені між банком та ТОВ "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР", МПП "ВК Імпекс" кредитні договори, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість за такими договорами, а також договір факторингу, сторонами Рамкового договору не було виконано всіх його умов для повного відступлення прав вимоги за кредитними договорами, в тому числі, Генеральним кредитним договором №0041/06/22-КL від 29.11.2006. Мета укладення Рамкового договору, а саме погашення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі Генеральним кредитним договором №0041/06/22-КL від 29.11.2006, не була досягнута. Інших доказів виконання Рамкового договору матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Як передбачено ст. 605 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

У відповідності до вищенаведених норм, прощення боргу є одним із видів припинення зобов'язання за волею учасників (кредитора), в силу якого кредитору надається право звільнити боржника від його обов'язків.

Прощення боргу як спосіб та підстава припинення зобов'язання, може мати форму як одностороннього, так і двостороннього правочину залежно від волі осіб і природи зобов'язання, яке припиняється.

Як вбачається зі змісту Рамкового договору, останній передбачає рефінансування з метою погашення заборгованості існуючих боржників, в тому числі Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю за Генеральним кредитним договором №0041/06/22-КL від 29.11.2006 та не містить жодних умов про прощення боргу за Генеральним кредитним договором №0041/06/22-КL від 29.11.2006. Здійснення ж перекредитування заборгованості, погашення існуючої заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за Генеральним кредитним договором №0041/06/22-КL від 29.11.2006, шляхом часткового погашення боргу існуючими боржниками (у даному випадку СП "Західна нафтова група") та погашення заборгованості за рахунок наданих кредитних коштів новими кредиторами, не є по своїй суті у розумінні приписів 605 Цивільного кодексу України прощенням боргу (звільнення відповідача-1 від обов'язків зі сплати кредитної заборгованості).

При цьому, стаття 235 Цивільного кодексу України передбачає, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 24.11.2008 "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними", удаваним є правочин, що вчинюється з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили. Тому при укладенні удаваного правочину до відносин його учасників застосовуються правила щодо правочину, який сторони мали на увазі (який сторони приховали).

Як встановлено ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то при з'ясуванні того чи є договір про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013 удаваним, необхідно з'ясувати дійсну спрямованість волі сторін при укладенні договору та чи не укладений даний договір з метою приховати Рамковий договір від 27.03.2013.

Виходячи з обставин, які встановлені вище та аналізу змісту Рамкового договору від 27.03.2013 та договору про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що підстав вважати, що договір про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань був укладений між сторонами з метою приховання Рамкового договору не вбачається.

Як вбачається зі змісту договору про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013, воля сторін при його укладені була спрямована на фактичне відстрочення наявної заборгованості за Генеральним кредитним договором №0041/06/22-КL від 29.11.2006 та встановлення нового строку повернення кредитних коштів. Визначення у договорі про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013 нового строку повернення кредитних коштів жодним чином не вказує про наявність наміру приховати Рамковий договір, за яким, серед іншого, сплата заборгованості мала відбутись до 30.06.2013, тобто за півроку до укладення договору про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань.

Щодо посилань відповідача на те, що уклавши договір про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань сторони продовжили строк повернення заборгованості за Генеральним кредитним договором №0041/06/22-КL від 29.11.2006 до 31.12.2019, тобто поставили в залежність даний строк від строку повернення заборгованості ТОВ "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" та МПП МПП "ВК Імпекс" за новими кредитними договорами (до 31.12.2019), господарським судом першої інстанції вірно визнані необґрунтованими, оскільки умовами Рамкового договору було встановлено, що повернення кредитних коштів (за новими кредитними договорами) у порядку передбаченому даним договором для відступлення прав вимоги здійснюється до 30.06.2013. Отже, погашення заборгованості необхідної для виконання умов Рамкового договору мало відбутись до 30.06.2013, а тому встановлення у кредитних договорах (зазначених у Рамковому договорі) строку повернення кредиту до 31.12.2019, не свідчить про прощення боргу чи удаваність договору про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань.

Разом з тим, погодження у договорі про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013 умов про укладення додаткових договорів про погодження сум погашення заборгованості, також не передбачає прощення боргу. Між тим, за відсутності відповідних додаткових угод до договору встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013, погашення заборгованості повинно здійснюватись у відповідності до графіку до вказаного договору.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що безпідставними є доводи відповідача-1 про удаваність договору про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013, які підтверджується також укладеним між позивачем та відповідачем-1 договором про внесення змін до договору іпотеки від 29.12.2006, у відповідності до якого сторони з посиланням на договір про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013 визначили, що іпотекодавець (боржник) зобов'язаний повернути заборгованість у строк до 31 грудня 2019 року.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до приписів ст. 627, ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та при укладенні договору сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Щодо посилань відповідача-1 на те, що договір про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013 укладено з метою приховування інших відносин, оскільки останній суперечить визначеному законодавством порядку використання іноземної валюти на території України, внаслідок відсутності у відповідача-1 та позивача ліцензій на здійснення операцій з валютними цінностями, апеляційний господарський суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Як визначено в ст. 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" № 1775-III від 01.06.2000 (чинного на час укладення договору), поняття "ліцензія", а саме: ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов.

Банківська ліцензія - це документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність (ст. 2 ЗУ "Про банки і банківську діяльність").

Згідно з ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Разом з тим, правочин вважається вчиненим без ліцензії, якщо на час такого вчинення останню не отримано, або строк її дії закінчився, або ліцензію анульовано (відкликано), або її дію зупинено у передбачених законом випадках (п. 3.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Як вказано у листі Верховного Суду України від 24.11.2008 "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними", стосовно юридичних осіб судам потрібно мати на увазі, що дія ст. 227 Цивільного кодексу України поширюється на правочини, здійснені юридичною особою, яка не має ліцензії на відповідний вид діяльності. Такі правочини є оспорюваними. Умовою для задоволення таких позовів є надання позивачем доказів, які підтверджують, що відповідач знав або згідно із законодавчим актом зобов'язаний був знати про невідповідність правочину вимогам законодавства, тобто що правочин укладений без ліцензії на заняття відповідним видом діяльності.

Отже, положення частини 1 статті 227 Цивільного кодексу України не поширюється на правочини, вчинення яких не потребує отримання дозволу (ліцензії).

Аналогічна позиція викладена у поставові Вищого господарського суду України від 04.12.2012 у справі № 5011-10/5550-2012.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що укладення спірного договору про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013 не потребує отримання дозволу (ліцензії). Згідно із встановленими обставинами справи ТОВ "САНТОС КАПІТАЛ" не здійснювало надання кредитних коштів відповідачу-1.

Стаття 524 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України визначає грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Частина 3 статті 533 Цивільного кодексу України передбачає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до п. 3.3 ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України (гривня) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів та розрахунків.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.1993 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Положення ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Таким чином, зі змісту вищенаведених приписів законодавства вбачається, що не залежно від валюти боргу (грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов`язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов`язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, чинним законодавством не встановлено ліцензування діяльності по укладанню між позивачем та відповідачем-1 договору про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013, а положення статті 227 Цивільного кодексу України не поширюється на правочини, вчинення яких не потребує отримання дозволу (ліцензії), тому, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку з яким погоджується суд апеляційної інстанції про безпідставність доводів відповідача-1 про необхідність ліцензії для укладення даного договору, та відповідно тверджень про відсутність у сторін наміру на створення наслідків з повернення заборгованості та укладення договору про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2012 для приховування інших відносин.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання відповідача-1 на те, договір про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013 та Рамковий договір від 27.03.2013 є договорами про прощення боргу, а договір окрім того є удаваним правочином не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються встановленими у даній справі обставинами.

Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що заборгованість відповідача-1 за Генеральним кредитним договором № 0041/06/22-КL від 29.11.2006, договором про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 01.12.2013 в частині основного боргу та нарахованих процентів становить 1 739 222,67 дол. США та 7 508 539,53 ЄВРО підтверджується матеріалами справи, а тому в цій частині є обгрунтованою.

Також, позивачем заявлено до стягнення 92 210,34 грн. - пені за прострочення виконання зобов'язання в дол. США, нарахованої за загальний період з 31.03.2014 по 31.03.2017 та 552 532,82 грн. - пені за прострочення виконання зобов'язання в ЄВРО, нарахованої за загальний період з 31.03.2014 по 31.03.2017. Також, позивач заявив до стягнення 28 597,04 дол. США - 3% річних за прострочення виконання зобов'язання в дол. США та 723 387,24 ЄВРО - 3% річних за прострочення виконання зобов'язання в ЄВРО.

Як визначено в п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем-1 виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені та 3% річних.

Вірним також є висновок місцевого господарського суду про те, що визначення позивачем періодів прострочення у відповідності до договору про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013, є вірним, оскільки вказаним договором сторони погодили нові строки сплати заборгованості за Генеральним кредитним договором № 0041/06/22-КL від 29.11.2006.

Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів чи сплату процентів, передбачена пунктом 4.1. Генерального кредитного договору №0041/06/22-КL від 29.11.2006, відповідно до умов якого, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів (траншів) та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує банку неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 (нуль цілих два десятих) процентів, що обчислюється з суми неповернутих (несвоєчасно повернутих) кредитних коштів та/або несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів за кожен день прострочення.

У відповідності до приписів ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Вказана правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 1 квітня 2015 року у справі №909/660/14 (3-29гс15).

З розрахунку позивача, доданого до позовної заяви вбачається, що нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання в дол. США та прострочення виконання зобов'язання в ЄВРО здійснюватись у національній валюті України відповідно до курсу долара США та ЄВРО за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено, що визначені позивачем курс долара США та курс ЄВРО за кожен день прострочення є вірними.

Як передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як вбачається з розрахунку позивача, нарахування пені здійснено за загальний період з 31.03.2014 по 31.03.2017. При цьому, в загальному періоді нарахування, позивач здійснював нарахування пені на заборгованість за кожну частину платежу окремо протягом шести місяців та виключав кожні шість місяців попередній прострочений платіж, додаючи наступний. Тобто, нарахування пені у загальному періоді з 31.03.2014 по 31.03.2017 було здійснене за періодами згідно із графіку прострочення, а саме: з 31.03.2014 по 30.09.2014, з 30.06.2014 по 30.12.2014, з 30.09.2014 по 31.03.2015, з 30.12.2014 по 30.06.2015, з 31.03.2015 по 30.09.2015, з 30.06.2015 по 30.12.2015, з 30.09.2015 по 30.03.2016, з 30.12.2015 по 30.06.2016, з 31.03.2016 по 30.09.2016, з 30.06.2016 по 30.12.2016, з 30.09.2016 по 31.03.2017, з 30.12.2016 по 31.03.2017, та за 31.03.2017.

При перевірці розрахунку пені за прострочення виконання зобов'язання в дол. США та прострочення виконання зобов'язання в ЄВРО, апеляційний суд встановив, що суми пені є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Але, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не було заявлено в суді першої інстанції клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що стягненню підлягають пені за прострочення виконання зобов'язання в дол. США у сумі 92 210,34 грн. та пеня за прострочення виконання зобов'язання в ЄВРО 552 532,82 грн., в повному обсязі.

Як передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Нарахування 3% річних здійснено позивачем за періоди: з 31.03.2014 по 31.03.2017, з 30.06.2014 по 31.03.2017, з 30.09.2014 по 31.03.2017, з 30.12.2014 по 31.03.2017, з 31.03.2015 по 31.03.2017, з 30.06.2015 по 31.03.2017, з 30.09.2015 по 31.03.2017, з 30.12.2015 по 31.03.2017, з 31.03.2016 по 31.03.2017, з 30.06.2016 по 31.03.2017, з 30.09.2016 по 31.03.2017, з 30.12.2016 по 31.03.2017, та за 31.03.2017.

Суд апеляційної інстанції перевіривши розрахунок 3% річних за прострочення виконання зобов'язання в дол. США у сумі 28 597,04 дол. США, зазначає, що даний розрахунок є арифметично вірним, а тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення вимоги у цій частині.

Також, перевіривши розрахунок 3% річних за прострочення виконання зобов'язання в ЄВРО апеляційним судом встановлено, що при нарахуванні 3% річних позивачем було допущено помилку, а сума 3% річних за прострочення виконання зобов'язання в ЄВРО згідно із перерахунком суду становить 127 667,30 ЄВРО, у зв'язку із чим вимоги у цій частині є частково обґрунтованими.

Як передбачено ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Як встановлено ч.ч. 1 та 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 543 Цивільного кодексу України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

З вище встановлено вбачається, що виконання зобов'язань за Генеральним кредитним договором №0041/06/22-КL від 29.11.2006 (а також усіма додатковими угодами та додатковими договорами до нього, які укладені та можуть бути укладені в майбутньому) забезпечене:

- договором поруки №03/11 від 25.06.2011, укладеним між Публічним акціонерним товариством "БАНК ФОРУМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" (відповідачем 1), відповідно до умов якого відповідач 1 поручився перед кредитором за виконання Спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю у повному обсязі зобов'язань;

- та договором поруки №11/04 від 11.04.2014, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "САНТОС КАПІТАЛ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВУАР-СЕРВІС".

Разом з тим, як встановлено вище, у відповідності до ч. 3 додатку 1 договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами№2 від 21.12.2011, до позивача перейшли права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" згідно із договором поруки №03/11 від 25.06.2011.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що додаткові угоди до договору поруки №03/11 від 25.06.2011 після укладення договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами №2 від 21.12.2011 та після договору про встановлення порядку виконання грошових зобов'язань від 02.12.2013 не укладалися, однак після укладення вказаних договорів нарахування відсотків за користування кредитними коштами не здійснювалось, жодних угод до Генерального кредитного договору №0041/06/22-КL від 29.11.2006, в тому числі про збільшення обсягу зобов'язання, не укладалось. Крім того, умовами договору поруки відповідач-2 поручився перед кредитором за виконання відповідачем-1 зобов'язань за Генеральним кредитним договором №0041/06/22-КL від 29.11.2006 щодо повернення кредитних коштів в розмірі 7 507 000,00 ЄВРО та 1 736 146,90 доларів США, та сплати нарахованих процентів за користування кредитними коштами в розмірі, передбаченому кредитним договором (з усіма додатковими угодами до нього).

Апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що у відповідності до ст. 559 Цивільного кодексу України можуть бути підставою для припинення поруки за договорами поруки №03/11 від 25.06.2011 та №11/04 від 11.04.2014. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Зазначеними договорами поруки визначено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання боржник (відповідач-1) та поручитель за договором поруки №03/11 від 25.06.2011 (відповідач-2) та за договором поруки №11/04 від 11.04.2014 (відповідач-3) несуть перед позивачем солідарну відповідальність.

Разом з тим, обсяг відповідальності поручителя за договором поруки №11/04 від 11.04.2014 (відповідача-3) обмежений сумою еквівалентній 100 000,00 грн. на дату пред'явлення вимоги про погашення заборгованості та/або позову.

Тому, оскільки розмір невиконаного зобов'язання за Генеральним кредитним договором №0041/06/22-КL від 29.11.2006 підтверджується матеріалами справи та відповідачами не спростований, порука відповідачів 2, 3 не припинена, вимоги про солідарне стягнення заборгованості є обґрунтованими.

При цьому, згідно із заявлених позивачем вимог вбачається, що позивач заявив до стягнення 100 000,00 грн. лише з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВУАР-СЕРВІС" та не вирахував зазначену суму із суми заборгованості, що стягнута з відповідачів-1 та 2 солідарно, що свідчить про подвійне стягнення боргу у сумі 100 000,00 грн.

Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позивачем не було самостійно визначено з якої суми боргу слід здійснити вирахуванням 100 000,00 грн., у зв'язку з чим вірно здійснив таке вирахування з суми заборгованості у доларах США.

Згідно із договором поруки №11/04 від 11.04.2014, обсяг відповідальності відповідача-3 обмежений сумою еквівалентній 100 000,00 грн. на дату пред'явлення вимоги про погашення заборгованості та/або позову.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у відповідності до витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, вимога позивача вих. №29/03 від 29.03.2017 до ТОВ "АВУАР-СЕРВІС" отримана останнім 08.04.2017.

Станом на 08.04.2017 офіційний курс гривні до долара США складав 27,1003 грн. за 1 долар. Отже, 100 000,00 грн. згідно із офіційним курсом гривні до долара США встановленого НБУ станом на 08.04.2017 були еквівалентні 3689,99 доларів США.

Отже, сума заборгованості у доларах США, що підлягає солідарному стягненню з відповідачів-1 та 2 становить 1 735 532,68 доларів США (1 739 222,67 - 3689,99).

Разом з тим, з урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що 100 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості по Генеральному кредитному договору №0041/06/22-KL від 29.11.2006 слід стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВУАР-СЕРВІС", Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР". А тому, виклад резолютивної частини у такій редакції не є виходом суду за межі позовних вимог, оскільки Спільне українсько-англійське підприємство "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" та Товариство з обмеженою відповідальністю "АВУАР-СЕРВІС" визначені позивачем як солідарні відповідачі у даній справі.

В силу приписів статті 55 Господарського процесуального кодексу України, ціна позову у позовах про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Як роз'яснено в п. 3.4. постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", при визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами. У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в іноземній або національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову. За змістом згаданого припису пункту 4 частини першої статті 55 Господарського процесуального кодексу України у разі подання до господарського суду позову про стягнення іноземної валюти обов'язковим є зазначення еквіваленту в національній валюті України (гривнях). Виходячи з останнього й визначається сума судового збору, що сплачується з позовної заяви: для нерезидентів - в іноземній валюті (за їх бажанням), для інших платників - у гривнях, у національній валюті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову.

Також, приписами частини 1 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Таким чином, еквівалент в гривнях заявленої позивачем до стягнення заборгованості слід визначати за офіційним курсом валют, визначеним Національним банком України, станом на день сплати судового збору (18.04.2017), оскільки дата подання позову (24.04.2017) відрізняється від дати сплати судового збору.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стягненню солідарно з Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" підлягає заборгованість по Генеральному кредитному договору №0041/06/22-KL від 29.11.2006:

- основну заборгованість у розмірі 1 735 532,68 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на 18.04.2017 становить 46 533 202,90 грн.,

- 3% річних у розмірі 28 597,04 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на 18.04.2017 становить 766 745,50 грн.,

- пеню за прострочення виконання зобов'язання в доларах США у розмірі 92 210,34 грн.,

- основну заборгованість у розмірі 7 508 539,53 ЄВРО, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на 18.04.2017 становить 214 002 522,00 грн.,

- 3% річних у розмірі 127 667,30 ЄВРО, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на 18.04.2017 становить 3 638 673,55 грн.

- пеню за прострочення виконання зобов'язання в ЄВРО у розмірі 552 532,82 грн.

Та підлягає стягненню солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВУАР-СЕРВІС", Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" в рахунок погашення заборгованості по Генеральному кредитному договору №0041/06/22-KL від 29.11.2006 сума боргу у розмірі 100 000,00 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" суд задовольняє частково.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі №910/6706/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі №910/6706/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі № 910/6706/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/6706/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Г.В. Корсакова

М.Л. Яковлєв