Ухвала суду № 69159296, 25.09.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/52079/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І.В.,

при секретарі Бажан О. А.,

за участі заявника ОСОБА_1,

за участі представника заявника - адвоката Гріденко Т.В.,

прокурора Тельпіса М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням адвоката Гріденко Тамари Вікторівни, в інтересах ОСОБА_1, про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.08.2017 року у кримінальному провадженні № 12015000000000405 від 09.07.2015,-

ВСТАНОВИВ:

07.09.2017 в провадження слідчого судді надійшло клопотання адвоката Гріденко Т.В., в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту, накладеного у кримінальному провадженні № 12015000000000405, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.08.2017, на грошові кошти, які були вилучені в ході проведення обшуку 22.08.2017 за адресою: АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_3, Голосіївській районній в м. Києві раді (26077543) та ПП «Видавничий дім «Відомості» (21568227), за місцем фактичного знаходження робочого місця ОСОБА_1, а саме на грошові кошти: 1 800 000 гривень (Україна); 40 000 доларів США; 1 500 канадських доларів; 1 500 швейцарських франків; 1 000 фунтів стерлінгів, які належать ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, 22.08.2017 під час обшуку за вказаною адресою вилучено грошові кошти, які належать ОСОБА_1, який не перебуває в статусі підозрюваного/обвинуваченого, або ж особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяльністю підозрюваного/обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що могло б слугувати підставою для арешту майна. Одночасно вказав, що на вилучені кошти є квитанції про здійснення валютно-обмінних операцій грошових коштів, які не відповідають критеріям визначеним ст. 98 КПК України. Зазначене в своїй сукупності беззаперечно свідчить про безпідставність накладення арешту та обумовлює необхідність його скасування.

У судовому засіданні заявник та його представник подане клопотання підтримали та просили суд задовольнити, посилаючись на доводи, викладені у ньому.

Прокурор в судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечував та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши обґрунтування заявника та його представника, заперечення прокурора приходить до наступного.

Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015000000000405 від 01.07.2015 за фактами фіктивного підприємництва, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, а також учинення невстановленими особами ряду фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, в особливо великих розмірах, з використанням ряду суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності за ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України.

В ході проведеного обшуку 22.08.2017, на підставі ухвали слідчого судді від 04.08.2017 р. у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, Голосіївській районній в м. Києві раді (26077543) та ПП «Видавничий дім «Відомості» (21568227), за фактичним знаходження робочого місця ОСОБА_1, виявлено та вилучено грошові кошти ОСОБА_1, а саме: 1 800 000 гривень (Україна); 40 000 доларів США; 1 500 канадських доларів; 1 500 швейцарських франків; 1 000 фунтів стерлінгів, які не входять до переліку, щодо якого ухвалою прямо надано дозвіл на відшукування, проте на які в подальшому ухвалою слідчого судді від 28.08.2017 року накладено арешт.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 28.08.2016 при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання у органу досудового розслідування були достатні підстави вважати, що вилучені грошові кошти одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них.

Разом з тим, під час даного судового розгляду встановлено правомірність набуття грошових коштів, на які було накладено арешт, що підтверджується договором позики від 01.09.2016 та квитанціями про здійснення валютно-обмінних операцій грошових коштів.

Так, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Незважаючи на те, що з початку розслідування справи минуло більше двох років, про підозру у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення ОСОБА_1 не повідомлявся, версія органу досудового розслідування про те, що вилучені кошти одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, а спростована представником заявника в судовому засіданні та наданими відповідними доказами.

Враховуючи, що у матеріалах клопотання відсутні достатні докази вчинення злочину за участю ОСОБА_1, наявність підстав вважати, що існує правова підстава для арешту його майна взагалі спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння ОСОБА_1 належним йому майном, у зв'язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання про скасування арешту задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.08.2017 на грошові кошти, які були вилучені в ході проведення обшуку 22.08.2017 за адресою: АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_3, Голосіївській районній в м. Києві раді (26077543) та ПП «Видавничий дім «Відомості» (21568227), за місцем фактичного знаходження робочого місця ОСОБА_1, а саме на грошові кошти: 1 800 000 гривень (Україна); 40 000 доларів США; 1 500 канадських доларів; 1 500 швейцарських франків; 1 000 фунтів стерлінгів, які належать ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя І. В. Литвинова