Ухвала суду № 69136757, 21.09.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/8011/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат-Інвест" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення-

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2017 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромат-Інвест" звернулося до суду із позовом до відповідача - Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.16 №0005481401.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в ході документальної виїзної планової перевірки ТзОВ "Агромат-Інвест" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 02.09.2015 по 30.09.2016 податковим органом зроблено необґрунтовані висновки про непідтвердження фактичного здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами, оскільки наявність товару, який відчужувався не оспорюється; сам по собі факт недоліків оформленні окремих документів ще не свідчить про фіктивні операції; зміст самих операцій не досліджувався, а аналізувався виходячи з податкової інформації, запитів до контрагентів не було; номенклатура відчуженого товару співпадає з номенклатурою придбаного товару; не має розбіжностей в Єдиному реєстрі податкових накладних; висновок про те, що товари використано не в господарській діяльності не відповідає іншим висновкам акта перевірки: у разі нереальності операції, нікчемними мали б бути усі бухгалтерські записи щодо руху активів; юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому скаржник не може нести відповідальність за дії контрагентів; на момент вчинення господарських операцій всі контрагенти мали належну податкову праводієздатність.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано, прийняте Головним управлінням ДФС у Львівській області, податкове повідомлення-рішення від 26.12.2016 за №0005481401.

Постанова мотивована тим, що дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено реальність здійснення позивачем господарських операцій. Натомість відповідачем не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, а викладені в акті висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження в ході зясування обставин у справі по суті, відтак адміністративний позов підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги контролюючий орган, зокрема, покликається на те, що будь-які документи мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковим органом встановлено, що ТзОВ «Агромат-Інвест» здійснювало фінансово-господарську діяльність у взаємовідносинах з контрагентами з метою отримання податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати ПДВ. Так, в ході проведення перевірки не підтверджено фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентами.

У ході перевірки проведено аналіз інформації за допомогою баз даних ДФС та встановлено, що господарська діяльність контрагентів-покупців має ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобовязань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення задекларованих господарських операцій, а саме платних не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління та обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень та відсутність реального ланцюга постачання придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Договори, укладені ТзОВ «Агромат-Інвест» з контрагентами, які судом взяті до уваги як беззаперечний доказ реальності господарських операцій з реалізації товарів та послуг, не є розрахунковими, платіжними чи іншими документами та не можуть слугувати підставою для формування податкових зобовязань, оскільки не відображають факту здійснення господарських операцій, не містять інформацію про дії та події, а є тільки наміром здійснити операцію в майбутньому. Господарська операція повязана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталів. Проте, судом не встановлено, які конкретно товари та послуги були поставлені (надані), в якому обсязі, на підставі чого їх можна оцінити, не досліджено факту проведення оплати за реалізовані товари.

Зокрема, в наявних в матеріалах справи видаткових накладних, які судом зазначені на підтвердження виконання договорів з ТзОВ «Премєрторгсервіс», ТзОВ «ОСОБА_1 ЛТД», відсутня інформація про прізвище, ім»я, по-батькові та посаду особи, яка отримала товар, не розшифровано підписи осіб підприємства покупця та не зазначено номера і дати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, що, відповідно, не дозволяє ідентифікувати осіб, які причетні до здійснення господарської операції з реалізації товарів.

В матеріалах справи по контрагенту ТзОВ ТД «Альта груп» наявні тільки податкові накладні та оборотно-сальдова відомість. Зазначає, що оборотно-сальдова відомість не є первинним бухгалтерським документом, не відображає даних щодо змісту та обсягу господарських операцій, а є звітними обліковими даними, які формуються на підприємстві на підставі первинних бухгалтерських документів.

Надані для перевірки ТзОВ «Агромат-Інвест» первинні документи, оформлені з покупцями, хоч і відповідають зовнішні формальним ознакам, проте не відображають реального руху товарно-матеріальних цінностей між позивачем та його покупцями, тобто є недостовірними.

Відсутність встановлення такого юридичного факту, як оплати за проданий товар, оскільки саме дата зарахування коштів від покупців була підставою для нарахування податковим органом зобовязань з ПДВ, не може підтверджувати реальні зміни у майновому стані позивача (рух активів у процесі здійснення операції).

Суд зазначив про наявність договору купівлі-продажу позивача з ТзОВ «Вейлес», проте матеріалами проведеної перевірки наявність господарських операцій та нарахування податкових зобовязань з даним контрагентом не встановлено.

У ТзОВ «Агромат-Інвест» на дату зарахування коштів від покупців ТзОВ ТД «Альта груп, ТзОВ «Премєрторгсервіс», ТзОВ «ОСОБА_1 ЛТД», СФГ «Любава-1», ПАТ «Артор», ТзОВ «Аркана Голд» згідно з вимогами п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України виникають податкові зобовязання з ПДВ, які за правилом першої події підлягають відображенню у складі податкового зобовязання по операціях поставки товарів (робіт, послуг). ТзОВ «Агромат-Інвест» в порушення вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, ст.198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України занижено податкові зобовязання за лютий, квітень та травень 2016 року на загальну суму 601833,00 грн, що призвело до заниження податку на додану вартість на 601833,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі ПК України) в редакції чинній на час проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що в період з 21.11.2016 по 02.12.2016 Головним управлінням ДФС у Львівській області було проведено документальну виїзну планову перевірку ТзОВ «Агромат-Інвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 02.09.2015 по 30.09.2016.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, ст.198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело заниження податку на додану вартість на 601833,00 грн, про що складено акт від 09.12.2016 №302/13-01-14-01/39986154.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26 грудня 2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 752 291 грн: за податковими зобовязаннями 601 833, 00 грн, штрафні санкції 150 458,00 грн.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням податкового органу, позивач оскаржив його у судовому порядку.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Зі змісту акта перевірки слідує, що контролюючий орган дійшов висновку про заниження податку на додану вартість на загальну суму 601 833 грн 00 коп. на підставі аналізу господарських операцій між ТзОВ «Агромат-Інвест» (продавець) та його контрагентами - покупцями ТзОВ «ТД «Альта Групп», ТзОВ «Премєрторгсервіс», ТзОВ «ОСОБА_1 ЛТД», СФГ «Любава-І», ПАТ «Артор», ТзОВ «Аркана Голд».

Перевіркою встановлено ряд порушень, зокрема: реалізація товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в єдиному реєстрі податкових накладних; відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання товарно-матеріальних цінностей, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця); відсутність інформації про транспортування (наявність власних або орендованих транспортних засобів, посередників у транспортуванні); відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ч.1 п. 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В розумінні цієї статті господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч.ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити встановлені обов'язкові реквізити.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, яка кореспондує п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як наслідок, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

В розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно наведених приписів ГК України та ПК України) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. (При цьому, сформульоване в ГК України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в ПК України, - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення).

Оціюючи податкові наслідки господарських операцій слід перевіряти дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи слідує, що за період, охоплений перевіркою, ТзОВ «Агромат-Інвест» (продавець) перебувало у господарських відносинах з контрагентами - покупцями ТзОВ «ТД «Альта Групп», ТзОВ «Премєрторгсервіс», ТзОВ «ОСОБА_1 ЛТД», СФГ «Любава-І», ПАТ «Артор», ТзОВ»Аркана Голд».

30.03.2016 між ТзОВ «Агромат-Інвест» (продавець) та ТзОВ «Аркана Голд» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №30/03/16, згідно якого продавець зобовязується передати у власність покупця продукцію, іменовану надалі «товар», а покупець зобовязується прийняти і сплатити його за умовами даного договору (т. 4 а.с.28).

Між ТзОВ «Агромат-Інвест» (продавець) та ПАТ «Артор» (покупець) 28.03.2016 укладено договір купівлі-продажу №28/03 відповідно до умов якого продавець зобовязується передати у власність покупця продукцію, іменовану надалі «товар», а покупець зобовязується прийняти і сплатити його за умовами даного договору (т.4 а.с. 33).

04.04.2016 між ТзОВ «Агромат-Інвест» (постачальник) та ПАТ «Артор» (комітент) укладено договір комісії №25, згідно якого комісіонер зобовязується за дорученням комітента і за плату вчинити правочини, зміст яких полягає в придбанні продуктів харчування, асортимент яких погоджується сторонами додатково в порядку, визначеному цим договором (т.4 а.с.35).

Між ТзОВ «Агромат-Інвест» (постачальник) та СФГ «Любава-І» (покупець) 22.02.2016 укладено договір поставки №22/02 відповідно до умов якого постачальник зобов»язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов»язується прийняти і сплатити його на умовах даного договору (т. 4 а.с. 129).

Між ТзОВ «Агромат-Інвест» (продавець) та ТзОВ «ОСОБА_1 ЛТД» (покупець) 13.01.2016 укладено договір купівлі-продажу №13-01/16 відповідно до умов якого продавець зобовязується передати у власність покупця продукцію, іменовану надалі «товар», а покупець зобовязується прийняти і сплатити його за умовами даного договору (т.4 а.с.121).

11.01.2016 між ТзОВ «Агромат-Інвест» (комісіонер або повірений) та ТзОВ «Премєрторгсервіс» (комітент або довіритель), укладено договір комісії №11/01, згідно якого комісіонер зобовязується за дорученням комітента і за плату вчинити правочини, зміст яких полягає в придбанні продуктів харчування, асортимент яких погоджується сторонами додатково в порядку, визначеному цим договором (т.3 а.с.250).

Крім того, на підтвердження такого торговельного співробітництва з контрагентами, в тому числі на підтвердження виконання зазначених договорів, позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунку:361.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо покликань відповідача на відсутність неналежно оформлених товарно-транспортних накладних колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

ОСОБА_1 товарно-транспортної накладної (типова форма 1-ТН) була затверджена спільним наказом Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346.

Крім того, на думку колегії суддів, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару.

Водночас судом першої інстанції встановлено, що транспортування товару здійснювалося покупцями шляхом самовивозу.

Отже, види послуг, їх кількість та вартість, зміст та обсяг господарських операцій в повній мірі знайшли свої відображення в документах, наданих позивачем під час перевірки. Такі містять достатньо обов'язкових реквізитів, які дозволяють ідентифікувати учасників і суть господарських правовідносин.

Надані позивачем на розгляд суду документи відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак є належними й допустимими доказами в розумінні статті 70 КАС України, які підтверджують реальність здійснених позивачем господарських операцій.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. Водночас наявність або відсутність окремих документів чи помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Серед принципів, визначених податковим законодавством, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Тобто розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування.

Таким чином, невиконання чи неналежне виконання контрагентом свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого позивача. Водночас, доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди, відповідачем не надано.

Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців підтверджується, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку та являлися платниками податку на додану вартість.

Крім того, відповідачем суду не представлено судових рішень, щодо визнання договорів, які укладались визначеними суб'єктами господарювання, нікчемними правочинами, а також доказів, зокрема, які свідчать про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей щодо протиправної діяльності із створення вказаних суб'єктів підприємницької діяльності з метою фіктивного підприємництва на отримання (надання) податкової вигоди чи доказів, які підтверджують початок досудового розслідування таких протиправних дій або вироків судів, що набрали законної сили, за обвинуваченням осіб у вчиненні кримінальних правопорушень.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки представлені позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій із контрагентами ТзОВ «ТД «Альта Групп», ТзОВ «Премєрторгсервіс», ТзОВ «ОСОБА_1 ЛТД», СФГ «Любава-І», ПАТ «Артор», ТзОВ»Аркана Голд», зазначені в акті перевірки висновки про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними, а тому мають наслідком визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 26.12.2016 за №0005481401.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у мотивувальній частині постанови суду першої інстанції має місце допущення описки в частині наявності договору купівлі-продажу між ТзОВ «Агромат-Інвест» та ТзОВ «Вейлес», що підлягає виправленню відповідно до вимог ст. 169 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись частиною 3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі № 813/1933/17 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4

Ухвала складена в повному обсязі 26.09.2017.