Ухвала суду № 69148109, 22.09.2017, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7326/17 1-кп/335/440/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2017 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі колегії суддів: головуючого судді Рибалко Н.І., суддів Воробйова А.В., Геєць Ю.В., за участі секретаря Барсукової В.В., прокурора Хруща П.В., представника цивільного позивача ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду м.Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3, у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

19.06.2017 р. до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080000000200 від 13.05.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3, у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.

23.06.2017 р. ухвалою суду вказане кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання за участю сторін.

Під час підготовчого судового засідання прокурор, представник потерпілого, обвинувачений та його захисник вважали можливим призначити судовий розгляд кримінального провадження.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши в нарадчій кімнаті обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування у відповідності до положеньст. 314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, приходить до наступного висновку.

Згідно з п. 13 ч. 1ст. 3 КПК Україниобвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4ст. 110 КПК Україниобвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченимст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2ст. 291 КПК України, обвинувальний акт наряду з іншими реквізитами обов'язково має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статтіКК Українита формулювання обвинувачення. При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

При цьому п. 1ст. 91 КПК Українирегламентовано, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та інші обставини, які мають значення для кримінального правопорушення.

Як вказують приписи ч. 1ст. 91 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91 цього Кодексу, які, виходячи зі змісту закону, має містити обвинувальний акт в формулюванні обвинувачення, з посиланням на фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими, - покладається на слідчого, прокурора.

Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 не містить посилання на фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими і які відносить до предмету доказування у кримінальному провадженні.

Так, викладене в обвинувальному акті обвинувачення не містить викладу об'єктивної сторони вчинених злочинів, а саме: відсутні відомості щодо обставин (час, місце, дата), при яких у обвинуваченого ОСОБА_3 виник злочинний умисел, який відповідно до вимогст. 91 КПК Українипідлягає доказуванню, спрямований на протиправне привласнення майна територіальної громади Запорізької області, а тому не може вважатися висунутим в порядку, встановленомуКПК Українита позбавляє суд призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

Окрім того, аналіз змісту обвинувального акту вказує на те, що обвинувальний акт складений без дотримання положень п.5 ч.2ст. 291, ст.91 КПК України, фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення викладені неоднозначно, неконкретно та неповно, в обвинувальному акті не розкриті фактичні обставини кримінального правопорушення. Така не визначеність та не конкретність в обвинувальному акті свідчить про неповне викладення обставин кримінального правопорушення, встановлених прокурором під час досудового слідства.

Такі недоліки обвинувального акту не можуть бути усунуті в ході судового розгляду, оскільки відповідно до частини 1статті 337 КПК Українисудовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Згідно положення п. а ч.3ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Тобто, викладення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення повинне бути в однозначно зрозумілій формі.

Частина 3 ст. 6 Конвенції містить лише перелік окремих випадків застосування загального принципу справедливого судового розгляду, проголошеного у ч. 1 ст. 6, Конвенції. Права, перелічені у ч. 3 ст. 6 Конвенції не є вичерпними і становлять аспекти поняття справедливого судового розгляду у кримінальних справах. Тому ч. 3 ст. 6 Конвенції повинна тлумачитися з урахуванням загальної частини ст. 6. Гарантії, що містяться у ч. 3 ст. 6 Конвенції, покликані забезпечити дотримання принципу змагальності у кримінальному процесі і тим самим - дотримання принципу справедливого судового розгляду. Ці гарантії самі по собі не є метою; вони повинні тлумачитися у світлі функції, яку вони виконують у загальному контексті судового розгляду. Необхідний зв'язок об'єднує право для особи у найкоротші строки отримати точну інформацію зрозумілою для неї мовою про природу та підстави обвинувачення і обумовлює право на захист.

Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено те, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначив ЄСПЛ в своєму рішенні «Маестрі проти Італії» (заява № 39748/98) від 17.02.2004р. закон має бути доступним для конкретної особи і сформульованим з достатньою чіткістю для того, щоб вона могла, якщо це необхідно, за допомогою кваліфікованих радників передбачити в розумних межах, виходячи з обставин справи, ті наслідки, які може спричинити означена дія. Щоб положення національного закону відповідали цим вимогам, він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», п. 79). Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», п.58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п.34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини» п.47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст.6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.54, а також «Даллос проти Угорщини», п.47).

Відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України, обвинувачення має бути логічним та конкретним, виходячи з об'єктивно встановлених обставин кримінального правопорушення, і у ході співставлення яких з ознаками кваліфікації слідчому належить керуватися кримінальним законом, який характеризує об'єктивну сторону конкретного кримінального правопорушення.

Колегія суддів встановила, що таким вимогам обвинувальний акт не відповідає, а відсутність конкретного обвинувачення свідчить про те, що слідчим та прокурором проігноровані вказані вимоги закону, бо наведені обставини, що характеризують об'єктивну сторону злочинів, передбачених ст. 191, 366 КК України, зазначені в ньому формально, неповно, без вказівок обставин злочину, які підлягають дослідженню при розгляді даної категорії справ.

Згідно ч. 1ст. 9 КПК Українипід час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. При цьому, відповідно до ч. 5 даноїстатті цього Кодексу кримінальне процесуальнезаконодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно п. 1 ч. 5ст. 216 КПК Українидетективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-2, 369, 369-2, 410Кримінального кодексу України, якщо наявна умова, щорозмір предмета злочину або завданої ним шкоди впятсот і більше разівперевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчиненослужбовою особоюдержавного органу, правоохоронного органу, військового формування,органу місцевого самоврядування, субєкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків)злочин вчинено,

Як вбачається з обвинувального акту, кримінальне правопорушення було вчинене в період часу з листопада 2015 по грудень 2015р. службовою особою та шкода, завдана ним складає 3972120,00 грн, що у 600 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення злочину. отже, відповідно до ч. 5ст. 216 КПК України досудове розслідування у даному кримінальному провадженні мали здійснювати детективи НАБ України.

При цьому, в порушення вказаних вимог закону, досудове розслідування проводилось слідчим управлінням ГУ Національної поліції в Запорізької області. та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області.

Відповідно до ч. 5ст. 36 КПК Українизаборонено доручати проведення досудового слідства у злочинах, підслідних детективам НАБ України, іншим правоохоронним органам, у тому числі слідчим Національної поліції та прокуратури.

Всупереч вимогамст. 216 КПК України, вказане кримінальне провадження не було своєчасно передано за підслідністю компетентному органу досудового розслідування.

Окрім цього, Спеціалізована антикорупційна прокуратура відповідно до вимог ч. 5ст. 8 Закону України «Про прокуратуру»є єдиним самостійним структурним підрозділом Генеральної прокуратури України, уповноваженим здійснювати нагляд за дотриманням законів НАБ України при проведенні оперативно-розшукової діяльності та досудового слідства.

Таким чином, затвердження даного обвинувального акта прокурором який здійснює нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 є незаконним, так як суперечить вимогам ч. 5ст. 8 Закону України «Про прокуратуру».

З огляду на викладене такі порушення закону, допущені під час досудового розслідування, перешкоджають призначенню кримінального провадження до судового розгляду, оскільки досудове розслідування даного кримінального провадження, а також затвердження обвинувального акта по даному кримінальному провадженню, проводили не уповноважені на це особи.

Таким чином, прокурором порушені вимоги кримінального процесуального закону, а саме вимоги п. 5 ч. 2ст. 291 КПК України, оскільки конкретне обвинувачення у вчиненні відповідних злочинів ОСОБА_3 фактично не висунуто, що унеможливлює судовий розгляд кримінального провадження та можливість забезпечення справедливого судового розгляду відповідно доЄвропейськ ої Конвенції з прав людинита ч. 5ст. 216 КПК України, оскільки досудове розслідування було проведено з порушенням правил підслідності, не уповноваженим на те органом, у зв'язку з чим обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору через його невідповідність вимогам кримінального процесуального закону.

Керуючись ст. ст. 291,314 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080000000200 від 13.05.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3, у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, - повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Запорізької області, через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом 7 днів з дня її оголошення.

Головуючий : Н.І. Рибалко

Судді: А.В. Воробйов

ОСОБА_5