Рішення № 69172036, 28.09.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2673/17 Справа № 199/2547/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1Г Доповідач - Пищида М.М.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого: ОСОБА_2,

суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4О,

за участі секретаря: Григор»євій В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_6 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2017 року по справі за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_5, в особі законного представника ОСОБА_6, треті особи: Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, Управління Служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, виселення,-

ВСТАНОВЛЕНО:

У лютому 2013 року позивач звернувся до суду із позовом, посилаючись на те, що 15.09.2008 року сторони уклали кредитний договір № 014/7741/3/22988, відповідно до якого ОСОБА_6 отримала кредит у сумі 47 500, 0 дол США зі сплатою 14, 5 % річних за користування кредитними коштами.

На забезпечення виконання зобовязання за даним кредитним договором, 15.09.2008 року ПАТ «Ернсте Банк» та ОСОБА_8 уклали договір іпотеки квартири АДРЕСА_1.

У звязку з невиконанням умов кредитного договору, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, ОСОБА_9 було вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 та позивачу видано Свідоцтво про право власності на квартиру.

Позивач зазначає, що на час укладення договору іпотеки, зареєстрованих у вказаній вище квартирі не значилося та у відповідності до умов договору ОСОБА_8 зобовязаний був повідомити банк про передачу у користування третім особам квартири, яка є предметом іпотеки.

В порушення умов кредитного договору, ОСОБА_8 без попереднього дозволу іпотеко держателя зареєстрував в квартирі малолітнього ОСОБА_5, який на час укладення договору іпотеки квартири право власності на неї не мав, зареєстрованим не був.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить визнати ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_3, виселити їх з квартири та зняти їх з реєстраційного обліку.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2017 року позов Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_5, в особі законного представника ОСОБА_6, треті особи: Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, Управління Служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, виселення, задоволено.

Визнано ОСОБА_8, (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, місце реєстрації: м. Дніпро ( Дніпропетровськ), АДРЕСА_4); ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації: м. Дніпро (Дніпропетровськ), АДРЕСА_4) такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_3;

Виселено без надання іншого жилого приміщення ОСОБА_8, (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, місце реєстрації: м. Дніпро (Дніпропетровськ), АДРЕСА_4); ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації: м. Дніпро ( Дніпропетровськ), АДРЕСА_4) та зняти їх з реєстраційного обліку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Задовольняючи позов Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» суд першої інстанції посилався на те, що неповнолітній ОСОБА_5 не був співвласником та зареєстрований у квартирі, яка знаходилась в іпотеці.

Така позиція районного суду помилкова з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.09.2008 року ВАТ «Ерсте Банк», який змінив назву на ПАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_6 уклали кредитний договір № 014/7741/3/22988, відповідно до якого ОСОБА_6 отримала кредит у сумі 47 500,00 дол. США зі сплатою 14, 5 % річних за користування кредитними коштами.

На забезпечення виконання зобовязання за даним кредитним договором, 15.09.2008 року ПАТ «Ернсте Банк» та ОСОБА_8 уклали договір іпотеки квартири АДРЕСА_5.

З договору іпотеки 014/7741/3/22988/1 вбачається, що квартира АДРЕСА_5 належала Іпотекодавцю ОСОБА_8 на підставі Свідоцтва про право власності від 05.07.2008 року, виданого виконкомом Дніпропетровської міської ради, зареєстроване Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації « Дніпропетровської обласної ради в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 07.08.2008 року за № 23875112.

Згідно довідки №б/н від 28.08.2009 року за підписом начальника КЖЕП 23, в квартирі АДРЕСА_5 зареєстровані особи відсутні.

У звязку з невиконанням умов кредитного договору, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, ОСОБА_9 було вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_6.

18.08.2009 року не відбулися прилюдні торги з реалізації нерухомого майна- квартири №13 в будинку №19 по вул. Путилівській у м. Дніпропетровську, у звязку з чим Амур-Нижньодніпровським ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції було винесено постанову про передачу вказаної вище квартири, яка належить ОСОБА_8 , у власність АТ «Ернсте Банк» за ціною 243979, 00 грн

02.04.2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10 видано АТ «Ернсте Банк» Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_7.

За змістом частини першої статті 575 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, це вид забезпечення виконання зобовязання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачене Законом України "Про іпотеку".

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Так, згідно із частинами першою, другою статті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя статті 109 цього Кодексу регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини другої статті 40 Закону України "Про іпотеку" та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання їм іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання їм іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, придбане ними за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України "Про іпотеку" підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норми статті 109 ЖК УРСР.

Отже, за змістом цих норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у звязку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки та яке було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла надається інше постійне житло.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до не вірного висновку задовольняючи позов, оскільки не врахував ст. 40 Закону України "Про іпотеку", так і норми статті 109 ЖК УРСР, дана квартира була придбана не за рахунок отриманих кредитних коштів.

За таких обставин відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції від 01 лютого 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, виселення.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2017 року - скасувати.

В задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_5, в особі законного представника ОСОБА_6, треті особи: Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, Управління Служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, виселення відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: