Ухвала суду № 69168953, 26.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1909/16 Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Ганечко О.М. Коротких А.Ю.

при секретарі Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Черкаській області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті капіталізованих платежів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати капіталізованих платежів.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ОСОБА_2, звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05 грудня 2016 року, ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) була зареєстрована як фізична особа-підприємець 03 грудня 1999 року; 23 лютого 2016 року до реєстру внесено запис №20240060007000831 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2

За період здійснення підприємницької діяльності у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 перебував ОСОБА_3, з яким 02 липня 2014 року стався нещасний випадок, внаслідок чого він отримав виробничу травму.

Відповідачем передано до Фонду особову справу по потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для продовження страхових виплат по відшкодуванню втраченого заробітку, який на підставі Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105 продовжують отримувати страхові виплати.

В матеріалах адміністративної справи наявна постанова від 06 листопада 2015 року № 2309/505/505.1/2416 про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати у разі зміни ступеня втрати професійної працездатності, за якою у зв'язку із стійкою втратою професійної працездатності в розмірі 45%, призначено потерпілому ОСОБА_3 щомісячну грошову суму у розмірі 561,75 грн. з 19 жовтня 2015 року по 31 жовтня 2017 року.

28 жовтня 2016 року позивачем на адресу відповідача направлено заяву за № 720/01-08 з вимогою про сплату капіталізованих платежів в розмірі 44766,75 грн., яка залишена без реагування.

Вважаючи, вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності та не змінює порядків виконання відповідних зобов'язань, а відтак суми капіталізованих платежів, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницького діяльності, що припинив свою діяльність, підлягають стягненню з фізичної особи.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 1205 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) роботодавець зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.

Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом і також є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням (ст. 4 Закону №1105-XIV).

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону № 1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, які в силу п.1 ч.2 вказаної статті використовуються на виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом.

Капіталізація платежів у разі ліквідації підприємства проводиться згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 2 п. 1 Порядку, капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Згідно з п. 3 Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, капіталізація платежів визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок в країні і їх віком на момент здійснення капіталізації.

Як встановлено п. 5-1 Порядку, суми платежів, капіталізованих відповідно до зазначених вимог у процесі ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута, перераховуються ліквідатором (арбітражним керуючим) робочому органу виконавчої дирекції Фонду, у якому суб'єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку.

Системним аналізом положень Закону № 1105-XIV та Цивільного кодексу України встановлено, що законодавець зобов'язав страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням порядку, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 06 травня 2000 року «Про порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю».

Правову позицію, згідно з якою капіталізація платежів платоспроможної юридичної особи, яка ліквідується, здійснюється на підставі Порядку № 765, висловлено Верховним судом України у постанові від 26 червня 2012 року у справі № 21-156а12.

До підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі ст. 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Згідно з ст. ст. 51, 52, 598 - 609 ЦК України, ст. ст. 47 - 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі №6-125цс13.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що припинення підприємницької діяльності позбавляє права відповідача на заняття господарською діяльністю та статусу підприємця, однак не звільняє таку фізичну особу виконувати обов'язки та нести відповідальність за своїми зобов'язаннями перед Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювання, що виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано того факту, що за період здійснення нею підприємницької діяльності ОСОБА_3, який був найманим працівником позивача, отримав виробничу травму у зв'язку з чим позивачем йому було виплачено щомісячні страхові виплати у разі зміни ступеня втрати професійної працездатності на загальну суму 44766,75 грн. Також не надано доказів сплати даного боргу або оскарження суми виплат та здійсненого позивачем розрахунку.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає позовні вимоги законними і обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

Повний текст ухвали виготовлено 27 вересня 2017 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Ганечко О.М.