Постанова № 69152486, 18.09.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2017 р.

Справа № 915/687/17

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.

(склад судової колегії змінений відповідно до розпоряджень керівника апарату суду №896 від 19.08.2017р., №975 від 31.08.2017р., №1015 від 04.09.2017р. щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи; протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2017р., 31.08.2017р. та від 04.09.2017р.)

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від Управління комунального майна Миколаївської міської ради - не з’явився;

від ТОВ «ЖЕК «Забота» - не з’явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління комунального майна Миколаївської міської ради

на ухвалу суду Миколаївської області від 17 липня 2017 року про забезпечення позову

у справі №915/687/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК «Забота»

до Управління комунального майна Миколаївської міської ради

про визнання незаконним та скасування розпорядження Управління комунального майна Миколаївської міської ради від 20.06.2017 за №192-р

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 18.09.2017р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

13.07.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕК «Забота» (надалі – позивач, ТОВ «ЖЕК «Забота») звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Управління комунального майна Миколаївської міської ради (надалі – відповідач, Управління комунального майна Миколаївської міськради, Управління ), в якому просило суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Управління комунального майна Миколаївської міської ради від 20.06.2017 за №192-р «Про передачу нежитлових приміщень по вул.Севастопольській, 61а/15 на баланс департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради».

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ЖЕК «Забота» зазначило, що рішенням господарського суду Миколаївської області №915/1087/16 задоволено позовну заяву ТОВ «ЖЕК «Забота» до Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївськлї міської ради - зобов`язано відповідача вчинити певні дії, а саме протягом 10 днів після набрання чинності рішенням суду здійснити дії, передбачені ч.4 ст.9 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» розмістити в друкованих засобах масової інформації газеті «Вечерний Николаев» та веб-сайті Миколаївської міської ради оголошення про намір передати в оренду нежитлове приміщення, розташоване по вул.Севастопольській, 61а/15 в м.Миколаєві. На виконання зазначеного рішення суду 03.06.2017р. відповідачем було розміщене оголошення в газеті «Вечерний Николаев» №61 про намір Управління передати в оренду нежитлове приміщення загальною площею 332,8 кв.м по вул.Севастопольскій, 61а/15 в м.Миколаєві для використання під адміністративні потреби. Скориставшись своїм правом, наданим ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», ТОВ «ЖЕК «Забота» подало заяву №172 від 07.06.2017р. про підтвердження бажання отримати в орендне користування нежитлове приміщення за адресою: м.Миколаїв, вул.Севастопольська, 61а/15.

Після спливу терміну, встановленого ст.9 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», позивач звернувся до відповідача з листом №191 від 20.06.2017р. щодо повідомлення про надходження на адресу Управління інших заяв про оренду вказаного приміщення та дати проведення конкурсу, або дати підписання договору оренди з ТОВ «ЖЕК «Забота». 07.07.2017р. ТОВ «ЖЕК «Забота» отримано лист Управління комунального майна Миколаївської міської ради №1659/10.01-07/17 від 04.07.2017р., в якому зазначено, що нежитлове приміщення по вул.Севастопольській, 61а/15 на підставі звернення Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради та згідно з розпорядженням Управління комунального майна Миколаївської міської ради №192р від 20.06.2017 передано на баланс зазначеному Департаменту для використання під адміністративні приміщення для здійснення своїх повноважень.

Позивач вважає, що розпорядження №192-р від 20.06.2017р. прийняте відповідачем з перевищенням повноважень, якими Миколаївська міськрада його наділила; комунальне майно не може бути передане в користування виконавчим органам місцевого самоврядування на праві оперативного управління, тому що органи місцевого самоврядування не можуть бути суб’єктами господарювання та здійснювати господарську діяльність.

З посиланням на норми ст.327 ЦК України, ст.ст.135, 327, 3 ГК України, ст.ст.10, 11, ч.1 ст.16, п.31 ч.1 ст.26, ст.29 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», п.3.1.1, п.3.1 Положення про управління комунального майна Миколаївської міської ради, затвердженого рішенням Миколаївської міськради №16/32 від 23.02.2017р., позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.07.2017р. прийнято позовну заяву ТОВ «ЖЕК «Забота» та порушено провадження у справі.

14.07.2017р. позивач подав місцевому господарському суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Управлінню комунального майна Миколаївської міської ради приймати будь-які рішення та вчиняти дії, пов’язані з передачею третім особам в користування на будь-яких правах нежитлових приміщень, розташованих по вул.Севастопольській, 61а/15 в м.Миколаєві. В обґрунтування вищезазначеної заяви ТОВ «ЖЕК «Забота» зазначило, що необхідність вжиття заходів обумовлена тим, що Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради неодноразово були порушені норми чинного законодавства України при розгляді питання щодо передачі в орендне користування нежитлових приміщень по вул.Севастопольській, 61а/15 та позивач вимушений постійно захищати свої права в судовому порядку. Під час розгляду даної справи судом, існує загроза вчинення з боку Управління дій, пов’язаних із скасуванням спірного розпорядження та прийняття іншого рішення про передачу третім особам зазначених приміщень, що зробить неможливим виконання рішення суду по даній справі.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.07.2017р. (суддя Мавродієва М.В.) клопотання ТОВа ЖЕК Забота про забезпечення позову задоволено - заборонено Управлінню комунального майна Миколаївської міської ради приймати будь-які рішення та вчиняти дії, пов`язані з передачею третім особам в користування на будь-яких правах нежитлових приміщень, розташованих по вул.Севастопольській, 61а/15 в м.Миколаєві.

Ухвала обґрунтована посиланням на норми ст.ст.66, 67 ГПК України, роз’яснення, які містяться у пунктах 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» та вмотивована тим, що дослідивши матеріали справи з урахуванням приписів ст.ст.66, 67 ГПК України та правової позиції викладеної у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», суд дійшов висновку, що невжиття відповідних заходів по забезпеченню даного позову може призвести до заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення рішення у справі і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також може утруднити в подальшому виконання рішення господарського суду.

Не погодившись з ухвалою суду від 17.07.2017р., Управління комунального майна Миколаївської міської ради звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу і постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви ТОВ «ЖЕК «Забота» в порядку ст.ст.66,67 ГПК України.

В обґрунтування апеляційної скарги Управління зазначило, ухвала підлягає скасуванню з наступних підстав:

- оскаржувана ухвала ґрунтується лише на припущеннях позивача щодо неможливості виконання судового рішення у майбутньому, не підкріпленого жодними доказами;

- ухвала не містить мотивів щодо наявності правового зв'язку між заявленими позовними вимогами та заходами до забезпечення позову, при цьому суд не навів доказів, підтверджуючих необхідність вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони, в той час як ніяких майнових вимог до відповідача у позові не заявлено;

- задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд порушив права та охоронювані законом інтереси власника нерухомості щодо якої вжито заходи забезпечення позову, тобто територіальної громади м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради;

- судом не здійснено оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності його вимог щодо забезпечення позову, не враховано принципу забезпечення збалансованості інтересів інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.08.2017р. (головуючий суддя Бєляновський В.В., судді Величко Т.А., Лавриненко Л.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду.

У зв’язку із перебуванням головуючого судді Бєляновського В.В. у відпустці, розпорядженням керівника апарату №896 від 19.08.2017р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/687/17.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2017р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Мишкіна М.А., судді Величко Т.А., Лавриненко Л.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.08.2017р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Величко Т.А., Лавриненко Л.В.) прийнято матеріали оскарження ухвали господарського суду Миколаївської області від 17.07.2017р. по справі №915/687/17 до провадження.

17.08.2017р. господарський суд Миколаївської області з власної ініціативи надіслав суду апеляційної інстанції копію ухвали господарського суду Миколаївської області від 14.08.2017р., якою скасовані заходи до забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 17.07.2017р., для приєднання до матеріалів оскарження ухвали.

У зв’язку із перебуванням судді Лавриненко Л.В. розпорядженням керівника апарату суду №975 від 31.08.2017р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/687/17.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.08.2017р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Мишкіна М.А., судді: Величко Т.А., Таран С.В.

У зв’язку із перебуванням судді Величко Т.А. у відпустці розпорядженням керівника апарату суду №1015 від 04.09.2017р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/687/17.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.09.2017р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Мишкіна М.А., судді: Будішевська Л.О., Таран С.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Таран С.В.) прийнято матеріали оскарження ухвали господарського суду Миколаївської області від 17.07.2017р. по справі №915/687/17 до провадження.

30.08.2017р. Управління комунального майна Миколаївської міської ради надіслало суду апеляційної інстанції клопотання про припинення апеляційного провадження та повернення судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування клопотання скаржник зазначив, що ухвалою господарського суду від 14.08.2017р. по справі 915/687/17 скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 17.07.2017р. Отже на сьогоднішній день відпала підстава, з якої порушено питання про перегляд оскаржуваної ухвали господарського суду Миколаївської області від 17.07.2017р., оскільки заходи забезпечення позову, застосовані оскаржуваною ухвалою, вже скасовані на підставі ухвали господарського суду Миколаївської області від 14.08.2017р.; у зв’язку із припиненням провадження у відповідності до п.5 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» відповідачу має бути повернутий судовий збір, сплачений останнім при зверненні до суду з апеляційною скаргою на оскаржувану ухвалу.

Колегія суддів зазначає, що клопотання відповідача про припинення апеляційного провадження задоволенню не підлягає, оскільки ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.08.2017р. скасовано лише вжиті заходи до забезпечення позову ухвалою суду від 17.07.2017р., а не саму ухвалу, яка набрала чинності з моменту постановлення та діяла до скасування вжитих заходів ухвалою від 14.08.2017р., отже як оскаржений судовий акт станом на 18.09.2017р. підлягає перегляду в апеляційному порядку.

У зв’язку із відсутністю підстав для припинення апеляційного провадження відсутні також і підстави для повернення скаржнику судового збору, як про те клопоче Управління у вищезазначеному клопотанні, оскільки апеляційна скарга Управління комунального майна Миколаївської міськради на ухвалу місцевого господарського суду від 17.07.2017р. розглядається судом апеляційної інстанції по суті.

Сторони своїх представників в засідання суду апеляційної інстанції 18.09.2017р. не направили.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно із ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із ст.67 ГПК України, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Не допускається забезпечення позову у справах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення; надавати емітентом, реєстратором, зберігачем, депозитарієм реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства; участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством повноваження. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії. Не допускається накладення арешту на майно, на яке накладено арешт відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Не допускається забезпечення позову у справах, відповідачем у яких є неплатоспроможний банк або Фонд гарантування вкладів фізичних осіб шляхом: накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; заборони відповідачу вчиняти певні дії. Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, може бути передано приймаючому або перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передане майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту. Господарський суд, який розглядає спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, може винести ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства в частині зміни розміру статутного капіталу. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Види забезпечення позову можуть використовуватися господарським судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, заборона вчиняти дії має стосуватися лише пакета акцій, безпосередньо пов'язаного з предметом спору. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до роз’яснень, які містяться у пунктах 1,3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали від 17.07.2017р., позивач по справі при зверненні з позовом просив суд визнати незаконним та скасування розпорядження управління комунального майна Миколаївської міської ради від 20.06.2017 за №192-р, яким передано на баланс департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради комунальне майно, а саме: нежитлові приміщення, що розташовані по вул.Севастопольській, 61а/65, загальною площею332,80кв., рік забудови – 1987, за ринковою вартістю 691314грн. (п.1 Розпорядження), посилаючись на порушення свого охоронюваного законом інтересу на отримання нежитлових приміщень в оренду.

Разом з цим, звертаючись до суду з заявою про вжиття заходів про забезпечення позову ТОВ «ЖЕК «Забота» в обґрунтування заяви наголошувало на тому, що Управлінням неодноразово були порушені норми чинного законодавства України при розгляді питання щодо передачі в орендне користування нежитлових приміщень по вул.Севастопольській, 61а/15 та позивач вимушений постійно захищати свої права в судовому порядку. Під час розгляду даної справи судом, існує загроза вчинення з боку Управління дій, пов’язаних із відміною спірного розпорядження та прийняття іншого рішення про передачу третім особам зазначених приміщень, що зробить неможливим виконання рішення суду по даній справі.

Дослідивши мотиви оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції встановив, що ухвала містить виклад обставин, з якими позивач пов’язує необхідність вжиття судом заходів до забезпечення позову, посилання суду на відповідні приписи ГПК України та роз’яснення, які містяться у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», проте фактично не містить обґрунтування необхідності задоволення заяви ТОВ «ЖЕК «Забота» крім зазначення судом, що невжиття заходів по забезпеченню позову може призвести до заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення рішення у справі і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також може утруднити в подальшому виконання рішення господарського суду.

Колегія суддів зазначає, що ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову не містить обгрунтування наявності правового зв'язку між заявленими позовними вимогами та запропонованими заходами до забезпечення позову, при цьому місцевий господарський суд не навів доказів та мотивів щодо необхідністі вжиття саме таких заходів до забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.33 ГПК України обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Правові підстави для вжиття таких заходів до забезпечення позову позивачем, в порядку ст.ст.32-34 ГПК України не доведені, як і не доведено належними доказами того твердження, що відповідач вчиняє дії, спрямовані на скасування розпорядження №192-р від 20.06.2017р. та прийняття іншого рішення про передачу третім особам спірних приміщень, що зробить неможливим виконання рішення суду по даній справі.

Заходи до забезпечення позову повинні співвідноситись із заявленими вимогами, тобто бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Оскільки у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, то на момент прийняття оскаржуваної ухвали місцевий суд при розгляді відповідної заяви ТОВ «ЖЕК «Забота» повинен був перевірити наявність зв'язку між забороною Управлінню приймати будь-які рішення та вчиняти дії, пов`язані з передачею третім особам в користування на будь-яких правах нежитлових приміщень, розташованих по вул.Севастопольській, 61а/15 в м.Миколаєві та предметом позовних вимог – скасуванням Розпорядження відповідача №192-р від 20.06.2017р., яким нежитлові приміщення, розташовані по вул.Севастопольській, 61а/15 в м.Миколаєві, передані на баланс Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради.

Колегія суддів констатує, що заходи до забезпечення позову, запропоновані позивачем в заяві від 14.07.2017р. та, відповідно, вжиті судом першої інстанції, не перебувають у логічному та фактичному зв’язку із предметом позову, адже до моменту набрання законної сили судовим рішенням у спорі про скасування Розпорядження №192-р від 20.06.2017р. будь-які інші дії та рішення Управління щодо розпорядження нежитловими приміщеннями не повинні вчинятись та прийматись.

Твердження ж позивача про намір Управління відмінити власне розпорядження є лише припущенням та до уваги при вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову братись не може.

При постановленні оскаржуваної ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову судом першої інстанції не враховано, що дії, пов`язані з передачею третім особам в користування на будь-яких правах нежитлових приміщень, розташованих по вул.Севастопольській, 61а/15 в м.Миколаєві, не є предметом спору в даній справі, а взаємозв’язок заходу у вигляді заборони відповідачу вчиняти вищезазначені дії з предметом позову ТОВ «ЖЕК «Забота» взагалі відсутній.

Відтак, оскаржувана ухвала є такою, що постановлена з неправильним застосуванням норм процесуального права (ст.ст.66,67 ГПК України), оскільки вжиті заходи не є адекватними предмету позовної вимоги та не спроможні забезпечити виконання відповідного рішення суду при задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів скасовує ухвалу господарського суду Миколаївської області від 17.07.2017р., відмовляючи в задоволенні заяви ТОВ «ЖЕК «Забота» про забезпечення позову та у задоволенні клопотання про повернення судового збору.

Керуючись ст.ст.44,99,101-106 ГПК України, колегія суддів –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 17.07.2017р. скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК «Забота» про забезпечення позову відмовити.

Відмовити Управлінню комунального майна Миколаївської міської ради у задоволенні клопотання про повернення сплаченого за подання апеляційної скарги судового збору.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25.09.2017р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Таран С.В.