Постанова № 69140134, 07.09.2017, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/765/17

Провадження № 2-а/392/92/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2017 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Кратка Д.М., із участю секретаря судового засідання Касьян З.А., позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Маловисківського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області, третя особа: ліквідатор Відкритого акціонерного товариства «Маловисківський цукровий завод» арбітражний керуючий ОСОБА_3 про зобовязання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Маловисківського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області в призначенні йому, ОСОБА_1, пенсії по вислузі років з 11 травня 2017 року та зобов»язати Маловисківське об»єднане управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області призначити йому, ОСОБА_1, пенсію по вислузі років на підставі пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 11 травня 2017 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно його трудової книжки він працював з 11 серпня 1986 року по 01 березня 2001 року у ВАТ «Маловисківський цукровий завод» на посаді складача потягів (стаж роботи, що дає право на пенсію по вислузі років на даному підприємстві складає 14 років 6 місяців 21 днів.). З 01 березня 2001 року по 21 листопада 2002 року позивач працював складачем потягів у ТОВ «Промторгцукор» (стаж роботи, що дає право на пенсію по вислузі років на даному підприємстві складає 1 рік 7 місяців 20 днів.). Всього його стаж, що дає право на пенсію по вислузі років складає 16 років 3 місяці 11 днів. Загальний стаж роботи складає понад 25 років.

04 травня 2017 року позивач звернувся до Маловисківського обєднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області із заявою про призначення мені пенсії по вислузі років з 11 травня 2017 року та надав всі необхідні документи для призначення пенсії.

Проте відповідач 10 травня 2017 року відмовив йому у призначені пенсії по вислузі років, у звязку з відсутністю уточнюючих довідок з підприємств де працював ОСОБА_1 складачем потягів.

Відповідні уточнюючі довідки з підприємств де ОСОБА_1 працював складачем потягів позивач отримати не може, оскільки ТОВ «Промторгцукор» ліквідовано без правонаступників на початку 2000 -х років, а ВАТ «Маловисківський цукровий завод» з 2007 року перебуває в процедурі ліквідації у справі про банкрутство.

Крім того 05 квітня 2017 року позивач звертався з письмовим листом до ліквідатора ВАТ «Маловисківський цукровий завод» арбітражного керуючого ОСОБА_3, однак останій не видав йому уточнюючу довідку. В архівній установі позивачу повідомили про те, що документи ВАТ «Маловисківський цукровий завод» про стаж та заробітну плату працівників були передані до Маловисківського трудового архіву на зберігання.

Позивач посилається на те, що пенсії за вислугу років залізничникам призначаються за нормами Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», якщо вони досягли пенсійного віку та мають трудовий стаж, передбачений Законом України «Про пенсійне забезпечення», тому вважає відмову Пенсійного фонду в призначені йому пенсії по вислузі років з 11 травня 2017 року (з часу досягнення 55 років) незаконною, оскільки в нього достатньо стажу для призначення пенсії по вислузі років, узв»язку із чим змушений звернутися з позовом до суду за захистом своїх прав.

В судовому засіданні позивач підтримав пред»ялений ним позов та просив його задовольнити, з підстав викладених у ньому.

Представник відповідач, позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, у зв»язку із тим, що ОСОБА_1 при зверненні із заявою про призначення пенсії не надано до Маловисківського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області уточнюючу довідку, яка підтверджує роботи що дають право на пенсію по вислузі років з ВАТ «Маловисківський цукровий завод» та ТОВ «Промторгцукор», надавши письмові запереченння на позовну заяву (а.с. 38-39).

Крім того, в судовому засіданні 07 вересня 2017 року представник відповідача визнав, що позивач має право на пенсію по вислузі років, так як у нього достатньо трудового стажу, і єдиною підставою у непризначенні йому пенсії є відсутність уточнюючих довідок від підприємств на яких він працював. При цьому представник пояснював, що при розгляді питання щодо призначення позивачу пенсії запити на одержання уточнюючих довідок не направлялися.

Третя особа в судовому засіданні просив задовольнити позов та додатково пояснив, що з грудня 2008 року він був призначений розпорядником майна ВАТ «Маловисківський цукровий завод», від попереднього розпорядника він прийняв лише матеріальну частину товариства, а документи, зокрема щодо трудових відносин громадян з підприємством були відсутні і наскільки йому відомо вони знаходяться в архіві виконкому міської ради.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 паказав, що особисто він з 1977 року працював у ВАТ «Маловисківський цукровий завод», а з позивачем на даному підприємстві з 1986 року. Під час роботи на вказаному підприємстві свідок був помічником машиніста і машиністом, а позивач у справі складальником вагонів, зчеплював їх, дивився за станом та відповідав за збереження рухомого складу.

Свідок ОСОБА_5 показав суду, що особисто він в період з 24 лютого 1983 року по 11 лютого 2003 року працював складальником поїздів у ВАТ «Маловисківський цукровий завод» та ТОВ «Промторгцукор» де також у відповідний час працював складальником потягів і позивач ОСОБА_1, де вони займалися організацією перевезень і забезпеченням безпеки руху.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин (частини 1 статті 6 КАС України).

З наведених вище норм законодавства випливає, що особа на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб»єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки особи у сфері публічно-правових відносин, створюючи певні негативні праві (юридичні) наслідки для такої особи.

Таким чином у розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб»єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Згідно з вищевказаними нормами права задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб»єкта владних повноважень.

Надаючи правову оцінку доказам досліджених судом та наданими сторонами, суд виходить із наступного.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1, останній працював з 11 серпня 1986 року по 01 березня 2001 року в ВАТ «Маловисківський цукровий завод» на посаді складача потягів (стаж роботи, що дає право на пенсію по вислузі років на даному підприємстві складає 14 років 6 місяців 21 днів.). З 01 березня 2001 року по 21 листопада 2002 року позивач працював складачем потягів в ТОВ «Промторгцукор» (стаж роботи, що дає право на пенсію по вислузі років на даному підприємстві складає 1 рік 7 місяців 20 днів.). Всього його стаж, що дає право на пенсію по вислузі років складає 16 років 3 місяці 11 днів. Загальний стаж роботи складає понад 25 років (а.с. 7-12).

З матеріалів відмовної пенсійної справи позивача, ОСОБА_1 вбачається, що 04 травня 2017 року він звернувся до Маловисківського обєднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області із заявою про призначення пенсії по вислузі років з 11 травня 2017 року (а.с. 15).

Проте 10 травня 2017 року отримав відповідь згідно якої у призначенні пенсії по вислузі років, в зв»язку з відсутністю уточнюючих довідок з підприємств де ОСОБА_1 працював складачем потягів, що підтверджується також і протоколом № 490 від 05 травня 2017 року (а.с. 16-17).

05 квітня 2017 року позивач також звертався з письмовим листом до ліквідатора ВАТ «Маловисківський цукровий завод» арбітражного керуючого ОСОБА_3 щодо надання пільгової довідки, однак останій не видав уточнюючу довідку в зв"язку з тим, що під час прийому-передачі документів та товарно-матеріальних цінностей від попереднього розпорядника майна, документів, які містять інформацію про прийом громадян на роботу, накази, табелі виходу на роботу та інші документи, які можуть використовуватись для надання уточнюючих довідок колишнім працівникам ВАТ «Маловисківський цукровий завод» стосовно умов їхньої праці на вказаному підприємстві, з моменту порушення справи про банкрутство на підприємстві були відсутні і в установленому законодавством України порядку керівництвом заводу розпоряднику майна не передавались (а.с. 13, 18).

З витягу ЄДРПОУ вбачачається, що діяльність ТОВ «Промторгцукор» припинена, про що були внесені відповідні відомості (а.с. 41-44).

З витребуваних у відповідача копій архівних довідок № 113 та № 114 від 09 лютого 2017 року про роботу позивача у справі вбачається, що ОСОБА_1 працював складачем потягів у ВАТ «Маловисківський цукровий завод» та у ТОВ «Промторгцукор» на посаді складача потягів.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів,- за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Приписами пункту «а» частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають а) робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних карєрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на

зазначеній роботі. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами пятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

Згідно Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. N 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» віднесено таку категорію професій і посад як складачі поїздів.

У відповідності до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, документом про трудову діяльність працівника відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінсоцзахисту від 29 липня 1993 року № 58, є трудова книжка, а уточнюючі довідки про період та характер роботи, що дають право на пільгову пенсію, вимагаються у разі відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Суд зазначає, що спеціальний трудовий стаж це період роботи особи в певних умовах праці чи на посадах, який дає право на призначення пільгового пенсійного забезпечення.

Пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року № 110, встановлено, що у графі 3 трудової книжки «Відомості про роботу» пишеться: «прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».

Пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи та не потребує додаткових відомостей у разі наявності відповідних записів у ній, визначених пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року №110.

Відповідно до п. 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Крім того, у вказаному вище Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній зазначено, що у такому випадку трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 11 Порядку встановлено, що для підтвердження стажу роботи заявник подає до органу Пенсійного фонду України за місцем свого проживання ряд документів, перелік яких визначений цим пунктом, в тому числі: заяву про підтвердження стажу роботи, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, або інші документи, що підтверджують факт припинення юридичної особи (в тому числі архівні); трудову книжку; документи, видані архівними установами (довідку про заробітну плату, копії документів для проведення атестації робочих місць, копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати). У разі необхідності, заявник може подавати і інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років. Вказані документи перевіряються органом Пенсійного фонду України за місцем проживання заявника на предмет правильності їх оформлення та відповідність викладених у них відомостей даним паспорта та документам про стаж заявника та передаються до Головних управлінь Пенсійного фонду України в областях, для розгляду по суті (п. 13 Порядку).

Оскільки наданими до суду архівними довідками та записами в трудовій книжці позивача повністю підтверджено факт його роботи на посаді складача потягом всього спірного періоду, суд вважає, що позивач має право на пригначення йому пенсії згідно пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а дії відповідача протиправними у відмові в призначенні йому пенсії на підставі пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З наведених вище підстав, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 70, 71, 158 163, 167 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 про зобовязання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Маловисківського об»єднаного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 11 травня 2017 року.

Зобов»язати Маловисківське об»єднане управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) пенсію за вислугою років, відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 11 травня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маловисківського об»єднаного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ: 40385588; місце знаходження 26200, Кіровоградська область, м. Мала Виска, вул. Центральна, буд. 62) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.).

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченомустаттею 254 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Маловисківський районний суд Кіровоградської області, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Д.М. Кратко

Повний текст постанови складено 07 вересня 2017 року.