Рішення № 69152626, 19.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2017Справа № 910/8867/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

про стягнення 14 957,15 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Мирончук Ю.І. (представник за довіреністю № 1118 від 03.08.2017р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (надалі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (первісний відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 14 957,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав, в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат, право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 04.07.2017р.

03.07.2017р. до суду від первісного відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме інформації по полісу №АІ/4767538: якою страховою компанією виданий даний поліс; строк його дії; тип полісу; розміри лімітів відповідальності, розмір франшизи; який автомобіль застраховано; по відношенню до якої особи його укладено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2017р. в порядку ст. 38 ГПК України витребувано у М(Т)СБУ інформацію по полісу №АІ/4767538 та оголошено в справі перерву до 25.07.2017р.

19.07.2017р. до суду від М(Т)СБУ надійшов лист з інформацією по полісу №АІ/4767538, відповідно до якого вбачається, що між ОСОБА_2 та ПрАТ "УТСК" було укладено поліс, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, яка керує транспортним засобом Рено, реєстраційний номер НОМЕР_1, зі строком дії з 23.12.2014р. по 22.12.2015р., у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2017р. здійснено заміну первісного відповідача - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" на належного - Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" (надалі - відповідач) та відкладено розгляд справи до 15.08.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2017р. розгляд справи відкладено до 19.09.2017р.

31.08.2017р. до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній частково заперечує проти задоволення позовних вимог, а саме відповідач вказує на те, що оскільки позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту оплати ремонту пошкодженого автомобіля та перераховано суму страхового відшкодування безпосередньо потерпілій особі, сума страхового відшкодування має бути зменшена на суму податку на додану вартість в розмірі 20%, крім того позивачем не зменшено суму страхового відшкодування на передбачений Полісом №АІ/4767538 розмір франшизи (500,00 грн.), з урахуванням викладеного відповідач просив суд прийняти обґрунтоване та законне рішення у даній справі.

В судове засідання 19.09.2017р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 19 вересня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.06.2015р. між позивачем (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено Договір комплексного добровільного страхування приватного майна, загальної цивільно-правової відповідальності перед третіми особами, транспортного засобу та багажу, що ним перевозиться № RZ.002637 (надалі - Договір страхування), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе, зокрема, обов'язок по страхуванню автомобіля "Пежо", реєстраційний номер НОМЕР_2 (надалі також - застрахований автомобіль) зі строком дії з 00.00 год. 26.06.2015р. по 24.00 год. 25.06.2016р.

Статтею 979 Цивільного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2015р. у в с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району Київської області, водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем "Рено", реєстраційний номер НОМЕР_1, перед початком руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем "Пежо", реєстраційний номер НОМЕР_2, який рухався позаду поблизу вул. В.Кільцева, в результаті чого вказані транспортні засобіи отримали механічні пошкодження.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.11.2015р. у справі №369/12814/15-п ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Звіту № PZU 2501/15 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням колісного транспортного засобу від 03.12.2015р. матеріальний збиток (вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (Ез = 0,54)), завданий власнику транспортного засобу "Пежо", реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 03.12.2015р. складає 15 958,44 грн. з урахуванням ПДВ 20%.

Відповідно до складеного позивачем Страхового акту № UA2015112000030/L01/01 від 15.12.2015р. та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, до виплати страхувальнику належить сума страхового відшкодування в розмірі 14 957,15 грн.

З урахуванням проведеного звіту, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування в сумі 14 957,15 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №38013 від 16.12.2015р. на вказану суму.

Позивачем було направлено на адресу відповідача регресну вимогу вих. № 755-08/16 від 25.08.2016р. (докази направлення та отримання вимоги відповідачем у матеріалах справи) на суму 14 957,15 грн., яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив виплату позивачу суми страхового відшкодування, останній звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Позивачем з урахуванням звіту № PZU 2501/15 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням колісного транспортного засобу від 03.12.2015р., на підставі складеного ним Страхового акту № UA2015112000030/L01/01 від 15.12.2015р. та розрахунку суми страхового відшкодування до нього виплачено своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 14 957,15 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах суми виплаченого страхового відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_4 встановлена у судовому порядку, а відповідальність особи, яка керує транспортним засобом "Рено", реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на дату ДТП, була застрахована відповідачем на підставі Полісу №АІ/4767538.

Згідно абз. 2 п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу № АІ/4767538 розмір франшизи становить 500,00 грн., а ліміт відповідальності по майну - 50 000,00 грн.

З урахуванням викладеного, з відповідача має бути стягнуто 11 465,72 грн. (14 957,15 грн. (виплачена позивачем своєму страхувальнику сума страхового відшкодування в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу) - 2 991,43 грн. (ПДВ 20%), оскільки суму страхового відшкодування було перераховано позивачем безпосередньо на рахунок потерпілої особи - 500,00 грн. (розмір франшизи, передбачений полісом № АІ/4767538)).

Відтак судом враховано заперечення відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, в частині невірного визначення суми страхового відшкодування, яке підлягає до виплати позивачеві.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у нього обов'язку здійснити виплату позивачу суми страхового відшкодування в розмірі 11 465,72 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/8867/17 позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 11 465,72 грн.

Судовий збір у розмірі 1 226,51 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (ідентифікаційний код 22945712, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (ідентифікаційний код 20782312, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40) 11 465,72 грн. (одинадцять тисяч чотириста шістдесят п'ять гривень 72 коп.) суми страхового відшкодування та 1 226,51 грн. (одну тисячу двісті двадцять шість гривень 51 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.09.2017р.

Суддя С.М. Морозов