Ухвала суду № 69169003, 26.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/819/17 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

26 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України про визнання незаконним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2017 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України (далі - Відповідач, ДСА України) про визнання незаконним та скасування наказу голови ДСА України від 14.02.2017 року №1/07 про застосування до начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2017 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що: невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників є підставою для накладення дисциплінарного стягнення; Позивачем як керівником територіального управління ДСА України не було забезпечено направлення у судові засідання представника, підготовку та направлення до суду заперечень на позовні заяви, а також апеляційні скарги за наявності можливості забезпечити сплату судового збору. Крім того, суд наголосив, що вирішення питання щодо доцільності оскарження судового рішення повинно здійснюватися з урахуванням інтересів розпорядника бюджетних коштів - ДСА України. Поряд з іншим, суд зауважив, що оскаржуваний наказ було прийнято у визначені чинним законодавством строки та доведено до відома Позивача у відповідності до вимог закону попри перебування останнього у відпустці.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на неврахування судом наявність у сторони виключного права, а не обов'язку вирішувати питання про апеляційне оскарження судового рішення. Крім того, підкреслює, що у день винесення оскаржуваного наказу та оголошення останнього Позивачу останній перебував у відпустці за невикористані дні 2016 року, чим пояснюється відсутність даної інформації у плані-графіку відпусток на 2017 рік.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, та просив її вимоги задовольнити повністю.

Представники Відповідача наполягали на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом ДСА України від 22.09.2014 року №566/к ОСОБА_2 призначено на посаду начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (т. 1 а.с. 13).

Зі матеріалів дисциплінарної справи №1 (т. 1 а.с. 207-250, т. 2 а.с. 1-254) вбачається, що 07.09.2016 року начальник юридичного управління Державної судової адміністрації України ОСОБА_3 звернувся до голови Державної судової адміністрації України зі службовою запискою №314(1)-10, у якій запропонував ініціювати перед дисциплінарною комісією Державної судової адміністрації України дисциплінарне провадження щодо начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області ОСОБА_2 стосовно неналежного представництва інтересів територіального управління та не оскарження судових рішень (т. 1 а.с. 209).

За результатами розгляду викладених у вказаній записці відомостей, головою ДСА України було прийнято рішення від 07.09.2016 року №10-6404/16, яким ініційовано дисциплінарне провадження щодо Позивача з приводу неналежного представництва інтересів територіального управління та не оскарження судових рішень (т. 1 а.с. 208).

01.02.2017 року Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Державної судової адміністрації України щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» у Державній судовій адміністрації України, категорії «Б» - начальників територіальних управлінь Державної судової адміністрації України та їх заступників, керівників апаратів апеляційних судів та їх заступників було складено висновок №1 (т. 2 а.с. 240-249), в якому зазначено про наявність в діях ОСОБА_2 дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» та достатність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, визначеної п. 2 ч. 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу».

Крім того, Дисциплінарною комісією 01.02.2017 року було складено подання №1, яким голові ДСА України рекомендовано притягнути ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді догани (т. 1 а.с. 17).

Вказані подання та висновок були направлені Головою Дисциплінарної комісії листом від 06.02.2017 року №4-904/17 на адресу ДСА України (т. 2 а.с. 238).

Крім іншого, матеріали справи свідчать, що ДСА України було направлено на адресу ОСОБА_2 лист від 06.02.2017 року №8-903/17 із повідомленням про наявність рекомендації Дисциплінарної комісії про застосування до нього дисциплінарного стягнення, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу», у виді догани. У зв'язку з цим Відповідач просив Позивача надати письмові пояснення у строк до 08.02.2017 року до 15:00 (т. 2 а.с. 250).

ОСОБА_2 було направлено на адресу ДСА України письмові пояснення від 08.02.2017 №06/09/186 (т. 1 а.с. 29-34), які були отримані Відповідачем 08.02.2017 року.

Як вірно встановив суд першої інстанції, у вказаних письмових поясненнях Позивачем було зазначено про те, що неявка представника Територіального управління ДСА України в Київській області у судове засідання під час розгляду Київським окружним адміністративним судом справ №810/1337/16 та №810/1354/16 та ненадання ним заперечень проти позову, зумовлена неналежним повідомленням судом територіального управління про дату та час розгляду вказаних справ.

Так, зокрема, ОСОБА_2 зауважив про те, що копія ухвали Київського окружного адміністративного суду про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду в адміністративній справі №810/1354/16 на адресу територіального управління не надходила.

Щодо іншої справи Позивач вказав, що копія ухвали Київського окружного адміністративного суду про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду від 25.04.2016 року у справі №810/1337/16 надійшла на адресу територіального управління одночасно з постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 року по даній справі лише 30.05.2016 року.

Обґрунтовуючи причини не оскарження територіальним управлінням постанов суду у справах №810/1354/16 та №810/1337/16, ОСОБА_2 зазначив, що вказані судові рішення, на його думку, є законними, а тому не підлягають оскарженню.

Крім того, у письмових поясненнях Позивачем було зауважено про те, що на момент прийняття Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Київській області рішень щодо не оскарження вказаних судових рішень, зокрема, 30.05.2016 року, на рахунках територіального управління були відсутні грошові кошти на оплату судового збору за подання апеляційних скарг.

На підставі викладених у поданні від 01.02.2017 року №1 і висновку від 01.02.2017 року №1 відомостей, а також пояснень Позивача, 14.02.2017 року ДСА України було прийнято наказ «Про оголошення догани ОСОБА_2.» №1/07 (т. 1 а.с. 14-16), яким начальнику Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області оголошено догану.

Пунктом 2 вказаного наказу приписано, що у разі відсутності ОСОБА_2 на службі дисциплінарне стягнення застосовується до нього у перший робочий день його повернення до виконання службових обов'язків.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 14.02.2017 року посадові особи ДСА України прибули до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області для вручення Позивачу копії оскаржуваного наказу, що відображено в акті щодо оголошення та вручення наказу про накладення (застосування) дисциплінарного стягнення від 14.02.2017 року (т. 1 а с.110-111).

Зі змісту вказаного акта вбачається, що 14.02.2017 року Позивачу у службову кабінеті, у присутності заступника начальника юридичного управління - начальника відділу правової експертизи юридичного управління ДСА України та працівників територіального управління було оголошено зміст вказаного наказу. Крім іншого, в акті зафіксовано, що Позивач відмовився від отримання копії даного наказу, мотивуючи це тим, що він 14.02.2017 року перебуває у відпустці, а його перебування службовому кабінеті є неофіційним.

У зв'язку з наведеним ДСА України листом від 14.02.2017 року №8-1147/17 (т. 1 а.с. 104) було направлено ОСОБА_2 копію наказу «Про оголошення догани ОСОБА_2» від 14.02.2017 року № 1/07, який отримано останнім 17.02.2017 року (т. 1 а.с. 105).

Враховуючи встановлені вище обставини, виходячи з системного аналізу приписів ст. 19 Конституції України, ст. ст. 147, 149 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 1, 8, 64, 65, 66, 69, 75, 77 Закону України «Про державну службу», ряду норм Положення про порядок ведення претензійно-позовної роботи в Державній судовій адміністрації України та її територіальних органах, затвердженого наказом ДСА України від 06.03.2015 року №30, пп. 2.6 п. 2 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 року №333, Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області, затвердженого наказом голови ДСА України від 25.09.2015 року, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та відповідність вимогам чинного законодавства наказу №1/07, оскільки матеріалами справи підтверджується неналежне виконання Позивачем як керівником ТУ ДСА в Київській області своїх посадових обов'язків.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ст. 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Особливості праці членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.

Згідно ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Дана позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015 року у справі №21-8а15.

Відтак, до спірних правовідносин перш за все необхідно застосовувати положення спеціального законодавства, яким є Закон України «Про державну службу». Проте, у випадку неврегульованості певних правовідносин останнім необхідно застосовувати загальні норми трудового законодавства, зокрема, ті, що містяться у Кодексі законів про працю України.

Відповідно до ст. 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Приписи ст. 149 ЗПпП України визначають, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується у наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону державний службовець зобов'язаний, зокрема: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки.

Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Наведені приписи Закону узгоджуються з положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Так, частиною 1 ст. 64 Закону закріплено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно ч. 2 ст. 65 Закону дисциплінарними проступками є, зокрема, порушення Присяги державного службовця; порушення правил етичної поведінки державних службовців; дії, що шкодять авторитету державної служби; невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

При цьому, за загальним передбаченим ч. 3 ст. 65 Закону правилом, державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Приписи ч. 3 ст. 66 Закону визначають, що у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Частиною 6 ст. 66 Закону закріплено, що дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2 - 4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.

При цьому, за кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (ч. 7 ст. 66 Закону).

У частинах 1, 2 статті 69 Закону України «Про державну службу» передбачено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ.

Дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», є Комісія.

Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», утворює керівник державної служби у кожному державному органі.

Відповідно до ч. ч. 9-11 ст. 69 Закону дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку.

Результат розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.

Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Згідно ст. 75 Закону перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5-7 ст. 77 Закону рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним акт. суб'єкта призначення.

У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов'язковими для розгляду суб'єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення.

У разі відмови державного службовця від одержання копії наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження такий документ не пізніш як у триденний строк з дня прийняття рішення надсилається державному службовцеві за місцем його проживання рекомендованим лист. з повідомленням про вручення.

Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв'язку дає підстави погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що при вчиненні державним службовцем дисциплінарного проступку у вигляді, зокрема, невиконання або неналежного виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, суб'єкт призначення або керівник державної служби такому державному службовцю може оголосити догану за поданням дисциплінарної комісії. при цьому рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення, яке оформлюється наказом, приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі.

При цьому, оскільки подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Державної судової адміністрації України, на підставі якого прийнятий наказ від 14.02.2017 року №1/07, було отримано ДСА України 06.02.2017, що підтверджується відбитком штампу реєстрації за вхідним номером 1/2519 на листі Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Державної судової адміністрації України від 4-904/17 від 06.02.2017 року (т. 1 а.с.163), строки прийняття оскаржуваного наказу Відповідачем були дотримані.

Як було встановлено раніше, підставою для прийняття оскаржуваного наказу стали Відповідача про неналежне виконання Позивачем посадових обов'язків, зокрема, в частині неналежної організації претензійно-позовної роботи, неналежного представництва та захисту інтересів територіального управління під час розгляду судом адміністративних справ № 810/1337/16 та № 810/1354/16, а також не здійснення оскарження в апеляційному порядку постанов Київського окружного адміністративного суду у даних справах.

Надаючи оцінку твердженню Позивача про те, що копія ухвали суду про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду в адміністративній справі №810/1354/16 на адресу територіального управління не надходила, а копія ухвали суду про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду в адміністративній справі №810/1337/16 надійшла на адресу територіального управління одночасно з постановою суду по даній справі лише 30.05.2016 року, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 4.29 Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області, затверджене 25.09.2015 року головою Державної судової адміністрації України (далі - Положення) (т. 1 а.с. 227-233), ТУ ДСА України в Київській області забезпечує здійснення представництва в установленому законодавством порядку інтересів ТУ ДСА України в Київській області та ДСА України в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях, веде претензійно-позовну роботу.

Відповідно до пп. 3.3.1 п. 3.3 Положення про порядок ведення претензійно-позовної роботи в Державній судовій адміністрації України та її територіальних органах, яке затверджене наказом Державної судової адміністрації України від 06.03.2015 року №30 (далі - Положення №30), позовна заява, яка надійшла до Державної судової адміністрації України (територіального управління Державної судової адміністрації України) для участі у справі у процесуальному статусі відповідача або третьої особи, обліковується юридичною службою в Журналі обліку позовних заяв, заяв, апеляційних та касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень Верховним Судом України, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, що надійшли до Державної судової адміністрації України (територіального управління Державної судової адміністрації України), форма якого визначена в додатку 6 до Положення, який ведеться в електронній формі.

Згідно пп. 3.3.2 п. 3.3 Положення №30 юридична служба вивчає вимоги, викладенні в позовній заяві, аналізує їх та, у разі необхідності, направляє позовну заяву до відповідного структурного підрозділу, який у строк, що не перевищує семи робочих днів з дати отримання зазначених документів, зобов'язаний надати висновок та необхідні документи по суті позовних вимог.

Підпунктом 3.3.3 п. 3.3 Положення №30 встановлено, що юридична служба готує проект відзиву (заперечення, пояснення) або інформує керівництво Державної судової адміністрації України (територіального управління Державної судової адміністрації України) про необхідність їх визнання, можливість укладення мирової угоди тощо.

Відповідно до пп. 3.3.4 п. 3.3 Положення №30 погодження, підписання, реєстрація та направлення відзиву (заперечення, пояснення), а також аналіз прийнятих судових рішень здійснюється в порядку, передбаченому пунктами 3.2.6, 3.2.9, 3.2.10 та 3.2.15 пункту 3.2 Положення.

Так, згідно пп. 3.2.12 п. 3.2 Положення №30 працівники юридичної служби в установленому законодавством порядку представляють інтереси Державної судової адміністрації України (територіального управління Державної судової адміністрації України) у суді, у разі необхідності, залучаються працівники інших самостійних структурних підрозділів Державної судової адміністрації України (територіального управління Державної судової адміністрації України).

З наведеного випливає, що саме на юридичну службу територіального управління Державної судової адміністрації України покладається обов'язок з підготовки заперечень проти адміністративного позову та пояснень по справі, а також щодо їх направлення на адресу відповідного суду.

При цьому, вказані документи мають бути завізовані керівником юридичної служби та підписані уповноваженим представником юридичної служби або керівником територіального управління Державної судової адміністрації України. Крім того, працівники юридичної служби Територіального управління Державної судової адміністрації України повинні здійснювати представництво інтересів відповідного територіального органу під час розгляду справи у суді.

Як було встановлено судом першої інстанції, у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №810/1337/16 за позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Бориспільський міськрайонний суд Київської області, про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 10.05.2016 року на 16 год. 30 хв.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2016 року у справі №810/1337/16 задоволено повністю позов ОСОБА_4 та зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області (код ЄДРПОУ: 26268119, 01016, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 58-б) здійснити помічнику судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, 08300, АДРЕСА_1) перерахунок заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року включно, відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції Закону України «Про прокуратуру» та за період з 29 березня 2015 року по 10 травня 2016 року відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» та виплатити заробітну плату в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної судової адміністрації України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, третя особа - Бориспільський міськрайонний суд Київської області, про зобов'язання вчинити дії.

Крім того, у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №810/1654/16 за позовом ОСОБА_5 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Бориспільський міськрайонний суд Київської області, про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 16.05.2016 року на 12 год. 30 хв.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 у справі №810/1354/16 задоволено повністю позов ОСОБА_5 - зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області (код ЄДРПОУ:26268119, 01016, м.Київ, вул.Жилянська, буд.58-б) здійснити секретарю Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, АДРЕСА_3) перерахунок заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року включно, відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції Закону України «Про прокуратуру» та за період з 29 березня 2015 року по 16 травня 2016 року відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» та виплатити заробітну плату в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної судової адміністрації України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, третя особа - Бориспільський міськрайонний суд Київської області, про зобов'язання вчинити дії.

Зі змісту витягу з журналу вхідної кореспонденції Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області за 30.05.2016 року вбачається, що копія ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі та призначення справи до судового розгляду від 25.04.2016 року та копія постанови суду від 10.05.2016 у справі №810/1337/16 надійшли на адресу територіального управління 30.05.2016 за вхідним номером 481 (т. 1 а.с. 101).

Крім того, у вказаного журналі зазначено, що 30.05.2016 на адресу територіального управління надійшла копія постанови суду від 16.05.2016 №810/1354/16 за вхідним номером 480.

Водночас, зі змісту витягу з журналу реєстрації надходжень про вручення рекомендованих поштових відправлень (т. 1 а.с. 165) у справі №810/1337/16 випливає, що ухвала Київського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі та призначення справи до судового розгляду від 25.04.2016 року у справі №810/1337/16, примірник позовної заяви з додатками та повістка про виклик до суду були отримані Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Київській області 04.05.2016 року.

Крім того, згідно витягу з журналу реєстрації надходження повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень (т. 1 а.с. 164) ухвала Київського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі та призначення справи до судового розгляду від 25.04.2016 року у справі №810/1354/16, примірник позовної заяви з додатками та повістка про виклик до суду також були вручені територіальному управлінню 04.05.2016 року.

З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріалами справи спростовується посилання Позивача на те, що ТУ ДСА в Київській області не знало та не могло знати про відкриття провадження та призначення до розгляду позовних заяв у справах №№810/1337/16 та 810/1354/16, оскільки відповідні ухвали були отримані територіальним управлінням 04.05.2016 року. Викладене, у свою чергу, підтверджує належне повідомлення територіального управління про дату, час та місце судового розгляду вказаних адміністративних справ та спростовує відповідні доводи ОСОБА_2

При цьому, як вірно зауважив суд першої інстанції, у тексті судових рішень у справах № 810/1337/16 та № 810/1354/16, які набрали законної сили, зазначено, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області було належним чином проінформоване про дату, час та місце розгляду справ.

Крім того, стверджуючи про відсутність повідомлення ТУ ДСА в Київській області про дату, час та місце судового розгляду справи, останнє не було позбавлене права на оскарження в апеляційному порядку указаних судових постанов з метою, зокрема, спростування даних обставин.

Київський окружний адміністративний суд вірно звернув увагу, що Позивачем окрім витягу з журналу реєстрації вхідної кореспонденції, який є внутрішнім документом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, не було надано суду інших належних та допустимих документів (зокрема, листа від відповідного відділення поштового зв'язку ПАТ «Укрпошта» на підтвердження отримання ухвал суду про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду тощо), які б підтверджували, що територіальне управління дійсно не було належним чином повідомлене про дату, час та місце судового розгляду вищезгаданих адміністративних справ.

Відтак, будучи обізнаним про розгляд справ, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Київській не було забезпечено підготовку заперечень проти позову та явку представника органу у судові засідання.

Поряд з іншим, судовою колегією враховується, що в оскаржуваному наказі підкреслено, що Позивачем не було здійснено оскарження в апеляційному порядку постанови Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2016 року у справі №810/1337/16 та постанови Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 року у справі №810/1354/16.

Як встановлено судом першої інстанції, Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив про те, що він погоджується з позицією Київського окружного адміністративного суду щодо необхідності задоволення позовних вимог та зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України здійснити перерахунок та виплату заробітної плати працівникам апарату суду за відповідні періоди, яка викладена в текстах вказаних судових рішень.

Разом з тим, стверджуючи, що виключно сторона справи вправі вирішувати питання щодо оскарження або не оскарження судового рішення, Апелянт не врахував такого.

Відповідно до пп. 3.2.13 п.3.2 Положення №30 заяви про оскарження рішень, апеляційні та касаційні скарги, а також заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими та винятковими обставинами, заяви до Верховного Суду України про перегляд судових рішень оформлюються і подаються в терміни та в порядку, передбаченому процесуальним законодавством України.

При цьому працівник юридичної служби є відповідальним за дотримання процесуальних строків, визначених законодавством.

Підпунктом 3.2.14 п. 3.2 Положення №30 передбачено, що погодження, підписання, реєстрація та направлення заяв про оскарження судових рішень, апеляційних та касаційних скарг, а також заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими та винятковими обставинами, заяв до Верховного Суду України про перегляд судових рішень здійснюється в порядку, передбаченому підпунктами 3.2.6, 3.2.9, 3.2.10 пункту 3.2 Положення.

Згідно пп. 3.2.15 п. 3.2 Положення №30 юридичною службою здійснюється аналіз судових рішень, за результатом якого приймається рішення про: подання до суду в порядку, визначеному процесуальним законодавством, відповідних процесуальних документів, необхідних для оскарження або перегляду, або роз'яснення судового рішення; необхідність звернення до суду з метою отримання виконавчих документів; проведення інших необхідних для захисту інтересів Державної судової адміністрації України (територіального управління Державної судової адміністрації України) заходів.

Отже, до повноважень юридичної служби територіального управління Державної судовою адміністрації України належить оскарження судових рішень.

Так, в силу вимог пп. 3.2.6 п. 3.2 Положення №30 заява про апеляційне оскарження судового рішення має бути завізована керівником юридичної служби та підписана уповноваженим працівником юридичної служби або керівником територіального управління Державної судової адміністрації України.

При цьому, судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що, вирішуючи питання про доцільність оскарження відповідного судового рішення, юридична служба та керівник територіального управління Державної судової адміністрації України мають враховувати інтереси територіального управління Державної адміністрації України як органу державної влади, який здійснює функцію розпорядника коштів Державного бюджету України та враховувати необхідність запобігання випадкам нецільового використання таких коштів.

Крім того, на переконання суду апеляційної інстанції, начальник територіального органу центрального органу виконавчої влади не уповноважений самостійно вирішувати питання законності судових рішень, якими присуджено до стягнення грошові кошти, оскільки, у даному випадку, Позивач діє виключно як державний службовець, повноваження якого безпосередньо передбачені Законом України «Про державну службу» та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами, а тому діяльність такої посадової особи виключає можливість прийняття під час виконання посадових обов'язків рішень, які ґрунтуються виключно на особистому ставленні посадової особи до відповідної ситуації, та, які матимуть наслідки у вигляді втрат бюджетних коштів.

Наведеним, на думку судової колегії, спростовується посилання Апелянта на те, що виключно до повноважень сторони належить вирішення питання щодо доцільності оскарження судового рішення. При цьому, у межах спору, стороною якого виступає суб'єкт владних повноважень, позиція керівника такого органу має збігатися з офіційною позицією такого органу у цілому, що загалом відповідає неодноразово згадуваному Європейським судом з прав людини принципу правової визначеності та юридичної передбачуваності.

Судом першої інстанції поряд з іншим обґрунтовано відхилено за безпідставністю посилання Позивача на положення постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про Довідку щодо результатів вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» від 05.02.2016 № 3 у спорах щодо визначення розміру заробітної плати працівників апарату судів» як на підтвердження законності відповідних судових рішень, оскільки даний акт не є обов'язковим для врахування посадовими особами органу суддівського самоврядування під час прийняття рішень від імені відповідного територіального органу Державної судової адміністрації України.

Крім того, Київський окружний адміністративний суд вірно вказав на необґрунтованість посилання ОСОБА_2 на відсутність у ТУ ДСА в Київській області коштів на сплату судового збору за подання апеляційних скаргу, оскільки зі змісту реєстру змін №1156 від 21.11.2016 розподілу показників зведених кошторисів (за винятком надання кредитів з державного бюджету) на 2016 рік, затвердженого заступником голови Державної судової адміністрації України (т. 2 а.с. 79-83), вбачається, що Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Київській області по бюджетній програмі КПКВК 0501010 за КЕКВ 2800 були виділенні на 2016 рік грошові кошти у розмірі 242600,00 грн.

Відповідно до пп. 2.6 п. 2 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 року №333, за кодом 2800 «Інші поточні видатки» здійснюються видатки, які не пов'язані з придбанням товарів та послуг установами, зокрема, сплата податкових, неподаткових та інших платежів на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством (включаючи плату за адміністративні послуги); сплата грошового внеску (гарантії) для забезпечення виконання зобов'язань у зв'язку з участю у закупівлях (конкурсі).

Відтак, як вірно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи підтверджують, що на рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області станом на 30.05.2016 року (дата надходження вищевказаних судових рішень) були наявні грошові кошти, у тому числі, для сплати судового збору за подання апеляційних скарг.

Інших доказів на підтвердження наявності підстав неможливості оскарження Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Київській області вказаних судових рішень Позивачем під час розгляду справи надано не було.

З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Київській області всупереч приписам Положення №30 було безпідставно не підготовлено заперечення проти адміністративного позову в адміністративних справах № 810/1337/16 та № 810/1354/16, не забезпечено явку представника органу у судове засіданні для участі у розгляду вказаних справ та не здійснено оскарження постанови Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2016 у справі №810/1337/16 та постанови Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 у справі №810/1354/16 і тим самим, порушено вимоги Положень.

Відповідно до абз. 1 п. 6 Положення ТУ ДСА України в Київській області очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади Головою ДСА України.

Абзацом 3 п.6 Положення визначено, що начальник ТУ ДСА України в Київській області несе персональну відповідальність за виконання покладних на ТУ ДСА України в Київській області завдань.

Згідно п. 7 Положення начальник ТУ ДСА України в Київській області, зокрема, керує діяльністю ТУ ДСА України в Київській області та несе персональну відповідальність за виконання покладених на нього завдань; організовує роботу ТУ ДСА України в Київській області та визначає функції заступника начальника та керівників структурних підрозділів, посадові обов'язки працівників ТУ ДСА України в Київській області.

Наведені вище приписи дають підстави для безумовного висновку, що керівник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області є посадовою особою, яка безпосередньо відповідає за організацію роботи усіх структурних підрозділів територіального управління, у тому числі, юридичної служби, що, у свою чергу, передбачає здійснення ним контролю за діяльністю такого структурного підрозділу.

При цьому, така посадова особо несе персональну відповідальність за виконання покладених на Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області завдань та функцій, у тому числі, і щодо забезпечення здійснення представництва в установленому порядку інтересів Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області в судах та ведення ним претензійно-позовної роботи.

Отже, проведеним службовим розслідуванням та складеними за його результатами матеріалами дисциплінарного провадження підтверджено, що Позивачем як начальником Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області не було на належному рівні організовано та проконтрольовано претензійно-позовну роботу в територіальному управлінні, зокрема, в частині підготовки та надання заперечень до адміністративного позову та письмових пояснень та забезпечення участі представника територіального управління у розгляді відповідних адміністративних справ, а також не було проконтрольовано процес оскарження відповідних судових рішень, що не відповідає положенням чинного законодавства та свідчить про правомірність висновків відповідача щодо неналежного виконання позивачем посадових обов'язків та про наявність підстав для застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Посилання Апелянта на порушення Відповідачем вимог ч. 4 ст. 74 Закону у зв'язку із застосуванням до Позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани під час перебування його у відпустці, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

У період з 13.02.2017 року по 17.02.2017 року ОСОБА_2 перебував у щорічний основній оплачуваній відпустці за період роботи з 22.09.2015 року по 21.09.2016 року згідно наказу від 10.02.2017 року №02/в (т. 1 а.с. 62).

Дійсно, як було встановлено раніше, наказ № 1/07 «Про оголошення догани ОСОБА_2.» був прийнятий ДСА України 14.02.2017 року, тобто у період перебування Позивача у щорічний основній відпустці.

Водночас, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що згідно п. 2 оскаржуваного наказу у разі відсутності ОСОБА_2 на службі, дисциплінарне стягнення застосовується до нього у перший робочий день повернення його до виконання службових обов'язків.

Відтак, безпосередньо днем застосування до Позивача дисциплінарного стягнення є не 14.02.2017 року, а перший робочий день після повернення ОСОБА_2 до виконання обов'язків начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області після виходу з відпустки.

Таким чином, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани було здійснено 20.02.2017 року, тобто у перший робочий день після виходу останнього з відпустки, що, у свою чергу, не суперечить положенням ч. 4 ст. 74 Закону.

При цьому можливість застосування дисциплінарного стягнення після повернення особи до роботи (служби) підтримується й Верховним Судом України у постанові від 08.10.2013 року №21-250а13.

Крім того, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо правомірності перебування Позивача у відпустці, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до графіку надання відпусток начальнику та заступнику начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на 2017 рік від 06.01.2017 року (т.1 а.с. 154) Позивачу у 2017 році передбачено надання щорічної основної відпустки у такі періоди: з 13.03.2017 року по 28.03.2017 року; з 23.10.2017 року по 07.11.2017 року.

Водночас, надання ОСОБА_2 щорічної основної відпустки у період з 13.02.2017 року по 17.02.2017 року згаданим графіком передбачено не було.

Крім іншого, суд першої інстанції обгрунтовано звернув увагу на наявність у матеріалах справи двох табелів обліку використання робочого часу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області за період з 01.02.2017 року по 15.02.2017 року, які містять різну інформацію щодо кількості відпрацьованих позивачем робочих днів за вказаний період.

Так, відповідно до табеля обліку використання робочого часу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області за період з 01.02.2017 року по 15.02.2017 року (т. 1 а.с. 157) кількість відпрацьованих Позивачем днів за вказаний період становить 11 робочих днів.

Однак, відповідно до другого табелю обліку використання робочого часу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області з 01.02.2017 року по 15.02.2017 року (т. 1 а.с. 171) кількість відпрацьованих Позивачем за вказаний період днів становить 8 робочих днів. Відповідно до вказаного документу ОСОБА_2 у період з 13.02.2017 року по 15.02.2017 року перебував у відпустці.

З метою з'ясування обставин перебування Позивача у відпустці судом першої інстанції було допитано в якості свідків заступника начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області ОСОБА_6 та виконуючого обов'язки завідуючого сектору по роботі з персоналом Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області ОСОБА_7.

ОСОБА_6 було повідомлено суду про те, що у період з 13.02.2017 року по 17.02.2017 року начальник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області ОСОБА_2 перебував у щорічній основній відпустці. У зазначений період обов'язки начальника територіального управління виконувала ОСОБА_6 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Київській області було погоджено графік надання відпусток начальнику та заступнику начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на 2017 рік. На питання суду про те, в які саме періоди вказаним графіком передбачалось надання ОСОБА_2 щорічної основної відпустки у 2017 році, свідок відповіді не надав, однак зазначив, що надання Позивачу щорічної основної відпустки за період з 13.02.2017 року по 17.02.2017 року не було передбачено відповідним графіком, а також не було погоджено з головою ДСА України.

ОСОБА_7 повідомила суду про те, що на початку лютого 2017 року ДСА України було погоджено графік надання відпусток начальнику та заступнику начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на 2017 рік, яким передбачено надання ОСОБА_8 щорічної основної відпустки у березні 2017 року тривалістю 14 календарних днів та у серпні 2017 року тривалістю 16 календарних днів, а також надання щорічної додаткової відпустки за вислугу років у грудні 2017 року тривалістю 15 календарних днів. Однак, графіком надання відпусток не було передбачено надання Позивачу щорічної основної відпустки у лютому 2017 року, а ОСОБА_2 не звертався до Державної судової адміністрації України для погодження вказаної відпустки. Крім того, свідок зазначив, що відпустка у період з 13.02.2017 року по 17.02.2017 року є частиною щорічної основної відпустки ОСОБА_2 за 2016 рік, у той час як до графіку надання відпустки не було включено залишки щорічних основних відпусток за 2016 рік, оскільки було враховано періоди відпустки виключно за 2017 рік. Поряд з цим, свідком зазначено, що у Територіальному управління Державної судової адміністрації України велися два табелі обліку використання робочого часу за період з 01.02.2017 року по 15.02.2017 року у зв'язку з перебування Позивача у відпустці.

Відтак, у період з 13.02.2017 року по 17.02.2017 року ОСОБА_2 перебував у щорічній основній відпустці, яка не була передбачена графіком надання відпусток на 2017 рік.

При цьому посилання Апелянта на те, що чинним законодавством не передбачено включення до графіку надання відпусток залишків щорічних основних відпусток за попередній період відповідними нормами права не обґрунтовано.

З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з твердженнями Київського окружного адміністративного суду про те, що начальником Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області було неналежно виконано свої посадові обов'язки щодо організації претензійно-позовної роботи в територіальному управлінні, що свідчіть про правомірність прийняття Відповідачем оскаржуваного наказу та застосування до Позивача дисциплінарного стягнення у виді догани.

Беручи до уваги вищевикладене, зважаючи на встановлені у ході судового розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції обставини щодо вчинення Позивачем дисциплінарного проступку шляхом невиконання вимог актів органів влади та наказів (розпоряджень) керівників, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Рівень юридичних гарантій захисту прав особи, яка притягується до дисциплінарної відповідальності, в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності повинен бути не меншим, ніж під час його притягнення.

Так, передумовою накладення стягнення є ретельне службове розслідування й таке стягнення може мати місце лише тоді, коли достеменно доведено, що особа скоїла такий проступок.

У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Одночасно судова колегія вважає за необхідне вказати й на те, що при накладенні на Позивача дисциплінарного стягнення за наявності беззаперечних доказів порушення останнім вимог Закону України «Про державну службу», дотримано необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуваний наказ є таким, що прийнятий у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України про визнання незаконним та скасування наказу - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.