Ухвала суду № 69142951, 27.09.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2313/17

Номер провадження 1-кс/623/497/2017

УХВАЛА

іменем України

27 вересня 2017 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

слідчого судді Бєссонової Т.Д.,

за участю секретаря Довгополої І.В.,

прокурора Красилі І.І.,

слідчого СВ Ізюмського ВП ГУНП ОСОБА_1,

підозрюваного ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюмі Харківської області клопотання слідчого СВ Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області ст.лейтенанта поліції ОСОБА_1, погодженого з прокурором Ізюмської місцевої прокуратури ОСОБА_3, по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 06.09.2017 року за № 12017220320001073 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, офіційно не працюючого, раніше судимого:

1) 02.09.1997 року Воєнним судом Харківського гарнізону за ст. 240 П «А» КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 45 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, штраф 20 неоподаткованих мінімумів;

2) 28.12.1999 року Ізюмським міським судом Харківської області за ч.1 ст. 229-6 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 45 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, штраф 200 грн.;

3) 10.08.2000 року Ізюмським міським судом Харківської області за ч.3 ст. 140, 208, 42,43 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений умовно-достроково 11.04.2004 року з Диканівської ВК №12 Харківської області, не відбутий термін 2 місяці 12 днів;

4) 23.06.2005 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений по відбуванню строку 16.08.2008 року з Олексіївської ВК №25 Харківської області;

5) 21.10.2009 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області до 2 років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 09.09.2011 з Олексіївської ВК № 25 Харківської області, не відбутий термін 16 днів;

6) 23.01.2012 Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ст. ч.2 ст. 185, 395,70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 27.10.2014 року з Олексіївської ВК № 25 Харківської області, не відбутий термін 15 днів;

7) 22.05.2017 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ст. ч. 2 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,

який проживає без реєстрації за адресами: АДРЕСА_1, м. Ізюм, вул. Верхньо-Кремянецька, б.25

за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2017 року слідчий СВ Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з клопотанням, погодженим з прокурором Ізюмської місцевої прокуратури ОСОБА_3, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Обгрунтовуючи клопотання, слідчий посилався на те, що ОСОБА_2, 17.03.1979 р.н, будучи раніше неодноразово засудженим, останній раз 22.05.2017 Ізюмським міськрайонним судом Харківської області до 5 років позбавлення волі на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки, на шлях виправлення не став і знову вчинив корисливий умисний злочин проти власності при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_2, повторно, 07.08.2017, приблизно о 03.00 годині, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, через незачинені вхідні двері проник до квартири АДРЕСА_2, де шляхом вільного доступу зі столу, який знаходився в спальній кімнаті вказаної квартири таємно викрав мобільний телефон марки «Nokia 1280», вартістю згідно з висновком судовотоварознавчої експертизи № 4175 від 20.09.2017 183 грн. 00 коп., та мобільний телефон марки «Nokia 1616-2»вартістю згідно з висновком судовотоварознавчої експертизи № 4175 від 20.09.2017 153 грн. 00 коп., який належить потерпілому ОСОБА_4, чим останньому завдав майнової шкоди на загальну суму 336 грн. 00 коп.

Відомості про вказаний злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені слідчим Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 06.09.2017 за № 12017220320001073, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 26.09.2017 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.

У вчиненні даного злочину підозрюється ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Допитаний у якості підозрюваного ОСОБА_2 у вчиненні вищевказаного злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України свою вину визнав повністю.

Вина ОСОБА_2 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: протоколами огляду місця події від 09.09.2017, протоколом предявлення речей для впізнання за фотознімками від 09.09.2017 та 12.09.2017, протоколом огляду речей від 11.09.2017, показаннями свідка ОСОБА_5, слідчим експериментом за участі підозрюваного ОСОБА_2

В діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки кримінального правопорушення - злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 3 ст. 185 КК України.

За ч. 4 ст.12 КК України, вчинене ОСОБА_2 кримінальне правопорушення є тяжким злочином, відповідно, за вчинення якого, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною пятою ст. 176 КПК України.

Слідчий вважає, що враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_2 скоїв тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі позбавленням волі на строк від трьох до шести років, тому є підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від суду та органів досудового розслідування, може вчинити інший злочин та продовжити свою злочинну діяльність, крім того може незаконно впливати на свідків, а відтак все вказане свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів.

В судовому засіданні слідчий, прокурор підтримали клопотання в повному обсязі та просили його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_2 в судовому засіданні проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував та просив суд обрати запобіжний захід, не повязаний з позбавленням волі.

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, дослідивши копії матеріалів, додані до клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Слідчим суддею встановлено, що 06 вересня 2017 року відомості про дане кримінальне правопорушення внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12017220320001073 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

26.09.2017 року о 13-10 годині в порядку ст.ст.276-278 КПК України ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Виходячи зі змісту ст.183 КПК України, тримання під варто є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною пятою статті 176 цього Кодексу.

Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, що підтверджується матеріалами проведення досудового розслідування, а саме: протоколом огляду місця події, допитами свідків, речовими доказами.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного увязнення.

Крім того, необхідність задоволення клопотання слідчого вбачається й через призму декількох рішень ЄСПЛ, висновки яких прямо кореспондуються з положеннями ч.2 ст.8 КПК України, де зазначено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

З практики ЄСПЛ вбачаються, принципи конвенційного прецедентного права, як підстави для відмови в звільненні особи з-під варти, а саме: 1. ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії» від 10.11.1969 року; 2. ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя ( рішення ЄСППЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968 року).

У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п. 36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

В рішеннях Європейського суду існує розширене трактування терміну обґрунтована підозра, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). Що будь-яка стороння особа може бути переконаною в тому, що ця особа причетна до даного кримінального провадження.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий умисний злочини, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі від трьох до шести років, з метою уникнення кримінальної відповідальності може може переховуватися від суду та органів досудового розслідування, може вчинити інший злочин та продовжити свою злочинну діяльність, крім того може незаконно впливати на свідків, що перешкоджатиме встановленню істини по даному кримінальному провадженню, обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_2 більш мякого запобіжного заходу не зможе запобігти наявним ризикам, а тому слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_2

Відповідно до вимог ст.182 КПК України, слідчий суддя з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, визначає заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України - в розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 67 360,00 грн. (1684 х 40 = 67 360 грн.).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 177,178,182,183,184,192-194,196,197,395 КПК України, рішенням ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії», «Вемгофф проти Німеччини», «Мацнеттер проти Австрії», «Москаленко проти України», «Мюррей проти Об'єднаного Королівства», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі, проти Сполученого Королівства», ст. 5, 6 Європейської Конвенції з прав людини, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Харківської установи виконання покарань № 27 на 60 днів, а саме: з 16 години 45 хвилин 27 вересня 2017 року до 16 години 45 хвилин 25 листопада 2017 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 67 360 (шістдесят сім тисяч триста шістдесят) гривень, яку необхідно внести на депозитний рахунок: р/р № 37318098006674 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26281249, призначення платежу: застава згідно КПК по справі № 623/2313/17; н/п - 1-кп/623/497/2017 від ОСОБА_2 або його рідних.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_2 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_2 наступні обовязки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та\або місця роботи.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом пяти днів з дня її проголошення, а підозрюваним ОСОБА_2 в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя Т.Д. Бєссонова