Рішення № 69177128, 25.09.2017, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2017 рокуСправа № 912/2325/17 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Вавренюк Л.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2325/17

за позовом: приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав",

м. Київ

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

м. Кропивницький

про стягнення 25 347,60 грн.

Представники:

від позивача - Барбаренко В.В., довіреність № б/н від 01.12.2016 р.;

від відповідача - участі не брали.

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" звернулась до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача загальної заборгованості у розмірі 25 347,60 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору від 01.06.2011 р. № КБР-21/05/11.

У судовому засіданні 25.09.2017 р. представник позивача підтримав у повному обсязі позовні вимоги, з урахуванням додаткових письмових пояснень від 21.08.2017 р. (а.с. 37-41).

Відповідач участі в судовому засіданні не брав, письмових заперечень або будь-яких письмових пояснень по суті спору суду не надав.

При цьому, господарський суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи.

Так, поштові конверти, якими на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та підтверджену витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 24-25), а саме: 25011, м. Кропивницький, вул. Кропивницького, буд. 80, кв. 154, направлялись копії процесуальних документів у даній справі, зокрема, ухвала суду про порушення провадження у даній справі від 14.08.2017 р., повернулись з поштовою відміткою про невручення, у зв'язку з не запитом (а.с. 35-36, 48-49).

Ухвалу суду про відкладення розгляду справи від 11.09.2017 р. господарським судом було направлено також за адресою відповідача, яка зазначена в договорі від 01.06.2011 р. № КБР-21/05/11 як фактична адреса фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, а саме: м. АДРЕСА_3. Однак, зазначене поштове відправлення також було повернуто на адресу суду без вручення адресату (а.с. 46-47).

У відповідності до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У випадках, передбачених ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації- адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, господарським судом дотримано вимог процесуального закону щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду справи.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступні обставини та факти.

01.06.2011 р. між приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - УЛАСП), що здійснює колективне управління майновими правами суб'єктів авторського права та суміжних прав, відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - Користувач) укладено договір № КБР-21/05/11 (далі - Договір, а.с. 27-28), у відповідності до п. 2.1 якого УЛАСП надає Користувачу на умовах, визначених цим Договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання оприлюднених музичних творів, а Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до даного Договору та Закону.

Згідно п. 2.3. Договору, Користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних Додатках до цього Договору, не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця за який здійснюється платіж.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011р., а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання; у випадку, якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1. дати припинення дії Договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому Договорі реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа (п.п. 4.1., 4.2. Договору).

Договір підписаний сторонами, скріплений круглою печаткою позивача.

За твердженням представника позивача, оскільки жодна із сторін у визначеному Договором порядку не повідомляла другу про припинення дії Договору, його дія пролонгувалась до 31.12.2017 р.

Шляхом підписання Додатків 1 та 2 до Договору, сторонами визначено назву та адресу закладу: кафе - бар "Фенікс", м. Кіровоград, вул. Гоголя, 80ж (сквер "Центральний") на 30 місць, а також погоджено, що розмір щомісячної винагороди обчислюється виходячи з фіксованої ставки 300,00 грн. за кожен заклад Користувача, зазначений у відповідних Додатках до Договору; загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності Договору становить 300,00 грн.; зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору. Також сторонами погоджено, що виплата винагороди проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д.). Враховуючи, що Користувач використовує у своїй комерційній діяльності фонограми музичних творів, що є популярними на сьогоднішній день і які постійно сповіщуються в ефірі всеукраїнських мережевих радіостанцій, а також те, що Користувач не має економічної можливості залучати своїх співробітників до складання відповідного звіту згідно з цим Договором, сторони дійшли згоди, що УЛАСП буде розподіляти отриману від Користувача винагороду (роялті) у відповідності до звітів мережевих український радіостанцій про публічне сповіщення ними фонограм музичних творів за звітний період (календарний квартал). При цьому буде вважатися, що Користувач виконав свої зобов'язання згідно з п. 2.4. даного Договору і не зобов'язаний надавати УЛАСП відповідний звіт (а.с. 29-30).

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Однак, як встановлено господарським судом, відповідач взяті на себе за Договором зобов'язання виконав лише частково, оскільки станом на 27.07.2017 р. (69 місяців користування правом на підставі Договору) фактично оплатив лише 20 місяців використання невиключних прав, сплативши на користь позивача 6 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за Договором за 49 місяців використання невиключних прав складає 14 700,00 грн. (49 міс. х 300,00 грн. = 14 700,00 грн.).

Зазначену заборгованість відповідач не сплатив, в зв'язку чим позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Оскільки доказів сплати заборгованості в сумі 14 700,00 грн. відповідачем до суду не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу.

Отже, в цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 247,06 грн.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 2.6. Договору, у разі затримки платежів, Користувач зобов'язаний виплатити УЛАСП пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки наданий позивачем розрахунок пені за період з 27.07.2013 р. по 27.07.2017 р. в сумі 2 247,07 грн. відповідає умовам Договору, вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи (а.с. 12-19), вимоги в цій частині підлягають задоволенню господарським судом.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором. Отже, якщо умовами договору сторони передбачили, що пеня нараховується за весь період часу, протягом якого не виконано зобов'язання, то нарахування пені не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано (абз. 2 п. 21 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2015 р. № 01-06/1837/15 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів").

Таким чином, оскільки сторонами у Договорі погоджено нарахування пені за весь період, за який сплачується пеня, господарський суд вважає правомірним незастосування позивачем при здійсненні розрахунку пені вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Оскільки розрахунок інфляційних втрат в сумі 7 516,73 грн. та 3 % річних в сумі 883,81 грн. відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а отже є обґрунтованим (а.с. 10-11), вказана вимога також підлягає задоволенню.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача за неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором складає 25 347,60 грн. (14700,00 грн. + 2247,06 грн. + 7516,73 грн.+ 883,81 грн.).

Враховуючи наведене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33-34, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (25011, АДРЕСА_2, ід. код. НОМЕР_1, дата народження та рахунки в банківських установах не відомі) на користь приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23, оф. 1016, п/р 26002010052452 в АТ "Укрексімбанк" в м. Києві МФО 322313, код ЄДРПОУ 37396233) заборгованість в сумі 25 347,60 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1600,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Копію рішення направити відповідачу за адресами:

1) 25011, АДРЕСА_2;

2) м. АДРЕСА_3.

Повне рішення складено 28.09.2017 року.

Суддя Л.С. Вавренюк