Постанова № 69176649, 20.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 року Справа № 922/4984/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В.,суддівСибіги О.М., Корсака В.А.розглянувши матеріали касаційної скаргиКомунального підприємства "Харківводоканал"за участю представників:позивачаКолесника К.А. дов. від 23.01.2017 №01-16/464відповідачаЗдоровця С.В. дов. від 13.12.2016 №7209на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 у справі № 922/4984/15 господарського суду Харківської областіза позовомАК "Харківобленерго" до відповідача Комунального підприємства "Харківводоканал"про стягнення 35071327,73 грн.

В С Т А Н О В И В:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківводоканал" про стягнення інфляційних втрат в розмірі 27967259,83 грн., 3% річних у розмірі 2016259,87 грн. та пені у розмірі 5087808,03 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.05.2017 (суддя Добреля Н.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 (головуючий суддя Шутенко І.А., судді Здоровко Л.М., Лакіза В.В.), позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Харківводоканал" на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" 5001265,38 грн. пені, 24841668,13 грн. інфляційних втрат, 999492,69 грн. 3% річних та 64268,01 грн. витрат зі сплати судового збору.

В частині стягнення пені у сумі 86542,65 грн., інфляційних втрат в сумі 3125591,70 грн. та 3% річних у сумі 1016767,18 грн. у задоволенні позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Комунальне підприємство "Харківводоканал" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2017, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 33, 34, 43, 79 Господарського процесуального кодексу України та пункту 6.28 Правил користування електричною енергією.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Корсак В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.09.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження, призначено до розгляду у вищевказаному складі та зупинено виконання рішення та постанови до закінчення їх перегляду в порядку касації.

20.09.2017 від Акціонерної компанії "Харківобленерго" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у судових рішеннях.

Заслухавши доповідь судді - доповідача та присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 20.09.2017 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача інфляційних, 3% річних та пені на підставі договору про постачання електричної енергії від 07.05.2004 №4.

Судами також було встановлено, що станом на 01.08.2015 борг відповідача за період червень 2013 - січень, березень - липень 2015 складав 35071327,73 грн.

Зазначені обставини стали підставою для нарахування відповідачу позивачем інфляційних, 3% річних та пені відповідно до умов договору, які також не були сплачені відповідачем у добровільному порядку, що зумовило звернення позивача з позовом у даній справі.

Позивачем нарахована та заявлена до стягнення:

1) пеня - 5001265,38 грн., інфляційні - 24841668,13 грн., 3% річних - 999492,69 грн., нараховані відповідачу на заборгованість за спожиту електричну енергію, яка на теперішній час залишилась не сплаченою (всього: 30842426,20 грн.);

2) пеня - 86542,65 грн., інфляційні - 3125591,70 грн., 3% річних - 1016767,18 грн., нараховані на заборгованість за спожиту електричну енергію, яка погашена відповідачем договорами про організацію взаєморозрахунків (всього: 4228901,53 грн.).

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, господарський суд першої інстанції, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених вимог в частині пені 5001265,38 грн., інфляційні - 24841668,13 грн., 3% річних - 999492,69 грн., нарахованих відповідачу на заборгованість за спожиту електричну енергію, яка на теперішній час залишилась не сплаченою (всього: 30842 426,20 грн.).

Щодо вимог про стягнення пені 86542,65 грн., інфляційні - 3125591,70 грн., 3% річних - 1016767,18 грн., нараховані на заборгованість за спожиту електричну енергію, яка погашена відповідачем договорами про організацію взаєморозрахунків (всього: 4228901,53 грн.) місцевий господарський суд дійшов висновку, що укладанням договорів про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за електричну енергію, отримані за періоди, на які були нараховані зазначені суми пені, інфляційних та річних за договором постачання електричної енергії № 4 від 07.05.2004.

Однак колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками з огляду на наступне.

Задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційна інстанція підтримавши висновки місцевого суду зазначила, що зупинення провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що вказані спірні суми у даній справі, були нараховані на заборгованість, яка є спірною та знаходиться на розгляді у справах №922/635/15, №922/2838/15, №922/1831/15, №922/4927/15, заявлене відповідачем як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, не підлягає задоволенню з огляду на те, що в матеріалах справи є містяться копії договору, рахунки, докази їх направлення, акти, договори про організацію взаєморозрахунків.

Колегія суддів вважає такий висновок передчасним з огляду на таке.

Як вбачається з ухвали господарського суду Харківської області від 29.03.2017 у справі №922/635/15 про призначення експертизи, яка наявна у матеріалах даної справи, предметом розгляду є основна сума заборгованості за період вересень 2013 року - грудень 2014 року.

Вказаною ухвалою на вирішення експертам було поставлено питання:

1.Який реальний розмір вартості електричної енергії по договору №4 від 07.05.2004 за період вересень 2013- грудень 2014 з урахуванням висновків експертів щодо завищення нарахованих АК "Харківобленерго" обсягів активної електроенергії та встановлених невідповідностей сум в рахунках за спожиту електричну енергію з розрахунками до позову АК "Харківобленерго"?

2. Чи є дані позивачем по справі №922/635/15 розрахунки суми вартості електричної енергії по договору №4 від 07.05.2004 вірними?

3. Яка вартість технологічних втрат по всіх точках приєднання КП "Харківводоканал" після розподілення віднесена до електроспоживання саме КП "Харківводоканал" за період вересень 2013-грудень 2014 за договором №4 від 07.05.2014? Які кількісні показники електричної енергії не належать до КП "Харківводоканал"?.

Із вказаного тексту ухвали вбачається, що нарахування стягнуті оскаржуваними рішеннями судів на остаточно невизначену, сумнівну суму, яка на цей час знаходиться на дослідженні експертів, а й те, що експертами вже встановлені завищення нарахованих позивачем обсягів активної електроенергії та невідповідності сум в рахунках за спожиту електричну енергію, що випливає зі змісту першого питання. Вказані факти не були досліджені та належно оцінені судами попередніх інстанцій при прийняття оскаржуваних судових рішень.

Крім того, наразі триває розгляд у справі №922/4927/15, в якій розглядаються вимоги АК "Харківобленерго" про стягнення заборгованості з КП "Харківводоканал" за спожиту електричну енергію за період травень 2015 - липень 2015. Так, в матеріалах справи міститься постанова Вищого господарського суду України від 11.04.2017, якою було встановлено неповноту дослідження судами всіх елементів заборгованості, у тому числі втрат електричної енергії у відповідності до пункту 6.28 Правил користування електричною енергією споживача та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

А відтак, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки доводам заявника та вказаним обставинам справи та необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення інших пов'язаних справ, де розглядається основна сума заборгованості, на яку позивачем зроблені нарахування.

Крім того, при визначенні обґрунтованості позовних вимог судами не було належним чином досліджено та не надано оцінки обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення нарахувань на втрати електричної енергії у відповідності до пункту 6.28 Правил користування електричною енергією.

Так, згідно вказаної норми технологічні втрати електричної енергії в мережах споживача розподіляються між суб'єктами господарювання пропорційно обсягу переданої цими мережами належної електричної енергії відповідним суб'єктам господарювання, включаючи споживача-власника цих мереж, а для дослідження цих обставин справи, необхідно володіти спеціальними знаннями у галузях електротехніки та економіки, мати змогу застосовувати спеціальні, технічні за своєю природою Методики (Методика по визначенню втрат електричної енергії у трансформаторах і лініях електропередач" від 18.02.1998, Методичні рекомендації визначення технологічних втрат електричної енергії у трансформаторах і лініях електропередач від 21.06.2013 №399), провести натурне обстеження точок приєднання підприємства (зокрема Кочеток, та Южкабель, В'яловський гідровузел) до яких, як свідчать наявні в матеріалах справи акти приєднані сторонні підключення споживачів позивача.

Також, в матеріалах справи наявні листи Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії, які на запити відповідача констатували, що вказані сторонні підключення впливають на обґрунтованість обсягів та вартості електричної енергії, які пред'являється до сплати відповідачу та наведені обставини повинні досліджуватися судами.

Всупереч наведеному попередніми судами взагалі не було досліджено та взято до уваги такий структурний елемент як втрати електричної енергії, у зв'язку з несплатою яких позивач просив суд стягнути нарахування, внаслідок чого не було застосовано норму матеріального права, які підлягала застосуванню, а саме пункт 6.28 Правил користування електричною енергією, що є порушенням приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів касаційної інстанції зауважує і про те, що за змістом норм статей 549, 625 закону, забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу, пені) - це санкція, спрямована на виконання зобов'язання, що може бути застосована лише до реальних зобов'язань, які є чинними й дія яких не припинена; нею може забезпечуватися лише дійсна вимога, розмір якої обраховується із суми невиконаного, неналежно виконаного чи несвоєчасно виконаного зобов'язання за фактично надані послуги.

У зв'язку з тим, що відповідачем на теперішній час сума основного зобов'язання оскаржується в інших справах, суди попередніх інстанцій передчасно зробили висновок про підтвердження основної заборгованості, на яку були нараховані та стягнуті пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Таким чином, доводи касаційної скарги підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

За приписами процесуального законодавства, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору,і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства.

Проте, постанова і рішення у справі цим вимогам не відповідають, оскільки прийняті при неповному з'ясуванні усіх обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення місцевого чи апеляційного суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною 1 статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Недодержання судом першої та апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду згідно приписів пункту 3 частини першої статті 1119 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішуючи питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції для установлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 у справі № 922/4984/15 та рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2017 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: О.Сибіга

В. Корсак