Постанова № 69176707, 20.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 року Справа № 902/63/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіДанилова М.В.,суддівПоляк О.І. Сибіги О.М.за участю представників:позивачаОСОБА_4 (дов. від 16.08.2017)відповідачаКаленяк Е.А. (дов. від 10.01.17)розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" на постановувід 03.05.2017 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№902/63/17 господарського суду Вінницької області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" простягнення 750092,47 грн.ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" заборгованості в загальному розмірі 750092,47 грн., з яких: 448197,10 грн. - основний борг, 64189,37 грн. - пеня, 237706,00 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 01.03.2017 (суддя Матвійчук В.В.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 448197,10 грн. - боргу; 39648,67 грн. - 3% річних та 7317,69 грн. - витрат на сплату судового збору.

У позові в частині стягнення 64189,37 грн. пені та 198057,33 грн. 3% річних відмовлено.

За апеляційною скаргою судове рішення було переглянуте в апеляційному порядку і постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 (головуючий суддя Саврій В.А., судді Дужич С.П., Демянчук Ю.Г.) залишене без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 01.03.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник зазначає, що у договорі про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 01.03.2013 відсутня будь-яка інформація про те, що він має відношення до договору купівлі - продажу № 008 від 12.03.2012, який укладено між ПП "Наша компанія" та ТОВ "Ситковецьке".

Також заявник звертає увагу на те, що його представником ОСОБА_7 не підписувався тристоронній договір про заміну боржника (уступлення права вимоги) по договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 03.03.2014. ОСОБА_7, який зазначений підписантом від ТОВ "Ситковецьке" у договорі, був позбавлений права підпису будь-яких документів на підставі рішення загальних зборів товариства від 25.01.2013.

Відповідно до протоколу зборів учасників ТОВ "Ситковецьке" №21 від 25.01.2013 директором товариства призначено ОСОБА_8 з правом підпису всіх документів, разом з тим, цим же протоколом ОСОБА_7 переведено на посаду заступника директора без права підпису документів.

Крім того звертає увагу на те, що ухвалою Немирівського районного суду від 16.06.2016 призначено судовий розгляд по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем). Станом на 14.03.2017 рішення по вказаному кримінальному провадженні ще не прийнято.

Разом з тим, на розгляді в Немирівському районному суді знаходиться цивільна справа №140/2902/16-ц за позовом ОСОБА_8 до ТОВ "Ситковецьке" про стягнення коштів на підставі тристороннього договору про заміну боржника від 03.03.2014 в сумі 4000 грн. В межах вказаного провадження ТОВ "Ситковецьке" звернулося до ОСОБА_8 з зустрічним позовом про визнання тристороннього договору про заміну боржника від 03.03.2014 недійсним.

Скаржник вважає, що під час розгляду вказаних справ буде встановлюватися факт підписання та наявності тристороннього договору про заміну боржника від 03.03.2014, зокрема і шляхом проведення відповідних експертиз, як підстав для перерахування ОСОБА_8, коштів в сумі 216000,00 грн.

Заявник зазначає про відсутність у матеріалах справи платіжних документів, які б підтверджували сплату або визнання боргу за договором про відступлення права вимоги від 01.08.2012 на користь ФОП ОСОБА_6 Крім того, відсутні будь - які належні та допустимі докази, які б підтверджували те, що в період з 01.08.2012 по 01.12.2016 здійснювались якісь дії із стягнення заборгованості з ТОВ "Ситковецьке", в зв'язку з чим на думку заявника, до позовних вимог має бути застосована позовна давність.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 03.08.2017 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя -Ходаківська І.П., судді Корсак В.А., Бакуліна С.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.08.2017 касаційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі на 29.08.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.08.2017 було задоволено заяву суддів Бакуліної С.В. та Ходаківської І.П. про самовідвід.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2017 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Поляк О.І., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.09.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі на 13.09.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.09.2017 розгляд касаційної скарги було відкладено на 20.09.2017.

18.09.2017 від ФОП ОСОБА_6 надійшли пояснення, в яких останній просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у судових рішеннях.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та присутніх у судовому засіданні 20.09.2017 представників сторін, перевіривши наявні матеріали на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 12.03.2012 між ПП "Наша компанія" (продавець) та ТОВ "Ситковецьке" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №008 (а.с.13, 14), згідно умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець з прийняти та сплатити вартість насіння кукурудзи, іменованих у подальшому товар, відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Конкретний асортимент, кількість, ціна, строку поставки та умови оплати товару наведені в специфікаціях до даного договору. Специфікації є невід'ємною частиною даного договору. Ціна товару встановлена по домовленості сторін, а сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - долар США. Оплата товару (виконання зобов'язання) передбачено в гривні згідно розділу 3 цього договору (пункт 2.1 договору).

Загальна сума договору складається із суми вартості товару по всіх специфікаціях, підписаних в рамках цього договору, які є невід'ємною частиною (п.2.2.договору).

Розділом 3 договору купівлі продажу №008 від 12.03.2012 передбачено, що у разі зміни курсу гривні до долара США на день оплати по договору, загальна сума оплати буде змінюватись відповідно до ставки міжбанківського валютного курсу гривні до долара США.

Відповідно до специфікації №4 від 12.03.2012 до договору вартість товару склала 627900,00 грн., що станом на момент підписання Договору складало 78000,00 доларів США. (а.с.15).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно видаткової накладної №30/2 від 30.04.2012 ПП "Наша компанія" поставило ТОВ "Ситковецьке" товар вартістю 627900,00 грн. (а.с.15).

Як погоджено сторонами у специфікації №4 від 12.03.2012 покупець повинен в строк до дати поставки товару перерахувати на поточний рахунок продавця суму попередньої оплати в розмірі 188370,00 грн.

21.03.2012 ТОВ "Ситковецьке" було сплачено на користь ПП "Наша компанія" кошти розмірі 188370,00 грн. за насіння кукурудзи, що відображено в акті звірки взаємних розрахунків з ПП "Наша компанія" станом на 31.07.2012 (а.с.16).

Вказаним актом звірки встановлено, що станом на 31.07.2012 заборгованість ТОВ "Ситковецьке" перед ПП "Наша компанія" за видатковою накладною №30/2 становить 439530 грн.

Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що 01.08.2012 між ПП "Наша компанія" та ФОП ОСОБА_6 укладено договір про відступлення права вимоги. У відповідності до пункту 1 даного договору сторона-1 (ПП "Наша компанія") передала стороні-2 (ФОП ОСОБА_9), а сторона-2 прийняла від сторони-1 всі права та обов'язки сторони-1 за договором купівлі-продажу №008 від 12.03.2012 в сумі 54600,00 доларів США, що становить 439530,00 грн. за курсом гривні до долара США 8,05 за 1 долар США (а.с.18).

За даним договором до сторони - 2 переходять всі права та обов'язки сторони - 1 за договором купівлі - продажу № 008 від 12.03.2012 в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п.3. Договору).

Вказаний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 13 договору).

За актом приймання-передачі від 01.08.2012 ПП "Наша компанія" передало, а ФОП ОСОБА_9 прийняв наступні документи: договір купівлі-продажу №008 від 12.02.2012; специфікацію № 4 від 12.03.2012 до договору купівлі-продажу №008 від 12.02.2012; видаткові накладні на реалізацію насіння кукурудзи Сингента Аробаз та насіння кукурудзи Монсанто (а.с.19).

Як вбачається з листа ПП "Наша компанія" №1 від 04.01.2017, адресованого ФОП ОСОБА_6, останній свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі (а.с.41).

ФОП ОСОБА_6 надіслав ТОВ "Ситковецьке" 01.08.2012 повідомлення про укладення договору про відступлення права вимоги від 01.08.2012, в якому зазначалось, що ФОП ОСОБА_6 є новим кредитором відносно ТОВ "Ситковецьке" на суму боргу 54600,00 доларів США, що є еквівалентом 439530,00 грн. за договором купівлі-продажу №008 від 12.03.2012. Також просив повідомити про дату погашення вищезазначеного боргу на його користь (а.с.21).

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій згідно акта звірки взаємних розрахунків "Ситковецьке" та ФОП ОСОБА_6 станом на 01.08.2012, у зв'язку з заміною кредитора ПП "Наша компанія" та ФОП ОСОБА_10 згідно договору про відступлення права вимоги від 01.08.2012, заборгованість ТОВ "Ситковецьке" перед ФОП ОСОБА_10 становить 439530,00 грн. (а.с.20).

Оскільки відповідачем не вчинено будь яких дій, направлених на погашення боргу, позивачем 11.02.2013 та 15.02.2014 направлятись претензії до ТОВ "Ситковецьке" з вимогою негайного погашення боргу (а.с.22, 23).

Також, 01.03.2013 між ОСОБА_8 (позикодавець) та ФОП ОСОБА_6 (позичальник) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) (а.с.24), згідно з яким позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 220000,00 грн. (п. 2.1 договору).

Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 01.03.2014 (п.3.1 договору).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 8.1 договору).

Згідно прибуткового касового ордеру № 1 від 01.03.2013 ФОП ОСОБА_6 прийняв від ОСОБА_8 220000,00 грн. фінансової допомоги за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 01.03.2013 (а.с.25).

03.03.2014 між Кредитором - ОСОБА_8, боржником - ФОП ОСОБА_6 та новим боржником - ТОВ "Ситковецьке" укладено договір про заміну боржника (уступлення права вимоги) по договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) (а.с.26).

За умовами пункту 1.1 цього договору боржник передає, а новий боржник приймає на себе зобов'язання щодо погашення поворотної фінансової допомоги в сумі 220000,00 грн., що виникло на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги від 01.03.2013.

Відповідно до пункту 2.2 договору новий боржник у термін до 31.12.2014 перераховує на рахунок кредитора суму, визначену у пункті 1.1 договору суму коштів, і таким чином виконує зобов'язання боржника перед кредитором.

Договір набирає чинності з дня його укладення і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п.4.1 договору).

03.03.2014 між ТОВ "Ситковецьке" та ФОП ОСОБА_9 було підписано угоду про зарахування зустрічних однорідних зобов'язань, умовами якої сторони підтвердили, що борг ТОВ "Ситковецьке" перед ФОП ОСОБА_9 за договором про відступлення права вимоги від 01.08.2012 зменшився на 220000,00 грн.(а.с.42,43).

Згідно акта звірки від 03.03.2014 підтверджується зменшення боргу ТОВ "Ситковецьке" перед ФОП ОСОБА_9 на суму 220000,00 грн. у зв'язку з укладенням договору про заміну боржника у зобов'язанні від 03.03.2014. Даним актом також підтверджується, що сума залишку заборгованості відповідача перед позивачем складає 219530,00 грн. (а.с.27).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору про відступлення права вимоги від 01.08.2012 ТОВ "Ситковецьке" перерахувало ФОП ОСОБА_9 кошти у розмірі 175000,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- №1700 від 07.03.2014 на суму 10000,00 грн.

- №1726 від 20.03.2014 на суму 20000,00 грн.

- №1751 від 26.03.2014 на суму 20000,00 грн.

- №1815 від 07.04.2014 на суму 20000,00 грн.

- №1865 від 24.04.2014 на суму 5000,00 грн.

- №615 від 31.10.2014 на суму 50000,00 грн.

- №639 від 05.11.2014 на суму 50000,00 грн. (а.с.29-32).

У розрахунку позивача у позовній заяві, сума боргу відповідача на момент звернення з позовом до господарського суду Вінницької області становить 16983,3 долара США (448819,10 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "Ситковецьке" 448197,10 грн. боргу, 39648,67 грн. 3% річних місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, виходив із наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі частиною 1 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Договором купівлі-продажу №008 від 12.03.2012 строком повної оплати товару визначено до 01.11.2012.

Судами попередніх інстанцій було вірно встановлено, що відповідачем товар до визначеної дати оплачено частково, в сумі 188370,00 грн.

При цьому, ПП "Наша компанія" своє право вимоги до ТОВ "Ситковецьке" відступило ФОП ОСОБА_6 за договором про відступлення права вимоги від 01.08.2012.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначається, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до частини 1 статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На момент укладення договору відступлення права вимоги від 01.08.2012 у ПП "Наша компанія" існувало право вимоги 439530,00 грн., що за курсом гривні до долара США станом на 01.08.2012 становило 54600,00 доларів США.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

У відповідності до статті 517 Цивільного кодексу України ПП "Наша компанія" (кредитор) передало ФОП ОСОБА_9 (новому кредитору) згідно з актом приймання-передачі від 01.08.2012 документи, що підтверджують виникнення заборгованості.

Як свідчать матеріали справи, з моменту укладення зазначеного договору, відповідачем, з урахуванням Угоди про зарахування зустрічних однорідних зобов'язань від 03.03.2014 та часткових проплат за платіжними дорученнями, погашено заборгованість перед позивачем в розмірі 395000,00 грн., що було перераховано позивачем в еквівалент до долару США.

Відповідно до частини 1 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Разом із тим частина 2 статті 533 Цивільного кодексу України встановлює можливість визначення зобов'язання в грошовому еквіваленті в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України 6-474цс16 від 18.05.2016.

Перевіривши в апеляційному провадженні розрахунок позивача про стягнення з відповідача боргу, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що він здійснений в межах міжбанківського курсу долару США, як визначено договором купівлі-продажу №008, а тому підлягає задоволенню у визначеній позивачем сумі, в розмірі 448197,10 грн. (16983,6 доларів США).

Також, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем було заявлено до стягнення 64189,37 грн. пені за період з 23.06.2016 по 23.12.2016 та 237706,00 грн. - 3% річних період з 12.03.2012 по 23.12.2016.

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6, статті 232 Господарського кодексу України).

У договорі сторони передбачили відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт у вигляді сплати пені у граничному розмірі, встановленому Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пунктом 5.1 договору купівлі-продажу №008 від 12.03.2012 визначено, що у випадку порушення термінів оплати, обумовлених у Специфікації(ях) договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості, за кожен день прострочки оплати.

Позивачем було заявлено до стягнення пеню у розмірі 64189,37 грн. за період з 23.06.2016 по 23.12.2016.

Перевіривши вказаний позивачем розрахунок пені, з урахуванням діючого законодавства, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем було невірно визначено період нарахування пені, а саме - не враховано положення пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Позивач нарахував відповідачу пеню на загальну суму заборгованості в розмірі 423061,40 грн., що виникла за накладною №30/2 від 30.04.2012, з граничним строком оплати, визначеним Специфікацією №4 від 12.03.2012 - до 01.11.2012. Таким чином період нарахування пені за накладною 30/2 від 30.04.2012 починається з 01.11.2012 та закінчується 01.05.2013.

А відтак, визначений позивачем період нарахування пені (з 23.06.2016 по 23.12.2016) виходить за межі встановленого приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, оскільки початок такого перебігу не може бути змінений сторонами, таким чином суди дійшли обґрунтованого висновку про те, розрахунок пені наданий позивачем є необґрунтованим, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 64189,37 грн. за період з 23.06.2016 по 23.12.2016 задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши в апеляційному провадженні правильність заявленого позивачем розрахунку трьох відсотків річних (розрахунок наведений в позовній заяві), колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновком місцевого суду про наявність помилки в періоді нарахування.

Так, датою порушення зобов'язання позивач визначає 12.03.2012 (дата укладення договору купівлі-продажу №008). При цьому, зобов'язання за даним договором підлягали виконанню поетапно: а саме: 188370,00 грн. до 16.03.2012; 219765,00 грн. до 01.08.2012; 219765,00 грн. до 01.11.2012. Перший платіж в розмірі 188370,00 грн. відповідач здійснив на користь ПП "Наша компанія". До позивача за договором про відступлення права вимоги від 01.08.2012 перейшло права вимоги за платежами 219765,00 грн. до 01.08.2012 та 219765,00 грн. до 01.11.2012, а тому порушенням зобов'язання за платежем в розмірі 219765,00 грн. з терміном оплати до 01.08.2012 буде 01.08.2012, а за платежем в розмірі 219765,00 грн. з терміном оплати до 01.11.2012 відповідно 01.11.2012. При здійсненні розрахунку позивачем не було враховано даної обставини. Окрім того, відповідно до методики наведеної позивачем в розрахунку, проводиться нарахування трьох відсотків річних по декілька разів на одну і ту саму суму боргу та за один і той же період. Вказані помилки призвели до значного завищення розміру трьох відсотків річних.

Також судова колегія погоджується із здійсненим судами попередніх інстанцій перерахунком 3% річних (39648,67 грн.).

Посилання заявника на сплату боргу на користь ФОП ОСОБА_6 за платіжними дорученнями №615 від 31.10.2014 на суму 50000,00 грн., №639 від 05.11.2014 на суму 50000,00 грн. та №1815 від 07.04.2014 на суму 20000,00 грн., вказуючи, що вони містять зовсім інше призначення платежу, було досліджено судами першої та апеляційної інстанцій та правомірно відхилено з огляду на відсутність доказів про наявність інших правовідносин з ФОП ОСОБА_9, крім відносин, що є предметом даного спору в матеріалах справи. Позивач визнав сплату даних коштів в рахунок погашення боргу по договору про відступлення права вимоги 01.08.2012.

Твердження заявника касаційної скарги на те, що згідно протоколу зборів учасників ТОВ "Ситковецьке" №21 від 25.01.2013 директором товариства призначено ОСОБА_8 з правом підпису всіх документів також було досліджено та правомірно відхилено, оскільки цим же протоколом ОСОБА_7 переведено на посаду заступника директора без права підпису документів. Наказом №2-к від 25.01.2013 ОСОБА_7 займав посаду заступника директора без права підпису документів.

Відповідач, посилаючись на пункт 9.8 Статуту товариства, згідно якого директор має право першого підпису платіжних та інших фінансово-господарських документів товариства та без довіреності діє від імені товариства, вважав, що ОСОБА_7 не мав права підпису тристороннього договору про переведення боргу, укладеного між ОСОБА_8, ТОВ "Ситковецьке" та ФОП ОСОБА_6 Також відповідач зазначає, що даний договір був підроблений ОСОБА_8

Вказані твердження судами було досліджено та спростовано з огляду на те, що в матеріалах справи наявна довіреність від 03.03.2014, видана ОСОБА_7 на право представництва інтересів ТОВ "Ситковецьке" у судових органах, а також, крім іншого, з усіх питань, що пов'язані із справами довірителя, крім того укладати та підписувати договори, зокрема договору купівлі-продажу, міни, дарування, відступлення права вимоги (про заміну боржника) , переведення боргу та заміну кредитора, вексельні угоди, тощо.

Відповідно до частини 1 статті 238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Згідно статті 239 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку від представляє.

Враховуючи те, що вказана довіреність є діючою і видана керівником підприємства, який мав повне право на вчинення будь-яких дій від імені товариства, що підтверджується статутом ТОВ "Ситковецьке", що знаходиться в матеріалах справи, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника стосовно відсутності у ОСОБА_7 права підпису тристороннього договору про заміну боржника (відступлення права вимоги) від 03.03.2014.

У своїх поясненнях касатор вказує про те, що за наслідками укладення угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.03.2014, умови основного договору №008 від 12.12.2012 змінились відносно істотної умови - ціни договору. Касатор наполягає на тому, що саме за наслідками угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог змінена істотна умова договору - прив'язка ціни товару до курсу долара, а тому після укладення цієї угоди залишився несплаченим бог в сумі 219630,00 грн., який не підлягає перерахуванню до курсу долара США на момент оплати.

Стосовно вищевказаних доводів колегія суддів касаційної інстанції зауважує про те, стаття 655 Цивільного кодексу України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну. Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

Частина 2 статті 524 та частина 2 статті 533 Цивільного кодексу України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.

За змістом частини 2, 3 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

З огляду на матеріали справи, пунктом 8.2 договору №008 від 12.03.2012 сторони визначили, що усі зміни і доповнення до даного договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані обома сторонами. Однак ніяких змін до даного договору сторони не підписували.

Угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.03.2014 жодних змін до договору №008 від 12.03.2012 внесено не було. Жодних посилань в угоді від 03.03.2014 про зміну істотних умов договору №008 від 12.03.2012 не має. Таким чином, зміни істотних умов договору -зміна порядку розрахунку не відбулася.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 у справі №902/63/17 господарського суду Вінницької області залишити без змін.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді О.Поляк

О.Сибіга