Ухвала суду № 69148648, 26.09.2017, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/4207/17

пр. № 1-кп/336/419/2017

УХВАЛА

Іменем України

26 вересня 2017 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Скибі О.Б., за участю прокурора Мірзоян Т.В., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника адвоката ОСОБА_2, представника потерпілого адвоката ОСОБА_3, розглянувши в відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченого у кримінальному провадженні за звинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя, який проживає та зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_2, у скоєнні злочину, передбаченого ст. 365 ч. 2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за звинуваченням ОСОБА_1, у скоєнні злочину, передбаченого ст. 365 ч. 2 КК України.

Прокурором заявлено клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів з покладенням обов'язків не залишати житло у певний період часу, прибувати до суду за викликом, заборонити спілкування з потерпілим та усіма свідками у кримінальному провадженні. Необхідність обрання запобіжного заходу обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, у звязку з чим обвинувачений, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і наступного покарання може умисно ухилятися від явки до суду, використовуючи своє службове становище та досвід роботи у правоохоронних органах може знищити або вжити заходів до знищення або переховування доказів у кримінальному провадженню, обставини вчинення злочину, а саме застосування фізичного насильства свідчить про наявність ризику незаконного впливу на свідків, експертів, іншого підозрюваного, а відсутність обмеження у пересуванні ОСОБА_1 може здійснити вплив на свідків,.

В судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання на зазначених підставах.

Представник потерпілого підтримав клопотання прокурора.

Обвинувачений та захисник проти задоволення клопотання заперечували, вказуючи, що прокурором не надано належних та допустимих доказів існування ризиків, про наявність яких зазначено у клопотанні, обвинувачений на своїй посаді не пов'язаний зі слідством та не має можливості втручатись у діяльність слідчих органів, усі речові докази у кримінальному провадженні перебувають на зберіганні у СУ прокуратури Запорізької області, будь-якого впливу на потерпілого чи свідків обвинувачений не здійснював, тим більше, потерпілий перебуває за межами України. Всі посилання прокурора на необхідність застосувати до ОСОБА_1 запобіжного заходу ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені доказами.

При вирішенні клопотання суд виходить з наступного.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

В обґрунтування клопотання про обрання запобіжного заходу прокурором до клопотання надано лише витяг з ЄРДР щодо внесення відомостей до реєстру про вказаний злочин, а також копії ухвал слідчих суддів та колегії суду апеляційної інстанції, якими вирішувалось клопотання прокурора на стадії досудового розслідування.

Водночас, виходячи з принципу обовязковості безпосереднього дослідження доказів та сприймання їх судом, суд не вбачає підстав покладатись на висновки суддів, яким клопотання прокурору про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 було задоволено в ході досудового розслідування, адже жодного доказу, який досліджувався суддями колегії суддів суду апеляційної інстанції, а рівно і слідчим суддею при продовження строку запобіжного заходу, не було надано прокурором суду при розгляді нового клопотання.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

При цьому суд враховує, що за загальновідомою практикою ЄСПЛ, а також численних розяснень ВССУ ризики, які були підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, за спливом часу зникають або мають тенденцію до зменшення, що у свою чергу обумовлює те, що у кожному наступному випадку застосування судом таких заходів рішення суду має ґрунтуватись на більш вагомих доказах, наданих стороною обвинувачення.

Суд не може застосовувати будь-які заходи забезпечення кримінального провадження без ретельного вивчення усіх обставин, викладених у клопотанні, з'ясування наявності підтвердження таких обставин належними доказами та надання їм відповідної оцінки.

Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Запорізької області від 19.06.2017 року ОСОБА_1 у вказаному кримінальному провадженні обрано Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.07.2017 року строк тримання ОСОБА_4 під домашнім арештом продовжено до 17.08.2019 року включно.

Кримінальне провадження було направлено до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 01.08.2017 року та ухвалою суду від 07.08.2017 року було призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні на 16.08.2017 року.

Посилання прокурора на те, що питання про запобіжний захід ОСОБА_1 до спливу дії попередньої ухвали слідчого судді не було вирішено через не проведення підготовчого судового засідання протягом дії ухвали безпідставні і свідчать про незнання прокурором обставин проведення підготовчого судового засідання або умисне перекручення фактичних подій.

Так, у судовому засіданні 16.08.2017 року суд був позбавлений можливості провести підготовче судове засідання у звязку з тим, що прокурор, який з'явився для участі у судовому засіданні, не був готовий для проведення підготовчого судового засідання, а також у звязку з тим, що представник потерпілого не надав документів, які б уповноважували його на представництво інтересів потерпілого, вказавши, що вказані документи були надані ним стороні обвинувачення, а прокурор у свою чергу матеріалів кримінального провадження, в яких дійсно і перебували такі документи, при собі не мав.

Також суд звертає увагу, що до 21.09.2017 року прокурор з клопотанням про продовження чи обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу не звертався, не зважаючи на те, що судом підготовче судове засідання було призначене в межах дії ухвали суду про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 на стадії досудового розслідування.

Таке клопотання було подано прокурором до суду лише 21.09.2017 року, а обвинуваченому та захиснику вручено того ж дня о 15.30 годині, що позбавило можливості суд розглянути клопотання того ж дня, враховуючи несвоєчасність його вручення стороні захисту.

Водночас суд констатує, що після закінчення строку дії попередньої ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 викликався до суду чотири рази та жодного разу не порушив обов'язків, покладених КПК України на обвинуваченого, в частині явки до суду.

Суд погоджується з тим, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ст. 365 ч. 2 КК України, враховуючи, що обґрунтованість підозри щодо нього була предметом перевірки слідчими суддями та колегією суддів суду апеляційної інстанції, а також і тим, що на цей час ОСОБА_1 обвинувальним актом висунуте таке обвинувачення.

Водночас другою обовязковою умовою для обрання обвинуваченому будь-якого запобіжного заходу є наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а рівно і доведення існування таких ризиків належними та допустимими доказами.

Будь-які твердження про обставини, на які посилається прокурор, потерпілий, захисник або обвинувачений, мають бути підтверджені належними та допустимими доказами та не можуть визнані як судом як фактичні чи правдиві лише на підставі їх ствердження учасником провадження, інакше нівелюються саме по собі правосуддя як розгляд справи безстороннім та неупередженим судом.

Посилання прокурора на те, що ОСОБА_1 може ухилитися від явки до суду та перешкодити у такий спосіб встановленню істини у кримінальному провадження спростовані повністю тим, що, як вже зазначалось судом, ОСОБА_1, строк дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу якому скінчився, жодного разу не порушив обовязку явки до суду.

Крім того, суду взагалі не зрозуміло яким чином обрання ОСОБА_1 саме такого запобіжного заходу може убезпечити від ухилення від явки до суду, враховуючи, що засоби електронного контролю за місцем перебування особи до ОСОБА_1 не застосовувались.

Також суд не бачить жодного звязку між тим, що при скоєнні злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_1 було застосовано фізичне насильство, з твердженням прокурора про те, що обвинувачений вчинятиме незаконний вплив на свідків, експертів та іншого підозрюваного у кримінальному провадженні, про що зазначено у клопотанні.

Суду взагалі не зрозуміло на якого саме «іншого підозрюваного» може впливати ОСОБА_1, враховуючи відсутність такої особи у цьому кримінальному провадженні.

Твердження прокурора про те, що ОСОБА_1, не будучи обмеженим у пересуванні, може чинити реальний вплив на свідків шляхом їх підкупу можуть розцінюватись судом лише як недоведені домисли, адже будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 вчиняв чи намагався вчинити такі дії прокурором суду не надано. Тим більше, не зрозуміло яким чином обовязок перебування вдома у нічний час, а саме на необхідність обмеження ОСОБА_1 у пересуванні прокурор посилався в обґрунтування запобіганню такому ризику, може обмежити таку можливість обвинуваченого за наявності відповідного бажання.

Наявність у ОСОБА_1 наміру чинити будь-який вплив на потерпілого, який перебуває поза межами України, або на свідків, прокурором не підтверджена жодним доказом, натомість як відсутність таких дій опосередковано підтверджена відсутністю звернень з боку потерпілого та свідків до правоохоронних органів, що підтверджено листом Шевченківського ВП від 25.09.2017 року.

Також безпідставними є твердження, викладені у клопотанні, що ОСОБА_1 матиме змогу вчиняти подібні злочини за умови не обрання йому запобіжного заходу, адже ОСОБА_1 є особою раніше не судимою.

Статтями 8,9 КПК України до основних з засад кримінального провадження віднесені законність та верховенство права, зміст яких полягає у тому, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Безпідставними є посилання також і на можливість ОСОБА_1, використовуючи свою посаду, знищити або підробити докази, адже усі речові доказі відповідно до відомостей в реєстрі матеріалів досудового розслідування, зберігаються у сторони обвинувачення, тож у разі дотримання стороною обвинувачення порядку їх зберігання у ОСОБА_1 відсутній доступ до цих доказів.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу не є обґрунтованим належним чином, а обставини, зазначені прокурором в якості обґрунтування існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Керуючись ст. 331 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_1, який обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ст. 365 ч. 2 КК України, залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Дацюк