Ухвала суду № 69150498, 20.09.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 601/148/17Головуючий у 1-й інстанції Мочальська В.М. Провадження № 22-ц/789/967/17 Доповідач - Сташків Б.І.Категорія - 51

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Щавурська Н. Б., Хома М. В.,

За участю секретаря - Романюк Х.Ю.

та сторін-позивача ОСОБА_1 його представника ОСОБА_2,представника відвідача ДП "Кременецьке лісове господарство" Зарічного І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної (немайнової ) шкоди ,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до наказу т.в.о. ДП "Кременецький лісгосп" №4-4 від 03 січня 2017 року його звільнено з посади лісничого Кременецького лісництва за прогул згідно норм п.4ст. 40 КЗпП України. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки з наказом про звільнення його не ознайомлено, в наказі не наведені причини його звільнення та не вказано дати, місяця та року коли ним допущено порушення трудової дисципліни, окрім того вказує, що його звільнено без згоди первинної профспілкової організації ДП "Кременецьке лісове господарство", членом якої він являється. ОСОБА_1 зазначає, що 02 грудня 2016 року він був відсутній на роботі з поважних причин, оскільки його було викликано повісткою в слідче відділення Кременецького відділу поліції ГУНП в Тернопільській області де з його участю проводилися слідчі дії у кримінальному провадженні. Також, позивач вважає, що через незаконне звільнення з підприємства, йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 7 000 грн.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 червня 2017 року позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді лісничого державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" з 03 січня 2017 року.

Стягнуто з державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 44550 (сорок чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень 09 копійок (нараховано без врахування утримання прибуткового податку громадян та інших обов'язкових платежів) та 5000 (п'ять тисяч) гривень на відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Стягнуто з державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" в користь держави 1280 (одну тисячу двісті вісімдесят) гривень судового збору.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за місяць в сумі 7615 (сім тисяч шістсот п'ятнадцять) гривень 40 коп. (нараховано без врахування утримання прибуткового податку громадян та інших обов'язкових платежів) допущено до негайного виконання.

В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ДП "Кременецьке лісове господарство" зазначає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зокрема, апелянт посилається на те, що ОСОБА_1 зобов'язаний був приступити до роботи на підприємстві 02 грудня 2016 року, оскільки на лікарняному він перебував до 01 грудня 2016 року, проте позивач на роботу 02 грудня 2016 року не з'явився та не здав підприємству листок непрацездатності. Окрім того, представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 не було повідомлено керівництво підприємства про причини його відсутності на робочому місці, через що і був складений акт, на підставі якого і було звільнено позивача за прогул. Також, вказує,що позивачем не наведено жодного доказу та аргументу про заподіяння йому моральної шкоди.

У судовому засіданні представник відвідача ДП "Кременецьке лісове господарство" Зарічний І.Я. підтримав подану апеляційну скаргу , просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечили, просили її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення , виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 215 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення відповідає вказаним вимогам.

Так, задовольняючи частково позовну заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що відсутність позивача на робочому місці більше трьох годин 02 грудня 2016 року зумовлена поважними причинами, які відповідачем не було враховано при винесенні наказу про звільнення.

Колегія суддів, погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 наказом №97-к від 01 липня 2078 року позивач був прийнятий на роботу лісничим в Кременецьке лісництво, яке неодноразово перейменовувалось та з 10 лютого 2005 року перейменовано на ДП «Кременецьке лісове господарство».

Відповідно до наказу №4-к від 03 січня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади лісничого з 03 січня 2017 року згідно з п.4ст.40 КЗпП України за прогул. В наказі зазначено, що при його винесенні ДП "Кременецький лісгосп" не бере до уваги рішення профкому про ненадання згоди на звільнення у зв'язку з його необґрунтованістю. Підставами даного наказу зазначається акт про відсутність на роботі від 27 грудня 2016 року та акт про відмову від ознайомлення з листом від 03 січня 2017 року.

Згідно акту, складеного 27 грудня 2016 року т.в.о лісничого Кременецького лісництва Бобриком В.М., т.в.о. директора лісгоспу Войтюк О.П. та інженера з підготовки та обліку кадрів Трачук Р.П. - ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 02 грудня 2016 року з 08.00 год. по 17.00 год. і не повідомив про причину своєї відсутності.

Як вбачається з акту, складеного 03 січня 2017 року т.в.о. директора ДП «Кременецький лісгосп» Войтюк О.П., головним лісничим Іваницьким Р.С., начальником відділу лісового господарства Колінчук С.С., головою профкому Сорока П.В., інженера з підготовки та обліку кадрів Трачук Р.П. - ОСОБА_1 відмовився від підписання листа щодо його відсутності на робочому місці 02 грудня 2016 року.

Відповідно до п.4 ст.40 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір із працівником у разі прогулу без поважних причин: у разі відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, в тому числі безперервно або сумарно (постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року №9.) Прогул є порушенням трудової дисципліни, за що ст.147 КЗпП України передбачено притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності накладанням такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення.

Виходячи з вимог ст. 149 КЗпП України і Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників і службовців підприємств, установ, організацій від 20 липня 1984 №213, роботодавець або керівник структурного підрозділу повинен вимагати від працівника, який порушив трудову дисципліну, письмових пояснень про таке порушення. І тільки ретельно вивчивши причини прогулу, можна приймати рішення про стягнення.

До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як хвороба працівника або членів його сім'ї, виклик до правоохоронних (міліції, прокуратури, суду) або інших органів при наявності виправдувального документа, стихійні лиха, участь працівника в порятунку людей або майна, нерегулярна робота транспорту відмова від незаконного переведення та невихід у зв'язку з цим на нову роботу, тощо.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 давав пояснення, що 02 грудня 2016 року був відсутнім на роботі, у зв'язку з викликом його в слідчі органи Кременецького відділу поліції, де проводилися слідчі дії за його участю. Повідомити вчасно про виклик його в поліцію не міг так, як з 09 листопада по 01 грудня 2016 року знаходився на лікарняному, а повістку отримав на передодні виклику його до слідчого поліції.

Згідно повідомлення первинної профспілкової організації ДП "Кременецький лісгосп" 03 січня 2017 року відбулося спільне засідання профкому і адміністрації ДП "Кременецький лісгосп" де розглядалося подання про звільнення з роботи ОСОБА_1 за прогул 02 грудня 2016 року, і з врахуванням його пояснень члени профспілки утрималися від дачі дозволу на звільнення з роботи.

Такі пояснення були подані позивачем і адміністрації ДП Кременецькому лісовому господарстві.

Відповідно до довідки ДП "Кременецьке лісове господарство" № 10-118 від 16 лютого 2017 року ОСОБА_1 27 грудня 2016 року здав повістку про виклик його до СВ Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області для участі у допиті як свідка на 02 грудня 2016 року. Повістка про виклик зареєстрована у книзі вхідної кореспонденції за № 458 від 27 грудня 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно повістки старшого слідчого СВ Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області Капранчук Р.В. від 01 грудня 2016 року ОСОБА_1 викликався в каб. №26 до СВ Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області о 9 год. 00 хв. за адресою: вул. Драгоманова, 5 м. Кременець для участі у допиті як свідка у кримінальному провадженні № 12016210120000155. У повістці зазначено, що позивач прибув на слідчі дії 02 грудня 2016 року о 9 год. 05 хв..

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що процесуальні норми зобов'язують особу прибути за викликом відповідного органу в зазначений ним день і час, тому в разі виклику працівника до правоохоронного органу роботодавець зобов'язаний звільнити його від роботи в цей час, так як виходячи з норм ст.ст.133-140 КПК України, встановлено, що особа зобов'язана прибути на виклик слідчого.

Згідно довідки №1763/109/02/15-р від 02 січня 2017 року т.в.о. начальника СВ Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції Щура М.М. вбачається, що 02 грудня 2016 року лісничий Кременецького лісництва ОСОБА_1 викликався повісткою до Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області на проведення за його участі слідчих дій та згідно довідки старшого слідчого СВ Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції Капранчук Р.В., позивач перебував на слідчих діях, зокрема на допиті в якості свідка в СВ Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області 02 грудня 2016 року в період часу з 09.05 год. по 13.00 год. та з 14.12 год. по 16.00 год..

Аналогічна інформація про виклик ОСОБА_1 міститься і в довідках Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області (а.с.14), від 17 лютого 2017 року (а.с.70,88) від 21 серпня 2017 року (а.с.151). Судом першої інстанції та апеляційної інстанції перевірялася достовірність первинних довідок Кременецької поліції . Кременецьким ВП ГУНП в Тернопільській області суду представлено копію журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених у відділ поліції , із запису яких вбачається , що ОСОБА_1 02 грудня 2016 року прибув по повістці в Кременецьку поліцію де перебував з 9 год 00 хв до 13 год 10 хв та з 14 год 00 хв до 17 год 55 хв. Аналіз даних доказів дають підстави вважати, що ОСОБА_1 знаходився 02 грудня 2017 року в Кременецькій поліції де давав пояснення слідчому та за його участю проводилися слідчі дії з приводу порушення кримінальної справи.

Таким чином, суд правильно дійшов до висновку про те, що відсутність позивача на робочому місці 02 грудня 2016 року протягом робочого дня зумовлена поважними причинами, оскільки він цього дня витратив час на дорогу в обидві сторони до СВ Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області, час його перебування становив з 09.05 год. по 13.00 год. та з 14.12 год. по 16.00 год., із врахуванням гарантованого часу для обідньої перерви.

Колегія суддів вважає, що відсутність працівника на роботі у зв'язку із його викликом в слідчі органи є поважною причиною відсутності на роботі, а отже не може вважатися прогулом в розумінні ст. 40 КЗпП України, а тому і не тягне наслідків, передбачених у п. 4 ч. 1 ст. 40, ст.147 КЗпП України.

Апеляційний суд приходить до переконання, що роботодавець отримавши 03 січня 2017 року пояснення позивача про відсутність його на робочому місці повинен був врахувати це як поважною причиною, оскільки під час проведення слідчих дій особа зобов'язується прибути до слідчого, а роботодавець зобов'язаний надати на це дозвіл. Саме обов'язком а не правом є надання дозволу роботодавця, про що свідчать норми чинного законодавства. А тому, не можуть братися до уваги доводи апелянта про те, що позивачем здійснено прогул без поважних причин, оскільки вони є не обґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

Окрім того, судом першої інстанції враховано, що раніше іншого порушення трудової дисципліни позивачем не допускалося і з його трудової книжки вбачається, що за час його праці на підприємстві йому неодноразово оголошувалися подяки, премії та інші види заохочень, також ОСОБА_1 присвоєно "Заслуженого працівника сільського господарства України" згідно Указу Президента № 830/96 від 12 жовтня 1996 року.

Судова колегія не приймає до уваги доводи представника ДП Кременецького лісового господарства про те, що позивач ОСОБА_1, як свідок викликався в Кременецький відділ поліції 02 листопада 2016 року, а не 02 грудня 2016 року, оскільки як вбачається із довідки Кременецького відділу поліції, дата 02 листопада вказана з технічною помилкою та зі змісту даної повістки вбачається, що вона виписувалася 01 грудня 2016 року, що підтверджує помилковість дати виклику ( а.с. 61, 151).

Також, не може бути підставою для скасування судового рішення доводи апелянта про те, що профспілковий комітет, не приймав рішення, щодо дачі згоди на звільнення з роботи ОСОБА_1, оскільки як вбачається з листа профспілкового комітету в спільному засіданні з адміністрацією ДП " Кременецького лісового господарства" розглядалося питання про звільнення з роботи ОСОБА_1 і саме наявність довідки Кременецького відділу поліції про виклик позивача для проведення слідчих дій 02 грудня 2016 року послужило підставою для всіх членів профспілки утриматися від дачі згоди на звільнення позивача з роботи.

Відповідно до ч. 1ст. 235 КЗпП України, у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що розрахунок зроблений судом першої інстанції про нарахування середньомісячної заробітної плати позивачеві, ґрунтується та відповідає вимогам ч.2 ст 235 кзпП, а також відповідно до положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду про відшкодування моральної шкоди позивачеві, оскільки вони відповідають обставинам справи.

Так, згідно норм ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Дана норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підстави виникнення правовідносин, щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди., що в даному випадку проявилася у незаконному позбавленні особи на працю.

Згідно вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі (постанова ВСУ у справі № 6-54цс11).

Згідно з п. 9постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"(із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду №5 від 25травня 2001 року) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, судом першої інстанції при встановленні розміру відшкодування моральної шкоди, враховано характер та обсяг страждань, понесених позивачем, зважаючи на принцип розумності, виваженості та справедливості, а також взяті до уваги доводи позивача , що протиправне звільнення завдало шкоди його здоров'ю та самопочуттю.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ДП "Кременецьке лісове господарство" слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" - відхилити.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 червня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Тернопільської області набирає законної з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Б.І. Сташків