Рішення № 69147991, 22.09.2017, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/9435/17 2/335/1727/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2017 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Войтович Г.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 51, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди

В обґрунтування позову зазначав, що він проходив службу у Демократичній Республіці Афганістан з 30.04.1985 по 05.11.1986. При виконанні своїх службових обовязків позивач отримав вогнепальні осколкові поранення голови, правої ноги (контузія головного мозку 1986 р.), що підтверджено висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи № 2787/Ж від 28.11.2016, наслідком яких стали рубці шкіри в зазначених анатомічних областях, що в подальшому призвело до розвитку «Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ у вигляді посттравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ-ІІІ ст., прогресуючого кризового перебігу з вираженим церебростенічним синдромом, двобічною пірамідною симптоматикою, вегето-судинною дисфункцією, частими (1-2 рази на тиждень) судинними кризами змішаного характеру (лікворо-гіпертензивні, вертебробазилярні), амнестичним зниженням, емоційно-вольовою нестійкістю, інсомнією; післятравматичного церебрального арахноїдиту з вираженим лікворо-гіпертензивним синдромом, вираженим вестибуло-атактичним синдромом, центральною вестибулярною дисфункцією ІІІ ст., стійко вираженим цефалгічним синдромом; ІХС; гіпертонічної хвороби ІІ ст., 3 ст., високого ризику; органічного тривожного розладу особистості, що підтверджується медичними виписками.

Після проходження військової служби позивач отримав значні чисельні захворювання, які його турбують і на сьогоднішній день. Перебування на стаціонарному лікуванні призводило до нетривалого позитивного покращення, але в подальшому його стан здоровя не покращується, а з кожним роком, навпаки, погіршується, що підтверджується, в тому числі, і рішенням МСЕК, яким позивачу встановлено 3 групу інвалідності.

Позивача постійно турбують головні болі, які підсилюються при фізичному навантаженні, часто виникає запаморочення, похитування при ходінні, погіршення памяті, зниження слуху, працездатності, порушення сну, нудота, загальний озноб, слабкість, оніміння язика, губ, кінцівок, біль у хребті, дискомфорт в області серця, біль у колінних суглобах.

Крім зазначеного, позивач хворіє на невроз, який розвинувся внаслідок сильного перехвилювання під час проходження служби. Позивач неодноразово знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні та психоневрологічному диспансері. Проте, лікування дає лише тимчасове полегшення, але потім він знову відчуває сильний психологічний дискомфорт, страх та тривогу, його починають турбувати головні болі, запаморочення та відчуття розпачу. Наслідком цього є нестабільний артеріальний тиск, який постійно та різко підвищується, що супроводжується сильними головними болями, нудотою, ріжучими болями в області серця, а у звязку з отриманими значними ушкодженнями спини та нижніх кінцівок, він постійно страждає на набряки нижніх кінцівок.

У звязку із захворюваннями, які отримані під час захисту Вітчизни, порушено нормальний життєвий стан позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої нормальні життєві функції, звички та бажання. Позивач не має можливості працювати, оскільки без сторонньої допомоги він не може пересуватися на велику відстань, що поставило його у незручне становище через неможливість матеріально забезпечувати його родину.

Внаслідок вказаних обставин позивач не може вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт; порушена його душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху, що постійно негативно позначається на душевному стані позивача.

Тривале лікування позначилося на його психіці, він постійно знаходиться у пригніченому стані, оскільки є проблеми з придбанням ліків, які є занадто дорогими, а також через те, що здоровя неможливо відновити.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що внаслідок інвалідності порушено його нормальні життєві звязки, йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя, позивач просить стягнути з Міністерства оборони України моральну шкоду, яка завдана йому у результаті ушкодження здоровя при виконанні обовязків військової служби, яку він оцінює у 240000 грн., виходячи із тривалості й глибини душевних страждань та значного погіршення його здоровя.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник Міністерства оборони України ОСОБА_2 проти позовних вимог заперечувала у повному обсязі, її заперечення зводяться до того, що, на думку представника відповідача, Міністерство оборони України є неналежним відповідачем у вказаній справі, і позивачем не доведено вини відповідача у спричиненні моральної шкоди.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу в лавах Збройних Сил СРСР у період з 08.11.1984 по 05.11.1986 та приймав участь в складі діючої армії на території Демократичної Республіки Афганістан в бойових діях з 30.04.1985 по 05.11.1986 на посаді розвідника.

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ № 0823107 від 25.02.2017, ОСОБА_3 встановлено ІІІ групу інвалідності, при цьому зазначено, що поранення (контузія) та захворювання повязані з проходженням військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Як випливає зі змісту позову, ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом з посиланням на норми ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та положення ст.ст. 23, 1167 ЦК України.

Так, стаття 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Згідно із вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що причиною виникнення інвалідності у ОСОБА_3 є захворювання, яке повязано із проходженням військової служби у період з 30.04.1985 по 05.11.1986, на території ведення бойових дій.

У звязку із пораненням та захворюваннями, які позивач отримав в період участі у бойових діях, ОСОБА_3 неодноразово проходив лікування в умовах стаціонару, проте, на даний час здоровя не відновилося, і у лютому 2017 р. йому встановлено третю групу інвалідності, йому протипоказана важка фізична праця, стато-динамічні навантаження.

У зв'язку із погіршенням стану здоров'я він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, оскільки страждає на головний біль, підвищений артеріальний тиск, відчуває дискомфорт у області грудей, прискорене серцебиття, що підтверджується виписками із історії хвороби позивача, які долучені до позовної заяви, та не спростовано відповідачем при розгляді справи.

Наявність причинно-наслідкового зв'язку між виконанням обов'язків військової служби та наслідками (у тому числі і у заподіянні позивачеві моральної шкоди) підтверджується наявними в матеріалах справи медичними документами, в яких встановлено причину встановлення інвалідності ОСОБА_3 та надані рекомендації для подальшого лікування.

Слід також зазначити, що отримання позивачем будь-яких виплат, грошової допомоги при звільненні з військової служби у запас за станом здоров'я, пільг, гарантій та компенсацій відповідно до чинного законодавства, не звільняє відповідача від обов'язку відшкодування моральної шкоди, що прямо передбачено у ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Посилання представника відповідача на те, що Міністерство оборони України не є належним відповідачем у вказаній справі є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Положеннями ст. 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про Збройні сили України» встановлено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили України.

Відтак, у даному випадку, саме на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління, покладається обов'язок держави відшкодувати ОСОБА_3 моральну шкоду.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 21.10.2014 року у справі № 3-86гс/14, який згідно ст.360-7 ЦПК України є обовязковим для судів.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частинами першоютретьою статті 10 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Представником відповідача в обґрунтування своїх заперечень проти позову не було надано суду жодних доказів на їх обґрунтування, а також не доведено підстав для звільнення від доказування, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Натомість, позивачем додано до позовної заяви докази обґрунтованості заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, які у встановленому законом порядку відповідачем не були спростовані.

Разом із тим, розмір визначеної позивачем моральної шкоди суд вважає завищеним, виходячи з такого.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Заявлений позивачем розмір моральної шкоди в сумі 240 000 грн. суд визнає непомірним та таким, що не відповідає обставинам справи та не є адекватним нанесеній моральній шкоді. У контексті визначення справедливого розміру відшкодування моральної шкоди варто звернути увагу на такий елемент, як урахування притаманного конкретній країні рівня життя, адже некритичне слідування заявленим вимогам у частині визначення розміру відшкодування може призвести до істотного порушення балансу інтересів сторін з приводу відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин, суд, враховуючи вимоги розумності і справедливості, глибину фізичних та душевних страждань позивача, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення для відшкодування моральної шкоди Міністерством оборони України, дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 30 000 грн. на відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір, від сплати якого позивач звільнений відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 компенсацію за заподіяння моральної шкоди у розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 вересня 2017 р.

Повний текст рішення виготовлено 26 вересня 2017 р.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Шалагінова