Постанова № 69168506, 26.09.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2017 року Чернігів Справа № 825/1070/17

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., за участю секретаря Терехової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовомГоловне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській областідоФізична особа ОСОБА_1пропро стягнення податкового боргу

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі Головне управління ДФС у Чернігівській області звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по транспортному податку з фізичних осіб в сумі 25000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу 2014 року випуску з двигуном обємом 4461 куб.см., дата першої реєстрації 17.06.2014 року. Вказаний транспортний засіб підпадає під критерії об'єкта оподаткування, визначеного у пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, а тому розмір транспортного податку, що підлягає сплаті позивачем, становить 25000,00 грн. та відповідає розміру податкового зобов'язання, визначеного податковим органом у податковому повідомленні-рішенні № 30038-13 від 30.06.2016 року, яке направлено відповідачу та отримано останнім. В порядку п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України відповідачу надіслано податкову вимогу № 25-17 від 12.01.17 року, яка отримана ОСОБА_1, проте податковий борг в добровільному порядку останнім не сплачено.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин, враховуючи ч. 1 ст. 41 КАС України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля марки TOYOTA, модель LAND CRUISER 200, СВ0060ММ, 2014 року випуску, з обємом двигуна 4461 куб. см., дата першої реєстрації транспортного засобу 17.06.2014, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Так, згідно із пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, пп. 267.6.2 п. 657.6 ст. 267 Податкового кодексу України (далі ПК України), податковим органом було винесено ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 № 30038-13, яким визначено суму податкового зобовязання по транспортному податку з фізичних осіб в розмірі 25 000,00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи, який набув чинності з 01 січня 2015 року, стаття 267 ПК України викладена у новій редакції, якою передбачено сплату транспортного податку.

Підпунктом 267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до п.267.4 ст.267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Підпунктом 267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

З аналізу наведених норм вбачається, що легкові автомобілі є об'єктом оподаткування транспортним податком у випадку, якщо з року їх випуску минуло не більше 5 років та їх середньоринкова вартість становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Постановою Кабінету Міністрів України №66 від 18 лютого 2016 року затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, відповідно до п.п.13, 14 якої Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу позивач є власником легкового автомобіля Toyota Land Cruiser 200, 2014 року випуску, з об'ємом двигуна 4461 см.3.

Так, додатком №2 (Коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів) Методики вводиться поняття нормативного середньорічного пробігу транспортних засобів в розмірі 27 тис. км на рік.

Фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; розмір ставки податку: нарахованої суми податку (підпункт 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу).

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування, документів, що виливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Вартість транспортного засобу позивача згідно розрахунку здійсненого на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, становить 1 112 625,00 грн.

Таким чином, оскільки середньоринкова вартість автомобіля позивача перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, транспортний засіб, який зареєстрований за позивачем, є об'єктом оподаткування транспортним податком в розумінні пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України.

Вказані вище обставини встановлені судовим рішенням у справі 825/1778/16, а відповідно до ч. 1. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню.

В силу пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. А згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу - податковий борг, це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання.

Відповідно пп. 14.1.156 та пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено термін «податкове зобовязання» сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та термін «податкове повідомлення-рішення» письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обовязок платника податків сплатити суму грошового зобовязання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Виходячи із аналізу правових норм, що регулюють обовязки платника податків, під час дослідження позовних вимог судом встановлено, що відповідно до розрахунку позивача відповідач має податковий борг по транспортному податку в сумі 25000,00 грн., який підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2016 року № 30038-13 (а.с.7), яке отримано відповідачем.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене у судовому порядку, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.11.2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенні, податкове повідомлення-рішення скасоване, проте постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 року постанова першої інстанції скасована та прийнята нова, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Таким чином, сума податкового зобовязання є узгодженою і підлягає сплаті.

Також, суд враховує п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Кодексу, яким встановлено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобовязань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Як встановлено вище, сума податкового зобовязання відповідачем сплачена не була, а тому, відповідно до вимоги ст. 59 Податкового кодексу України, на адресу ОСОБА_1 була направлена податкова вимога від 12.01.2017 № 25-17, яка отримана власноручно відповідачем. Однак передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу. Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Отже, оскільки встановлено порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України, суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобовязання.

З огляду на встановлене, враховуючи п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України, суд визнав позовні вимоги про стягнення податкового боргу з транспортного податку в сумі 25000,00 грн, такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (НОКПП НОМЕР_1) суму грошового зобов'язання 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн на р/р 31413715700002, УК у м. Чернігові /м.Чернігів/18011000, код 38054398, ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.О. Скалозуб