Ухвала суду № 69136319, 26.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1524/17 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

26 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Грибан І.О.,

Губська О.А.,

за участю секретаря Маменко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом комунального підприємства "Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство «Управління міським господарством» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області з позовом Головного управління Державної фіскальної служби України у Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0011851407 від 03.04.2017.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки при визначенні податкового зобов'язання. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність отримання послуг. Позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 03 квітня 2017 року № 0011851407.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено що податковим органом на підставі п.п. 75.1.2, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4. п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до наказу №295 від 22.02.2017 та направлення на перевірку від 23.02.2017 № 416 проведено позапланову виїзну документальну перевірку КП «УМГ», з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах із ТОВ «БК «Колев» за квітень 2016 року.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт від 06.03.2017 №105/10-36-14-07/34778905, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 333444 грн., в тому числі за квітень 2016 року - 333444 грн..

Податковим органом в акті перевірки зазначено, що відповідно до аналітичної системи АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України» інформаційної системи «Податковий Блок» встановлено, що ТОВ «БК «Колев», стан - 0 платник податків за основним місцем обліку, кількість працюючих - 2 (станом на квітень 2016 року), основні фонди - відсутні (декларації не подано). Відповідно до наданої до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ТОВ «БК «Колев» вбачається не можливість фактичного здійснювання господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, відсутності транспортних засобів, наявної достатньої кількості трудових ресурсів. Таким чином, перевіркою встановлено відсутність можливостей для здійснення тих чи інших дій, та сам факт придбання ТОВ «БК «Колев» робіт (послуг) та подальшої реалізації на користь КП «УМГ» в тій самій номенклатурі та кількості, що становлять зміст проведених господарських операцій. Посадовими особами КП «УМГ» безпідставно включено до складу податкового кредиту, задекларованого в декларації з податку на додану вартість суму ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ «БК «Колев» за квітень 2016 року в розмірі - 333444 грн., що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 333444 грн. та заниження суми податку на додану вартість, яка сплачується до державного бюджету на суму 333444 грн. за квітень 2016 року.

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки подав до податкового органу письмові заперечення від 20.03.2017 №182, на які 29.03.2017 за № 1574/10/10-36-14-07 надано відповідь в якій висновки по акту від 06.03.2017 за №105/10-36-14-07/34778905 залишені без змін.

На підставі висновку Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.04.2017 №0011851407 яким збільшено суми грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість в розмірі 416805 грн., у тому числі за основним платежем - 333444 грн., за штрафними санкціями - 83361 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на податок на додану вартість, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України;г) вивезення товарів за межі митної території України;е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 17.11.2015 у справі №2а-14377/122670, від 03.11.2015 у справі №826/14081/14, від 15.12.2015 від 826/13848/13-а.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що спірним в даній справі є реальність взаємовідносин щодо виконання господарських договорів, укладених позивачем з ТОВ «БК «Колев».

Так, судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ "БК «Колев» (підрядник) укладено договір №1/11//16 на закупівлю робіт від 11.03.2016. Відповідно до даного договору замовник доручає в 2016 році, а виконавець виконує роботи: капітальний ремонт вул. Залізнична в м. Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області, згідно ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (згідно ДК 021:2015 - 45233).

На виконання цього договору сторонами оформлені експертний звіт щодо розгляду кошторисної частини проектної документації (позитивний) за робочим проектом затвердженого директором Білоцерківського філіалу ДП «НДІпроектреконструкція» від 29.02.2016, договірна ціна, дефектний акт, зведення витрат, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 на капітальний ремонт, зведені кошторисні розрахунки вартості об'єкта будівництва №1, об'єктний кошторис №2-1, відомість трудомісткості і заробітної плати до об'єктивного кошторису №2-1, підсумкова відомість ресурсів, рахунок-фактури, довідка про вартість виконаних робіт та виплати (КБ-3), акт №1 приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в), податкові накладні, що містяться в матеріалах справи. Судом встановлено, що вищезазначені документи оформлені належним чином та відповідно до чинного законодавства, та крім того податкові накладні зареєстровані в реєстрі накладних.

Оплата по цій операції здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки ТОВ «БК «Колев», що підтверджується платіжними дорученнями.

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ "БК «Колев» (підрядник) укладено договір №14-2016 на закупівлю робіт від 14.03.2016. Відповідно до даного договору замовник доручає в 2016 році, а виконавець виконує роботи: капітальний ремонт прибудинкової території по вул. Орджонікідзе, 7 в м. Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області, згідно ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (згідно ДК 021:2015 - 45233).

На виконання цього договору сторонами оформлені: експертна оцінка щодо розгляду кошторисної частини проектної документації за робочим проектом затвердженого директором Білоцерківського філіалу ДП «НДІпроектреконструкція» від 29.02.2016, договірна ціна, зведення витрат, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 на капітальний ремонт, зведені кошторисні розрахунки вартості об'єкта будівництва №1, об'єктний кошторис №2-1, підсумкова відомість ресурсів, рахунок-фактури, довідка про вартість виконаних робіт та виплати (КБ-3), акт №1 приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в), зареєстровані в реєстрі накладних податкові накладні, що містяться в матеріалах справи.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що вищезазначені документи оформлені належним чином та відповідно до норм чинного законодавства.

Оплата по даній операції здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки ТОВ «БК «Колев», що підтверджується платіжними дорученнями.

Також між позивачем (замовник) та ТОВ "БК «Колев» (підрядник) укладено договір №2/11/16 на закупівлю робіт від 14.03.2016. Відповідно до даного договору замовник доручає в 2016 році, а виконавець виконує роботи: капітальний ремонт дорожнього покриття по вул. Піонерська-Орджонікідзе (проїзд) в м. Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області, згідно ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (згідно ДК 021:2015 - 45233).

На виконання даного договору сторонами оформлені: експертний звіт щодо розгляду кошторисної частини проектної документації (позитивний) за робочим проектом затвердженого директором Білоцерківського філіалу ДП «НДІпроектреконструкція» від 29.02.2016, договірна ціна, дефектний акт, зведення витрат, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 на капітальний ремонт, зведені кошторисні розрахунки вартості об'єкта будівництва №1, об'єктний кошторис №2-1, підсумкова відомість ресурсів, рахунок-фактури, довідка про вартість виконаних робіт та виплати (КБ-3), акт №1 приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в), податкові накладні, що містяться в матеріалах справи.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що вищезазначені документи оформлені належним чином та відповідно до чинного законодавства, та крім того податкові накладні зареєстровані в реєстрі накладних.

Оплата по даній операції здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки ТОВ «БК «Колев», що підтверджується платіжними дорученнями.

21 квітня 2016 року між позивачем (замовник) та ТОВ "БК «Колев» (підрядник) укладено договір №КР-21/16 на закупівлю робіт. Відповідно до даного договору замовник доручає в 2016 році, а виконавець виконує роботи: капітальний ремонт прибудинкової території по АДРЕСА_1, згідно ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (згідно ДК 021:2015 - 45233).

На виконання даного договору сторонами оформлені: експертний звіт щодо розгляду кошторисної частини проектної документації (позитивний) затвердженого директором Білоцерківського філіалу ДП «НДІпроектреконструкція» від 19.04.2016, договірна ціна, дефектний акт, зведення витрат, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 на капітальний ремонт, зведені кошторисні розрахунки вартості об'єкта будівництва №1, об'єктний кошторис №2-1, відомість трудомісткості і заробітної плати до об'єктивного кошторису №2-1, підсумкова відомість ресурсів, рахунок-фактури, довідка про вартість виконаних робіт та виплати (КБ-3), акт №1 приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в), податкові накладні, що містяться в матеріалах справи.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що вищезазначені документи оформлені належним чином та відповідно до норм чинного законодавства, крім того податкові накладні зареєстровані в реєстрі накладних.

Оплата по даній операції здійснювалось у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки ТОВ «БК «Колев», що підтверджується платіжними дорученнями.

Крім того, представником позивача до суду апеляційної інстанції на підтвердження фактичного виконання робіт згідно укладених договорів надано до матеріалів справи: копію висновку за результатами проведення експертного дослідження об'єктів будівництва: «Капітальний ремонт вул. Залізнична в м. Вишневе Києво-Святошинського району, Київської області»; «Капітальний ремонт прибудинкової території по АДРЕСА_1»; «Капітальний ремонт дорожнього покриття по вул. Піонерська-Орджонікідзе (проїзд) в м. Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області»; «Капітальний ремонт прибудинкової території по вул. Орджонікідзе, 7 в м. Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області» (Т.2а.с.7-82); копії актів на закриття прихованих робіт (Т.2 а.с.83-114); копію акту підтвердження фактичного виконання робіт по договору №КР-21/16 від 21.04.2016, складеного та підписаного 22 вересня 2017 року комісією у складі депутата Вишневої міської ради Гулієва Сергія Романовича та мешканців житлового будинку по АДРЕСА_1 (Т.2 а.с.115).

Відтак, судом першої та судом апеляційної інстанції встановлено з матеріалів справи, що роботи по виконанню умов укладених договорів між позивачем та ТОВ «БК «Колев» були фактично виконані та прийняті уповноваженими представниками позивача. При цьому, жодних доказів на зворотне, відповідачем до матеріалів справи не надано, а судом таке не встановлено.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача пояснила, що уповноважені представники позивача слідкували за ходом виконання робіт, зокрема перевіряли обсяг та фактичне виконання робіт згідно укладених договорів з контрагентом ТОВ «БК «Колев», однак в компетенцію цих осіб не входила перевірка наявності у контрагента власних трудових ресурсів.

У свою чергу, підставою для висновку податкового органу про відсутність реальності здійснення господарських операції слугувало те, що у ТОВ «БК «Колев» відсутні достатні трудові ресурси для виконання робіт у обсягах , тобто обсяг затрачених людино-годин не відповідає фактичній чисельності працівників згідно зі звітами за формою № 1-ДФ.

З акту перевірки вбачається, що згідно звітів за формою 1ДФ, задекларованих ТОВ «БК «Колев», кількість працюючих за трудовим договором - 2 особи. Втім, колегія суддів зазначає, що така обставина не може бути визначальною для висновку про нереальність вчинених робіт, оскільки чинним законодавством не передбачено, що договірна вартість робіт з капітального ремонту формується, виходячи з чисельності працюючих осіб у підрядника (субпідрядника) осіб. Також законодавство не виключає залучення до виконання робіт третіх осіб. Якщо таке залучення має наслідком недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни, то це не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) і судом таких не встановлено.

Натомість, сукупність наданих до матеріалів справи первинних документів щодо подальшої отримання позивачем послуг від контрагента ТОВ «БК «Колев», підтверджують фактичне виконання спірних операцій, а також їх взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача, та не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій.

Загалом, як вбачається з Акту перевірки, висновки ДПІ про порушення позивачем податкового законодавства по суті ґрунтуються на наявності податкової інформації про господарську діяльність його контрагента, одержану від інших територіальних органів доходів і зборів чи з інформаційних систем державної фіскальної служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ні Податковий кодекс України, ні інші законодавчі акти з питань оподаткування, не ставлять право позивача на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового та іншого законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Також , судом апеляційної інстанції при вирішенні справи взято правову позицію, неодноразово висловлену Верховним Судом України щодо інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів. Зокрема, Верховним Судом України у справах № 21-3197а15 ,№ 21-1388а15, № 21-1654а15, зазначено, що інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

Зазначене та з огляду на принципи податкового законодавства, закріплені в статті 4 Податкового Кодексу України, дає підстави для висновку суду апеляційної інстанції, що податкова інформація по контрагенту платника податку, розміщена в АІС «Податковий облік» щодо відносин з іншими контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, зібрана іншим податковим органом, не може мати безпосереднього впливу (в тому числі і негативного) та зв'язку з його господарськими відносинами з платником податку, оскільки така інформація з АІС «Податковий Блок» за своїми юридичними наслідками не може бути одночасно такою, що безпосередньо не порушує права чи інтереси платника податків і одночасно такою, що може бути використана податковим органом в якості доказу на підтвердження безтоварності (фіктивності) господарських операцій платника податків.

При цьому, позивач не може нести відповідальність за порушення своїм контрагентом правил звітування про наявність основних фондів та/чи трудових ресурсів.

Даний висновок узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини, висловленою, зокрема, у рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», згідно з яким якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь - яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на КП "УМГ" не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Окремо апеляційний суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент фактично здійснив передбачені договорами роботи, але не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Також судом взято до уваги, що контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки - є безпідставними, оскільки фінансово-господарська діяльність суб'єкта господарювання відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі. І тому виключення вищевказаних сум зі складу податкового кредиту, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість - є незаконними.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході апеляційного розгляду справи та не підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 26.09.2017.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: І.О. Грибан

О.А. Губська

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.