Ухвала суду № 69149738, 27.09.2017, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/991/15-к

Провадження № 1-кп/456/41/2017

УХВАЛА

27 вересня 2017 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Гулкевича О. В. ,

з участю: секретаря Кулешник С.М., прокурора Байси М.М.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Стрию кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, раніше судимого, який обвинувачуєтьсявчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 та ч.2 ст.307 КК України,

В С Т А Н О В И В :

в судовому засіданні прокурор у звязку з відкладенням судового розгляду клопотав про продовження ОСОБА_2 строку тримання під вартою на 60 днів, покликаючись на те, що з моменту обрання такого не змінилися обставини, які стали підставою для обрання даного запобіжного заходу; будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для зміни чи скасування такого не встановлено; ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину; раніше неодноразово судимий, тому перебуваючи на волі може переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

ОСОБА_2 вважав, що доводи прокурора щодо існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України голослівні.

Захисник останнього адвокат ОСОБА_1 просила змінити підзахисному запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з покладенням певних обовязків, передбачених ст.194 КПК, оскільки внаслідок необґрунтованого обвинувачення останній перебуває під вартою з 25.02.2015р.; ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були підставою для застосування до підзахисного зазначеного запобіжного заходу, не підтверджені жодними доказами; ОСОБА_2 не має наміру переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчиняти інші злочини. Обвинувачений має постійне місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_5, тому сама лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для застосування до нього найбільш впливового запобіжного заходу.

Згідно вимог ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Суд, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, приходить до висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш мякого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, раніше неодноразово судимий в тому ж рахунку й за вчинення умисних тяжких злочинів (судимість не знята й не погашена), що свідчить про його схильність до вчинення інших кримінальних правопорушень; немає близьких родичів чи інших осіб, які б взяли його на поруки та заслуговують на довіру чи особливу довіру; не був офіційно працевлаштований, не одружений, що свідчить про відсутність міцних соціальних звязків у місці його проживання, а тому інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою не можуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов'язків та запобігти спробам переховуватись від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.

Відтак, суд вважає, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 сприятиме дотриманню мети застосування такого забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків та зможе запобігти спробі переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Доводи захисника останнього - адвокат ОСОБА_1 щодо зміни її підзахисному запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, наведені у клопотанні, не підтверджені жодними доказами, тому підстав для задоволення такого суд не вбачає.

Виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченому під час розгляду справи, суд вважає за необхідне продовжити тримання обвинуваченого під вартою на шістдесят днів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд

у х в а л и в :

клопотання прокурора задоволити. ОСОБА_2 11.04.1967р. народження, який обвинувачуєтьсявчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 та ч.2 ст.307 КК України, продовжити строк тримання під вартою - на 60 днів, тобто до 25 листопада 2017 року включно.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 про зміну ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та скерувати начальнику ЛСІ УДДУ з ПВП Львівської області для відома.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя ОСОБА_3