Постанова № 69167608, 21.09.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 року (о 14 год. 20 хв.)Справа № 808/1068/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Герда»

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Герда» (далі позивач або ТОВ «Герда») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі відповідач або ГУ Держпраці у Запорізькій області), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №140 від 10.04.2017 про накладення штрафу уповноваженими особами у розмірі 32 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення перевірки ГУ Держпраці у Запорізькій області залишено поза увагою, що ОСОБА_3 перебуває на посаді головного бухгалтера ТОВ «Герда» за сумісництвом з посадовим окладом, що не зобовязує позивача сплачувати останній повний розмір мінімальної заробітної плати, оскільки тривалість робочого часу головного бухгалтера ОСОБА_3 не перевищує 4 години на добу, що співвідноситься із займаною посадою за сумісництвом. Так, ТОВ «Герда» дотримано мінімальних державних гарантій щодо оплати праці, зокрема щодо виплати заробітної плати головному бухгалтеру ОСОБА_3, що в свою чергу вказує на дотримання позивачем норм щодо оплати праці. Крім того, зазначає, що в нарахуванні індексації головному бухгалтеру ТОВ «Герда» не має потреби, оскільки за основним місцем роботи за 2016 рік дотриманий розмір мінімальної заробітної плати відносно ОСОБА_3, а за місцем роботи за сумісництвом, при 4-ох годинному робочому часі на добу дотриманий посадовий оклад у розмірі 1260 грн. Додатково наголошує, що у разі відпрацювання робітником 8 робочих годин на добу, посадовий оклад складав би 2520 грн. (1260 грн. х 2 = 2520 грн.), що значно перевищує розмір мінімальної заробітної плати та не потребує нарахування індексації. Беручи до уваги вищенаведене, позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що прийнята з неповним зясуванням всіх обставин, у звязку із чим підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі та надала пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, про що подав до суду письмові заперечення (вх. № 17367 від 19.06.2017), відповідно до яких зазначає, що ГУ Держпраці у Запорізькій області повністю дотримана процедура накладення штрафу, а оскаржуване рішення винесене у звязку із виявленими порушеннями вимог частини 1 та 6 статті 95 Кодексу законів про працю України, частини 1, 2 статті 3, статті 33 Закону України «Про оплату праці», які зафіксовано в акті перевірки від 23.03.2017 № 08-03-089/0328. У повному обсязі зясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, доведено та всебічно обґрунтовано їх у постанові про накладення штрафу №140 від 10.04.2017, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності. Додатково зауважує, що жодних доказів того, що головний бухгалтеру ОСОБА_3 було встановлено погодинну оплату праці та її розмір під час перевірки позивачем не надано. ОСОБА_4 від 01.04.2002 № 4 щодо прийняття з 01.04.2002 на посаду головного бухгалтера за сумісництвом ОСОБА_3 та довідку ТОВ «ЗПППОМР «Ресурс-Інвест» від 24.04.2017 № 75 під час проведення перевірки фахівцям відповідача не надавалися, про їх існування відповідачу стало відомо лише з позову. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У період з 14.03.2017 по 23.03.2017, на підставі наказу від 17.02.2017 №248 «Про проведення планової перевірки» та направлення на проведення перевірки від 17.02.2017 №43 фахівцями ГУ Держпраці у Запорізькій області проведена перевірка додержання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці, з питань додержання субєктами господарювання законодавства про працю, зайнятість населення та загальнообовязкове державне соціальне страхування, з питань гігієни праці, дотримання вимог законодавства України з ринкового нагляду на ТОВ «Герда», за результатами якої складено ОСОБА_1 №08-03-089-0328 від 23.03.2017 (а.с.69-77).

Висновками акту перевірки №08-03-089-0328 від 23.03.2017 встановлено порушення ТОВ «Герда» вимог, зокрема:

- частини 1 статті 95 Кодексу законів про працю України, частин 1 та 2 статті 3 Закону України «Про оплату праці», в результаті чого на підприємстві позивача не дотриманий розмір мінімальної заробітної плати, згідно чинного у 2016 році законодавства;

- статті 96 Кодексу законів про працю України, частини 3 статті 36 Закону України «Про оплату праці», посадові оклади головного бухгалтера та директора за штатним розкладом ТОВ «Герда» від 01.01.2017 відповідають мінімальним державним гарантіям, однак вони встановлені без урахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів);

- частин 1, 2, 3 статті 115 Кодексу законів про працю України, частин 1, 3 статті 24 Закону України «Про оплату праці», в результаті чого порушено строки виплати заробітної плати, а саме: заробітна плата за першу половину місяця не нараховується та не виплачується взагалі;

- частини 4 статті 115 Кодексу законів про працю України, статті 21 Закону України «Про відпустки», в результаті чого порушено строки виплати заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки;

- частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю України, статті 33 Закону України «Про оплату праці», на підприємстві позивача головному бухгалтеру за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 не нараховувалась індексація.

У звязку із виявленими порушеннями, відповідачем винесено Припис № 08-03-089/0328-0188 від 23.03.2017, яким позивача зобовязано усунути порушення виявлені під час перевірки та у строк до 23.04.2017 письмово проінформувати відповідача з наданням підтверджуючих документів про виконання вимог припису (а.с.78-79).

Листом від 29.03.2017 № 08/03.4-14/2044, позивача повідомлено про розгляд справи 10.04.2017 о 14:00 про накладення штрафу на позивача (а.с.80).

10.04.2017 відповідачем винесено постанову №139 про накладення штрафу на ТОВ «Герда» у розмірі 3 200,00 грн., за порушення статті 96 Кодексу законів про працю України, частини 3 статті 6 Закону України «Про оплату праці», частини 1, 2, 3 статті 115 Кодексу законів про працю України, частини 1, 3 статті 24 Закону України «Про оплату праці», частини 4 статті 115 Кодексу законів про працю України, статті 21 Закону України «Про відпустки» (а.с.81), яка отримана 14.04.2017 уповноважено особою ТОВ «Герда» (а.с.82).

Як встановлено судом, суму штрафу у розмірі 3200,00 грн., визначеного постановою про накладення штрафу №139 від 10.04.2017 позивачем сплачено у повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення № 28 від 25.04.2017 (а.с.83).

Також, 10.04.2017 відповідачем винесено постанову №140 про накладення штрафу на ТОВ «Герда» у розмірі 32 000,00 грн., за порушення частини 1 статті 95 Кодексу законів про працю України, частини 1, 2 статті 3 Закону України «Про оплату праці», частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю України та статті 33 Закону України «Про оплату праці» (а.с.18), яка отримана 14.04.2017 уповноважено особою ТОВ «Герда» (а.с.82).

Позивач, не погоджується із порушеннями, викладеними у постанові про накладення штрафу №140 від 10.04.2017, вважає зазначене рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, у звязку із чим звернувся до суду із вказаним позовом.

Згідно зі статтею 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 929-р «Питання Державної служби з питань праці» на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 вказаного Положення, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Положення про територіальні органи затверджені наказами Держпраці згідно з Положенням про Головне управління Державної служби України з питань праці в областях, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 27.03.2015 №340, зареєстрованого в МЮУ 20.04.2015 за №438/26883.

У відповідності до п.1 Положення про Головне управління Держпраці у Запорізькій області, затвердженого наказом від 04.02.2016 №08, Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань праці, їй підпорядковується, повноваження головного управління поширюються на територію Запорізької області.

Процедура проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці, встановлена Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 (далі Порядок № 390).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 390, проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор).

Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Планові перевірки проводяться з періодичністю, яка визначається відповідно до Критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), наведених у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2010 № 1059 (чинної на момент проведення планової перевірки ТОВ «Герда»).

За результатами перевірки, що передбачено пунктом 7 Порядку № 390, складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

У відповідності до пункту 1 Порядку накладання штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі Порядок № 509), Порядок визначає механізм накладення на субєктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад обєднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема: акта про виявлення під час перевірки субєкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради обєднаної територіальної громади.

Пунктами 3, 4 встановлено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Справа розглядається у пятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд

Пунктом 8 Порядку № 509 передбачено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів субєктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу №140 від 10.04.2017 слугувало встановлене в ході перевірки порушення позивачем вимог, зокрема: частини 1 статті 95 Кодексу законів про працю України, частини 1, 2 статті 3 Закону України «Про оплату праці», частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю України та статті 33 Закону України «Про оплату праці».

Щодо встановлених порушень, суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Регулювання оплати праці працівників незалежно від форм власності підприємства, орган установи заробітної плати та державних норм і гарантій. Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу законів про працю України, питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами частини 1 статті 95 Кодексу законів про працю України, мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Зазначена норма кореспондується з частиною 1 статті 3 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про оплату праці», мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

У відповідності до частини 5 статті 95 Кодексу законів про працю України, мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території Україні підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин, який відображений у пункті 4 частини І Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов'язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов'язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов'язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на забезпечення мінімально належного рівня його життя. Такі зобов'язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленим статтею 12 Закону України «Про оплату праці».

Таким чином, відповідно до статті 95 Кодексу законів про працю України та статті 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведеної перевірки встановлено, що у 2016 році на підприємстві позивача не був дотриманий розмір мінімальної заробітної плати, що передбачений законодавством на 2016 рік.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що відповідно до штатного розкладу TOB «Герда», затвердженого директором ОСОБА_5 від 01.01.2016, посадовий оклад головного бухгалтера ОСОБА_3 встановлений у розмірі 1260,00 грн., у той час, як розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» з 01.01.2016 становить 1600 грн.

Крім того, відповідно до наданих документів посадовий оклад головного бухгалтера ОСОБА_3 (у розмірі 1260,00 грн.) не змінювався протягом всього 2016 року жодного разу, однак відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» розмір мінімальної заробітної плати збільшувався тричі: з січня 2016 року - 1378 грн., з травня 2016 року - 1450 грн., а з грудня 2016 року - 1600 грн.

Так, судом встановлено, що заробітна плата головного бухгалтера ОСОБА_3В: проводилась з розрахунку 1260,00 грн., що підтверджується розрахунково-платіжними та платіжними відомостями за 2016 рік, а також розрахунком відпустки на 2017 рік (а.с.86, 90-94).

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за грудень 2016 року № НЗП-000012 (а.с.90) розмір заробітної плати ОСОБА_3 за відпрацьовані 22 дня становить 1260,00 грн. (хоча відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» з грудня 2016 року складає 1600 грн.) та з вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та «інших утримань», що разом складають 245,70 грн., до виплати особі належить 1014,30 грн. ОСОБА_2 розрахунково-платіжна відомість також відповідає платіжній відомості № ВЗП-000013 за грудень 2016 року (а.с.93).

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за серпень 2016 року № НЗП-0000008 (а.с.91) заробітна плата ОСОБА_3 також розраховувалась із суми 1260,00 грн. Так, за відпрацьовані 12 днів розрахунок проводився із суми 687,27 грн. (враховуючи місячну плату в розмірі 1260,00 грн. за відпрацьовані 22 дні, денна плата ОСОБА_3 становить 57,27 грн., тобто 57,27 грн. x 12 = 687,27 грн.). Відповідно до цієї відомості ОСОБА_3 у серпні 2016 року перебувала у відпустці, розмір плати за яку становить 614,28 грн. Тобто, сумарна сума за ці два види виплат за серпень 2016 року з вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та «інших утримань», що разом складає 253,80 грн., становить 1047,75 грн.

Суд критично ставиться до твердження представника позивача стосовно того, що головний бухгалтер ОСОБА_3 працює на підприємстві за сумісництвом, робочий час якої не перевищує 4 години на добу, а основне місце роботи останньої є ТОВ «ЗПППОМР «Ресурс-Інвест», а відтак ТОВ «Герда» дотримано мінімальних державних гарантій щодо оплати праці головному бухгалтеру, з огляду на наступне.

ОСОБА_4 Директора ТОВ «Герда» № 1-П від 01.08.2005, затверджено Правила внутрішнього трудового розпорядку працівників TOB «Герда» (а.с.88), відповідно до п. 1.4 Правил положення Правил поширюються на всіх працівників TOB «Герда», а їх, відповідно до Довідки ТОВ «Герда» (а.с.89) на момент перевірки та відповідно до штатного розкладу, працює двоє: Директор TOB «Герда» ОСОБА_5 та головний бухгалтер ОСОБА_3 (а.с.23-25).

ОСОБА_4 директора ТОВ «Герда» від 01.04.2002, ОСОБА_3 було прийнято на роботу по сумісництву тимчасово з 01.04.2002 по 30.06.2002 на посаду головного бухгалтера ТОВ «Герда» (а.с.87).

Так, відповідно до п. 4.2 Правил, у товаристві встановлений п'ятиденний робочий тиждень з тривалістю 8 робочих годин на день та 40 годин на тиждень.

Відповідно до заяви головного бухгалтера ОСОБА_3 від 30.12.2016 остання просить переведення з 01 січня 2017 року на неповний робочий день (1 годину в день) (а.с.95).

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що до 01.01.2017 ОСОБА_3 працювала повний день, що відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку TOB «Герда» становить 8 робочих годин на день та 40 годин на тиждень.

Суд не бере до уваги наданий представником позивача ОСОБА_4 № 4 від 01.04.2002 про прийняття з 01.04.2002 на посаду головного бухгалтера за сумісництвом ОСОБА_3 та Довідку ТОВ «ЗПППОМР «Ресурс-Інвест» від 24.04.2017 № 75 про основне місце роботи ОСОБА_3 оскільки, як пояснено представником відповідача зазначені документи не були надані інспектору під час проведення перевірки, окрім того, ОСОБА_3 в ході проведення перевірки були надані усні пояснення стосовно того, що ОСОБА_3 додатково працює на іншому підприємстві в тій же будівлі, де розташовано ТОВ «Герда», в чому головний інспектор на момент проведення перевірки не вбачав порушення чинного трудового законодавства адже чинне законодавство не обмежує громадян ані у виборі місця працевлаштування, ані в кількості місць роботи.

Доказів перебування ОСОБА_3 на погодинній оплаті праці (4-годинному робочому дні) нічим не підтверджується, спростовується Правилами внутрішнього трудового розпорядку TOB «Герда» та відсутністю нормативу щодо оплати праці та графіка виходу на роботу останньої, тобто простежити правильність відображення робочого часу такого працівника в табелі обліку робочого часу є не можливим, в один і той же час ОСОБА_3 може вважатися за наведеними документами як працююча на основному робочому місці, так і на роботі за сумісництвом.

Крім того, судом встановлено, що під час проведення перевірки позивачем не заперечувались зазначені порушення, крім того, відповідне порушення було усунуто позивачем самостійно, шляхом прийняття нового штатного розпису від 01.01.2017.

Згідно з частиною 6 статті 95 Кодексу законів про працю України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян. одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до статті 33 Закону України «Про оплату праці», в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексація доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

У листі Мінсоцполітики України від 03.10.2014 № 219/10/136-14 «Про індексацію заробітної плати» вказано, що індексація є державною соціальною гарантією, що надається населенню з метою підтримки купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до статей 2, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 %, оплата праці підлягає обов'язковій індексації.

Як вбачається з акту перевірки, відповідно до статистичних даних у 2016 році був перевищений поріг інфляції, а тому головному бухгалтеру ОСОБА_3 повинна була нараховуватись індексація. Не нарахування індексації ОСОБА_3 є прямим порушенням вимог статті 95 Кодексу законів про працю України ті 33 Закону України «Про оплату праці».

Позивач, під час проведення перевірки не заперечував факт не нарахування ОСОБА_3 індексації.

Суд зазначає, що підвищення окладу у відповідності з підвищенням мінімальної заробітної праці є прямим обов'язком підприємств, установ та організації усіх форм власності, що не впливає на обов'язок проведення індексації цими особами, адже відповідно до приписів статті 33 Закону України «Про оплату праці», в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

За наведених вище обставин, позивачем не спростовано висновки відповідача щодо порушення ТОВ «Герда» вимог частини 1 та 6 статті 95 Кодексу законів про працю України, частини 1, 2 статті 3, статті 33 Закону України «Про оплату праці», які зафіксовано в акті перевірки від 23.03.2017 № 08-03-089/0328, крім того факт наявності зазначених порушень під час перевірки позивачем не заперечувався.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За приписами статті 94 КАС України, судові витрати на користь позивача не присуджуються.

Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак