Ухвала суду № 69139771, 25.09.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16920/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1481/2017

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Матківський

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Матківського Р.Й.

суддів: Девляшевського В.А., Фединяка В.Д.

секретаря Мельник О.В.

з участю апелянта ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки і піклування Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі Служби захисту прав дітей, про визначення місця проживання дитини, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 09 серпня 2017 року,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом та просив ухвалити рішення про визначення місця проживання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 за його місцем проживання.

Заявлені вимоги обґрунтував тим, що з відповідачем перебував у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 жовтня 2016 року розірвано. Від шлюбу народилось троє дітей: дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (яка на даний час є повнолітньою), син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. Згідно рішення суду про розірвання шлюбу неповнолітні діти залишено проживати з мамою.

До цього часу не дійшли згоди щодо місця проживання сина ОСОБА_5.

Позивач вважає, що в інтересах сина є проживання з батьком а не з матір'ю, оскільки він має власну справу, нормований робочий день, достатній та стабільний дохід, час відводити дитину у школу, займатись з сином, іншим чином про нього піклуватись, щоб забезпечити гармонійний розвиток особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Відповідач не має достатнього доходу для матеріального забезпечення умов проживання. Зі слів сина відповідач більше уваги приділяє молодшій сестрі ніж йому.

У разі визначення місця проживання з ним не буде чинити перешкод для спілкування відповідача з сином та готовий з свого боку всіма силами сприяти цьому. Крім цього, син також виявив бажання проживати з ним.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 09 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, просять його скасувати та ухвалити нове.

Апелянт у скарзі зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки неповнолітній ОСОБА_5 на момент прийняття рішення досяг 14 років. Відповідач, ОСОБА_3, зневажає сина, між ними постійно відбуваються сварки, мати завдає сину тілесних ушкоджень, використовує ненормативну лексику. З часу постійних сварок син ОСОБА_5 став мешкати разом з батьком у квартирі дідуся. Вважає, що спілкування з матір'ю та перебування з нею перешкоджає нормальному розвитку дитини. У зв'язку з тим, що відповідач постійно чинить перешкоди, погрожуючи зверненнями в органи поліції зі скаргами, страждає син та порушуються його права. ОСОБА_3 забороняє сину ОСОБА_5 проживати разом з батьком та перебувати у дідуся, кожного дня влаштовує сварки, лайку та побиття.

Вважає, що для справедливого вирішення спору суд повинен був заслухати думку сина ОСОБА_5.

Ухвалюючи рішення суд повинен був не лише вирішити позовні вимоги згідно принципів верховенства права та законності, а і обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушених прав дитини.

Вислухавши суддю-доповідача, апелянта та його представника які вимоги скарги підтримали, відповідача та її представника, які вимоги скарги заперечили, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що неповнолітній ОСОБА_5 досяг чотирнадцятирічного віку, з якого законодавство надає можливість самостійно вибирати місце проживання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 157 Сімейного кодексу України (далі СК України) питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Згідно з ч.3 ст.160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2016 року розірвано (а.с.8).

Від шлюбу мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, які рішенням суду залишені на проживання з матір'ю ОСОБА_3

Відповідно до ч. 3 ст. 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Як встановлено судом першої інстанції сину сторін ОСОБА_5 виповнилось чотирнадцять років.

Крім того, згідно витягу з рішення Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради від 19 червня 2017 року №392 вирішив не надавати Івано-Франківському міському суду висновок про визначення місця проживання неповнолітньому ОСОБА_5 на підставі ч.3 ст. 160 СК України у зв'язку з досягненням дитиною 14-річного віку (а.с. 172).

У засіданні апеляційного суду встановлено, що сторони та їх неповнолітні діти проживають у одній квартирі.

Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані суду докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, а тому рішення є законним та обґрунтованим.

При вирішенні позовних вимог судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 09 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді В. А. Девляшевський

В.Д. Фединяк