Ухвала суду № 69162626, 27.09.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/2-1122/11

Провадження № 4-с/127/170/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

27 вересня 2017 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,

при секретарі Олійник І.Ю.,

за участю державного виконавця Староміського ВДВС м. Вінниця

ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на дії державного виконавця Староміського відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Родовід Банк» звернулося в суд з вищевказаною скаргою.

Вимоги, викладені в скарзі, мотивовано тим, що 27 жовтня 2011 року Староміським районним судом м. Вінниці було видано виконавчий лист по цивільній справі №2-1122/11 за позовом АТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 15522,21 дол. США. Дане рішення суду було звернуто до примусового виконання у Староміський ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області, де відкрито виконавче провадження.

6 вересня 2017 року АТ «Родовід Банк» отримав постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.08.2017 року по виконавчому провадженню № 51819776, яка винесена державним виконавцем Пращуком В.В. Підставою повернення вказаний п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». На думку заявника, дана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, оскільки державним виконавцем не було здійснено всі дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Зокрема, ним не було здійснено: вихід за відомим місцем проживання боржника, звернення в суд з поданням про примусове проникнення до житла боржника; звернення в суд з поданням про розшук боржника.

Також заявник зазначає, що він отримав оскаржувану постанову 10.01.2017 року, а звернувся в суд з даною скаргою 20.01.2017 року, тому строк звернення до суду з даною скаргою не є пропущеним. Враховуючи вищевикладене, ПАТ «Родовід Банк» звернулося в суд з даною скаргою та просить:

-Визнати незаконними дії державного виконавця Староміського відділу ДВС м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувану від 29.08.2016 року по виконавчому провадженню № 51819776;

-Скасувати постанову державного виконавця Староміського відділу ДВС м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 від 29.08.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу по виконавчому провадженню № 51819776.

В судове засідання представник заявника ПАТ «Родовід Банк» не з'явився, надіславши суду клопотання про розгляд справи без його участі. Вимоги, які викладені в скарзі підтримує в повному обсязі і наполягає на їх задоволенні.

Державний виконавець Староміського ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_1 в судовому засіданні скаргу не визнав, надав письмове заперечення та пояснив, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням всіх вимог інструкції, Закону України «Про виконавче провадження». В діях державного виконавця протиправних дій не вбачається. Державним виконавцем було здійснено всі арешти і запити під час виконання виконавчого листа № 2-1122/11, зокрема зроблено запити про майно і місце реєстрації боржника. Просив відмовити в задоволенні скарги ПАТ «Родовід Банк».

Боржник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася з невідомих причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Вислухавши пояснення державного виконавця Староміського ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчого провадження № 51819776, та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що за виконавчим листом № 2-1122/11, виданим 27.10.2011 року Староміським районним судом м. Вінниці, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором №57/АА-012.082 від 15 лютого 2008 року в сумі 15522 дол. США 91 цент, що в еквіваленті до національної валюти України гривні, на момент подачі цивільного позову / станом на 25.07.2011 року / становить 123734 грн. 65 коп. (а.с. 5)

Виконавче провадження за даним виконавчим листом відкрито головним державним виконавцем Староміського ВДВС м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 03.08.2016 року (а.с. 35).

З матеріалів справи вбачається, що 29.08.2017 року державним виконавцем Староміського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, що оскаржується (а.с. 4). Зі змісту даної постанови вбачається, що виконавчий лист № 2-1122/11, виданий 27.10.2011 року Староміським районним судом Вінницької області, було повернуто стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Також в постанові зазначено, що транспортний засіб боржника знаходиться в розшуку більше одного року, проте досі не виявлений. При виході за адресою, вказаною у виконавчому листі, встановлено, що майно на яке можливо звернути стягнення не виявлено.

Оскаржувана постанова була направлена стягувачу 29.08.2017 року, що підтверджується супровідним листом (а.с. 3) та отримана 06.09.2017 року. Отже, строк звернення до суду з даною скаргою ПАТ «Родовід Банк» не пропущено.

Крім того, суд зазначає, що заявник в прохальній частині скарги просить скасувати постанову від 29.08.2016 року, однак до матеріалів скарги додає постанову від 29.08.2017 року. Тому, суд вважає, що в прохальній частині скарги заявником допущена описка в даті оскаржуваної постанови.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадженння» (у редакції, чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу), виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоровя, у звязку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобовязаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) розяснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обовязки.

З відповідей отриманих на запити державного виконавця, судом встановлено, що інформація про: отримання пенсії; останнє місце роботи боржника; джерела отримання доходів боржника; номери рахунків відкритих у банках та інших фінансових установах відсутня (а.с. 43, 44). Сільськогосподарська техніка за боржником також не зареєстрована (а.с. 51).

Як вбачається з постанови старшого державного виконавця Староміського ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області від 03.05.2016 року було оголошено розшук майна боржника, а саме транспортного засобу вантажопасажирський В, 1995 р.в., ASIA MOTORS TOPIC № кузова KN2FAJ2AOSB058388, ДНЗ АВ2840АН; фургон мало вантажний В LDV CONVOY № кузова SEYZMYGHEDN78311, 2001 р.в., ДНЗ АВ8076АН, універсал-В, MITSUBISHI COLT 1.3 № кузова XMCXJZ34A7F074577, 2007 р.в., ДНЗ АВ1598АО (а.с. 48).

Також суд вбачає, що 3 серпня 2016 року головним державним виконавцем було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 та заборонено здійснювати відчудження даного майна, що підтверджується постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження ВП № 51819776 (а.с. 42).

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадженння» (у редакції, чинній на момент винесення постанови про арешт майна боржника), арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно акту державного виконавця Староміського ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_1 від 24.08.2017 року, з метою перевірки майнового стану боржника було здійснено вихід за адресою, вказаною у виконавчому документі,: м. Вінниця, вул. І.Франка, 26/1, та встановлено, що майно боржника, на яке можливо звернути стягнення не виявлено (а.с. 50).

Таким чином, слід зазначити, що під час здійснення виконавчого провадження державним виконавцем було вжито заходи примусового виконання виконавчого листа № 2-1122/11, а саме:

- здійснено заходи щодо рошуку майна боржника;

- накладено арешт на все майно боржника та внесено обтяження в Реєстр рухомого та нерухомого майна;

- здійснено запит у Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, однак сільськогосподарська техніка за боржником не зареєстрована;

- здійснено запит в Державну податкову інспекцію у м. Вінниці для виявлення інформації про відкриття рахунків в установах банків інформація відсутня;

- здійснено запит до Пенсійного фонду України для виявлення інформації про останнє місце роботи боржника інформація відсутня;

- здійснено запит до Державної фіскальної служби України для виявлення інформації про джерела отримання доходів боржника - інформація відсутня;

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що державним виконавцем вживалися заходи примусового виконання, проте в боржника ОСОБА_3 відсутнє ліквідне майно, що належить їй на праві приватної власності та на яке може бути звернуто стягнення в рахунок погашення боргу.

Отже, дослідивши матеріали виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що державним виконавцем було вжито всіх заходів примусового виконання виконавчого листа № 2-1122/11.

Крім того, суд звертає увагу на те, що виконавчий лист № 2-1122/11неодноразово подавався до ДВС та повертався, в звязку з відсутністю ліквідного майна в боржника. Отже, стягувач не позбавлений можливості повторно звернення до ДВС з даним виконавчим документом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У справіBellet v. FranceСуд зазначив, що«стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Також ч. 1 ст. 74 вищевказаного Закону, визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор, як учасник виконавчого провадження, мають право, зокрема, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, та користуватися іншими правами, наданими законом.

Стаття 129-1 Основного Закону України визначено, що суд ухвалює рішенняіменемУкраїни. Судове рішення є обовязковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Отже, гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.14р. №6, при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.11 Закону), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 7 ст. 12).

Таким чином, суд вважає, що державний виконавець Староміського відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 при винесенні постанови від 29.08.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу, діяв правомірно у відповідності із своїми повноваженнями та правами, передбаченими Законом України «Про виконавче провадження».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що прав, свобод та інтересів ПАТ «Родовід Банк» державним виконавцем Староміського відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 при вчиненні виконавчих дій не порушено, а тому підстав для задоволення скарги немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 129-1 Конституції України, ст.ст. 5, 6, 18, 19, 37, 57, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 7, 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», п. 3 Постанови Пленуму Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.14р. № 6, ст.ст. 14, 383-387 ЦПК, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на дії державного виконавця Староміського відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 5 днів з дня її проголошення, а особами, у відсутність яких вона постановлена, - протягом 5 днів з дня отримання її копії.

Суддя: