Рішення № 69152294, 20.09.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2017 р.Справа № 916/1706/17

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: не зявився.

Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №б/н від 10.01.2017р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Галеан, ЛТД до товариства з обмеженою відповідальністю „Аквафрост про стягнення 32 487,77 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Галеан, ЛТД (далі по тексту ТОВ „Галеан, ЛТД) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Аквафрост (далі по тексту ТОВ „Аквафрост) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 31 652,44 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 26 816,00 грн., пені у розмірі 2 753,60 грн., 3 % річних у розмірі 312,98 грн., збитків від інфляції у розмірі 1 769,86 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором № 191314 від 07.11.2014р. зобовязань в частині сплати вартості поставленого товару.

Відповідач заперечував проти позову посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Зокрема, ТОВ „Аквафрост наголошувало, що позивачем у порушенням умов договору № 191314 від 07.11.2014р. було поставлено товар неналежної якості.

31.08.2017р. ТОВ „Галеан, ЛТД було подано до господарського суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, у відповідності до якої позивач просив суд стягнути із ТОВ „Аквафрост заборгованість у загальному розмірі 32 487,77 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 26 816,00 грн., пені у розмірі 3 451,55 грн., 3 % річних у розмірі 396,73 грн., збитків від інфляції у розмірі 1 823,49 грн. Заява про збільшення розміру позовних вимог була прийнята до розгляду господарським судом як остаточна, оскільки приписами ст. 22 ГПК України позивачу надано право до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

07.11.2014р. між ТОВ „Галеан, ЛТД (Постачальник) та ТОВ „Аквафрост (Покупець) було укладено договір № 191314, відповідно до умов якого Постачальником були прийняті на себе зобовязання із постачання Покупцеві товару, а Покупцем зобовязання з оплати отриманого товару.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Відповідно до п. п. 2.2, 2.3, 2.4 договору № 191314 від 07.11.2014р. постачання товару здійснюється партіями у відповідності до погодженої сторонами заявки на отримання товару, у якій зазначається найменування/асортимент, кількість, ціна товару, додаткові характеристики товару. Строк поставки товару складає 5 календарних днів від дати направлення Покупцем заявки Постачальнику, якщо інший строк поставки не узгоджений сторонами безпосередньо у заявці. В момент передання товару Постачальник зобовязаний передати Покупцю наступні документи: видаткову накладну; податкову накладну; документи на підтвердження якості товару; товарно-транспортну накладну; рахунок-фактуру.

Положеннями п. 3.4 договору № 191314 від 07.11.2014р. передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар протягом 14 календарних днів від дати поставки товару. Додатковою угодою від 24.03.2016р. до договору № 191314 від 07.11.2014р. сторонами було погоджено, що Покупець зобовязаний оплатити товар протягом 30 календарних днів від дати поставки товару.

Згідно з приписами п. 8.7 договору № 191314 від 07.11.2014р. договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої зобовязань. Договір є продовженим на наступний календарний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде заявлено про його розірвання. Додатковою угодою від 01.01.2017р. до договору № 191314 від 07.11.2014р. сторонами було продовжено термін дії договору до 31.12.2017р.

На виконання умов договору № 191314 від 07.11.2014р., укладеного між сторонами по справі, ТОВ „Галеан, ЛТД було поставлено ТОВ „Аквафрост обумовлений сторонами товар, що підтверджується товарно-транспортною накладною №0178 від 17.01.2017р. та рахунком-фактурою №0151 від 17.01.2017р. на суму 23 076,00 грн., а також експрес-накладною №59000231833243 від 18.01.2017р. та рахунком-фактурою №0198 від 18.01.2017р. на суму 3 740,00 грн.

В порушення прийнятих на себе грошових зобовязань за договором № 191314 від 07.11.2014р. відповідачем не було оплачено вартість поставленого товару, у звязку з чим, ТОВ „Галеан, ЛТД звернулось до відповідача із претензією №69 від 29.03.2017р., яка з боку ТОВ „Аквафрост залишилася без задоволена, у звязку з чим, позивач звернувся до господарського суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в порушення взятих на себе зобовязань за договором № 191314 від 07.11.2014р. у визначений договором строк не було перераховано на користь позивача вартість поставленого ТОВ „Галеан, ЛТД товару на суму 26 816,00 грн.

В результаті викладеного, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ „Галеан, ЛТД в частині стягнення із ТОВ „Аквафрост основної заборгованості у розмірі 26 816,00 грн. є обґрунтованими та підлягающими задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобовязань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого товару позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано ТОВ „Аквафрост до сплати 3% річних в сумі 396,73 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних господарський суд зазначає про його правильність та обґрунтованість, у звязку з чим, позовні вимоги ТОВ „Галеан, ЛТД у названій частині підлягають задоволенню.

Крім того, з посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції в сумі 1 823,49 грн. через порушення останнім власних зобовязань у спірних правовідносинах. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком задоволення позовних вимог ТОВ „Галеан, ЛТД в частині стягнення збитків від інфляції на суму 1 823,49 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору № 191314 від 07.11.2014р. у випадку несвоєчасної оплати Покупцем вартості отриманого від Постачальника товару, Покупець зобовязаний виплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від загальної вартості не оплаченого товару або несвоєчасного оплаченого, за кожен день порушення строків оплати.

З посиланням на умови договору № 191314 від 07.11.2014р. та приписи чинного законодавства України, позивачем було нараховано ТОВ „Аквафрост до сплати пеню за порушення строків оплати вартості поставленого товару у розмірі 3 451,55 грн.

Відповідно до ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, відповідно до преамбули 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) вказаний закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд зазначає про його правильність, у звязку чим позовні вимоги ТОВ „Галеан, ЛТД в частині стягнення із ТОВ „Аквафрост пені у розмірі 3 451,55 грн. підлягають задоволенню.

При цьому, судом критично оцінюються доводи ТОВ „Аквафрост щодо поставки товару неналежної якості, що, за його думкою, свідчить про відсутність підстав для стягнення за рахунок відповідача вартості такого товару, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Приписами ст. 675 ЦК України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Господарський суд зауважує, що відповідачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження звернення до позивача із претензіями щодо неналежної якості отриманого товару, що дозволяє суду дійти висновку про виконання ТОВ „Галеан, ЛТД зобовязань, прийнятих на себе за умовами договору № 191314 від 07.11.2014р., та свідчить про необхідність стягнення із ТОВ „Аквафрост вартості поставленого позивачем товару.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Аквафрост в загальній сумі 32 487,77 грн. витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених ТОВ „Галеан, ЛТД позовних вимог шляхом присудження до стягнення із ТОВ „Аквафрост суми основного боргу у розмірі 26 816,00 грн., пені у розмірі 3 451,55 грн., 3 % річних у розмірі 396,73 грн., збитків від інфляції у розмірі 1 823,49 грн. відповідно до ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546-549, 610 612, 615, 617, 625, 627, 629, 662, 664, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193, 230-232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Аквафрост /68000, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, буд. 1-Е, ідентифікаційний код 33798852/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Галеан, ЛТД /76026, м. Івано-Франківськ, вул. Довженка, буд. 26, ідентифікаційний код 30016454/ суму основного боргу у розмірі 26 816,00 грн. /двадцять шість тисяч вісімсот шістнадцять грн. 00 коп./, пеню у розмірі 3 451,55 грн. /три тисячі чотириста пятдесят одна грн. 55 коп./, 3 % річних у розмірі 396,73 грн. /триста девяносто шість грн. 73 коп./, збитки від інфляції у розмірі 1 823,49 грн. /одна тисяча вісімсот двадцять три грн. 49 коп./, судовий збір у розмірі 1 600,00 грн. /одна тисяча шістсот грн. 00 коп./ Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 25 вересня 2017 р.

Суддя С.П. Желєзна