Рішення № 69151974, 19.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.09.2017Справа №910/8281/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/8281/17

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Білгород-Дністровський,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ,

Київська міська рада, м. Київ,

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ, та

Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ,

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_3 (довіреність від 11.11.2016 № 1); ОСОБА_1 (особисто; паспорт серія НОМЕР_1

відповідача - не з'явились;

третьої особи-1- Ходоровича О.М. (довіреність від 12.05.2017 №064-4727);

третьої особи-2 - Рог О.В. (довіреність від 17.08.2017 №225-КМГ-2880);

третьої особи-3 - Сергієнко А.О. (довіреність від 28.12.2016 № 05703-24120);

третьої особи-4 - не з'явились;

вільний слухач - ОСОБА_7 (паспорт серія НОМЕР_2).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення (демонтажу) тимчасової споруди, що належить ФОП ОСОБА_2 за його власний рахунок.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2017 було порушено провадження у справі, призначено судовий розгляд на 13.06.2017 та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації; далі - Департамент благоустрою).

04.07.2017 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 розгляд справи було відкладено на 04.07.2017 у зв'язку з неявкою представників відповідача та третьої особи-1; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Київську міську раду (далі - КМР).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 розгляд справи було відкладено на 25.07.2017 у зв'язку з неявкою представників відповідача та третьої особи-1; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу КМР (Київської міської державної адміністрації; далі - Департамент ресурсів).

25.07.2017 КМР подала суду документи для долучення до матеріалів справи.

25.07.2017 Департамент благоустрою подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив та проси суд у позові відмовити повністю.

25.07.2017 Департамент ресурсів подав суду письмові пояснення, в яких просив прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України та без участі представника третьої особи-3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 розгляд справи було відкладено на 08.08.2017 у зв'язку з неявкою представників відповідача та третьої особи-3; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (Київської міської державної адміністрації; далі - Департамент містобудування).

04.08.2017 Департамент благоустрою подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив та проси суд у позові відмовити повністю.

07.08.2017 позивач подав суду клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2017 розгляд справи було відкладено на 19.09.2017.

19.09.2017 КМР подала суду письмові пояснення, в яких вказала що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження порушення його прав та інтересів та просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача та ФОП ОСОБА_1 у судовому засіданні 19.09.2017 надали пояснення по суті спору та позовні вимоги підтримали повністю.

Представники третіх осіб-1, 2, 3 надали пояснення по суті спору.

Представники відповідача та третьої особи-4 у судове засідання 19.09.2017 не з`явилися; про причини неявки повноважних представників суд не повідомили; про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвали Господарського суду міста Києва були надіслані учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Крім того, до матеріалів справи долучено ухвали суду та конверти, які повернуті з адреси відповідача з відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання» і «адресат не проживає».

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 19.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані учасниками процесу документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, представників позивача та третіх осіб-1,2,3, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернулася з позовом до ФОП ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу тимчасової споруди.

Позов мотивовано тим, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, відповідачем розміщено тимчасову споруду, що порушує право позивача на користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

08.09.2015 за дорученням Департаменту благоустрою на підставі припису від 06.10.2014 №1407948, комунальним підприємством «Київблагоустрій» (далі - КП «Благоустрій») проведено демонтаж тимчасової споруди, розміщеної за адресою: АДРЕСА_2, власником якої є ФОП ОСОБА_1

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За приписами статті 13 Конституції України земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.

Згідно з частинами першою та другою статті 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною першою статті 124 ЗК України предбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За приписами статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, за приписами чинного законодавства право оренди земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, виникає з моменту державної реєстрації такого права на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки та відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Так, рішенням Подільської районної у місті Києві ради від 14.10.2010 №812 внесено зміни до рішення Подільської районної у місті Києві ради від 28.05.2009 №592, яким вирішено передати підприємствам, організаціям та приватним підприємцям, за умови одержання висновків уповноважених органів, в оренду строком до трьох років земельні ділянки для розміщення малих архітектурних форм та вхідних груп, та включено до пункту 1.1 вказаного рішення позицію: ФОП ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_1.

Частиною першою статті 124 ЗК України в редакції, чинній на момент прийняття рішення від 14.10.2010 №812, передбачалось, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів отримання позивачем висновків уповноважених органів щодо погодження відведення земельної ділянки та укладення договору оренди земельної ділянки з подальшою реєстрацією права оренди у встановленому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що за даними міського земельного кадастру земельна ділянка (обліковий код НОМЕР_3 на АДРЕСА_1, площею 56 кв.м., на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування з 25.10.2000 час обліковується за приватним підприємцем ОСОБА_1 (після одруження ОСОБА_1), яка є землекористувачем зазначеної земельної ділянки.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 рішення КМР від 18.04.2013 №194/925 «Про ведення міського земельного кадастру» міським земельним кадастром є електронна (автоматизована) геоінформаційна система і база даних, що забезпечує збирання, оброблення, аналіз, моделювання, постачання геопросторових даних і відображає черговий стан використання та охорони земель комунальної власності територіальної громади та інших земель міста Києва. Пунктом 2 вказаного рішення ради ведення міського земельного кадастру покладено на Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Тобто, міський земельний кадастр є інформаційною системою, яка відображає всю наявну у органа місцевого самоврядування інформацію щодо чергового стану використання певної земельної ділянки, проте не встановлює прав користування такою ділянкою. Внесення до бази даних міського земельного кадастру відомостей про позивача лише підтверджує фактичне використання ФОП ОСОБА_1 відповідної земельної ділянки на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування без оформлення права користування (оренди) у встановленому законом порядку.

Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі №6-658цс15 при застосуванні частини другої статті 152 ЗК України суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Слід зазначити, що у встановленому законом порядку ФОП ОСОБА_1 дії КП «Благоустрій» та Департаменту благоустрою щодо знесення її тимчасової споруди не оскаржила.

Позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, щодо розміщення саме відповідачем тимчасової споруди на земельній ділянці позивача.

Крім того, за даними міського земельного кадастру за ФОП ОСОБА_2 земельні ділянки не обліковуються, інформація про підстави та наміри щодо набуття зазначеною особою прав на земельну ділянку за вказаною адресою відсутня.

Позивач документально не підтвердив право на звернення з даним позовом, оскільки з позовом про захист порушеного права на земельну ділянку звертається особа, що має право на користування такою земельною ділянкою.

Разом з тим, позивачем не доведено, що саме відповідач порушує право ФОП ОСОБА_9 на користування земельною ділянкою.

Доказів того, що вказані особи діяли з порушенням чинного законодавства станом на час розгляду спору немає.

Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Позивач не подав суду належних та допустимих доказів (у розумінні статі 32 ГПК України) наявності обставин та підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на наведене у позові слід відмовити.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 27.09.2017.

Суддя І.Д. Курдельчук