Ухвала суду № 69168441, 28.09.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

28 вересня 2017 року м. Київ№ 826/11264/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмово провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1доГоловного управління Держгеокадастру у Черкаській областіпровизнання протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2016 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 11.10.2016 суд відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12.10.1978 вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Встановлено, що предмет спору у справі пов'язаний із укладенням договорів оренди земельних ділянок.

За таких обставин спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 16.12.2014 (справа № 21-544а14), від 11.11.2014 (справа №21-493а14) та від 09.12.2014 (справа № 21-308а14), 04.11.2015 (справа №457/1243/13-а).

Позивачем заявлено позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23.03.2017 № 23-2312/14-16-СГ, №23-2316/14-16-СГ, № 23-2317/14-16-СГ, № 23-2314/14-16-СГ, № 23-2315/14-16-СГ та №23-2313/14-16-СГ в частині визначення розміру орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки та строку оренди на 7 років та зобов'язання в зазначених наказах встановити орендну плату в розмірі 3% від нормативно грошової оцінки та строку оренди 25 років.

Таким чином, предметом розгляду даного позову є встановлення обґрунтованості визначення в наказах від 23.03.2017 № 23-2312/14-16-СГ, № 23-2316/14-16-СГ, № 23-2317/14-16-СГ, №23-2314/14-16-СГ, № 23-2315/14-16-СГ та №23-2313/14-16-СГ істотних умов договорів оренди земельної ділянки, а саме строку дії договорів та розміру орендної плати, між позивачем та відповідачем

Отже, відповідач у спірних правовідносинах владних управлінських функцій не здійснює, оскільки діє в них як учасник договірних правовідносин, а відтак, вказана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.09.2016 у справі №К/800/47180/15 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 у справі №825/221/16,

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись статтями 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.Закрити провадження в адміністративній справі.

2.Роз'яснити позивачу, що даний спір віднесено до юрисдикції місцевого загального суду.

3.Роз'яснити позивачу, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

4.Ухвалу направити сторонам.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.П. Огурцов