Постанова № 69152157, 21.09.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2017 р. Справа № 914/1109/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства «Львівдах»

на рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2017

у справі № 914/1109/17

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Львівська область, м. Борислав,

до відповідача Приватного підприємства «Львівдах», Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ,

про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 95830,57 грн.

представники сторін:

- від позивача - не з'явився,

- від відповідача - Паращич Л.В.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України відповідачу роз'яснено. Заяв про відвід складу суду не поступало.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.07.2017 у справі №914/1109/17 (суддя Фартушок Т.Б.) частково задоволено позов фізичної особи-підприємця (надалі - ФОП) ОСОБА_3, стягнуто з Приватного підприємства (надалі - ПП) «Львівдах» на користь позивача 59644,00 грн. основного боргу, 7430,98 грн. пені, 2057,81 грн. трьох відсотків річних, 7873,83 грн. інфляційних втрат та 1285,71 грн. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення 5000,00 грн. основного боргу припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмета спору. В решті позову відмовлено.

При вирішенні спору, суд першої інстанції встановив, що між сторонами у даній справі виникли правовідносини за договором про надання послуг, відповідно до якого позивачем було надано обумовлені послуги, проте відповідач їх не оплатив, що й стало підставою для часткового задоволення позову у даній справі. Вирішуючи справу, суд врахував заяву відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, а також здійснив власний перерахунок заявлених до стягнення сум пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач у справі оскаржив його в апеляційному порядку в частині стягнення 7430,98 грн. пені, посилаючись на те, що суд першої інстанції визначив її розмір із неправильним застосуванням ч.6 ст.232 ГК України, ст. 253, 258, 260, 261 та 267 ЦК України.

Позивач не виконав вимог ухвал суду від 31.07.2017 та 17.08.2017 та не подав відзиву на апеляційну скаргу. Крім того, ним не забезпечено в судове засідання явку повноважного представника, хоча він належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення йому поштового відправлення з ухвалою суду.

Оскільки в матеріалах справи наявно достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

01.03.2016 між ФОП ОСОБА_3 (виконавцем) та ПП «Львівдах» (замовником) було укладено договір про надання послуг №1, за умовами якого виконавець зобов'язувався надавати замовнику згідно його замовлень механізми та транспортні засоби для виконання робіт на об'єктах замовника та надавати транспортні послуги по перевезенню вантажів згідно замовлень замовника, а замовник зобов'язувався підтвердити фактично надані виконавцем послуги і оплатити їх вартість згідно виставлених рахунків та підписаних актів виконаних робіт.

Відповідно до пункту 2.1 договору вартість послуг визначається кількістю фактично відпрацьованих машино-годин та вартістю однієї машино-години використаного замовником механізму або транспортного засобу і погоджується сторонами на момент виникнення послуги, що відображається у рахунках та актах виконаних робіт.

Пунктом 2.2 договору сторонами погоджено, що вартість транспортних послуг по перевезенню вантажів визначається за одну із наданих виконавцем послуг автомобільним транспортом, або за один кілометр загального пробігу і проводиться замовником по ціні, що погоджується сторонами на момент виникнення послуги, та відображається в рахунках та актах виконаних робіт.

Загальна вартість договору складається із вартості наданих за ним транспортних послуг, послуг машинами та механізмами, що надаються за договором (п. 2.3 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено обов'язок виконавця надавати механізми та транспортні засоби вчасно і у справному стані згідно замовлень Замовника, а також здійснювати їх заправку паливно-мастильними матеріалами для безперебійної роботи протягом робочого дня.

Відповідно до пункту 3.2 договору замовник зобов'язаний використовувати механізми та транспортні засоби згідно їх функціонального призначення; забезпечити безпечні умови виконання робіт на об'єктах з використанням механізмів та транспортних засобів, а також надавати виконавцю можливість доступу на об'єкт з метою контролю використання механізмів та транспортних засобів за їх функціональним призначенням.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016 з проведенням остаточних розрахунків (п.6.1 договору).

Позивачем на виконання умов укладеного між сторонами договору надано відповідачу послуги на суму 64644,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 09.03.2016 №ОУ-0000011 на суму 3840,00 грн., від 10.03.2016 №ОУ-0000012 на суму 3840,00 грн., від 11.03.2016 №ОУ-0000013 на суму 3840,00 грн., від 14.03.2016 №ОУ-0000014 на суму 4536,00 грн., від 15.03.2016 №ОУ-0000017 на суму 4536,00 грн., від 22.03.2016 №ОУ-0000023 на суму 9072,00 грн., від 24.03.2016 №ОУ-0000026 на суму 4536,00 грн., від 01.04.2016 №ОУ-0000033 на суму 5100,00 грн., від 01.04.2016 №ОУ-0000034 на суму 3456,00 грн., від 04.04.2016 №ОУ-0000035 на суму 3456,00 грн., від 11.04.2016 №ОУ-0000041 на суму 3456,00 грн., від 12.04.2016 №ОУ-0000042 на суму 3456,00 грн., від 13.04.2016 №ОУ-0000044 на суму 3840,00 грн., від 14.04.2016 №ОУ-0000046 на суму 3840,00 грн., від 15.04.2016 №ОУ-0000048 на суму 3840,00 грн., а також рахунками-фактурами від 09.03.2016 №СФ-0000012 на суму 3840,00 грн., від 10.03.2016 №СФ-0000013 на суму 3840,00 грн., від 11.03.2016 №СФ-0000014 на суму 3840,00 грн., від 14.03.2016 №СФ-0000017 на суму 4536,00 грн., від 15.03.2016 №СФ-0000020 на суму 4536,00 грн., від 22.03.2016 №СФ-0000026 на суму 9072,00 грн., від 24.03.2016 №СФ-0000029 на суму 4536,00 грн., від 01.04.2016 №СФ-0000040 на суму 5100,00 грн., від 01.04.2016 №СФ-0000041 на суму 2456,00 грн., від 04.04.2016 №СФ-0000043 на суму 3456,00 грн., від 11.04.2016 №СФ-0000050 на суму 3456,00 грн., від 12.04.2016 №СФ-0000051 на суму 3456,00 грн., від 13.04.2016 №СФ-0000053 на суму 3840,00 грн., від 14.04.2016 №СФ-0000055 на суму 3840,00 грн., від 15.04.2016 №СФ-0000057 на суму 3840,00 грн. Вказані акти підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору.

З метою досудового врегулювання спору позивач 09.03.2017 звертався до відповідача з претензією від 06.03.2017 б/н із вимогою про сплату боргу з оплати наданих за договором послуг в розмірі 64644,00 грн. Відповідачем вказану претензію залишено без відповіді та реагування.

Зважаючи на наведене позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з відповідача 64644,00 грн. основного боргу за надані за договором послуги, а також 9742,48 грн. інфляційних нарахувань, 2061,52 грн. 3% річних, 19382,57 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містяться у ст.193 ГК України.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було зазначено вище, факт надання виконавцем обумовлених договором послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 64644,00 грн., які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і пункту 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно пунктів 2.4 та 2.5 договору, оплату за надані виконавцем послуги замовник здійснює щомісячно у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у національній валюті - гривні на розрахунковий рахунок виконавця протягом п'яти днів з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що замовник надані послуги не оплачував, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 64644,00 грн. основного боргу з оплати наданих за договором послуг.

Водночас, під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, замовник сплатив 5000,00 грн. суми основного боргу на підставі платіжного доручення від 03.07.2017 №272.

У зв'язку з цим, позивач подав до суду першої інстанції клопотання про припинення провадження на підставі пункту 1-1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмета спору в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. суми основного боргу

Згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З врахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог у даній справі про стягнення з відповідача 59644,00 грн. основного боргу та про припинення провадження у справі в частині стягнення 5000,00 грн. основного боргу на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмета спору.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 5.1 договору сторонами встановлено, що, у випадку порушення своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність, визначену договором та чинним законодавством України.

Згідно пункту 5.3 договору у випадку порушення строків оплати, передбачених договором, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення.

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

20.06.2017 відповідачем подано до Господарського суду Львівської області клопотання, у якому просить суд застосувати до вимог про стягнення пені наслідки спливу позовної давності.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається із відтиску календарного штемпеля відділення поштового зв'язку про прийняття до пересилки цінного листа з описом вкладення №8239100103690, позовну заяву позивачем подано до Господарського суду Львівської області 25.05.2016.

Згідно приписів ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до ч.4 названої статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зважаючи на вказані приписи чинного законодавства, а також взявши до уваги положення ч.5 ст. 254 ЦК України та п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, відповідно до якого день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені, суд першої інстанції здійснив перерахунок суми пені, заявленої до стягнення позивачем, із врахуванням заяви відповідача про застосування до вимог про стягнення пені наслідків спливу позовної давності (розрахунок додано судом апеляційної інстанції).

На основі власного розрахунку пені суд першої інстанції встановив, що позовні вимоги про стягнення 19382,57 грн. пені за порушення порядку і строку оплати наданих за договором послуг підлягають до задоволення частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 7430,98 грн. В решті позову в цій частині відмовив у зв'язку із пропуском позивачем позовної давності.

Перевіривши розрахунок пені, який здійснений судом першої інстанції із врахуванням прострочення оплати по кожному окремому акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), до кожного з яких зокрема застосовувалися положення п.1 ч.2 ст.258 ЦК України та ч. 6 ст.232 ГК України та визначалися періоди нарахування пені, судова колегія вважає, що стягнення 7430,98 грн. пені з відповідача є обґрунтованим.

Згідно ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши перерахунок заявлених до стягнення сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, який був здійснений місцевим господарським судом у зв'язку із невірним визначенням періодів існування заборгованості, колегія суддів погоджується із висновком про наявність підстав для стягнення 2057,81 грн. 3% річних та 7873,83 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині правомірно задоволено частково.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2017 у справі №914/1109/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Львівдах» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Л.С. Данко