Ухвала суду № 69160424, 19.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/4159/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Шапутько С.В.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Росік Т.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Росік Т.В.,

суддів Лашевича В.М., Рибака І.О.,

при секретарі судового засідання Проаспет К.О.,

з участю:

прокурора Шевченко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Братанова Богдана Вікторовича на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 серпня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Гуджала А.А., погоджене із прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України Чижем О.С. та накладено арешт на майно підозрюваної ОСОБА_1, вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а саме: - грошові кошти в сумі 28443 (двадцять вісім тисяч чотириста сорок три) долари США, 1505 (одна тисяча п'ятсот п'ять) євро, 175 600 (сто сімдесят п'ять тисяч шістсот) російських рублів, 500 (п'ятсот) білоруських рублів шляхом заборони розпорядження та користування ними.

Згідно ухвали суду першої інстанції, при вирішенні питання про накладення арешту на майно, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність підстав для його накладення з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник підозрюваної ОСОБА_1 - адвокат Братанов Б.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм КПК України, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Мотивуючи апеляційні вимоги зазначає, що підозра, повідомлена ОСОБА_1 є необґрунтованою та такою, що не підтверджена жодними належними та допустимими доказами, а також містить порушення презумпції невинуватості.

Апелянт додає, що слідчий суддя при постановлені оскаржуваної ухвали, крім відсутності обґрунтованої підозри, не послався також на докази, які підтверджують наявність ризиків, що ОСОБА_1 може вживати дії щодо приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження належного їй майна.

В судове засідання у справі представник власника майна не з'явився та про причини своєї неявки не повідомив. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності представника власника майна, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405, ч. 1 ст. 172 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні , внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000000784 від 15.03.2017 за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

08.06.2017 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України.

07.06.2017 під час обшуку у підозрюваної ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, вилучено грошові кошти: 28443 (двадцять вісім тисяч чотириста сорок три) доларів США, 1505 (одна тисяча п'ятсот п'ять) євро, 175 600 (сто сімдесят п'ять тисяч шістсот) російських рублів, 500 (п'ятсот) білоруських рублів.

07.07.2017 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Гуджал А.А. за погодженням із прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України Чижем О.С. звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_1, вилучене 07.06.2017 року під час проведення обшуку.

01.08.2017 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва клопотання слідчого було задоволено.

За результатами вивчення матеріалів провадження, перевірки доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42017000000000784, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого Гуджала А.А., представника власника майна - адвоката Братанова Б.В. та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вказане майно, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до п.п. 1,3,5,6 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати зокрема правову підставу для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні старшого слідчого та доданих до нього матеріалах дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України.

Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_1 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні старшого слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри.

Отже, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя всупереч доводам апеляційної скарги у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозри ОСОБА_1, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Враховуючи, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді конфіскації майна, слідчий суддя дійшов правильного висновку про накладення арешту на майно підозрюванї з метою забезпечення у майбутньому виконання рішення суду в частині конфіскації майна засудженої.

З огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріали провадження, додані до клопотання слідчого, які обґрунтовують необхідність накладення арешту на майно, колегія суддів приходить до висновку, що незастосування арешту на вказані об'єкти майна може призвести до подальшого незаконного їх відчуження та у подальшому унеможливить виконання рішення суду в частині забезпечення виконання рішення суду щодо конфіскації майна.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України наклав арешт на майно підозрюваної, враховуючи і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга Братанова Б.В., в інтересах ОСОБА_1, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 серпня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Гуджала А.А., погоджене із прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України Чижем О.С. та накладено арешт на майно підозрюваної ОСОБА_1, вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а саме: - грошові кошти в сумі 28443 (двадцять вісім тисяч чотириста сорок три) долари США, 1505 (одна тисяча п'ятсот п'ять) євро, 175 600 (сто сімдесят п'ять тисяч шістсот) російських рублів, 500 (п'ятсот) білоруських рублів шляхом заборони розпорядження та користування ними - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Братанова БогданаВікторовича - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ________ _____

Т.В. Росік В.М. Лашевич І.О. Рибак