Рішення № 69152115, 21.09.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2017 р.Справа №917/1508/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Ст. Поділ, 5, м. Полтава, 36022 ; адреса для листування: 39601, м. Кременчук, пр-т Свободи (вул.60 років Жовтня), 8

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава, 36039, м. Полтава, вул. Сінна, 36

про стягнення 23369,37 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №10-74/1942 від 15.02.2017 р.

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №2 від 03.01.2017р.

Після виходу з нарадчої кімнати в судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за договором про постачання електричної енергії №538 від 14.02.2014р. у розмірі 23 369,37 грн., з яких: 15 424,97 грн. - пеня; 4 122,50 грн. - інфляційні нарахування; 3 821,90 грн. - 3% річних від простроченої суми.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, викладених в позовні заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема з тих підстав, що Квартирно-експлуатаційний відділ м.Полтава є бюджетною установою і фінансується з державного бюджету за кошторисом Міністерства оборони України та є розпорядником коштів 3-го рівня. Відповідач є одним із суб"єктів господарської діяльності у Збройних силах України, на який покладено завдання, пов"язані із забезпеченням належного стану військових частин та військкоматів, підтримання безперебійної роботи військових установ, забезпечення житлом воїнів, які брали участь в АТО.

Згідно Договору про постачання електричної енергії №538 від 14.02.2014р., Відповідач постійно, по мірі надходження коштів від фінансового органу, який забезпечує фінансування, проводив розрахунки за спожиту електроенергію в повному обсязі.

Фінансування щодо оплати за надані послуги здійснюється лише на погашення основної суми заборгованості, кошти на сплату штрафних санкцій у Державному бюджеті України на 2017рік для Міністерства оборони України не передбачені, а тому Відповідач сплатити їх не в змозі.

Квартирно-експлуатаційний відділ м.Полтава позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків н виконання договірних зобов"язань, тому прострочення сплати боргу є наслідком обставин, які від нього не залежать. Вказана заборгованість виникла у зв"язку з тим, що кошти з державного бюджету не були вчасно перераховані. В зв"язку з викладеним та на підставі ст. 83 ГПК України, відповідач просить суд зменшити розмір пені.

10.09.2017р. за вх. канцелярії суду №11612 від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у розгляді справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (03049, м. Київ-49, вул. Курська, 13-А) та Північне територіальне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України (14038, м. Чернігів, вул. О.Молодшого, 17).

21.09.2017р. за вх. канцелярії суду №11612 представник відповідача подав клопотання про залишення без розгляду клопотання про залучення до участі у розгляді справи третіх осіб.

Розглянувши подані клопотання суд відхиляє клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава про залучення до участі у розгляді справи третіх осіб.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989 р.).

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, суд спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

між ВАТ "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії ВАТ "Полтаваобленерго", яке у відповідності до рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Полтаваобленерго» від 20.04.2011р. змінило організаційно-правову форму товариства на Публічне акціонерне товариство «Полтаваобленерго» (далі - позивач, постачальник електричної енергії) та Квартирно - експлуатаційним відділом м. Полтава (далі - відповідач, споживач) 14 лютого 2014 року було укладено договір №538 про постачання електричної енергії (далі - Договір)

Згідно п.1.1 договору теплопостачальна організація зобов"язалася надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а споживач зобов"язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Відповідно до п. 2.2.2 договору відповідач зобов"язався оплачувати постачальнику вартість спожитої теплової енергії та додаткові рахунки, виписані на підставі даного договору, згідно з умовами цього Договору та додатку до нього №4 Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п.1 додатку до договору №4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" розрахунковим періодом є календарний місяць. Поняття розрахунковий період та календарний місяць при розрахунках за спожиту теплову енергію вважаються прирівняними.

Розрахунки за теплову енергію проводяться споживачем грошовими коштами, або іншими формами розрахунків, які не суперечать чинному законодавству України, на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації.

За дату оплати приймається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації.

Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаним в додатку №2 Гкал, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми "заборгованості" на початок місяця.

Розрахунки за використану теплову і енергію здійснюються за тарифом, затвердженими в установленому законом порядку.

Сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного договору, споживач зобов'язаний проводити не пізніше семи календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що відповідачем були порушені договірні зобов'язання перед ним в частині своєчасної оплати за спожиту теплову енергію, у визначені договором строки.

Викладене позивач підтверджує виставленими відповідачу рахунками на оплату отриманих послуг, реєстрами отримання рахунків та платіжними дорученнями з оплати відповідачем вартості спожитої теплової енергії.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача:

- 15 424,97 грн. пені за прострочення зобов'язань за січень 2017р. - квітень 2017р. за загальний період з 14.02.2017р. по 01.06.2017р.;

- 4 122,50 грн. втрат від інфляції за прострочення зобов'язань за січень 2017р., за загальний період з 16.02.2017р. по 15.06.2017р.;

- 3 821, 90 грн. 3% річних за прострочення зобов'язань за січень 2015р., квітень 2015 р., грудень 2015р., січень 2016р. лютий 2016р., січень 2017р., квітень 2017р., за загальний період з 20.02.2015р. по 01.06.2017р.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі постачання електричної енергії правовідносин з приводу постачання теплової енергії в гарячій воді.

Статтею 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

З огляду на визначений сторонами в договорі порядок розрахунків за спожиту теплову енергію, дати здійснених відповідачем проплат рахунків, матеріалами справи підтверджено, порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення вчасних розрахунків за спожиту теплову енергію.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст.ст. 547-548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

В пункті п.6 додатку №4 до договору сторони погодили, що за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного позивачем заявлено до стягнення:

- 15 424,97 грн. пені за прострочення зобов'язань за січень 2017р. - квітень 2017р. за загальний період з 14.02.2017р. по 01.06.2017р.;

- 4 122,50 грн. втрат від інфляції за прострочення зобов'язань за січень 2017р., за загальний період з 16.02.2017р. по 15.06.2017р.;

- 3 821, 90 грн. 3% річних за прострочення зобов'язань за січень 2015р., квітень 2015 р., грудень 2015р., січень 2016р. лютий 2016р., січень 2017р., квітень 2017р., за загальний період з 20.02.2015р. по 01.06.2017р.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 15 424,97 грн. пені, 3 821,90 грн. 3% річних та 4 122,50 грн. інфляційних з урахуванням моменту виникнення зобов"язань щодо оплати за кожний окремий місяць та здійснених відповідачем проплат, суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені, 3% річних та інфляційних є правомірним (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Як вже зазначалось у описовій частині даного рішення, відповідач у відзиві просив суд про зменшення розміру стягуваної пені в порядку п. 3 ст. 83 ГПК України.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що останнє є обґрунтованим та підлягає частково задоволенню за наступного мотивування.

Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як роз"яснив Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами), вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи специфічний вид діяльності відповідача, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобов"язань за Договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - суд зменшує розмір пені на 85%, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату активної електричної енергії підлягають задоволенню частково у розмірі 231,37 грн.

При цьому судом враховано правову позицію Конституційного Суду України, зазначену у рішенні від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013, про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 231,37 грн. пені, грн., 4 122,50 грн. - інфляційні нарахування; 3 821,90 грн. - 3% річних від простроченої суми є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в іншій частині - у позові відмовити.

При цьому враховано, що пунктом 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов"язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу м. Полтава, вул. Сінна, 36, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 08377170) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, буд. 5, м. Полтава, 36022; ідентифікаційний код 00131819) 2 313,75 грн. пені, 4 122,50 грн. - інфляційні нарахування; 3 821,90 грн. - 3% річних від простроченої суми, а також витрати на сплату судового збору в ромірі 1600,00 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.09.2017 року

Суддя Гетя Н.Г.