Ухвала суду № 69170117, 25.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 вересня 2017 року м. Київ К/800/27707/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до Головного державного інспектора Головного управління Державної служби України з питань праці у Київській області Шевченка Артема Володимировича про визнання протиправними та скасування Акту перевірки та припису, -

в с т а н о в и в :

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 10 серпня 2017 року касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, а особі, яка її подала, надано строк для усунення вказаних недоліків.

У визначений строк недоліки усунуто.

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №26-190/781-645 та припис №26-190/781-645 від 13 липня 2016 року, складених головним державним інспектором ГУ Держпраці у Київській області Шевченком А.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність та безпідставність висновків Акту перевірки додержання Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №26-190/781, складеного головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Київській області Шевченком А.В., та, як наслідок, протиправністю винесеного на підставі цього Акту припису №26-190/781-645 від 13 липня 2016 року, оскільки факти порушень позивачем, як роботодавцем, норм пункту 5 статті 79, частини 3 статті 80 Кодексу законів про працю України відсутні, а Головне управління Держпраці у Київській області не наділено законними повноваженнями на здійснення державного нагляду (контролю) у сфері законодавства про працю.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Так, судами встановлено, що Головним державним інспектором Головного управління Державної служби України з питань праці у Київській області Шевченком А.В. у період з 8 по 13 липня 2016 року проведено позапланову перевірку Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», за результатами якої, складено Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №26-190/781.

Згідно з висновками цього Акту перевірки позивачем порушені вимоги норм Кодексу законів про працю України, а саме:

- не дотримано частину 5 статті 79 Кодексу законів про працю України, згідно якої власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє працівника про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні. Так, в ході проведення перевірки встановлено, що відповідно до табелю обліку використання робочого часу за січень 2016 року та листка непрацездатності працівник ОСОБА_2 з 15 по 28 січня 2016 року був відсутній на роботі. Повідомлення про дату початку відпустки йому направлено електронною поштою, хоча ОСОБА_2 під особистий підпис був ознайомлений з графіком відпусток і місяцем надання відпустки, однак конкретний період щорічної відпустки не був узгоджений між начальником відділу координації та поточного контролю ОСОБА_2 та уповноваженим органом, що, на думку перевіряючого, не відповідає вимогам частини 5 статті 79 Кодексу законів про працю України;

- не дотримано частину 3 статті 80 Кодексу законів про працю України, згідно якої перенесення щорічної відпустки за ініціативою власника або уповноваженого ним органу здійснюється за письмовою згодою працівника. Так, Актом перевірки встановлено, що ОСОБА_2 перебував на лікарняному з 2 по 10 лютого 2016 року та з 15 по 28 лютого 2016 року, а тому не міг використати основну безперервну частину щорічної відпустки 14 календарних днів у лютому 2016 року в межах встановлених графіком відпусток. На вимогу ОСОБА_2 надати йому щорічну оплачувану відпустку з 29 лютого 2016 відповідно до його заяви від 16 лютого 2016 року заступник директора департаменту не заперечив, але погодив відпустку з 21 березня 2016 року.

На підставі Акту перевірки 13 липня 2016 року відповідачем складено припис № 26-190/781-645, яким позивача зобов'язано дотримуватись вимог частини 5 статті 79 та частини 3 статті 80 Кодексу законів про працю України.

Крім того, судами також встановлено, що 25 грудня 2015 року заступником Голови Правління Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» затверджено графік надання щорічних відпусток у 2016 році працівникам Банку, згідно якого визначено надання працівнику ОСОБА_2 основної щорічної відпустки в кількості 14 календарних днів за період з 21 вересня 2015 року по 20 вересня 2016 року в лютому 2016 року без посилання на конкретну дату. З цим графіком ОСОБА_2 був ознайомлений. Отже, датою початку щорічної відпустки працівника можна вважати 1 лютого 2016 року, а відповідно граничний строк повідомлення працівника в порядку частини 5 статті 79 Кодексу законів про працю України є 15 січня 2016 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що у випадку відсутності у роботодавця з незалежних від нього причин можливості у встановлений законом строк повідомити працівника про дату відпустки шляхом вручення письмового повідомлення під розпис, то відповідне повідомлення може бути оформлене у вигляді електронного листа з надісланням його на відому електронну адресу працівника, проте з тексту Акту перевірки не вбачається пред'явлення перевіряючому для огляду або надання роздрукованої копії такого електронного повідомлення для залучення до матеріалів перевірки з метою ідентифікації дати його направлення та змісту, що ставить під сумнів факт наявності такого повідомлення.

Крім того, суди виходили з того, що у запереченнях до Акту перевірки та навіть безпосередньо до адміністративного позову представник позивача не зазначає конкретну дату направлення такого електронного повідомлення на адресу працівника, у зв'язку з чим відповідач прийняв правомірне рішення про винесення Акту перевірки №26-190/781 щодо порушення позивачем частини 5 статті 79 Кодексу законів про працю України.

Також суди виходили з того, що оскільки перевіркою встановлено факт порушення позивачем терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки та з огляду на відсутність у матеріалах позову документальних доказів наявності обставин, визначених у частині 4 статті 80 Кодексу законів про працю України, суд виходив з того, що дії позивача щодо ненадання працівнику щорічної основної відпустки з 29 лютого 2016 року у кількості 14 календарних днів на підставі його заяви від 16 лютого 2016 року суперечить статті 80 Кодексу законів про працю України.

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» посилається на те, що перевірку проведено працівником органу, якого не існує з 11 лютого 2015 року, оскільки Державна інспекція з питань праці внаслідок злиття з територіальними органами Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки стала Державною службою з питань праці, у зв'язку з чим результати перевірки оформлено на бланках не існуючої установи.

Крім того, позивач посилається на те, що проведена перевірка суперечить Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки жодним законом не передбачено, що органи Держпраці мають право здійснювати позапланову перевірку та за результатами її проведення складати Акт та виносити припис.

Також позивач посилається на те, що графік працівників Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» складався наприкінці грудня 2015 року за бажанням працівників установи, в тому числі ОСОБА_2, який виявив намір отримати відпустку у лютому 2016 року. А тому позивач вважає, що порушень норм Кодексу законів про працю України не було, оскільки ОСОБА_2 був повідомлений про початок своєї відпустки за два тижні. Крім того, його додатково було повідомлено про запланований період відпустки засобами електронної пошти, оскільки у період з 15 по 28 січня 2016 року ОСОБА_2 хворів.

Поряд з цим, позивач посилається на те, що ні стаття 79 Кодексу законів про працю України, ні Закон України «Про відпустки» не визнає чітко способу, в який має робитися таке повідомлення, а тому підприємство має право самостійно визначити спосіб інформування працівників. У даному випадку позивач ознайомлює працівника із графіком відпусток під підпис або повідомляє про відпустку електронною поштою.

Також позивач посилається на відсутність з його боку порушень частини 3 статті 80 Кодексу законів про працю України, оскільки ОСОБА_2, отримавши свою заяву від 16 лютого 2016 року із резолюцією надання відпустки у інший термін, а саме - з 21 березня 2016 року, не надав жодної згоди або заперечення щодо нового запропонованого терміну відпуски, що в свою чергу свідчить про те, що саме працівник був ініціатором перенесення періоду відпустки, а не роботодавець.

Проте із вказаними доводами Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» погодитись не можна з огляду на те, що Головне управління Держпраці у Київській області на час проведення перевірки мало статус юридичної особи та було наділене повноваженнями зі здійснення нагляду (контролю). Крім того, згідно статті 27 Закону України «Про відпустки» нагляд за додержанням законодавства про відпустки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а також іншими уповноваженими на це державними органами, а тому посилання позивача на відсутність закону, виключно яким може визначатися орган, уповноважений здійснювати державний нагляд, є безпідставними.

Крім того, частина 5 статті 79 Кодексу законів про працю України зобов'язує роботодавця у документальній формі повідомити працівника за 14 днів до відпустки та не забороняє надсилати таке повідомлення засобами електронного зв'язку. Проте в той же час позивачем не доведено жодними доказами те, що працівником отримано таке повідомлення за 14 днів до 1 лютого 2016 року.

Також суд касаційної інстанції погоджується із обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність та помилковість доводів позивача щодо перенесення відпустки з ініціативи саме працівника, а не позивача, оскільки працівник у своїй заяві просив надати йому відпустку з 29 лютого 2016 року, в той час як саме роботодавець встановив іншу дату, сприятливу для надання відпустки працівнику з 21 березня 2016 року. При цьому, будь-яких пояснень з цього приводу позивач працівнику не надав.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до Головного державного інспектора Головного управління Державної служби України з питань праці у Київській області Шевченка Артема Володимировича про визнання протиправними та скасування Акту перевірки та припису, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Швець