Постанова № 69139700, 26.09.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/920/17

Провадження № 33/779/401/2017

Категорія ст.130 ч.1 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Мула О. Д.

ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року м. Івано-Франківськ

Суддя Апеляційного суду Івано-Франківської області Васильєв О.П.,

за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 15 серпня 2017 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, також стягнуто судовий збір в розмірі 320 грн.,-

в с т а н о в и в:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 13 червня 2017 року о 09 год.30 хв. в с. Вікторів, Галицького району, керував трактором т-40, з явними ознаками алкогольного спяніння,а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей,тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан спяніння відмовився, чим порушив правила п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення,передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

На постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 15 серпня 2017 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вважає постанову суду незаконною та такою, що підлягає до скасування.

Вважає, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про те, що він винуватий у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки не врахував, що він здійснював рух на мотоблоці, який не потрібно реєструвати, не знаходився в стані алкогольного спяніння і погоджувався пройти освідування на ступінь алкогольного спяніння на місці зупинки з допомогою спеціального прибору «Драгер», однак інспектором поліції йому було відмовлено в цьому в грубій формі, внаслідок чого він був змушений на вимогу останнього підписати деякі документи, щоб його відпустили та повернули посвідчення тракториста.

Вважає, що інспектором Калуського ВП Литвак В.І. порушено ряд вимог чинного законодавства, а саме: не проведення освідування на стан алкогольного спяніння на місці зупинки відповідно до вимог ст.266 КупАП та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395», не розяснено йому права передбачені ст.63 Конституції та ст.268 КУпАП, не залучено свідків для складання протоколу, які могли підтвердити або спростувати факт керування ним мотоблоком у стані алкогольного спяніння та не вручено йому копію протоколу про адміністративне правопорушення, як це вимагає чинне законодавство.

В постанові судді не вмотивовано чому не взято до уваги його показання про те, що цього дня спиртних напоїв він не вживав , не викликано та не допитано свідків, які зазначені в протоколі, а також судом не взято до уваги, що він їхав на мотоблоці, а не на тракторі Т-40, як це зазначено в протоколі.

Зазначає, що постанова суду є необґрунтованою, показує неповноту проведеного судового розгляду, а також те, що при винесенні вказаної постанови суддя порушив його право на справедливий судовий захист, а також порушив принципи верховенства права, законності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, постанова прийнята з грубим порушенням його прав, згаданого чинного законодавства України та ст.. 6, 13,17 Європейської конвенції «Про захист прав і основних свобод громадянина і людини».

Просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення апелянта, який підтримав апеляційну скаргу і просить її задовольнити, перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляції, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

За змістом ст.245 КУпАП суд зобовязаний всебічно, повно і обєктивно зясувати обставини справи, вирішити її у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має зясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини,що помякшують і обтяжують відповідальність, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_2 та призначив йому справедливе стягнення, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення.

Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи,зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення.

Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доводиться матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме протоколом серії БР № 095721 від 13 червня 2017 року.

Зокрема, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БР№095721 від 13.06.2017 року ОСОБА_2 13 червня 2017 року о 09год.30 хв. в с. Вікторів, керував транспортним засобом - трактором Т-40, б/н, з явними ознаками алкогольного спяніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння шкіри обличчя. Від проходження медичного огляду у встановленому порядку відмовився.

У своїх письмових поясненнях в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 повністю визнав свою вину і вказав, що «вчора випив трохи горілки і керував трактором» , на медосвідчення їхати відмовляється, з протоколом згідний і претензій не має.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою-інспектором Калуського ВП молодший лейтенант поліції ОСОБА_3, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою та особою, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2

Своїми діями ОСОБА_2. порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Слід зазначити, що пункт 1.3 ПДР України зобовязує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного спяніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного спяніння, наркотичного чи іншого спяніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного спяніння, наркотичного чи іншого спяніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоровя.

На думку суду, в матеріалах справи наявна достатня сукупність доказів того, що ОСОБА_2 у зазначений в постанові час, маючи ознаки алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження медичного огляду.

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що як в протоколі про адміністративне правопорушення так і в суді першої інстанції ОСОБА_2 вину у вчиненні адміністративного правопорушення повністю визнавав і не спростовував факт відмови від проходження медичного огляду на стан спяніння.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних конституційних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право не визнавати вину у вчиненні адміністративного правопорушення та у відповідності до вимог ст.268 КУпАП давати пояснення та подавати докази, які спростовують викладені в протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності обставини , вчиненого правопорушення.

Відповідно до принципу диспозитивності, кожна із сторін є вільною у використанні своїх матеріальних та процесуальних прав у межах та у спосіб, передбачених законом.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими доказами, які мають істотне значення для правильного, обєктивного та справедливого розгляду справи.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що доводи щодо незгоди з даними протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 вперше висловив тільки в апеляційній скарзі, що свідчить про непослідовність таких пояснень і знижує довіру до них.

За таких обставин, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляції ОСОБА_2 про невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.

При накладенні стягнення судом першої інстанції було враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставин, що помякшують і обтяжують відповідальність.

З огляду на наведене, підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 15 серпня2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Івано-Франківської області підпис ОСОБА_4