Постанова № 69136492, 26.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/681/17 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Шполянський завод продтоварів" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Шполянський завод продтоварів" до Головного управління ДФС в Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2017 року позивач - Приватне акціонерне товариство "Шполянський завод продтоварів", звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Черкаській області, в якому просив: скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.04.2017 року №0002662200.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Шполянський завод продтоварів" - задовольнити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної не є достатньою підставою для формування податкового кредиту з податку, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції саме із контрагентом - ПП «Орім».

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Приватне акціонерне товариство «Шполянський завод продтоварів» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Шполянської районної ради народних депутатів Черкаської області 17.11.1994 року, ідентифікаційний код 00380681.

Відповідно до наказу від 12.05.2016 року №215 та на підставі направлень від 23.05.2016 року №75-79 службовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за 2013-2015 роки, за наслідками чого склали акт від 29.06.2016 року №503/14/00380681.

Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

п. 44.1 ст. 44, підп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 - 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, підп. 138.10.3 п. 138.3 ст. 138 ПК України від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено податок на прибуток за вищевказаний період на загальну суму 119 881 грн.;

підп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.15 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за вищезгаданий період на загальну суму 160 931 грн.

На підставі акта перевірки від 29.06.2016 року №503/14/00380681 відповідачем винесено, зокрема, податкове повідомлення-рішення 13.07.2016 року №0000512200.

За результатами адміністративного оскарження до Головного управління ДФС у Черкаській області і Державної фіскальної служби України вказаного податкового повідомлення-рішення 13.07.2016 року №0000512200 та з врахуванням його часткових скасування - відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.04.2017 року №0002662200, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 55 633 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13 856 грн.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно з п. 44.1 статті ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 ПК України)

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу(п. 198.6 ст.198 ПК України).

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентом ПП «Орім» на підставі договору про надання маркетингових послуг від 01.09.2014 року №282.

Згідно з пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Перевіряючи реальність здійснення вказаних господарських операцій між позивачем та ПП «Орім» на підставі вказаного договору від 01.09.2014 року №282, судом першої інстанції досліджено відомості, які містяться в актах здачі-прийняття робіт, а саме: проведення фокус-груп, проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування, on-Line опитування споживачів на основі розробленої анкети з фіксованою кількістю питань, проведення телефонного опитування респондентів, визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні, визначення об'єму продажу товарів у торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення -рішення стали висновки відповідача зроблені в акті перевірки, а саме: «здійснення ПАТ «Шполянський завод продтоварів» взаємовідносин, за якими не підтверджується реальність проведення господарських операцій із ПП «Орім.

Даний висновок обґрунтовується, зокрема, твердженнями про відсутність в актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг) та звітах про проведення маркетингових досліджень певної інформації.

Проти висновків в акті щодо господарських операцій ПАТ «Шполянський завод продтоварів» з ПП «Орім» колегія суддів заперечує, виходячи з наступного.

На момент здійснення господарських операцій з ПАТ «Шполянський завод продтоварів» ПП «Орім» був належним чином зареєстрованим суб'єктом господарювання, в т.ч. як платник податку на додану вартість, і було вправі здійснювати та здійснювало господарську діяльність.

На сьогоднішній день за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП «Орім» також є діючим підприємством, що не знаходиться в стані припинення.

Безпосередньо актом перевірки підтверджено, що ПАТ «Шполянський завод продтоварів» має в наявності всі первинні документи на підтвердження здійснених господарських операцій, а саме: договори з додатками, акти виконаних робіт, податкові накладні, розрахункові документи за отримані послуги тощо.

Твердження податкової, що надані до перевірки акти виконаних робіт не містять необхідної інформації про зміст та обсяг господарської операції необхідно зазначити наступне.

Форма (бланк) акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) чинним законодавством не передбачений. Підприємство самостійно обирає формат документа, яким будуть підтверджуватися виконані роботи (надані послуги). До акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) повинні застосовуватися загальні вимоги законодавства до первинних документів.

Акт перевірки не містить обґрунтованих зауважень щодо невідповідності наданих до перевірки актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) вимогам чинного законодавства.

Щодо зазначених в акті тверджень про відсутність в маркетингових звітах певної інформації слід зазначити, що звіти містять всі перелічені відомості. Так, в звітах зазначено в яких містах проводилися дослідження (регіон), протягом якого часу, на підставі яких документів (анкети, опитувальні листи тощо), кількість опитаних осіб, методика опитування, виклад зібраної інформації з наведенням висновків та рекомендацій.

Чинне законодавство не містить конкретних вимог до змісту маркетингових звітів, проте в актах виконаних робіт та маркетингових звітах цілком зрозуміло розкрито зміст господарських операцій (наданих/отриманих маркетингових послуг).

Акт не містить жодного належного доказу нереальності господарських відносин ПАТ «Шполянський завод продтоварів» з ПП «Орім», а відтак його висновки є протиправними.

Слід зауважити, що факт реальності досліджуваних перевіркою господарських операцій документально підтвердженим самим Актом перевірки. Так, на стор.8-10, 20-25, 42-44 Акту відображено документи, які були надані та досліджені в ході перевірки.

На момент здійснення господарських операцій та складання первинних документів на її підтвердження, контрагент ПАТ «Шполянський завод продтоварів» не було ліквідовано як суб'єкт господарювання, не виключено з ЄДР, щодо нього навіть не було внесено запису в ЄДР про відсутність його за місцезнаходженням, свідоцтво про реєстрацію як платника податку на додану вартість та свідоцтва про державну реєстрацію було дійсним.

Реальність виконання вищевказаного договору підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними, що були надані у розпорядження контролюючого органу під час проведення перевірки.

Тобто, здійснення зазначеної господарської операції підтверджено належним чином складеними первинними документами, у тому числі і податковими накладними, на підставі яких ПАТ «Шполянський завод продтоварів» були включені до податкового кредиту відповідні суми, а ПП «Орім» ця ж сума була включена до податкового зобов'язання за цей же податковий період, про що податковому органу була подана відповідна податкова звітність з податку на додану вартість.

Більш того ПП «Орім» сплатило всі податки та збори із суми грошових коштів, що були отримані від ПАТ «Шполянський завод продтоварів», а тому господарські операції, що були між вказаними суб'єктами господарювання не мають ознак фіктивності чи ознак транзитних операцій.

Отже, на підставі вищевказаних обставин та норм права у ПАТ «Шполянський завод продтоварів» були всі правові підстави для включення до витрат сум, сплачених ПП «Орім».

За таких обставин посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність реального вчинення господарських операцій тобто фіктивність вищевказаного договору є безпідставними.

Суд першої інстанції оцінки зазначеним фактам та документам не надав, в зв'язку з чим виніс рішення, що суперечить фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст.234 ЦК України, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним та фіктивний правочин визнається судом недійсним.

В даному ж випадку, ні на момент здійснення відповідної перевірки позивача, ні на момент винесення спірного повідомлення-рішення не існувало жодного судового рішення, яким би було визнано недійсним укладений між ПАТ «Шполянський завод продтоварів» та ПП «Орім» договір.

Відповідальність за дотримання вимог чинного законодавства має персональний характер.

Відповідно до ухвали ВАСУ від 10.02.2016 року у справі №К/800/56453/14 нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентами порушеннями вимог законодавства. Якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них, адже законом іншого не передбачено.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.02.2016 року по справі К/800/49856/15 зазначено, що «Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника».

Недобросовісність платника повинна бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що під час розгляду справи № 823/1825/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Шполянський завод продтоварів" до відповідача, Черкаським окружним адміністративним судом було встановлено, що господарські операції позивача з ПП «Орім» узгоджуються з видом господарської діяльності Позивача та підтверджується економічна мета їх зумовлення, також встановлено, що вказані господарські є реальними, не містять ознак фіктивності та не містять фактів укладання господарський операцій з метою надання/отримання податкової вигоди.

Постанова Черкаського окружного адміністративного суду по справі № 823/1825/16 набрала законної сили.

Частиною 1 статті 72 КАС України, передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, під час розгляду даної справи не потребує доказуванню факт реальності господарських операцій з ПП «Орім» та факт, що вказані операції зумовлені економічною метою.

Таким чином, враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність факту здійснення реальної господарської операції між позивачем та ПП «Орім», а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.04.2017 року №0002662200 є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Шполянський завод продтоварів" - задовольнити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року - скасувати.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С ТА Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Шполянський завод продтоварів"- задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Шполянський завод продтоварів" до Головного управління Державної фіскальної служби України в Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Черкаській області від 19.04.2017 року №0002662200

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог КАС України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Повний текст виготовлено 27 вересня 2017 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.