Постанова № 69136298, 26.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/788/17 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.

При секретарі судового засідання: Хаврат О.О.

За участі представників:

Позивача: ОСОБА_2;

Відповідача: Роєнко О.В.

розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.08.17р. у справі №825/788/17 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправними дії відповідача по складанню 21.04.17р. висновку за наслідками службового розслідування про порушення ним службової дисципліни та вчинення дисциплінарного проступку;

визнати необґрунтованим та протиправним висновок Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 21.04.17р., складений за наслідками службового розслідування про порушення ОСОБА_4 службової дисципліни;

визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 24.04.17р. № 803 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;

визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 28.04.17р. № 109 о/с «По особовому складу», в частині звільнення Позивача з поліції;

поновити Позивача на службі в поліції в спеціальному званні капітана поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Козелецького відділення поліції Ніжинського відділу поліції Головного управління поліції в Чернігівській області.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.08.17р. провадження у справі в частині позовних вимог про визнання необґрунтованим та протиправним висновку Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 21.04.17р., складеного за наслідками службового розслідування про порушення ОСОБА_4 службової дисципліни - закрито.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.08.17р. адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 24.04.17р. № 803 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора СРПП № 2 Козелецького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області капітана поліції ОСОБА_4.»; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 28.04.17р. № 109 о/с, в частині звільнення з 28.04.17р. ОСОБА_4 зі служби у поліції; поновлено ОСОБА_4 з 29.04.17р. на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Козелецького відділення поліції Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Вимоги мотивовані тим, що судом першої інстанції не враховано, що Позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби поліції з урахування усіх істотних обставин у справі, які були встановлені службовим розслідуванням.

У судовому засідання представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив скаргу задовольнити.

Позивач та його представник у судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційні скарги, а також просили суд вирішити питання стягнення на користь Позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, тоді як постанова суду першої інстанції підлягає зміні, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та установлено судом першої інстанції, наказом ГУНП в Чернігівській області від 07.11.15р. № 3 о/с «По особовому складу» ОСОБА_4 з 07.11.15р. призначено старшим інспектором дорожньо-патрульної служби роти дорожньо-патрульної служби ГУНП в Чернігівській області із присвоєнням йому спеціального звання - капітан поліції (а.с. 54).

Наказом ГУНП в Чернігівській області від 09.12.16р. № 247 о/с Позивача призначено на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Козелецького відділення поліції Ніжинського відділу поліції ГУНП (а.с. 53).

Наказом ГУНП в Чернігівській області від 03.04.17р. №551 призначено службове розслідування відносно Позивача за фактом вчинення діяння, яке має ознаки корупційного правопорушення.

Службове розслідування було призначено з метою повної, всебічної та об'єктивної перевірки інформації, яка надійшла з УВБ в Чернігівській області ДВБ НП України, щодо складання 03.04.17р. Управлінням захисту економіки в Чернігівській області ДЗЕ НП України за матеріалами УВБ в Чернігівській області відносно Позивача протоколу (АА №768668) про адміністративне (корупційне) правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-8 КУпАП.

За результатами проведеного службового розслідування, оформленого висновком від 21.04.17р., встановлено факт грубого порушення Позивачем службової дисципліни. За грубе порушення службової дисципліни, не виконання вимог п. 2.1 Посадової інструкції інспектора сектору реагування патрульної поліції територіальних відділів, відділень поліції ГУНП в Чернігівській області, Присяги поліцейського, положень ст. 1 та 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.06р. №3460-VI, поширеного на поліцейських Законом України «Про Національну поліцію», Парил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом ВМС України від 09.11.16р. №1179 та Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.14р. №1700- VIІ інспектор СРПП №2 Козелецького відділення поліції Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області капітан поліції ОСОБА_4 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби поліції.

На підставі результатів службового розслідування, ГУНП в Чернігівській області прийнято наказ від 24.04.17р. № 803 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора СРПП № 2 Козелецького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області капітана поліції ОСОБА_4.», яким звільнено ОСОБА_4 зі служби в поліції (а.с. 68).

Наказом ГУНП в Чернігівській області від 28.04.17р. № 109 о/с Позивача, з 28.04.17р., звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 55).

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що інкриміноване Позивачу порушення службової дисципліни є недоведеним.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.07.15р. № 580-VIII «Про національну поліцію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон № 580-VIII), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом убезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до статті 3 Закону № 580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України а постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 580-VIII поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону № 580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Як зазначалось вище, позивача було звільнено на підставі п.6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII.

Так, відповідно до п.6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, з огляду на викладене, застосуванню до спірних правовідносин підлягає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (надалі - Дисциплінарний статут) затверджений Законом України від 22.02.06р. N 3460-IV «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон N 3460-IV).

Цей Статут, відповідно до його преамбули, визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ наведені у ст.12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим серед яких є звільнення з органів внутрішніх справ.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання (ч.7 ст.13 Дисциплінарного статуту).

Порядок накладання дисциплінарних стягнень врегульовано ст. 14 Дисциплінарного статуту.

Вказаною нормою, зокрема, передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

У постановах Верховного Суду України від 20 жовтня 2015 року (справа №813/4104/14), від 15 грудня 2015 року (справа №21-3844а15) зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Так, відповідно до статті 2 Статуту, дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

У свою чергу, згідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

При цьому слід зазначити, що факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який став підставою для звільнення, повинен бути доведеним.

Як свідчать обставини справи, та вірно встановлено судом першої інстанції висновок про порушення Позивачем службової дисципліни ґрунтується на наступних обставинах.

Так, з висновку службового розслідування вбачається, що з метою документування можливої незаконної діяльності групи осіб, до якої входив капітан поліції ОСОБА_4, було ініційовано проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо отримання інформації про телефонні розмови за номером мобільного оператора зв'язку, яким користується один із фігурантів кримінального провадження - гр. ОСОБА_5

За результатами вивчення матеріалів НСРД відомості про причетність капітана поліції ОСОБА_4 до здійснення незаконної діяльності у сфері обігу наркотичних засобів не знайшли свого підтвердження.

Одночасно, вивченням матеріалів НСРД прокуратурою Чернігівської області було встановлено, що у діях капітана поліції ОСОБА_4 можуть вбачатись ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією.

У зв'язку із наведеним, у приміщенні УВБ в Чернігівській області ДВБ НП України старшим оперуповноваженим УЗЕ в Чернігівській області ДЗЕ НП України в Чернігівській області щодо ОСОБА_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-8 КУпАП.

Так, 21.03.17р. слідчим у кримінальному провадженні, за наслідками розгляду матеріалів кримінального провадження № 42016270000000439 від 08.12.2016, складених відносно ОСОБА_4, було винесено постанову про закриття кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, у зв'язку із відсутністю події вказаного кримінального правопорушення (а.с. 72).

Поряд з цим, у мотивувальній частині вказаної вище постанови вказується, що за результатами вивчення матеріалів НСРД у діях ОСОБА_4 можуть вбачатися ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією.

У зв'язку із наведеним, у п. 3 резолютивної частини зазначено про направлення копії постанови до Управління захисту економіки в Чернігівській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

03.04.2017 УЗЕ в Чернігівській області ДЗЕ НП України було складено відносно ОСОБА_4 протокол про адміністративне правопорушення АА № 768668, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-8 КУпАП, направлений до Козелецького районного суду Чернігівської області, - для розгляду.

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 12.05.17р. № 734/971/17 справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ст. 172-8 КУпАП - закрито на підставі п. 1 ч. 247 КУпАП (у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення). Вказана постанова набрала законної сили 29.05.17р. (а.с. 100-101).

Зі змісту зазначеної вище постанови суду, вбачається, що протокол огляду документів від 20.03.17р., яким оглядалися отримані за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій протоколи зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж не можуть бути прийняті як доказ у справі про адміністративне правопорушення, оскільки вони здобуті як доказ в рамках НСРД у кримінальному провадженні, що є порушенням вимог ст. 255 Кримінального процесуального кодексу України. Інших доказів, що підтверджують скоєння ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять.

Крім того, ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 16.05.17р. по справі № 751/2345/17 (провадження № 11-СС/795/172/2017) з мотивувальної частини постанови начальника слідчого відділу прокуратури Чернігівської області Шкільнюка О. М. від 21.03.17р. про закриття кримінального провадження за № 42016270000000438 виключено посилання: «вивченими матеріалами НСРД встановлено, що у діях інспектора роти ДПС ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_4 можуть убачатися ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією». Також, з резолютивної частини вказаної постанови виключено посилання: «копію постанови направити до Управління захисту економіки Національної поліції України» (а.с. 43-44).

Тобто, вищевказаними судовими рішеннями нівельовано дії слідчого щодо використання матеріалів НСРД щодо ОСОБА_4 після закриття кримінального провадження за № 42016270000000438 не для цілей кримінального провадження, та дію постанови про закриття такого кримінального провадження у частині можливої наявності у діях ОСОБА_4 ознак адміністративного (корупційного) правопорушення.

Так, відповідно до ч. 1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Будь-яких інших допустимих та належних доказів на підтвердження вчинення Позивачем дисциплінарного проступку відповідачем не надано.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Таким чином, з врахування того, що в основу службового розслідування, висновки якого слугували підставою для прийняття оспорюваних у справі наказів, було покладено виключно обставини встановлені в межах розгляду матеріалів НСРД, які спростовані висновками судів, що набрали законної сили, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування наказів відповідача від 24.04.17р. № 803 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та від 28.04.17р. № 109 о/с «По особовому складу».

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Колегія суддів зазначає, що питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу має бути вирішене судом, у разі поновлення особи на роботі, незалежно від того, заявлялась така вимога Позивачем чи ні.

Поряд з цим, судом першої інстанції при прийнятті рішення у даній справі не було вирішено питання стягнення з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.95р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, згідно довідки ГУ НП в Чернігівській області №1185/124/21/02-2017 від 20.09.17р. середньомісячне грошове забезпечення Позивача складає - 7 108 грн.; середньоденне грошове забезпечення з розрахунку календарних днів - 240,95 грн.

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, в даному випадку з 28.04.17р. по 03.08.17р. (постановлення судового рішення), що становить 64 робочих днів.

Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу ОСОБА_4 становить 15 420, 80 грн. (240,95 грн. х 64).

Відповідно до п.2 ст.201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Враховуючи неповноту судового рішення в частині забезпечення поновлення порушеного права Позивача, керуючись ст.ст. 11, 195, 196, 198, 201, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.08.17р. у справі №825/788/17 - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.08.17р. у справі №825/788/17 - змінити та вийти за межі позовних вимог, стягнувши з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 15 420 (п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять) грн. 80 коп.

У решті постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.08.17р. у справі №825/788/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.

Повний текст постанови складений: 27.09.17р.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.