Постанова № 69152784, 19.09.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2017 р. Справа № 907/151/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т.Б.

судді Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання - І.О. Борщ

за участю представників сторін:

від позивача - Тищук Л.К.(представник за довіреністю)

від відповідача (скаржник) - Рутковський С.В.(адвокат)

від третіх осіб - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 б/н від 30.06.2017

на рішення господарського суду Закарпатської області від 20.06.2017

у справі № 907/151/17, суддя - Йосипчук О.С.

за позовом Ужгородського міського пологового будинку

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Ужфарм"

про виселення з вбудованого нежитлового приміщення та повернення його по акту прийому-передачі

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Закарпатської області від 20.06.2017 у справі № 907/151/17 позов задоволено. Зобов'язано виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 з вбудованого нежитлового приміщення площею 22,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 передати Ужгородському міському пологовому будинку вбудоване нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 22,5 кв.м.

Рішення суду мотивовано тим, що Договір, укладений 18.08.13р. з новим орендодавцем, діяв до 18 серпня 2016 року, оскільки у встановлений умовами договору спосіб орендодавець вручав орендарю листи від 14.06.16 та від 17.08.16 з повідомленням про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням 19.08.16 року терміну дії договору оренди нерухомого майна. Окрім того, беручи участь в оголошеному Департаментом міського господарства конкурсі на право укладення договору оренди приміщення, в т.ч. і тієї його площі, яка орендувалася підприємцем ОСОБА_4, відповідач своїми діями визнала факт припинення договору №7/13 згідно п.9.2., що супроводжувалось наміром укласти новий договір, прийнявши участь у конкурсі на право оренди комунального майна, який відбувся 24.10.2016р.

В апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити, мотивуючи це тим, що позивач не надав суду докази вручення відповідачу заяви про зміну чи припинення дії договору оренди нежилих приміщень від 18 серпня 2013 року, протягом місяця після закінчення строку його дії, а тому договір оренди продовжений на той самий строк на тих самих умовах. Повідомлення, на які покликається позивач, відповідачу надіслані не були, доказів вручення немає. Крім того, ліквідація Ужгородського міського перинатального центру відбулася 25.05.2017 року згідно даних відповідного Реєстру.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, мотивуючи це тим, що 1) апелянт була належним чином, у встановлені законом та договором строки повідомлена про припинення дії Договору оренди від 18.08.2013 року. 2) договір оренди від 22.06.2010 року припинив свою дію, оскільки між сторонами було укладено новий договір оренди; 3) вважає, що Ужгородський міський пологовий будинок є належним позивачем у даній справі.

У своїх письмових поясненнях на апеляційну скаргу третя особа без самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Ужфарм» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, мотивуючи це тим, що Товариство абсолютно правомірно та підставно набуло право оренди на спірне приміщення за результатами проведеного конкурсу, проте скаржник як попередній орендар спірного приміщення продовжує ним надалі користуватися та відмовляється його звільняти. Вважає, що скаржник недобросовісно та незаконно займає спірне приміщення.

Також, надійшли письмові пояснення по справі від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, в яких департамент просить апеляційну скаргу залишити без задоволення з тих підстав, що договори оренди між позивачем та відповідачем припинили свою дію і наймач зобов'язана повернути спірне орендоване приміщення.

Також, від Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, проте апеляційний суд зазначає, що враховуючи те, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, що участь представників сторін в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторін, встановлені процесуальні строки розгляду апеляційної скарги та відсутність інших процесуальних перешкод, та вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення господарського суду першої інстанції - скасувати з наступних підстав.

Встановлено, що 22 червня 2010 року між Ужгородським міським перинатальним центром (орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - відповідач, Орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення №06/10, на виконання якого орендарю передано в строкове платне користування вбудоване нежитлове приміщення поз. 2' 2" І поверху літ. С площею 22,5 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення аптечного пункту.

Згідно п. 3.1. Договору договір оренди укладається на строк 120 місяців і діє до 22.06.2020 року.

Згідно п.2.2 Договору власником майна залишається орган місцевого самоврядування.

31 травня 2013 року Ужгородська міська рада прийняла рішення №901 "Про ліквідацію Ужгородського міського перинатального центру та створення Ужгородського міського пологового будинку", яке було реалізовано шляхом припинення Ужгородського міського перинатального центру (Довідка-повідомлення про припинення державної реєстрації припинення юридичної особи від 25.05.2017р.), як юридичної особи, та утворення нового суб'єкта комунальної власності - Ужгородського міського пологового будинку (38802040), якому і було передано майно ліквідованої структури, згідно Акту приймання-передачі №2 від 18.08.2013р.

Дата запису в ЄДР про проведення держаної реєстрації юридичної особи створення Ужгородського міського пологового будинку - 20.06.2013 року.

Про факт ліквідації орендодавця - Ужгородського міського перинатального центру 18.08.2013 року, орендаря повідомлено листом від 27.06.13 №768/01-12 та одночасно рекомендовано укласти новий договір з новим орендодавцем, оскільки попередній договір припинено, відповідно до ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Акт повернення майна з оренди за цим Договором в матеріалах справи відсутній.

Зважаючи на наведене, заявою від 05.08.2013р. (а.с.27 Т.1) відповідач звернувся до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради з проханням надати в оренду спірне приміщення площею 22,5 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та яке орендувалось ним на підставі Договору оренди нежитлового приміщення від 22.06.10р.

18.08.13 року між Ужгородським міським пологовим будинком та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено новий Договір №7/13 оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 22,5 м.кв. зі строком дії до 19 серпня 2014 року, а відповідно до Акту приймання-передачі нерухомого майна від 18.08.2013р. предмет оренди було фактично передано відповідачу в оренду.

Згідно п.2.2. Договору власником майна залишається орган місцевого самоврядування.

Пунктом 9.2 Договору №7/13 сторони обумовили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовжений на той самий термін на тих самих умовах. Зважаючи на таке, означений вище договір оренди №7/13 було продовжено на 2015 та 2016 р.р.

Позивачем до матеріалів справи долучені та у матеріалах справи наявні копії Листа позивача (орендодавця) від 14.06.16 №666/01-12 про припинення чинності Договору оренди нежитлового приміщення №7/13 від 18.08.13 (а.с. 33, 262 т.1) внаслідок закінчення строку договору, а також Листа позивача від 17.08.16 №904/01-12 про обов'язок передати об'єкт оренди, одночасно з повідомленням про можливість орендаря повернути об'єкт оренди по акту приймання-передачі після оголошення результатів оголошеного Департаментом міського господарства конкурсу на право укладення договору оренди, в т.ч. і спірного нежитлового приміщення.

З огляду копії листа від 14.06.2016 року у матеріалах справи (а.с 262 Т1, зворот) та оригіналу такого листа у судовому засіданні в апеляційному провадженні вбачається наявність зазначення рукописом дати та підпису без зазначення будь - яких ініціалів підписанта, тобто невідомої особи. У матеріалах справи відсутні докази встановлення належності зазначеного підпису конкретній фізичній особі.

У матеріалах справи наявне повідомлення Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради від 03.10.2016 року до ФОП ОСОБА_4 про те, що Департаментом міського господарства прийнято рішення про проведення конкурсу на право укладення договору оренди приміщення першого поверху площею 24,95 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.

Заявою від 11.10.2016 року відповідач висловила намір про участь у конкурсі на право укладення договору оренди нерухомого майна комунальної власності - нежитлового приміщення першого поверху площею 24,95 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, для використання під аптечний пункт (а.с.91 Т.1).

24.10.2016р. проведено конкурс на право оренди комунального майна у м. Ужгород, у якому відповідач також взяла участь. За результатами цього конкурсу спірне приміщення було передане у оренду не відповідачу, а іншій особі - ТОВ «Ужфарм» (третя особа у справі). Таким чином, за результатами згаданого конкурсу, який відбувся 24.10.2016 року, переможцем на право укладення договору оренди вбудованого приміщення площею 24,95 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, визначено товариство з обмеженою відповідальністю "Ужфарм".

Листом від 13 листопада 2016 року Ужгородський міський пологовий будинок повторно повідомив орендаря про припинення договору оренди №7/13 від 18.08.13 та зазначив зобов'язання повернути орендоване приміщення по акту приймання-передачі в належному стані.

Предмет позову - вимоги про виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 із вбудованого приміщення площею 22,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та повернення такого приміщення Ужгородському міському пологовому будинку по акту приймання-передачі.

Підстава позову, зазначена позивачем, - ст. 785 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. п. 9.2, 9.4 Договору оренди, ст. 387 ЦК України -витребування майна з чужого незаконного володіння.

Згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п.9.4. Договору оренди у разі припинення договору оренди орнедар зобов'язаний передати орендодавцеві об'єкт по акту приймання-передачі в належному стані.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно заволоділа ним (віндикаційний спосіб захисту).

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

При цьому, обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Крім того, обраний спосіб захисту повинен бути ефективним та відновлювати порушене право позивача.

Негаторний і віндикаційний позови належать до речових позовів (способів захисту). Речові способи захисту права власності застосовуються при безпосередньому порушенні права, зв'язаному з протиправними діями третіх осіб, що виключають чи обмежують здійснення власником своїх правомочностей.

У даному випадку позивач обрав такий спосіб захисту як вимогу про виселення, проте не покликаючись на ст. 391 ЦК України, тобто як усунення перешкод в користуванні майном.

Разом з тим, до спірних правовідносин, які виникли із договору та таким чином є зобов'язальними, не може бути застосовано речово-правовий спосіб захисту, передбачений ст. 387 ЦК України.

А зокрема, обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ, який передбачений ч.1 ст. 785 ЦК України, кореспондує право наймодавця вимагати її повернення чи звільнення за договором.

Разом з тим, позивач не зазначає ні умов договору, ні чинного законодавства, які б передбачали виселення орендаря - фізичної особи - підприємця у зв'язку з припиненням договору найму. Також апеляційний суд зазначає, що спірне приміщення є нежитловим та використовується для господарської діяльності фізичної особи - підприємця. Відповідач, у свою чергу, не вселявся у спірне приміщення, а прийняв таке по Акту приймання-передачі.

Отже, звертаючись з позовом до суду за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який узгоджується з двома критеріями: має відповідати змісту права, що порушене й здатний таке право відновити, а також має бути передбачений приписами ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим законом чи укладеним між сторонами договором.

Відтак, апеляційний суд зазначає, що зважаючи на спірні відносини у даній справі, такий спосіб захисту як повернення спірного майна є ефективним способом захисту у даному випадку, спрямованим на відновлення права, та охоплює поняття фактичного виселення наймача з приміщення, є зобовязально-правовим способом захисту, передбаченим відповідними умовами договору, а також є передбаченим ст.785 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а відтак є здатним відновити право, за умови встановлення судом порушення такого. А тому апеляційний суд вважає, що позовна вимога про виселення відповідача зі спірного займаного приміщення не підлягає задоволенню у зв'язку з неправильно обраним способом захисту.

Суд першої інстанції покликався у даному випадку також на ст. 1212 ЦК України, проте згідно правової позиції Верховного суду України від 02.10.2013 року у справі № 6-88цс13 у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд вважає застосування судом першої інстанції покликання на ст.ст. 387, 1212 ЦК України у даному випадку безпідставним.

Згідно ст. 137 ГК України власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Наказом № 55 від 01.06.2013 року відділу охорони здоров'я Ужгородської міської ради (п.3.7) передбачено провести інвентаризацію майна та передачу будівель, основних фондів та матеріальних цінностей Ужгородському міському пологому будинку. Актом № 2 приймання-передачі від 18.08.2013 року головою ліквідаційної комісії УМПЦ Федьком Р.М, передано, а Головним лікарем УМПБ ОСОБА_7 прийнято в оперативне управління пологовий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Як встановлено, спірне приміщення закріплене за позивачем на праві оперативного управління. Згідно зазначених договорів оренди та відповідних положень цивільного та господарського законодавства власником спірного майна залишається орган місцевого самоврядування.

Оскільки орендоване майно є комунальним, тому на ці правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" .

Частиною 4 ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч.2 ст. 17 Закону) .

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна",).

Згідно Постанови Верховного суду України від 03.06.2008 року (у справі за позовом ВАТ «Алуштинська міська друкарня") Судом зазначено, що відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 17 Закону № 2269-ХІІ, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено, ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вже встановлено, сторони 22.06.10 уклали Договір оренди нежитлового приміщення строком до 2020р. Однак, у зв'язку з прийняттям Ужгородською міською радою 31.05.13 рішення №901 про ліквідацію Ужгородського міського перинатального центру, оцінюючи наявну в матеріалах справи переписку, а саме лист (попередження про ліквідацію орендодавця) від 27.06.13 №768/01-12 та лист (заява про укладення нового договору) від 05.08.13; факт укладання сторонами спору нового договору оренди №7/13 від 18.08.2013р. та підписання акту приймання-передачі предмета оренди від 18.08.2013р. за договором №7/13, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про припинення дії договору оренди від 22.06.10 за згодою сторін. У зв'язку з зазначеним, заслуговує на увагу і факт проведення державної реєстрації припинення юридичної особи 25.05.2017р.

Таким чином, орендні відносини сторін надалі регулювалися укладеним 18 серпня 2013 року Договором оренди №7/13, зокрема, у даному випадку аналізу підлягає саме реалізація умови договору про припинення/продовження договору оренди (зокрема, п.9.2 договору).

Відповідач заперечує отримання, вручення йому будь-якої заяви позивача (орендодавця) про припинення дії договору оренди №7/13 як на дату закінчення строку дії договору оренди, так і протягом місяця після 19 серпня 2016 року.

У свою чергу, позивачем зустрічно не подано належних доказів на спростування аргументу відповідача та підтвердження факту належного повідомлення відповідача про припинення договору оренди №7/13.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підпис невстановленої особи на звороті листа позивача не може розцінюватися як належне повідомлення наймача про припинення договору. Крім того, журнал вихідної кореспонденції свідчить лише про факт реєстрації кореспонденції, а не про факт надіслання (вручення) такої адресату і не містить фіксації адреси, на яку направляється кореспонденція.

Участь відповідача у конкурсі на право оренди нежитлового приміщення не може бути доказом отримання листа-заяви про припинення договору оренди, оскільки пропозицію взяти участь у такому конкурсі відповідач отримала в порядку реалізації відповідних положень конкурсного законодавства.

Крім того, апеляційний суд погоджується із доводами скаржника стосовно того, що відповідач подала заявку на конкурс та взяла участь у конкурсі на право оренди на інше приміщення за адресою: АДРЕСА_1, а не спірне, оскільки виставлене на конкурс приміщення має іншу площу, а зокрема 24,95 кв.м., а не 22,5 кв.м. згідно договорів оренди між сторонами.

Таким чином, наявні обставини справи та докази свідчать про те, що договір оренди від 18 серпня 2013 року №7/13 пролонгований на той самий термін, на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, а відтак, відсутні підстави для повернення спірного орендованого приміщення. Тому безпідставною є і позовна вимога про повернення спірного орендованого приміщення на час звернення позивача до суду з такою вимогою.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте без урахування усіх обставин справи, без надання належної оцінки ефективності обраного способу захисту, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо доводів скаржника стосовно того, що судом першої інстанції було прийняте оскаржуване рішення у відсутності представника відповідача, то слід зазначити, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18).

При подачі апеляційної скарги скаржником сплачено 3520,0 грн. судового збору. При подачі позову позивачем - сплачено 3200,0 грн. судового збору. У зв'язку з відмовою у задоволенні позову сплачений судовий збір за подання позовної заяви залишається за позивачем. У даному випадку, апеляційний суд вважає, що сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником ФОП ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 б/н від 30.06.2017 - задоволити.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 20.06.2017 у справі № 907/151/17 - скасувати. Прийняти нове рішення.

3. У позові Ужгородського міського пологового будинку до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про виселення з вбудованого нежитлового приміщення та повернення його по акту прийому-передачі - відмовити.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 25.09.2017 р.

Головуючий суддя Бонк Т.Б.

Судді Бойко С.М.

Якімець Г.Г.