Ухвала суду № 69144296, 27.09.2017, Харківський районний суд Харківської області

Справа №636/1001/14-к

Провадження №1-кп/635/793/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року Коллегія суддів Харківського районного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - Панас Н.Л.

суддів - Шинкарчука Я.А.

ОСОБА_1

при секретарі - Супрун Я.С.

за участю прокурора - Бєляшова

потерпілого - ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у с.Покотилівка кримінальне провадження №12013220450000345 за фактом скоєння ОСОБА_3 та ОСОБА_5,

кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 ч.2 п.12 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області перебуває зазначене кримінальне провадження.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив продовжити у відношенні обвинувачених строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, мотивуючи своє клопотання тим, що обвинувачені у разі зміни запобіжного заходу можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав клопотання прокурора і просив продовжити обвинуваченим строк дії запобіжного заходу.

Обвинувачені та їх захисники у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що вони вже тривалий час перебувають під вартою, ризики, наведені прокурором в його клопотанні не обгрунтовані, вони мають стійкі соціальні зв"язки, а тому просили змінити запобіжний захід на більш м"який.

Заслухавши учасників процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження, коллегія суддів приходить до висновку про те, що клопотання прокурора є обгрунтованим та підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Нормами ч.3 ст.331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 30.08.2017 року строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_5 продовжено до 01 жовтня 2017 року.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

При цьому, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Санкція ч.2 ст.115 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти років до довічного утримання. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, коллегія суддів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, його суспільну небезпечність, дані про особу обвинувачених, які свідчать про те, що обвинувачені в разі зміни запобіжного заходу може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків, а також враховуючи ту обставину, що розгляд судового провадження не закінчений, потерпілі та свідки не допитані, письмові та речові докази не досліджені, колегія суддів вважає наявним існування ризиків, які стали підставою для застосування відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Із зазначених підстав коллегія суддів приходить до висновку про продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу та виправдовують тримання особи під вартою.

Вищевказані обставини свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Разом з тим, в ході судового розгляду прокурором не обґрунтовано та не доведено існування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. У розумінні положень п.4 ч.1 ст.184, п.2 ч.1 ст.194 КПК України доведення обставин, які свідчать про існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, покладається на слідчого та прокурора. Зазначивши у клопотанні про наявність ризику передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, прокурор не конкретизував, яким саме чином, на його думку, обвинувачені можуть перешкоджати кримінальному провадженню, а тому коллегія суддів вважає, що існування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, є недоведеним.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.177, 197, 331 КПК України, коллегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Продовжити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі "Харківська установа виконання покарань (№27)" на 60 днів, до 25 листопада 2017 року включно.

Продовжити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі "Харківська установа виконання покарань (№27)" на 60 днів, до 25 листопада 2017 року включно.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Н.Л.Панас

Судді Я.А.Шинкарчук

ОСОБА_1