Вирок № 69140975, 27.09.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/5137/17-к

провадження № 1-кп/415/691/17

ВИРОК

Іменем України

27.09.17 м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Бєлоусова Д.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017130240001305 від 30 червня 2017 року у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, інвалідом не являється, не працюючого, раніше судимого: 1) 12 травня 2006 року Соломянським районним судом міста Києва за ст. ст.185 ч.2, 186 ч.2, 186 ч. 3, 70 КК України до 4-х років позбавлення волі; 2) 22 лютого 2011 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 185 ч.2 КК України до 6-ти місяців арешту; 3) 20 квітня 2012 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 186 ч.2 КК України до 5-ти років позбавлення волі; 4) 26 січня 2017 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.185 ч.2 КК України до 1 року позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

29 червня 2017 року приблизно о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_1 перебуваючи у стані алкогольного спяніння, знаходячись за адресою: місто Лисичанськ, вулиця Сосюри 349 «а»/ 76, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна та вважаючи, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, повторно, таємно, викрав мобільний телефон «Flay» модель FS 454 Nimbus 8, що належить ОСОБА_2 вартість якого, згідно висновку товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/775е від 19.07.2017 року становить 1154 грн.10 коп., спричинивши потерпілій ОСОБА_2 майнової шкоди на вказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Від надання пояснень у вільній формі відмовився. Відповідаючи на питання зазначив, що дійсно 29 червня 2017 року у денний час, перебуваючи в квартирі за адресою: місто Лисичанськ, вулиця Сосюри 349 «а»/ 76, після вживання спиртних напоїв у компанії потерпілої ОСОБА_2, скориставшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав мобільний телефон «Flay», який в подальшому продав, а гроші витратив на власні потреби. В скоєному щиро кається та жалкує про вчинене, при цьому готовий нести визначене судом покарання. Заподіяну майнову шкоду потерпілій не відшкодував.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не зявилась, згідно телефонограми, зареєстрованої в журналі реєстрації телефонограм Лисичанського міського суду просила суд проводити судовий розгляд даного кримінального провадження без її участі, майнову шкоду не відшкодовано, однак ніяких претензій до обвинуваченого вона немає, на призначенні суворого покарання не наполягала.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі обвинувачений правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винність ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості;

- особу винного, який офіційно не працює, неодружений, інвалідом не являється, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с.50,52), у побуті за місцем мешкання характеризується задовільно (а.с.51), раніше судимий (а.с. 53-54);

- та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно дост. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно дост. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного спяніння.

Суд не визнає у якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого рецидив злочинів, зазначену в обвинувальному акті, оскільки відповідно до п. 19 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», якщо рецидив злочинів утворює одночасно їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК України як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, яка його обтяжує.

На підставі вищевикладеного, враховуючи: - вимоги ст. 65 КК Українипро те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, та беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який на час вчинення злочину офіційно не працював, єдиного джерела доходів не мав, маючи незняті та непогашені судимості за вчинення умисних корисливих злочинів на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний злочин проти власності перебуваючи у стані алкогольного спяніння, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості в період невідбутого покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 26.01.2017 року, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, судвважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише із застосуванням покарання, повязаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 185 КК України.

При цьому, суд з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, приймаючи до уваги обставини, що помякшують покарання - щире каяття обвинуваченого ОСОБА_1 та повне визнання вини останнім, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який під час судового розгляду вибачався за скоєне, усвідомлюючи характер своєї протиправної поведінки і її наслідків, виразив жаль з приводу вчиненого, надав правдиві свідчення про обставини вчиненого злочину, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчиненого кримінального правопорушення тяжких наслідків не настало, враховуючи думку потерпілої, яка на призначенні обвинуваченому суворого виду покарання не наполягала, а також те, що обвинувачений має постійне місце проживання, у побуті характеризується задовільно, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі найближче приближене до мінімальної міри покарання, в межах передбачених санкцією частини 2 ст. 185 КК України що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 дане кримінальне правопорушення вчинив в період невідбутого покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 26.01.2017 року, яким останнього було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України та засуджено до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців (а.с.56-58), суд вважає за необхідне застосувати правиласт. 71 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, - за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного за цим вироком покарання, покарання призначене вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 26 січня 2017 року.

При цьому суд враховує правову позицію викладену у п. 10 абз. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до якої, виходячи з положень частини 2 статті 75 КК України, а також змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання є неприпустимим, а тому підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.75 КК України - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, суд не вбачає.

Запобіжний захід, обраний відповідно до ухвали слідчого судді від 21 серпня 2017 року - у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 слід залишити без змін. Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід обчислювати з дня ухвалення вироку, тобто з 27 вересня 2017 року, оскільки згідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком, тобто покарання може бути призначене лише з моменту винесення судом обвинувального вироку.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ( в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-УІІІ), в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 за даним вироком покарання необхідно зарахувати строк попереднього увязнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, тобто з моменту обрання запобіжного заходу з 21 серпня 2017 року по день ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього увязнення за один день позбавленні волі.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою ОСОБА_2 заявлений не був, що не позбавляє права останньої відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися з цивільним позовом в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/775е від 19.07.2017 року, витрати у сумі 494 гривні 35 копійок (а.с. 28) на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ч. 3 ст.349,ст.368-370, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст. 185 КК Українита призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного за даним вироком покарання, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 26 січня 2017 року у виді 2 (двох) місяців позбавлення волі і, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю вироків, - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 8 (вісім) місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, залишити попередній, - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 27 вересня 2017 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ( в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-УІІІ) зарахувати в строк призначеного обвинуваченому за даним вироком покарання строк попереднього увязнення з моменту взяття під варту з 21 серпня 2017 року по день ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього увязнення за один день позбавленні волі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/775е від 19.07.2017 року у сумі 494 (чотириста девяносто чотири) гривні 35 копійок (№ рахунку 31117115700051, одержувач УДКСУ у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, ідентифікаційний код одержувача 37800278, банк одержувача ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013).

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області, а обвинуваченим, який тримається під вартою, з моменту вручення йому його копії.

Відповідно до ч.2ст.394 КПК Україницей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілій в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова