Рішення № 69177137, 25.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2017Справа №910/8797/16

За позовом Міністерства інфраструктури України

до 1) Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

2) Акціонерного товариства Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш. (Dogus Insaat ve Ticaret A.S.)

про визнання недійсними пунктів договору

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача-1: Попович Л.В., довіреність № 3-НЮ від 03.01.2017,

Скорейко Н.І., довіреність № 48-НЮ від 04.09.2017

від відповідача-2: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство інфраструктури України (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (відповідач-1) та Акціонерного товариства Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш. (Dogus Insaat ve Ticaret A.S.) (відповідач-2) про визнання недійсними з моменту укладення пунктів 13.1 та 13.2 статті 13 Договору підряду на виконання будівельних робіт № ПЗ/ДН-6-0415 від 14.11.2004 (далі - Договір).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 порушено провадження у справі № 910/8797/16 (суддя Грєхова О.А.), розгляд справи призначено на 23.05.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 розгляд справи відкладено на 13.06.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2016 відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача-2 про припинення провадження у справі, розгляд справи відкладено на 11.07.2016.

В судовому засіданні 11.07.2016 судом розглянуто та відхилено заяви відповідача-2 про залишення позову без розгляду.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 11.07.2016 заяви Акціонерного товариства Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш. (Dogus Insaat ve Ticaret A.S.) про відвід судді Грєхової О.А. залишені без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2016 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів; розгляд справи відкладено до 01.08.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 заяву Акціонерного товариства Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш. (Dogus Insaat ve Ticaret A.S.) про відвід судді Грєхової О.А. залишено без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 задоволено заяву про самовідвід судді Грєхової О.А. від справи № 910/8797/16; ухвалено передати справу № 910/8797/16 для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

Відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2016, справу № 910/8797/16 передано для розгляду судді Андреїшиній І.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2016 (суддя Андреїшина І.О.) прийнято справу до провадження, призначено розгляд справи на 08.02.2017 о 10:00 год., зупинено провадження у справі, зобов'язано позивача у строк до 01.09.2016 надати суду належним чином нотаріально завірені копії перекладу на турецьку мову даної ухвали суду та позовної заяви з доданими до неї документами для направлення відповідачу-2 в порядку, встановленому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 15.11.1965).

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 02.02.2017 № 05-23/376 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/8797/16 у зв'язку з лікарняним судді Андреїшиної І.О.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2017 справу № 910/8797/16 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Зважаючи на наведені обставини та норми ст. 79 ГПК України, суд дійшов висновку про поновлення провадження у справі № 910/8797/16 та прийняття даної справи до свого провадження.

Відповідно до ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ст. 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 123 ГПК України визначено, що іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 125 ГПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

При прийнятті до розгляду справи № 910/8797/16, судом встановлено, що відповідач-2 у справі (Акціонерне товариство Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш. (Dogus Insaat ve Ticaret A.S.)) є нерезидентом, місцезнаходженням якого є: проспект Джумхурієт, № 2, 34810, Каваджик Бейкоз, Стамбул, Туреччина (Cumhuriyet Cad. №: 2, 34810, Kavacэk-Beykoz/ Istanbul, Turkie), інформація про наявність на території України офіційно зареєстрованого представництва відповідача-2 в матеріалах справи відсутня, а тому про розгляд даної справи відповідача-2 належить повідомляти у порядку, встановленому ГПК України або передбаченому чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном, а рівно повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи, регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Гаага, 15.11.1965 (надалі - Конвенція), яка є чинною в Україні згідно з Законом України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000 № 2052-ІІІ, із заявами та застереженнями. Україна та Республіка Туреччина приєднались до зазначеної Конвенції.

Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном (ст. 1 Конвенції).

Згідно ст. 3 Конвенції орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

В силу застережень, викладених у Законі України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" та ст. 15 Конвенції, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що: документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території; документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Відповідно до п. b) ч. 2 ст. 15 Конвенції, кожна договірна держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією; з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців; не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Враховуючи, що Республіка Туреччина являється підписантом Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Гаага, 15.11.1965, суд дійшов висновку, що про розгляд даної справи відповідача-2 належить повідомляти в порядку, передбаченому зазначеною Конвенцією, а саме: судові документи підлягають надісланню до Центрального органу запитуваної Держави - Міністерста юстиції Туреччини (Ministry of Justice, General Directorate of International Law and Foreign Relations) для їх подальшого вручення відповідачу-2 у справі в нотаріально засвідченому перекладі на турецьку мову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 поновлено провадження у справі № 910/8797/16, прийнято справу № 910/8797/16 до провадження судді Гумеги О.В., розгляд справи призначено на 18.09.2017 о 10:00 год.

06.02.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.

09.02.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.

20.02.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.

28.04.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист разом з нотаріально засвідченим перекладом на турецьку мову судових документів на виконання вимог ухвали суду від 06.02.2017.

В порядку Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Гаага, 15.11.1965, судові документи у справі № 910/8797/16 надіслано судом до Міністерста юстиції Туреччини (Ministry of Justice, General Directorate of International Law and Foreign Relations) для їх подальшого вручення відповідачу-2.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 поновлено провадження у справі № 910/8797/16, розгляд справи призначено на 18.09.2017 о 10:00 год.

В судове засідання, призначене на 18.09.2017, з'явились представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2.

З огляду на факт перебування та участь у судовому засіданні 18.09.2017 представників відповідача-2 на підставі довіреності Акціонерного товариства Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш. (Dogus Insaat ve Ticaret A.S.), суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача-2 про розгляд судової справи № 910/8797/16.

Представник позивача в судовому засіданні 18.09.2017 подав заяву, відповідно до якої просив суд залишити без розгляду позов Міністерства інфраструктури України до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" та Акціонерного товариства Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш. (Dogus Insaat ve Ticaret A.S.) про визнання недійсними пунктів 13.1 та 13.2 статті 13 Договору.

В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 у справі № 910/2589/17 судом було здійснено вихід за межі позовних вимог та визнано недійсним пункт 13.2 Договору, у зв'язку з чим позов у справі № 910/8797/16 підлягає залишенню без розгляду відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України, згідно яких суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і тих же підстав.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 18.09.2017 подав клопотання, відповідно до якого просив суд винести ухвалу про припинення провадження у справі № 910/8797/16 в частині визнання недійсним п. 13.2 ст. 13 Договору.

В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача-2 зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 у справі № 910/2589/17 визнано недійсним п. 13.2 Договору, у зв'язку з чим наявні підстави для припинення провадження у справі відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, згідно яких суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і тих же підстав.

Представник позивача в судовому засіданні 18.09.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, просив суд залишити позов у справі № 910/8797/16 без розгляду з підстав, викладених у заяві, поданій у судовому засіданні.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 18.09.2017 надав усні заперечення щодо заявлених позовних вимог, просив суд припинити провадження у справі № 910/8797/16 в частині визнання недійсним п. 13.2 ст. 13 Договору, з підстав, викладених у клопотанні, поданому у судовому засіданні.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 77 ГПК України та неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні 18.09.2017, суд оголосив перерву в судовому засіданні 18.09.2017 до 25.09.2017 о 14:00 год.

21.09.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.

25.09.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи представник позивача ОСОБА_4 зазначила про її позапланову участь в іншому судовому засіданні у Козятинському міськрайонному суді Вінницької області 25.09.2017 о 14:00 год. у справі № 133/1686/17, звернула увагу суду на те, що вона працює начальником відділу судових спорів юридичної служби Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця", водночас, інші особи, які наділені правами повноважного представника позивача за довіреністю, приймають участь у судових засіданнях 25.09.2017 в інших справах № 910/12961/17, № 910/18419/16, крім того, інші представники потребують додаткового часу на ознайомлення з матеріалами даної справи та підготовки до судового засідання, разом з тим, участь у засіданні суду під час розгляду даної справи № 910/8797/16 є важливою для позивача.

25.09.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження, відповідно до якого позивач просив суд зупинити провадження у справі № 910/8797/16 до вирішення справи № 910/2589/17.

25.09.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява, відповідно до якої позивач просив суд вважати заяву від 18.09.2017 про залишення без розгляду позову Міністерства інфраструктури України до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" та Акціонерного товариства Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш. (Dogus Insaat ve Ticaret A.S.) про визнання недійсними пунктів 13.1 та 13.2 статті 13 Договору, такою, що відкликана Міністерством інфраструктури України.

В судове засідання, призначене на 25.09.2017, представник відповідача-1 з'явився.

Представник відповідача-2 в судове засідання 25.09.2017 не з'явися, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Так, представник відповідача-2 був присутнім у судовому засіданні 18.09.2017, в якому судом оголошено перерву до 25.09.2017 о 14:00 год., що підтверджується протоколом судового засідання. Крім того, в матеріалах справи наявна розписка сторін про те, що вони повідомлені про оголошення перерви в судовому засіданні 18.09.2017 до 25.09.2017 о 14:00 год.

Представник позивача в судове засідання 25.09.2017 не з'явися, натомість 25.09.2017 через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 25.09.2017 здійснювався розгляд клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Стаття 28 ГПК України не визначає представників юридичних осіб, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації, як єдиних представників останніх в суді. Безпосередньо представляти інтереси сторони надано керівникам підприємств та організацій, іншим особам, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами.

За наведених обставин, позивач мав можливість направити в судове засідання керівника або іншу особу, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами.

При цьому посилання представника позивача ОСОБА_4 в якості підстави для відкладення розгляду справи на її позапланову участь в іншому судовому засіданні у Козятинському міськрайонному суді Вінницької області 25.09.2017 о 14:00 год. у справі № 133/1686/17, судом відхиляються як необґрунтовані та безпідставні. Так, на підтвердження "позапланової участі" саме представника позивача ОСОБА_4 до клопотання про відкладення розгляду справи в якості додатку залучено роздруківку відомостей з інформаційного сайту "Судова влада" щодо призначення розгляду справи № 133/1686/17. Разом з тим, з даних Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що провадження у справі № 133/1686/17 відкрито ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 01.09.2017, якою судове засідання призначене на 25.09.2017. Наведене свідчить, що сторони у справі № 133/1686/17 Козятинського міськрайонного суду Вінницької області були завчасно повідомлені про дату та час судового засідання у цій справі. Крім того, відповідачем у справі № 133/1686/17 визначено ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця", тоді як позивачем у даній господарській справі № 910/8797/16 є Міністерство інфраструктури України, яке і видало представнику ОСОБА_4 довіреність на представлення інтересів вказаного міністерства в усіх судах у спорах, що виникають з питань господарської діяльності Акціонерного товариства Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш. (Dogus Insaat ve Ticaret A.S.).

Посилання представника позивача ОСОБА_4 в якості підстави для відкладення розгляду справи на участь інших представників позивача за довіреністю у судових засіданнях 25.09.2017 в інших справах, судом також відхиляються як безпідставні, оскільки додані до клопотання в якості додатків копії ухвал господарських судів свідчать про призначення судових засідань у відповідних справах на 25.09.2017 о 09:30 год. та 11:50 год., тоді як розгляд справи № 910/8797/16 призначено на 25.09.2017 о 14:00 год.

Щодо необхідності додаткового часу для інших представників Міністерства інфраструктури України на ознайомлення з матеріалами справи та підготовку до судового засідання, про що також зазначено в якості підстави для відкладення розгляду справи, то відповідно до статті 22 ГПК України такі представники не були позбавлені права на ознайомлення з матеріалами справи, проте таким своїм правом не скористались, при цьому судом враховано, що про дату та час судового засідання, призначеного на 25.09.2017 о 14:00 год., представник позивача ОСОБА_4 була завчасно повідомлена в судовому засіданні 18.09.2017.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи зазначене, подане представником позивача 25.09.2017 через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи розцінюється судом як безпідставне та необґрунтоване, а тому задоволенню не підлягає

В судовому засіданні 25.09.2017 здійснювався розгляд поданої 25.09.2017 через відділ діловодства суду заяви, відповідно до якої представник позивача просив суд вважати заяву від 18.09.2017 про залишення позову без розгляду такою, що відкликана та позивачем не підтримується.

Наведена заява позивача судом задоволена.

Оскільки жодних інших заяв чи клопотань про зміну позовних вимог або про відмову від позову, позивачем до суду не подано, суд дійшов висновку про те, що позивач підтримує позовні вимоги в редакції позовної заяви № б/н від 13.05.2016, за результатами розгляду якої порушено провадження у даній справі.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Втім, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, інших учасників судового процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в судовому засіданні 25.09.2017 судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 25.09.2017 без участі представників позивача та відповідача-2, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

В судовому засіданні 25.09.2017 здійснювався розгляд клопотання позивача про зупинення провадження, відповідно до якого позивач просив суд зупинити провадження у справі № 910/8797/16 до вирішення справи № 910/2589/17.

В обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі, поданого на підставі статті 79 ГПК України, представник позивача вказав на таке:

- господарськими судами розглядається справа № 910/2589/17 за позовом Міністерства інфраструктури України до 1) Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"; 2) Акціонерного товариства Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш. (Dogus Insaat ve Ticaret A.S.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1. Кабінет Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "БМК Планета-Міст", про стягнення 110 000,00 доларів США, зобов'язання вчинити певні дії та за позовом третьої особи із самостійними вимогами - Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" до Акціонерного товариства Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш. (Dogus Insaat ve Ticaret A.S.), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Кабінет Міністрів України, 2. Міністерство інфраструктури України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "БМК Планета-Міст", про стягнення 110 000,00 доларів США;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 у справі № 910/2589/17 судом було здійснено вихід за межі позовних вимог та визнано недійсним пункт 13.2 Договору, укладеного між Акціонерним товариство Dogus Insaat ve Ticaret A.S. та Державним територіального-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця";

- Акціонерним товариством Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш. (Dogus Insaat ve Ticaret A.S.) подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 по справі № 910/2589/17 з порушенням строків на апеляційне оскарження; ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 відмовлено Акціонерному товариству Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш. (Dogus Insaat ve Ticaret A.S.) в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку для подачі апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 у справі № 910/2589/17;

- Акціонерним товариством Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш. (Dogus Insaat ve Ticaret A.S.) подано касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017, відповідно до якої скаржник просить Вищий господарський суд України скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 та визнати причини порушення строку на оскарження поважними; Вищий господарський суд України прийняв вказану касаційну скаргу до провадження та призначив її розгляд;

- таким чином, позивач стверджує, що господарська справа № 910/8797/16 є пов'язаною з іншою господарською справою № 910/2589/17, водночас не є господарським спором про той же предмет, між тими ж сторонами і з тих же підстав.

Розглянувши клопотання позивача про зупинення провадження з вищенаведених підстав, суд відмовив у його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Згідно п. 3.16 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарським судам роз'яснено, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Враховуючи наведені норми статті 79 ГПК України, приписи постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 та матеріали даної справи № 910/8797/16, суд не вбачає неможливості її розгляду до вирішенні пов'язаної з нею іншої справи № 910/2589/17, що розглядається Вищим господарським судом України, а тому клопотання позивача про зупинення провадження у справі судом відхиляється як безпідставне.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 25.09.2017 надав усні пояснення по суті спору, підтримав заявлені позивачем позовні вимоги.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 25.09.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про визнання недійсними з моменту укладення пунктів 13.1 та 13.2 статті 13 Договору підряду на виконання будівельних робіт № ПЗ/ДН-6-0415 від 14.11.2004 (далі - Договір).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 у справі № 910/2589/17 (суддя Головіна К.І.) визнано недійсним пункт 13.2 Договору, укладеного між Акціонерним товариство Dogus Insaat ve Ticaret A.S. та Державним територіального-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Як роз'яснено господарським судам у п. 4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 у справі № 910/2589/17 набрало законної сили, зазначене рішення не було змінене або скасоване у відповідній частині в передбаченому законом порядку.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі № 910/8797/16 в частині позовних вимог про визнання недійсним з моменту укладення п. 13.2 ст. 13 Договору підряду на виконання будівельних робіт № ПЗ/ДН-6-0415 від 14.11.2004 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Отже, клопотання відповідача-2 про припинення провадження у справі № 910/8797/16 в частині визнання недійсним п. 13.2 ст. 13 Договору, підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги в частині визнання недійсним з моменту укладення пункту 13.1 статті 13 Договору позивач не змінив та не відмовився від позову в цій частині.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання недійсним з моменту укладення пункту 13.1 статті 13 Договору підлягають розгляду судом по суті.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Як передбачено частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною третьою статті 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 (далі - постанова Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9), судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до п. 7 вищенаведеної постанови Пленуму ВСУ, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно абз. 4 п.п. 2.1 п. 2 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (абз. 5 п.п. 2.10 п. 2 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 11).

В обґрунтування наявності підстав для визнання недійсним з моменту укладення пункту 13.1 Договору, позивач вказав на те, що даний пункт Договору суперечить Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства України. При цьому норми Цивільного кодексу України, яким суперечить спірний пункт Договору позивач фактично у позовній заяві не визначив. Разом з тим, стверджував, що спірний пункт Договору суперечить статті 4 Закону України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб" від 22.12.1995 № 493/95-ВР (в редакції, чинній на момент укладання Договору від 14.11.2004), статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, до предмету доказування у даній справі належить встановлення судом обставин дотримання вказаних норм законодавства щодо спірного пункту Договору.

Пунктом 13.1 статті 13 Договору визначено, що всі спори, що виникають у зв'язку з даним договором, підлягають розв'язанню шляхом переговорів.

Відповідно частини 6 статті 4 Закону України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб" від 22.12.1995 № 493/95-ВР (в редакції, чинній на момент укладання Договору від 14.11.2004) спори, що виникають між державним замовником і виконавцем державного замовлення при укладенні державних контрактів на поставку продукції для державних потреб, внесенні змін у процесі їх виконання, а також щодо відшкодування завданих збитків розглядаються згідно з чинним законодавством України господарськими судами.

Відповідно до частини 4 статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" (в редакції, чинній на момент укладання Договору від 14.11.2004) цей Закон не зачіпає дії будь-якого іншого закону України, в силу якого певні спори не можуть передаватися до арбітражу або можуть бути передані до арбітражу тільки згідно з положеннями іншими, ніж ті, що є в цьому Законі.

Відповідно до частині 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент укладання Договору від 14.11.2004) підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.

Згідно ч. 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Отже, дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги положення норми ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання недійсним з моменту укладення пункту 13.1 статті 13 Договору не доведено порушення вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а рівно, наявності підстав для визнання спірного пункту Договору недійсним з моменту укладення.

Згідно із статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги в частині визнання недійсним з моменту укладення п. 13.1 ст. 13 Договору є необґрунтованими, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як визначено частиною 2 статті 44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, за наявності вказаної підстави сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про повернення сплаченої суми судового збору у відповідній частині, у суду відсутні підстави для повернення судового з бору в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Водночас, сплачений позивачем судовий збір в частині позовних вимог, у задоволенні яких суд відмовив, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, п. 2 ч. 1 ст. 80, ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Припинити провадження у справі № 910/8797/16 в частині позовних вимог про визнання недійсним з моменту укладення п. 13.2 ст. 13 Договору підряду на виконання будівельних робіт № ПЗ/ДН-6-0415 від 14.11.2004.

В іншій частині позовних вимог у справі № 910/8797/16 про визнання недійсним з моменту укладення п. 13.1 ст. 13 Договору підряду на виконання будівельних робіт № ПЗ/ДН-6-0415 від 14.11.2004 відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 26.09.2017

Суддя Гумега О.В.