Рішення № 69176861, 25.09.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.09.2017 Справа № 904/7538/17

За позовом: ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

До: Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення середенього заробітку за час вимушеного прогулу та матеріальної допомоги

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Гр. ОСОБА_1, м. Кривий Ріг (далі-позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг (далі-відповідач) про стягнення 18095,07грн. матеріальної допомоги на оздоровлення, середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 48253,52грн. та 5000грн. витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано винесенням Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу рішення від 21.04.2017р. №212/1205/17-ц, яким позивача поновлено на роботі, тому підлягає виплаті середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.02.2017р. по 16.05.2017р. у розмірі 48253,52грн. Також позивач просить стягнути з відповідача матеріальну допомогу на підставі поданої заяви від 05.01.2017р.

10.08.2017р. до суду надійшло клопотання позивача про включення до судових витрат витрати позивача на оплату послуг адвоката в розмірі 5000,00грн.

04.09.2017р. до суду надійшло додаткове пояснення позивача по справі.

21.09.2017р. до суду надійшов відзив відповідача №3278/09 від 20.09.2017р. та клопотання №3279/09 від 20.09.2017р. про зупинення провадження у справі.

Так, відповідач у відзиві просить провадження у справі зупинити, оскільки відповідачем оскаржено в апеляційному порядку рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу, яким поновлено позивача на роботі, що в свою чергу стало підставою для нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стосовно виплати матеріальної допомоги відповідач зазначає, що виплата матеріальної допомоги працівникам боржника регулюється відповідним Положенням, яким передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення протягом року в разі наявності коштів. Крім того, заява позивача не завізовано належним чином та відсутня в бухгалтерії відповідача.

Позивач відповідно до заяви від 22.09.2017р. проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі заперечує.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.09.2017р. по 22.09.2017р.

В судове засідання 22.09.2017р. представники сторін не з'явились.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 221 КЗпП України трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.

Відповідно до ст.12 ГПК України даний спір підвідомчий господарському суду Дніпропетровської області, у зв'язку з порушенням справи про банкрутство відносно ПАТ "Криворізька теплоцентраль" №904/128/17.

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. (п.1 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон).

Відповідно до ч.4 ст.10 Закону, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, тощо.

Позивач - гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2011 року працювала на ДП "Криворізька теплоцентраль" правонаступником якого є відповідач (ПАТ "Криворізька теплоцентраль"), 25.10.2016р. позивача переведено на посаду головного юрисконсульна та 03.02.2017р. наказом від 03.02.2017р. звільнено на підставі ч.3 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21.04.2017р. по справі №212/1205/178-ц (оприлюднено в Державному реєстрі судових рішень) поновлено позивача на посаді головного юрисконсульта ПАТ "Криворізька теплоцентраль". Рішення допущено до негайного виконання.

Наказом (розпорядженням) відповідача №156-К від 11.05.2017р. позивача поновлено на роботі з 03.02.2017р.

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення 18095,07грн. матеріальної допомоги на оздоровлення, середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 48253,52грн. та 5000грн. витрат на правову допомогу.

Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі через оскарження в апеляційному порядку рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21.04.2017р. по справі №212/1205/178-ц, оскільки зазначене рішення про поновлення на роботі допущено до негайного виконання, фактично виконано, та в порядку ст. 235 КЗпП України під час прийняття рішення про поновлення на роботі суд приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому стягнення зазначеного середнього заробітку не ставиться в залежність від набрання рішенням про поновлення на роботі законної сили.

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що в разі скасування або зміни зазначеного рішення, сторони не позбавлені права звернутись із відповідною заявою про перегляд даного рішення за нововиявленими обставинами.

Таким чином, з метою недопущення порушень законних прав громадянина на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд вважає за необхідне розглянути справу по суті.

Так, відповідно до статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (ст. 236 КЗпП України).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадку, передбачених чинним законодавства, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до довідки відповідача №205/06 від 27.06.2017р. середньомісячна заробітна плата за грудень 2016р. , січень 2017р. складає 18095,07грн. Відповідно до довідки відповідача №204/06 від 27.06.2017р. середньоденна заробітна плата позивача за грудень 2016р., січень 2017р. складає 861,67грн.

Позивача звільнено 03.02.2017р. та поновлено на роботі 16.05.2017р. За зазначений період було 56 робочих днів.

Таким чином 56 робочих днів помножити на середньоденну заробітну плату за останні місяці роботи, що складає 48253,52грн.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги в даній частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стовно заявленої позивачем до стягнення матеріальної допомоги слід зазначити наступне.

У пп. 7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" судам роз'яснено, що оскільки відповідно до ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі, а у випадку, коли його не укладено, - власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, або, за його відсутності, - з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом, з урахуванням загальних положень законодавства про оплату праці, суд у разі вирішення спорів з цих питань має з'ясовувати, чи були і як саме вони врегульовані у зазначеному порядку та чи було при цьому додержано норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною й галузевою (регіональною) угодами. При їх недодержанні застосовуються відповідно норми і гарантії, передбачені законодавством, генеральною, галузевою (регіональною) угодами.

Як вбачається з матеріалів справи 05.01.2017р. позивачем оформлено заяву про надання матеріальної допомоги на оздоровлення в січні 2017р. на підставі п. 2.1.1 Колективного договору (додаток 7) у січні 2017р.

Відповідно до п. 2.1.1 Положення про надання матеріальної допомоги працівниками ДП "Криворізька теплоцентраль" (додаток 7 до Колективного договору) матеріальна допомога на оздоровлення виплачується працюючим штатним працівникам, які мають безперервний стаж роботи на підприємстві більше одного року, у розмірі середньомісячної заробітної плати працівника.

Відповідно до п.2.1.2. зазначеного Положення матеріальна допомога надається у повному обсязі, у разі наявності клопотання керівника підрозділу.

Судом не приймається до уваги посилання позивача на ст. 185 КЗпП України, оскільки вона стосується надання матеріальної допомоги вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, оскільки позивачем написано заяву про надання матеріальної допомоги на оздоровлення.

Як вбачається з пояснювальної записки головного бухгалтера відповідача ОСОБА_1 із заявою про надання матеріальної допомоги в січні 2017 року не зверталась.

Доказів прийняття наказу про надання позивачу матеріальної допомоги, проте не виплату останньої, позивачем не подано.

Слід зазначити, що відповідно до п.2.1.3 Положення про надання матеріальної допомоги працівниками ДП "Криворізька теплоцентраль" матеріальна допомога на оздоровлення надається штатним працівникам один раз на рік на протязі року, враховуючи фінансовий стан підприємства, згідно заяви працівника.

В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують фінансовий стан підприємства, який би дозволив виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за 2017 рік у січні цього ж року.

Судом також враховано, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2017р. прийнято до розгляду заяву ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Криворізька теплоцентраль" та ухвалою від 23.02.2017р. порушено провадження у справі про банкрутство відповідача в зв'язку з наявністю кредиторської заборгованості в розмірі 27709576,46 грн.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог щодо стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017 рік відмовити.

Також, позивачем заявлена вимога щодо стягнення суми судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у розмірі 5 000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що надані документи позивачем, які свідчать про його витрати, пов'язані з отриманням адвокатських послуг по складанню позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ГПК України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвокати, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність " адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги б/н від 17.07.2017р., за умовами якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах передбачених цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити послуг у порядку та строки обумовлені сторонами.

19.07.2017р. сторонами підписано акт прийняття-передачі послуг (а.с.27), а саме надання усної консультації, підготовка та написання позовної заяви, направлення позовної заяви сторонам по справі.

Згідно з п. 3.1 договору, за надання юридичних послуг клієнт сплачує адвокату 5000грн. Відповідно до квитанції прибуткового касового ордера №2 від 18.07.2017р. (а.с.42) підтверджується сплата коштів за правові послуги в розмірі 5000грн.

Таким чином, суд вважає, що витрати позивача по оплаті послуг адвоката в сумі 5000 грн. 00 коп. є документально підтвердженими та обґрунтованими.

Згідно із ч.6 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову на відповідача; при відмові в позові на позивача, при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У даному випадку, позовні вимоги задоволено частково, а тому витрати з оплати послуг адвоката слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 3636,50грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в розмірі 48253,52грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 3636,50грн. витрат на послуги адвоката.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, судові витрати в частині зазначеного судового збору слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись 44, 49, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 235, 236 КЗпП України, ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання ПАТ "Криворізька теплоцентраль" №3279/09 від 20.09.2017р. про зупинення провадження у справі відмовити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Електрична, 1, код ЄДРПОУ 00130850) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 48253,52грн. (сорок вісім тисяч двісті п'ятдесят три грн. 52 коп.) середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з 03.02.2017р. по 16.05.2017р.), 3636,50грн. (три тисячі шістсот тридцять шість грн. 50 коп.) витрат на послуги адвоката.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Електрична, 1, код ЄДРПОУ 00130850) на користь державного бюджету (одержувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок отримувача 31215256700001, банк одержувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 1163,68грн. (одна тисяча сто шістдесят три грн. 68 коп.). судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 25.09.2017

Суддя Д.М.Полєв