Ухвала суду № 69171689, 20.09.2017, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/845/17

Провадження № 1-кп/191/292/17

У Х В А Л А

20 вересня 2017 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Прижигалінської Т.В.

за участю секретаря Каліневич Ж.В.

прокурора Мельниченка В.В.к

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурором заявлено клопотання про застосування обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 не працює, раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей 2007, 2012 років народження, зареєстрований та мешкає за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Деризувате, вул. Східна, б. 4, обгрунтовано обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, через безпорадний стан, якщо той хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.135 КК України. Підставами обвинувачення ОСОБА_1 є зібрані у кримінальному провадженні докази.

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.02.2017 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Згідно вироку Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.04.2017 строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_1 продовжено до набрання вироком законної сили.

01.06.2017 ОСОБА_1 не виконав обов'язки покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та будучи належним чином повідомленим, не з'явився до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Таким чином, на даний час, існують достатні підстави вважати, що з'явились нові ризики, які не було враховано при обранні запобіжного заходу.

Так, про наявність ризику передбаченого у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від суду свідчить те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до восьми років, не має постійного місця роботи, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, з місця пригоди зник, порушив умови більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту шляхом не явки до суду, також, перебуваючи під домашнім арештом належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та продовжив зловживання алкогольними напоями, при цьому завдану шкоду не вщшкодував.

Про наявність ризику передбаченого у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на потерпілих та свідків свідчить те, що обвинуваченому відомі анкетні дані потерпілих та свідків, які надають викривальні свідчення відносно ОСОБА_1, проживають з обвинуваченим в одному районі. Про наявність ризику передбаченого у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить те, що обвинувачений неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за розпивання алкогольних напоїв та порушення Правил дорожнього руху.

Таким чином, враховуючи тяжкість наслідків завданих злочином, а саме смерть ОСОБА_4, а також тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, який свою вину не визнав, у справі необхідно провести судовий розгляд із дослідженням значного обсягу доказів, вважає, що жодний більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вишезазначеним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_1 своїх процесуальних обов'язків.

Обвинувачений проти заявленого клопотання заперечував. Пояснив, що на даний час офіційно працевлаштований в ПП «Інтеркомагро» механізатором. Просив суд залишити його на свободі.

Потерпілі заявлене клопотання прокурора підтримали. Крім того, потерпіла ОСОБА_2 в обґрунтування своїх доводів зазначила, що ОСОБА_1 спричинив тілесні пошкодження гр.. ОСОБА_5, про що свідчить висновок спеціаліста № 214. Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.. 177 цього Кодексу.

Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України» передбачає, що тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

ЄСПЛ у рішенні по справі «І.А. проти Франції» вбачає порушення права на особисту недоторканість та свободу у випадках, коли суди у своїх рішеннях про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обмежуються «схематичними» мотивами, як «неналежна поведінка обвинуваченого», «тяжкість покарання, що загрожує». ЄСПЛ своїм рішенням у справі «ОСОБА_6 проти Росії» зазначив, що в ухвалі суду мають бути зазначені обставини, що дають підставу очікувати, що цей ризик (ризики) справдяться і для цього слідчий, прокурор мають надати суду докази цього. Суд не повинен керуватись припущеннями про наявність ризику (ризиків) обґрунтовуючи застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, інакше це б свідчило про явну зневагу до презумпції невинуватості. ЄСПЛ своїм рішенням у справі «Мамедова проти Росії» зазначив, що хоча суворість покарання є визначальним елементом під час оцінки ризику переховуватись від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось воли не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість кримінального правопорушення.

При вирішенні клопотання прокурора суд враховує, що докази про вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 зазначених кримінальних правопорушень є вагомими, раніше він не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений та має двох неповнолітніх дітей, з якими постійно проживає, має постійне місце реєстрації, з місця проживання характеризується позитивно, працює, що в своїй сукупності свідчить про наявність офіційного джерела доходу та наявність його стійких соціальних звязків. Але, одне з кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_1, відноситься до тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, та яке спричинило смерть потерпілого, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень у стані алкогольного спяніння, крім того, наявний факт спричинення громадянину ОСОБА_5 тілесних ушкоджень 15.06.2017 року, з пояснень якого вбачається, що останні спричинені ОСОБА_1, що підтверджується висновком спеціаліста № 214, що свідчить про його негативну репутацію та в своїй сукупності перелічені обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених ст.. 177 КПК України, а саме, переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

За таких обставин суд вбачає підстави для застосування обвинуваченому більш мякого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на два місяці без застосування електронних засобів контролю з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обовязків, а також покласти на обвинуваченого виконання наступних обовязків: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1, у період часу з 22.00 години по 05.00 годину без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Враховуючи викладене, зазначені прокурором в клопотанні обставини для застосування виняткового запобіжного заходу належним чином не доводять, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.. 177 цього Кодексу, у звязку з чим дане клопотання задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 194, 314, 315, 331 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Застосувати обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обовязків.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 виконання наступних обовязків:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1, у період часу з 22.00 години по 05.00 годину без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Зазначені зобовязання застосовуються до обвинуваченого ОСОБА_1 на строк два місяці з дати винесення цієї ухвали. Продовження зазначеного строку можливе у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.

В разі невиконання вищевказаних зобовязань може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Синельниківський ВП ГУНП в Дніпропетровській області за місцем проживання обвинуваченого.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Т. В. Прижигалінська