Постанова № 69174171, 25.09.2017, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/10293/17

Провадження № 2-а/638/547/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2017 року м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харків Подус Г.С., розглянувши одноособово адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

11.07.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 31.03.2009 року позивач був звільнений за вислугою років з посади начальника відділення ДАІ з обслуговування Ленінського району м. Харкова та АТІ ГУ МВС України в Харківській області.

ГУ МВС України в Харківській області складено подання про призначення пенсії за вислугою років від 28.04.2009 року №100/31113 та із додатками направлено до Головного Управління пенсійного фонду України в Харківській області. Разом з іншими документами до Головного Управління пенсійного фонду України в Харківській області направлені грошовий атестат № 42 від 07.04.2009 року та довідка про додаткові види грошового забезпечення, які він отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення від 07.04.2009 р. № 75.

На підставі зазначеного подання Головне Управління пенсійного фонду України в Харківській області з 29.04.2009 року призначило ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-12), виходячи з розміру 85 % грошового забезпечення. Крім того, йому встановлена 2 група інвалідності за захворюванням, пов'язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Позивач вказує про те, що МВС України не проводив перерахунку грошового забезпечення для перерахунку пенсій, на підставі ЗУ №900-УІІІ, а надав завірену належним чином довідку про перерахований розмір його грошового забезпечення до відповідного органу ПФУ, на виконання ЗУ №900-УІІІ тільки 19.06.2016 року. Головне УПФУ в Харківській області, після отримання довідки Ліквідаційної комісії ГУМВС у Харківській області від 19.06.2017 року за № 100/31113 про грошове забезпечення для перерахунку пенсій, не здійснив перерахунку його пенсії, як пенсіонеру з числа колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, що отримують щенсію на підставі ЗУ «Про пенсійне забезпечення військово-службовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ».

Тому враховуючи вищевикладене, позивач просить:

-визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо

неповідомлення Пенсійний фонд України про підстави перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016р до 19.06.2017 року.

-Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в

Харківській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з

урахуванням Постанови Кабінету міністрів України №988 від 11.11.2015р.

-Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити

перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року з урахуванням

довідки Ліквідаційної комісії Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в

Харківській області від 19.06.2017 року № 100/31113 з перерахованим розміром грошового

забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням Постанови Кабінету міністрів України №988 від 11.11.2015р. та нарахувати і виплатити різницю недоплаченої пенсії за весь період без обмеження розміру пенсії та з урахуванням відсотку пенсії від посадового окладу, який встановлено при призначенні пенсії у розмірі 85 %.

-Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у

п'ятнадцятиденний строк звіт про виконання судового рішення.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Представник відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, надав до суду заперечення, в яких зазначив, що у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача - Міністерства внутрішніх справ України, надали до суду заперечення, і вказали про те, що Міністерство внутрішніх справ України надіслало (повідомило) Пенсійний Фонд України про наявність підстав для перерахунку пенсії (лист МВС від 03.02.2017 року №1461/05/22-2017).

Суддя, оцінивши повідомлені позивачем, представником відповідача обставини, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, Міністерством внутрішніх справ України було надіслано (повідомлено) Пенсійний Фонд України про наявність підстав для перерахунку пенсії (лист МВС від 03.02.2017 року №1461/05/22-2017).

Порядок перерахунку пенсій колишнім працівникам органів внутрішніх справ України урегульовано Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45.

Відповідно до п. 1 Порядку перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що на підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС повідомляють у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.

Пенсійний фонд України, у свою чергу, повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку.

Отже, враховуючи вищевикладене, на Міністерство внутрішніх справ України покладено обов'язок інформування безпосередньо Пенсійного фонду України про виникнення підстав для перерахунку пенсії певному колу осіб, в не щодо конкретного пенсіонера органів внутрішніх справ.

У відповідності до статті19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Україна є соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1 та частина перша статті 8 Основного Закону України).

У Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що «верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності». Складовою верховенства права є правова визначеність, яка, зокрема, знаходить свій вияв у принципі законних (легітимних) очікувань.

Європейський суд з прав людини у справі Івонн Ван Дайн проти Міністерства внутрішніх справ (Yvonne Van Duyn v. Home Office 04.12.1974) висловив правову позицію, за якою принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, ця держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відтак, обґрунтованими (легітимними) сподіваннями особи є очікування можливості ефективного здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі, якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями цих прав.

Згідно статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Також, відповідно до статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, передбачено, що орган, який призначив пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії за відповідною заявою.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовими актами.

Умови та порядок пенсійного забезпечення ОСОБА_1 регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до п.15 розділу XІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Постановою КМУ від 11 листопада 2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» затверджено схему окладів за спеціальним званням поліцейських Національної поліції» затверджено схему окладів за спеціальним званням поліцейських та схеми посадових окладів поліцейських.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015р. за №900-УНІ внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та ст.63 вказаного закону доповнено новою частиною в такій редакції: «Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських».

У рішенні Конституційного Суду України у справі N 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Таким чином, Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015р., з моменту набрання ним чинності підтвердив право колишніх працівників органів внутрішніх справ на перерахунок їх пенсії з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженим постановою правління ПФУ від 30 січня 2001 року № 3-1 (далі - Порядок подання документів).

Відповідно до пункту 4 Порядку подання документів заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем проживання.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів пенсійний орган ухвалює рішення про перерахунок чи про відмову у перерахунку раніше призначеної пенсії.

Рішення про відмову із зазначенням причини орган ПФУ видає (надсилає) заявникові протягом 5 днів з дня його прийняття.

Таким чином, відповідно до ст. 49, 63 Закону № 2262-ХІІ підставою для повідомлення про відмову у перерахунку пенсії може бути виключно рішення, прийняте з цього питання.

Але дослідивши матеріали справи, вбачається, що відмова ОСОБА_1 направлена не була. А рішення про відмову у перерахунку пенсії на підставі довідки Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 19.06.2017 року №100/31113 з перерахованим розміром грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням постанови Кабінету міністрів України №998 від 11.11.2015 р., прийнято не було.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України та Закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

Тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Аналізуючи категорію «звуження змісту прав і свобод», Конституційний Суд України в мотивувальній частині свого рішення від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 ( справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) констатував: «Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні «показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами і свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики ( абз.5,6 пункту 4)».

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.09.2005 року №5-рп/2005 роз'яснив своє розуміння словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України. Так, Конституційний Суд України вважає, що «конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». При цьому Конституційний Суд України зазначив, що «загальновизнаним є правили, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена».

У зв'язку із цим Конституційний Суд України вважає, що визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина є скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Частиною першою статті 58 Конституції України гарантовано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

За принципом верховенства права, що визначений у частині 4 статті 8 КАС України, забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 25.01.2012 року №3-рп/2012 наголосив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції.

Згідно із п.п. 1 та 2 Прикінцевих Положень Закону України №911-VIII від 24.12.2015 року цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Враховуючи те, що позивач є непрацюючим пенсіонером, і пенсія призначена йому до 01 січня 2016 року, то до розміру пенсії позивача не застосовуються обмеження максимального розміру пенсії.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до положення чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, позивач має право на перерахунок пенсії з моменту звернення до органів Пенсійного фонду з відповідною заявою, а отже, суд вважає, що право позивача підлягає захисту у обраний ним спосіб.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач, Пенсійний Фонд України в Харківській області не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 640 (шістсот сорок) грн.

Відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої інстанції може під час прийняття постанови у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду апеляційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Тобто, зі змісту наведеної норми вбачається, що зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення є правом суду.

Суддя вважає можливим зобов'язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про необхідність захисту права позивача - ОСОБА_1.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 3, 6, 19, 21, 22, 46, 58, 64, 68, 126, 130 Конституції України, ст.ст. 2, 9, 10, 11, 71, 86, 94, 158-167, 183-2 КАС України, , Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в

Харківській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з

урахуванням Постанови Кабінету міністрів України №988 від 11.11.2015р.

Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити

перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року з урахуванням

довідки Ліквідаційної комісії Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в

Харківській області від 19.06.2017 року № 100/31113 з перерахованим розміром грошового

забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням Постанови Кабінету міністрів України №988 від 11.11.2015р. та нарахувати і виплатити різницю недоплаченої пенсії за весь період без обмеження розміру пенсії та з урахуванням відсотку пенсії від посадового окладу, який встановлено при призначенні пенсії у розмірі 85 %.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у місячний строк (30 днів) звіт про виконання судового рішення.

В іншій частині -відмовити.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня її проголошення. У разі, якщо рішення ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Постанова набирає законної сили після спливу вказаного строку на її оскарження.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: