Рішення № 69139791, 26.09.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11271/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1275/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Василишин

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Василишин Л.В.,

суддів: Бойчука І.В., Максюти І.О.

секретарів: Турів О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 13 грудня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позовні вимоги обґрунтувало тим, що 21 серпня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» (правонаступниками якого є ЗАТ «ОТП Банк» та ПАТ «ОТП Банк»), який відступив право вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CNL-600/298i/2006, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 77 000,00 доларів США зі сплатою відсотків згідно кредитного договору.

23 січня 2009 року, 17 липня 2009 року, 20 травня 2010 року, 21 березня 2014 року між банком та ОСОБА_1 до кредитного договору були укладені додаткові угоди.

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки та додаткові договори до договору поруки.

Крім того, 06 квітня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк»), який відступив право вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №ML-0AK/049/2007, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 93 500,00 доларів США, зі сплатою відсотків згідно кредитного договору.

23 січня 2009 року, 09 червня 2009 року, 10 березня 2010 року, 15 березня 2010 року, 15 листопада 2010 року. 07 грудня 2012 року, 14 березня, 2014 року між банком та ОСОБА_2 були укладені додаткові договори до кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки та додаткові угоди до договору поруки.

Посилаючись на те, що станом на 22 липня 2015 року заборгованість за кредитним договором № CNL-600/298i/2006 від 21 серпня 2006 року становила 34 260,50 грн., з яких залишок заборгованості за кредитом 9 500,00 грн., пеня 24 760,50 грн., заборгованість за кредитним договором №ML-0AK/049/2007 від 06 квітня 2007 року становила 275 510,11 грн., з яких залишок заборгованості за кредитом 6 278,66 доларів США, що еквівалентно 138 264,88 грн., заборгованість по відсоткам 13,46 доларів США, що еквівалентно 296,40 грн., пеня 136 948,82 грн., в добровільному порядку відповідачі відмовляються погасити заборгованість, банк просив її стягнути з останніх.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 грудня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитними договорами №CNL-600/298i/2006 від 21 серпня 2008 року та №ML-0AK/049/2007 від 06 квітня 2007 року у розмірі 309 770,61 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судовий збір в розмірі 3 097,70 грн.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм матеріального права.

Зазначає, що до вимог банку про стягнення частин кредиту необхідно було застосувати позовну давність, зокрема до частин кредиту, які розділені на окремі щомісячні платежі згідно графіку погашення, належні до сплати за три роки до дня предявлення позову. Аналогічно необхідно застосувати позовну давність до сум щомісячних платежів по процентах, належних до сплати за три роки до дня предявлення позову. Крім того, необхідно застосувати позовну давність до пені, нарахованої за один рік до дня предявлення позову.

У звязку з наведеним, просить оскаржуване рішення суду скасувати.

В засідання апеляційного суду сторони не зявилися, хоча про час та місце судового розгляду належним чином були повідомлені.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Вислухавши доповідача, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із законності та обґрунтованості вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та солідарного обовязку у відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виконати взяті на себе зобовязання за договорами кредиту та поруки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та ґрунтується на положеннях ст.ст. 526, 543, 553, 554 ЦК України.

Судом встановлено, що 21 серпня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» (правонаступниками якого є ЗАТ «ОТП Банк» та ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №CNL-600/298i/2006, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 77 000,00 доларів США строком до 21 серпня 2012 року, зі сплатою відсотків у розмірі 11,5 % річних.

21 серпня 2006 року, з метою забезпечення належного виконання умов вищевказаного кредитного договору між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №SR-600/4461/2006.

23 січня 2009 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору №CNL-600/298i/2006 від 21 серпня 2006 року, яким сторони внесли зміни та доповнення до кредитного договору.

17 липня 2009 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору №CNL-600/298i/2006 від 21 серпня 2006 року, яким сторони внесли зміни та доповнення до кредитного договору, а саме переведено валюту кредиту з долара США в національну валюту гривню.

17 липня 2009 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір № 1 до договору поруки №SR-600/4461/2006 від 21 серпня 2006 року, яким сторони внесли зміни та доповнення до договору поруки.

20 травня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору №CNL-600/298i/2006 від 21 серпня 2006 року, яким сторони внесли зміни та доповнення до кредитного договору

21 березня 2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору №CNL-600/298i/2006 від 21 серпня 2006 року, яким сторони внесли зміни та доповнення до кредитного договору.

21 березня 2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір № 1 до договору поруки №SR-600/4461/2006 від 21 серпня 2006 року, яким сторони внесли зміни та доповнення до договору поруки.

Крім того, 06 квітня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №ML-0AK/049/2007, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 93 500,00 доларів США строком до 06 квітня 2012 року, зі сплатою відсотків у розмірі 11,99 % річних.

06 квітня 2007 року, з метою забезпечення належного виконання умов вищевказаного кредитного договору між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №SR-0АК/071/2007.

23 січня 2009 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору №ML-0AK/049/2007 від 06 квітня 2007 року, яким сторони внесли зміни та доповнення до кредитного договору.

09 червня 2009 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору №ML-0AK/049/2007 від 06 квітня 2007 року, яким сторони внесли зміни та доповнення до кредитного договору.

10 березня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір № 3 до кредитного договору №ML-0AK/049/2007 від 06 квітня 2007 року, яким сторони внесли зміни та доповнення до кредитного договору.

15 березня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір № 4 до кредитного договору №ML-0AK/049/2007 від 06 квітня 2007 року, яким сторони внесли зміни та доповнення до кредитного договору.

15 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір № 6 до кредитного договору №ML-0AK/049/2007 від 06 квітня 2007 року, яким сторони внесли зміни та доповнення до кредитного договору.

15 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір №2 до договору поруки №SR-0АК/071/2007 від 06 квітня 2007 року, яким сторони внесли зміни та доповнення до договору поруки.

07 грудня 2012 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору №ML-0AK/049/2007 від 06 квітня 2007 року, яким сторони внесли зміни та доповнення до кредитного договору.

07 грудня 2012 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір №1 до договору поруки №SR-0АК/071/2007 від 06 квітня 2007 року, яким сторони внесли зміни та доповнення до договору поруки.

14 березня 2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір № 7 до кредитного договору №ML-0AK/049/2007 від 06 квітня 2007 року, яким сторони внесли зміни та доповнення до кредитного договору.

14 березня 2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір №2 до договору поруки №SR-0АК/071/2007 від 06 квітня 2007 року, яким сторони внесли зміни та доповнення до договору поруки.

Згідно договору факторингу від 25 грудня 2014 року ПАТ «ОТП Банк» відступило права вимоги за спірними кредитними договорами ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

09 лютого 2015 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направило позичальнику ОСОБА_1 та поручителю ОСОБА_2 вимогу про дострокове виконання зобовязань за кредитним договором №CNL-600/298i/2006 від 21 серпня 2006 року.

Крім того, 09 лютого 2015 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направило позичальнику ОСОБА_2 та поручителю ОСОБА_1 вимогу про дострокове виконання зобовязань за кредитним договором №ML-0AK/049/2007 від 06 квітня 2007 року.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №CNL-600/298i/2006 від 21 серпня 2006 року станом на 22 липня 2015 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 34 260,50 грн., з яких залишок заборгованості за кредитом 9 500,00 грн., пеня 24 760,50 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №ML-0AK/049/2007 від 06 квітня 2007 станом на 22 липня 2015 року у ОСОБА_2 утворилась заборгованість у розмірі 275 510,11 грн., з яких залишок заборгованості за кредитом 6 278,66 доларів США, що еквівалентно 138 264,88 грн., заборгованість по відсоткам 13,46 доларів США, що еквівалентно 296,40 грн., пеня 136 948,82 грн.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договором або встановлений законом (ст.ст. 610, 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору №CNL-600/298i/2006 від 21 серпня 2006 року та п. 1.1 кредитного договору №ML-0AK/049/2007 від 06 квітня 2007 року банк надає позичальнику кредит у розмірі та валюті визначеній у частині №1 цього договору, а позичальник приймає кредит, зобовязується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобовязання, як вони визначені у цьому договорі.

Пунктом 4.1.1 кредитного договору №CNL-600/298i/2006 від 21 серпня 2006 року та п. 4.1.1 кредитного договору №ML-0AK/049/2007 від 06 квітня 2007 року передбачено, що за порушення прийнятих на себе зобовязань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобовязаний спалити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобовязань за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум.

Згідно п. 2.1.3.2 додаткового договору № 1 від 21 березня 2014 року до кредитного договору №CNL-600/298i/2006 від 21 серпня 2006 року та п. 2.1.5.2 додаткового договору № 7 від 14 березня 2014 року до кредитного договору №ML-0AK/049/2007 від 06 квітня 2007 року незважаючи на інші положення кредитного договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та/чи інших зобовязань за кредитним договором чи іншими укладеними з банком договорами та/або умов документів забезпечення. При цьому, зобовязання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобовязань в цілому настає з дати отримання позичальником, відповідної письмової вимоги та повинно бути погашено позичальником протягом 60 календарних днів з дати отримання вимоги.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки відповідачі в добровільному порядку не виконували взяті на себе зобовязання, не сплачували платежі по погашенню кредиту, по відсотках за користування кредитом, пеню, то суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідачів солідарно заборгованість за кредитними договорами.

Докази, які б вказували на неправильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, апелянтом суду надано не було. Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильного розрахунку заборгованості.

Виходячи з основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин та аналізу норми розділу V ЦК України «Строки та терміни. Позовна давність» у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність не може застосовуватися за жодних обставин, оскільки можливість її застосування повязується лише з наявністю про це заяви сторони у спорі.

Така правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-738цс15 та від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1844цс15, які відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обовязковими для всіх судів України.

Сторона в апеляційній скарзі апелює щодо незастосування таких строків, однак під час слухання справи в суді першої інстанції такої заяви не подавалося.

Хоча, як вбачається з матеріалів справи, відповідачі неодноразово клопотали до суду про відкладення розгляду справи, а згідно журналу судового засідання від 27 вересня 2016 року брали участь в судовому засіданні.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції в частині визначення порядку стягнення заборгованості за кредитними договорами та приходить до висновку, що рішення суду в цій частині слід змінити. При цьому виходить із передбаченого законом принципу відповідності мотивувальній частині рішення його резолютивної частини, яка повинна містити вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215-217 ЦПК України, та конкретно визначеного позивачем розрахунку заборгованості згідно умов договору.

Відповідно, в резолютивній частині рішення повинно було бути визначено заборгованість по кожному договору із зазначенням сум по кожному платежу. Як то: підлягало стягненню на користь товариства в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №CNL-600/298i/2006 від 21 серпня 2006 року станом на 22 липня 2015 року у розмірі 34 260,50 грн., з яких: залишок заборгованості за кредитом 9 500,00 грн., пеня 24 760,50 грн.

А також - в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №ML-0AK/049/2007 від 06 квітня 2007 станом на 22 липня 2015 року у розмірі 275 510,11 грн., з яких: залишок заборгованості за кредитом 6 278,66 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ за один долар 22,0214 грн. 138 264,88 грн., заборгованість по відсоткам 13,46 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ за один долар 22,0214 грн. 296,41 грн., пеня 136 948,82 грн., що в загальному складає суму 309770,61грн.

Крім того, підлягає до зміни і рішення суду в частині стягнення в солідарному порядку з відповідачів судового збору.

Як розяснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у абз. 6 п. 35 постанови № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року, солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

А тому відповідно до ст. 88 ЦПК України із ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підлягають стягненню понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі по 1 548,85 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 13 грудня 2016 року в частині визначення порядку стягнення заборгованості за кредитними договорами та солідарного стягнення судового збору змінити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №CNL-600/298i/2006 від 21 серпня 2006 року станом на 22 липня 2015 року у розмірі 34 260,50 грн., з яких: залишок заборгованості за кредитом 9 500,00 грн., пеня 24 760,50 грн.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №ML-0AK/049/2007 від 06 квітня 2007 станом на 22 липня 2015 року у розмірі 275 510,11 грн., з яких: залишок заборгованості за кредитом 6 278,66 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ за один долар 22,0214 грн. 138 264,88 грн., заборгованість по відсоткам 13,46 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ за один долар 22,0214 грн. 296,41 грн., пеня 136 948,82 грн.

Стягнути із ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» витрати по оплаті судового збору в розмірі по 1 548,85 грн. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча Л.В. Василишин

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_3